5.Демонстрування технiчних засобів навчання

Пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою потрiбно використовувати технiчнi засоби навчання.

Проведеними дослiдженнями (М. М. Шахмаєв, В. Д. Сич та iн.) доведено, що демонстрування кiнофiльмiв, дiафiльмiв та iнших технiчних засобiв навчання є одним з джерел iнформацiї, яке надiлене великою силою емоцiйного впливу, здатне викликати спiвпереживання, спiвучасть, збагачуючи водночас знаннями, здiйснюючи великий вплив на моральний та естетичний розвиток особистості.

Ефективнiсть впливу технiчних засобiв навчання залежить вiд правильного визначення їхнього мiсця у навчально-виховному процесі. Слiд пам’ятати, що технiчнi засоби, органiчно включені у навчальний процес, допомагають вихователю вирiшити цiлий ряд пiзнавальних i виховних завдань. Проте ні дiафiльм, ні кiнофiльм не можуть i не повиннi замiнити безпосереднього спостереження природних явищ.

Технiчнi засоби навчання подiляють на три групи: екраннi (дiафiльми, дiапозитиви, епiматерiали); екранно-звуковi (кiнофiльми, телепередачі); звуковi (радiопередачi, грам- та магнiтофоннi записи).

З екранних засобiв навчання пiд час ознайомлення дітей з природою досить широко застосовуються дiафiльми i дiапозитиви.

Д i а ф i л ь м — певним чином змонтована сюжетно завершена система кадрiв. Для ознайомлення дошкiльникiв з природою створено значну кiлькiсть дiафiльмiв, що мають у своїй основi пiзнавальний матерiал.

Дiафiльми, що знайомлять з сезонними змiнами у природі: «Чотири пори року», «Природа в зображеннi росiйських художникiв», «Пори року» (з чотирьох частин — «Лiто», «Осiнь», «Зима», «Весна»), «Хто як до зими готується», «Хто як зимує», «Хто як весну зустрiчає», «Хто як лiто проводить».

Дiафiльми, що знайомлять з життям тварин: «Тому що вони гарнi», «Свiйськi тварини», «Дикi тварини», «Хто живе у теплому морi», «Хто живе у холодному морi», «Птахи наших лiсiв», «Звiрі наших лiсiв», «Це все кiшки», «Це все собаки», «Про пiнгвiнiв», «Мавпенятко Френд», «Курчатко Цiп» тощо.

Дiафiльми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайнi рослини», «Лiкарськi рослини».

Дiафiльми, що знайомлять з працею людей у природі: «Осiнь у колгоспi», «Зима в колгоспі», «Весна в колгоспi», «Лiто в колгоспi», «Вiршi про хлiб», «Хлiб — всьому голова», «Праця колгоспникiв у рiзнi пори року».

Демонстрування дiафiльмiв використовується на заняттях і у повсякденному життi, найчастiше пiд час розваг. Вони дають змогу розширити знання дiтей, вивести за межі того, що дiти бачать у найближчому оточеннi.

До перегляду дiафiльму проводиться попередня робота: спостереження, читання книжок, пов’язаних iз змiстом дiафiльму. Безпосередньо перед показом дiафiльму з дiтьми проводять вступну бесiду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу пiд час перегляду.

Робота з дiтьми пiсля перегляду діафiльму може проводитися у рiзних формах: бесiда, малювання на тему переглянутого дiафiльму тощо.

Значне мiсце пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою вiдводиться дiапозитивам. Вони мають ряд цiнних переваг перед картинами i дiафiльмами:

1. Дiапозитиви на вiдмiну вiд дiафiльмiв не зв’язанi системою кадрiв. Це дає змогу вихователю вiдiбрати тiльки ту кiлькiсть кадрiв і розмiстити їх у такiй послiдовностi пiд час показу, якi вiдповiдають дидактичним завданням, вiку дiтей, логiцi матерiалу, що вивчається.

2. Дiапозитиви, як i картини, є статичним зображенням, але великий розмiр екрана, крупне зображення дозволяють сприймати значно бiльшу кількiсть iнформацiї, особливо деталей.

З. Дiапозитиви, особливо кольоровий, порiвняно з картиною, дiафільмом має кращу якiсть зображення: воно яскраве, соковите, наповнене свiтлом.

