іст. вчень шпори / 49. Учення Джона Локка про державу та право

49. Учення Джона Локка про державу та право

та ін. Погляди Дж. Локка на державу та право викладені в роботі "Два трактати про управління державою" (1690 р.) і зводилися до такого:

• держава - це сукупність людей, об'єднаних добровільно, котрі підкоряються законам, які вони створили;

• держава є актом розуму, але відрізняється від інших форм суспільного життя тим, що вона: втілює пол ітичну владу; в інтересах загального блага створює закони; має право застосовувати силу для дотримання законів і свого захисту від загрози зовні;

• людині в природному стані, крім свободи, належить власність, надбана працею, а тому кожна людина, за законом природи, має право відстоювати як власне життя та свободу, так І майно та власність;

• забезпечення приватної власності, особистої свободи, без­пеки та Інших невід'ємних прав людини є основним обов'язком держави;

• якщо природні права людини порушуються, то людина мас право на опір незаконним проявам влади. Законність такого опору як форми боротьби за права людини (аж до повстання проти деспотичної влади) випливає з правомочності народу як засновника держави, який І після укладення суспільного договору залишається сувереном і суддею, мас право вирішувати, чи правиль­но уповноважена ним влада виконує покладені на неї договором обов'язки, чи ні;

• індивід у державі не безправний її і підданий. а добровільний член. Ця добровільність передбачає взаємні права й обов'язки сторін договору, а не абсолютне право держави та безумовний обов'язок підданих;

• • закон - це норма справедливості й мірило в суперечках. Він має внутрішній зв'язок зі свободою. Закон не тільки не знищує та не обмежує свободи (саме і ак вважали деякі тогочасні філософи), а, навпаки, зберігає й розширює її. З цього приводу відомий вислів Дж. Локка: "Там, де немає законів, там немає і свободи";

• форма правління похідна від верховної влади, тобто залежи і ь від того, хто мас верховну владу, що с законодавчою. Вона може бути демократією, олігархією чи монархією (жодній з них мисли­тель не віддавав переваги);

• головне у владі — не форма правління, а її організація. Вона має бути такою, щоб надійно гарантувати права га свободи громадян від свавілля й беззаконня;

• Вища влада належить законодавчому органу, що обирається народом і відповідальний перед ним.

• Виділяє Локк і федеративну владу, яка відає правом війни і миру, правом брати участь у коаліціях і союзах, так само як і правом вести справи з усіма особами і об’єднаннями поза межами держави.

• Виконавча влада (уряд на чолі з монархом) не має права видавати закони. Монарх може розпустити парламент, накласти вето, має право законодавчої ініціативи, але не має права перешкоджати скликанню парламенту. Порушення цього правила є підставою до зміни монарха.