4 Етап - Виразне читання тексту твору

Читець розказує про те, що вже сам пережив, що сам добре знає і правильно оцінив. При такій умові слова його, інтонація будуть правдивими і дійовими.

Вимоги до виразного читання виконавця

1. Перед читанням необхідно врахувати аудиторію і загальний настрій всього заходу чи уроку.

2. З перших слів заволодіти увагою слухачів, зацікавити, примусити їх сприймати.

3. Довіряти слову та силі його впливу

Пам'ятка

Як підготуватися до виразного читання

1. Перечитай текст уважно. Визнач зміст думки, почуттів, настрою та переживань героїв твору та автора.

2. Визнач своє ставлення до подій ( героїв, подій, опису картин природи).

3. Подумки уяви їх.

4. Виріши, що саме будеш повідомляти при читанні слухачам, що саме вони повинні зрозуміти.

5. Вибери засоби інтонаційної виразності.

6. Прочитай текст спочатку вголос для себе. Перевір, чи ти погоджуєшся з написаним.

7. Прочитай текст виразно.

2.Членування тексту на мовні такти: аргументований спосіб, теоретичний спосіб

Є два основні способи членування тексту на мовні такти: аргументований і теоретичний.

Спосіб аргументований

Згідно з цим способом текст членується за допомогою розділових знаків, тобто правильним встановленням місця синтаксичних пауз. Оскільки не в усіх випадках розділові знаки відповідають паузам, то основне завдання цього способу полягає в тому, щоб; правильно їх визначити і взяти в дужки (,). Це означатиме, що вони не беруться до уваги в процесі читання тексту. На місці ж усіх інших розділових знаків пауза робиться обов'язковою.

Практика підтвердила 7 аргументів (правил), що нерідко характеризують невідповідність паузи розділовому знаку. Отже, щоб успішно користуватися аргументованим способом членування тексту на мовні такти, треба просто засвоїти аргументи знімання пауз.

У тексті нерідко маємо речення, що членуються на мовні такти винятково розділовими знаками. І жоден із них не потребує знімання паузи на своєму місці. Ці речення, так би мовити, в чистому вигляді, з ними нічого не доводиться робити:

Два кружечки — / це двоє сонце, / тобто два дні, / а три рисочки — / дощ (Л. Захар'їн).

Є й такі речення, які остаточно членуються тільки аргументованим способом:

Ви (,) мабуть (,) думаєте, / що це казка. // І (,) може (,) воно справді так, / бо дуже схоже на казку (Л.Захар'їн).

Проте є й такої структури речення, в яких немає жодного розділового знака, крім кінцевого:

Маленький дідусь із довгою сивою бородою сидів на лавці і парасолькою креслив щось на піску (В. Осєєва).

Це є свідченням того, що аргументованого способу членування тексту на мовні такти замало. Правильно визначити мовні такти можна тільки за допомогою теоретичного способу.

Спосіб теоретичний

Особливістю другого, теоретичного способу є те, що текст членується за допомогою логічних пауз, які виступають поза розділовими знаками. Це універсальний спосіб. Дотримання правильної послідовності його в процесі членування тексту замінює і аргументований спосіб. Універсальність його і в тому, що він одночасно дає розуміння мовного такту як окремого однослівного чи багатослівного поняття стосовно певного висловлення. А цілісністю понять треба вміло оперувати під час визначення логічних наголосів у єдності з мелодикою і темпом.

Отже, теоретичний спосіб є своєрідним вправлянням у виробленні навичок оперувати цілісністю мовного такту як певним поняттям. Зупинимося на сутності таких понять докладніше.

Кожне речення залежно від його складу може об'єднувати в собі одно і більше понять і таким чином виражати певну завершену думку. Обсяг речення залежить від обсягу і змісту понять, що виражаються словом або словосполученням. Отже, кожне з понять у реченні становить окремий мовний такт. Скільки в реченні однослівних чи багатослівних понять, стільки і мовних тактів.

Візьмімо для прикладу поняття «Учитель». Воно виражене одним словом. Отже, це речення з одного слова, одного поняття, одного мовного такту і під ним ми розуміємо людину, яка навчає інших.

Якщо ж ми скажемо «Вельмишановний наш учитель», то матимемо також одне, більш конкретизоване поняття, але багатослівне. Воно виражає шанобливе ставлення до особи, яка навчає інших. Отже, маємо одне багатослівне поняття, одне окреме речення, один окремий мовний такт.

Якщо ж ми скажемо «Вельмишановний наш учитель Петро Петрович Петренко», то матимемо два багатослівні поняття, отже, й два мовні такти, але одне речення, де повідомляється про особу, яка навчає інших і хто вона та особа.

Подальше розширення і конкретизація цього висловлювання збільшуватимуть кількість понять, отже, й кількість мовних тактів. Наприклад: «Вельмишановний наш учитель (Петро Петрович Петренко) обраний народним депутатом нашого парламенту».

У реченні, таким чином, об'єднано чотири поняття, отже, й чотири мовні такти і повідомляється: 1) про шанобу певній особі, 2) хто вона та особа, 3) ким її обрано, 4) куди обрано.

З усього вищесказаного можна зробити висновок, що: