іст. вчень шпори / 50. Вольтер
.docx50. Політико-правова програма Вольтера.
Справедливе та прогресивне правління, теоретично могла б забезпечити й монархія, але тільки «просвітницька» Перешкоду для встановлення такої монархії бачить у середньовічних обмеженнях, насамперед церкві, аристократії, судах магістратів. Тривалий час Вольтер вважав найкращою формою правління конституційну монархію, а взірцем державотворчого прогресу в Європі — англійський державний лад. Згодом що досконалого устрою не існує, але «найбільш стерпним з усіх безсумнівно є республіканський, оскільки він більше інших наближає людину до природної рівності», краще забезпечує свободу, захищає право приватної власності
Суть їх зводилася до такого:
-
-
соціальною основою нерівності вважав неосвіченість. якій сприяє католицька церква:
-
-
високо цінував знання але вважав, що атеїзм небезпечний для простих людей;
-
-
відображав інтереси, насамперед, великої буржуазії; а тому не опікувався проблемами простого народу, вважаючи, що біднота не повина мат и політичних прав;
-
-
визнавав рівність людей як біологічних істот і заперечував рівність соціальну; *
-
обстоював ідею такої юридичної рівності в суспільстві, котра передбачала б формальну рівність усіх перед законом і їможливість набуття всіма людьми однакового статусу громадянина;
- проголошував юридичну рівність лише у сфері приватного права, заперечуючи можливість її реалізації у сфері права публічного;
-
-
під свободою розумів не свободу суспільства загалом, а свободу індивіда, основою якої є свобода слова, віросповідання, підприємництва, праці;
-
-
вважав, що одним з основних суспільних інститутів, який відповідає природі, є право приватної власності;
-
-
підкреслював тісний взаємозв'язок між продуктивністю праці та приватною власністю;
-
-
з позицій раціоналізму критикував феодальні порядки, свавілля абсолютистської влади і пропонував звільнити кріпаків, належних державі та церкві, і здійснити за згодою власників викуп поміщицьких селян;
-
-
виступив правозахисником несправедливо засуджених, таврував юридичну безграмотність суддів, критикував теорію формальних доказів у кримінальному праві;