1. Окреме поняття становить окремий мовний такт.

2. Окреме поняття, отже, й окремий мовний такт можуть бути однослівними і багатослівними, виражатися одним словом і словосполученням.

3. Окреме поняття, отже, й окремий мовний такт можуть становити окреме речення.

4. Окреме речення може об'єднувати в собі одне ї більше понять, отже, й мовних тактів.

Послідовність процесу членування тексту на мовні такти теоретичним способом

1. Глибоко вникнути у зміст кожного речення через їх зв'язок у відносно закінченій частині тексту (абзаці, строфі).

2. Визначити в реченні конститутивну (головну) частину (Конститутивна частина — це головна, виз­начальна частина змісту речення, з якою пов'язані всі інші частини, що пояснюють її. Отже, конститутивною (головною) частиною в реченні є та, яка й без участі всіх інших може становити речення, мати завершену думку. Всі інші поза нею частини позбавлені таких ознак, вони лише розгалужують, розширюють цю думку. Конститутивна (головна) частина і всі інші, залежні від неї і які її пояснюють, становлять мовні такти, отже, й поняття і відділяються одна від одної паузами.)

3. Відповідними питаннями до конститутивної частини визначити всі інші, залежні від неї і які її пояс­нюють.

Розглянемо вже згадане речення і вникнемо через його зміст в окремі поняття.

Маленький дідусь Із довгою сивою бородою сидів на лавці і парасолькою креслив щось на піску.

Про що ми дізналися з речення?

Найперше — про дідуся. Отже, поняття «Маленький дідусь...» — це перша частина загального змісту речення.

Далі дізнаємося про бороду дідуся. Отже, поняття «... із довгою сивою бородою...» — це друга частина загального змісту речення.

Потім дізнаємося про стан дідуся. Отже, поняття «...сидів на лавці...» — це третя частина загального змісту речення.

Ще дізнаємося про парасольку. Отже, поняття «...і парасолькою...» — це четверта частина загального змісту речення.

І нарешті, дізнаємося про дію дідуся. Отже, поняття «...креслив щось на піску» — це п'ята частина за­гального змісту речення.

Після почергової перевірки визначених частин з'ясовується, що перша частина загального змісту речення «Маленький дідусь...»¹ може бути сама собою окремим реченням, бо має завершену думку і, крім цього, всі інші частини від неї залежні і пояснюють її Отже, вона є конститутивною (головною).

Розглянемо дане речення за допомогою теоретичного способу.

Питання до конститутивної (головної) частини.

1. «Маленький дідусь...» який? — «...із довгою сивою бородою...»

2. «Маленький дідусь І із довгою сивою бородою...* що робив? ¹ — «...сидів на лавці...»

3. «Маленький дідусь / із довгою сивою бородою / сидів на лавці...» і ще що робив? — «...креслив щось на піску.»

4. «Маленький дідусь / із довгою сивою бородою / сидів на лавці... / креслив щось на піску» чим? — «...парасолькою».

Зазначимо, що в реченні, залежно від його структури, може бути і кілька конститутивних частин. Вони залежать від кількості простих речень, що їх об'єднує в собі складне (скільки в ньому простих речень, стіль­ки і конститутивних частин). Наприклад:

Спинились / три вершники І біля Дніпра,/

три брати, І три витязі-князі (Ю. Кругляк).

Не зумів він (,) мабуть /, одне життя прожити так (,) як треба, / не побачив свого щастя / і тепер / хоче все почати заново (А. Гайдар).

Таким чином, членування тексту на мовні такти теоретичним способом і за участю синтаксичних і логічних пауз треба розглядати як у прямому, так і зворотному порядку: правильно розчленувати текст на мовні такти — все одно що правильно розставити паузи, а правильно розставити паузи — все одно що правильно розчленувати текст на мовні такти.