4. Цiнна особливiсть дiапозитивiв — це можливiсть вiдображення в них природи мiсцевого краю. Ця властивiсть дiапозитивiв особливо цiнна для роботи з дiтьми дошкільного вiку. Сприймання знайомого викликає у дiтей зацiкавленість, радість, що важливо для виховання любовi до рiдного краю.

5. Важливе значення має те, що дiапозитиви можна зробити аматорським шляхом. Дiапозитиви, виготовленi на мiсцевому матерiалi, мають переваги перед серiйними. У дитячому садку слiд створити фонд дiапозитивiв, знятих на мiсцевому матерiалi. Це можуть бути найбiльш поширенi рослини лiсу, лук i водойм, декоративнi квiтковi рослини; цвiтiння найбiльш розповсюджених дерев i кущiв; краєвиди рiдних мiсць у рiзнi пори року; найбiльш розповсюдженi комахи; свiйськi тварини; дикi тварини зоопаркiв.

Дiапозитиви можна використовувати на заняттях i у повсякденному життi. В дослiдженнi В. Д. Сич доводиться потреба обмежувати кiлькiсть кадрiв за умови, що вони несуть смислове навантаження. На одному заняттi в старшiй групi можна використати 12— 15, у молодших — 8—10 кадрiв. Перевищення цих цифр веде до зниження якостi запам’ятовування.

Найчастiше дiапозитиви використовуються для закрiплення вражень дiтей. Введення перегляду кiлькох дiапозитивiв у бесiду про ту чи iншу пору року вносить пожвавлення, стимулює активність дiтей.

Враховуючи урбанiзацiю нашого життя i часто неможливiсть за умов мiста показати, наприклад, луки, що цвiтуть, красу квiткових рослин на дзеркальнiй гладiнi озера тощо, можна зробити це з допомогою дiапозитивiв i розповiдi вихователя. Перед показом дiапозитивiв слiд запитати у дiтей, чи були воин на лузi, якi красивi рослини там бачили, чи лiтали метелики, бджоли, джмелi.

Показ дiапозитивiв доцiльно почати з загального вигляду лук, що цвiтуть. Яскраве зображення треба доповнити емоцiйною розповiддю вихователя, наприклад: «Коли на луки розцвiтають рослини, вiн стає дуже красивим. Його можна порiвняти з чарiвним килимом або з дуже гарною тканиною. Повiтря на лузi духмяне, чисте i дуже корисне для людей». А далi демонструються окремi рослини, тварини у сполученнi з розповiддю вихователя про них. Цiннiсть таких занять — у формуваннi iнтересу до природи i дбайливого ставлення до неї.

З використанням дiапозитивiв можна проводити дидактичнi iгри. Наприклад, у грi «Вiдгадай, яка це квiтка» вихователь демонструє дiапозитиви i пропонує дiтям вiдгадувати назви рослин (декоративних квiткових, дикорослих). Засвоєння назв, в основi якого лежить процес диференцiювання образів, має важливе значення для пiзнання дiтьми природи, адже ще К. Лiнней стверджував, що без назви немає знання.

Для систематизацiї знань дiтей про об’єкти і явища природи доцiльно проводити демонстрування дiапозитивiв i гру «Де що росте», «Коли це буває», де знайомi дiтям рослини, картини природи, завдяки дiапозитивам, повертають дiтей до спогадiв про пережитi ними враження і одночасно ставлять перед ними розумовi завдання.

Враховуючи важливу роль естетичних вражень у формуваннi ставлення дошкiльникiв до природи, доцiльно ширше використовувати дiапозитиви для збагачення дитячих вражень про природу. Дiтям подобаються вечори розваг «Спогади про лiто», «Кришталева зимонька» та iншi, пiд час яких демонструються рiзнi краєвиди, пейзажнi картини, читаються вiршi про природу.

Рiдше в дитячих садках використовується епiпроектор. Якiсть зображення його, порiвняно з дiапозитивами, дещо гiрша. Методика використання епiпроектора пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою аналогiчна методицi використання дiапозитивiв.

