3.Оптимальні шляхи і способи визначення логічних наголосів у єдності з мелодикою і темпом.

Починаючи з першого класу вчитель навчає учнів розуміти значення наголошених слів у реченні. Така робота не є легкою. Недосвідченому читцеві кожне слово може здатися однаково важливим, у той час як відповідно до змісту твору треба виділяти лише окре­мі слова.

Не знаючи, як визначати місце логічних наголосів, читець виділятиме їх формально, надаючи перевагу будь-якому слову в мовному такті чи у фразі взагалі, ,і це все одно що нехтувати змістом. «Подібно до то­го,— пише Р. Черкашин,— як перестановка граматич­ного наголосу змінює смислове значення, вказуючи на іншу граматичну форму слова, наприклад: руки — руки або навіть на зовсім інше значення слова (обід )бід), перестановка логічного наголосу надає мовному такту іншого смислового відтінку, змінює його суть». Щоб такого не трапилося, необхідно знати оптимальні шляхи і способи визначення наголошених Слів у тексті і головних серед наголошених. Практика підказала три таких шляхи:

1. Контекстуальний — головний, домінуючий.

2. Аргументований — перший допоміжний.

3. Конвенціональний — другий допоміжний.

1) Контекстуальний шлях

Як головний, домінуючий цей шлях веде читця до глибокого проникнення в контекст, тобто в послідов­ний взаємозв'язок слів, мовних тактів, речень, абза­ців — усього тексту в цілому.

На важливість розуміння наголошених слів у кон­тексті вказували більшість авторів посібників з ви­разного читання (М. Баженов, Б. Найдьонов, Н. Шевельов і ін.), але обмежувалися лише інформацією про таку важливість і окремими прикладами, що, зви­чайно, не давало для читця чіткої системи проникнен­ня в контекст. Правила на визначення стійких логіч­них наголосів, що характеризувалися різнорідністю переліку і змісту, також виявилися малоефективними.

Визначення важливих у смисловому відношенні слів у контексті потребує правильного розуміння са­мої сутності контексту, що полягає у правильності визначення:

1) взаємозв'язку слів між собою у межах мовних тактів;

2) взаємозв'язку мовних тактів між собою у межах речень;

3) взаємозв'язку речень між собою у межах закінчених у смисловому відношенні частин тексту;

4) взаємозв'язку закінчених у смисловому відно­шенні частин тексту в цілісності тексту твору.

Через розкриття таких зв'язків у контексті визнача­ються й наголошені слова. Послідовність процесу така:

1. Послідовне встановлення релятивної (відносно закінченої) думки в цілісності тексту.

2. Розчленування відносно закінченої думки на мовні такти.

3. Визначення основи відносно закінченої думки.

4. Визначення наголошених слів способом прямого і непрямого зв'язку в його постпозитивних і препози­тивних позиціях.

Релятивною або відносно закінченою ми називає­мо таку думку, яка об'єднує в собі одне чи багато речень і виражає відповідну долю змісту окремої час­тини загальної цілісності тексту.

У прозових творах така думка передається переважно через абзаци, а в віршованих — через строфи.

Проте бувають абзаци, що об'єднують у собі кілька відносно закінчених думок, становлячи, таким чином, більш загальну думку. Тому потрібно усвідомлювати сутність і послідовність розповіді автора: що саме в центрі його уваги, з чим пов'язана його думка, навко­ло чого вона розвивається і коли закінчується.

Кожна відносно закінчена думка в цілісності тек­сту характеризується прямим і непрямим зв'язком наголошених слів з іншими словами через мовні так­ти і речення. Цим зумовлюється раціональний підхід до послідовності визначення наголошених слів у кон­тексті.

Визначивши відносно-закінчену думку і розчлену­вавши її на мовні такти, приступаємо до визначення в ній основи, тобто сконденсованої, смислової форми даної думки. Здійснює­ться це шляхом вилучення з даного тексту всіх ма­лозначних слів, залишаючи тільки ті, що в найстислі­шій формі передають загальний зміст.

Примітка. Визначати наголошені слова можна і без ви­значення основи відносно закінченої думки. Проте хід процесу через основу сприяє скорішому засвоєнню самого процесу і, що важливо, виробленню навичок визначення місця головних логіч­них наголосів серед усіх інших у єдності з мелодикою і темпом.

Після цього визначаємо наголошені слова, почи­наючи з прямого чи непрямого зв'язку.