З екранно-звукових засобiв навчання важлива роль належить кiнофiльмам. Дидактична цiннiсть їх полягає у тому, що вони дають змогу сформувати у дiтей бiльш повнi уявлення про явища природи. Перемiщення тварини в кадрi допомагає створенню уявлень про її рухи, поведiнку, зв’язок з навколишнiм середовищем, про її вiдноснi розмiри, звуки. Це робить демонстрування кінофильму незамiнним у тому випадку, коли не можна провести ознайомлення дiтей з природними об’єктами за природних умов. Широкому застосуванню кiнофiльмiв під час ознайомлення дошкiльникiв з природою в дитячих садках перешкоджає недостатня кiлькiсть кінофільмів про природу для дiтей і вiдсутнiсть у багатьох дошкiльних закладах умов для демонстрування кiнофiльмiв.

Дошкiльникам демонструють такі кiнострiчки: «По гриби», «Зима прийшла», «Весна прийшла», «Дiти — друзi птахiв», «Русачок», Звідки стіл прийшов» (перша частина), «Кухоль молока», «Розповiдь колоска». Два останнiх кінофільми особливо важливо демонструвати міським дiтям, оскільки вони переносять дiтей в атмосферу працi, зв’язаної з виробництвом найважливiших сiльсъкогосподарських продуктiв, показують пiклування людей про тварин, рослини.

Телебачення, яке так мiцно ввiйшло у наше життя, є також цiнним засобом ознайомлення дошкiльникiв з природою. для них органiзовано серiю телепередач: «дiтям про звiрят», яка виходить в ефір у другiй половинi дня. До передачi треба готувати дiтей бесiдою про те, що їм вiдомо про звiрят. У процесi сприймання телепередачі керiвництво вихователя має непрямий характер: посмiшка, поворот голови та iн. Усе повинно нацiлювати на сприйняття дiтьми головних моментiв. Пiсля передачі слiд закрiпити, осмислити знання, що отримали дiти, включити їх у дiяльнiсть — малювання, гру, працю.

Із звукових засобiв навчання найчастiше використовуються слухання грам- та магнiтофонних записiв. Найчастiше вони використовуються для посилення емоцiйної насиченостi занять. Наприклад, бесiду про весну пожвавлять включення грам- запису голосiв птахiв, яких дiти слухали навеснi. Ефективне поєднання перегляду дiапозитивiв iз слуханням грам- або магнiтофонних записiв. Так, поетичному сприйманню картин кожної пори року допоможе прослухування чудових п’єс П. І. Чайковського з альбому «Пори року» — «Пiдснiжник», «Осiння пiсня» та iн.

Рiдше використовуються пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою радiопередачi, оскiльки спецiальних передач про природу для дiтей виходить досить мало. Пiд час слухання радiо важливо уникнути моментiв, що вiдвертають увагу дiтей. Дiти вовиннi включитися у вiдгадування загадок, виконання домашнiх завдань. Пiсля передачi вихователь дає змогу дiтям обмiнятися думками, вiдповiдає на їхнi запитання, уточнює, як вони зрозумiли змiст передачi.

6. МОДЕЛЮВАННЯ ЯК МЕТОД ПІЗНАННЯ ПРИРОДИ

Слово модель — означає зразок, умовний образ якого-небудь об’єкта. Модель є одним iз засобiв наочностi навчання, Вона виконує iлюстративну роль пiд час розповiдi педагога про найбiльш важливi властивостi, дії об’єкта, що вивчається, в цiлому або його окремих частин. Моделi широко застосовуються у шкiльнiй педагогiцi. Сьогоднi використанню методу моделей придiляється достатня увага i в дошкiльнiй педагогiцi.

Дослiдження останнiх рокiв (С. М. Нiколаєва, І. О. Хайдурова та iн.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкiльникiв вiдповiдає такий систематизований змiст знань, у центрi якого глобальна закономiрнiсть тiєї чи iншої галузi дiйсностi, що має яскраво вираженi зовнiшнi прояви. Дитина в процесi предметно-чуттєвої дiяльностi може видiлити iстотнi зв’язки i явища в тiй чи iншiй галузi і вiдобразити їх у формi узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежностi в природi вимагають використання специфiчних методiв, якi застосовуються пiд час проведения поглиблено-пiзнавальних занять.

Для формування уявлень про залежностi в природi особливе значения мають діючі моделі. Будь-який статичний замiнник реального об’єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнiшнi ознаки, тодi як дiюча модель розкриває дiтям функцiонування об’єкта, його зв’язок з конкретними умовами. Наприклад, картинка-модель метелика павичеве око, який сидить на корi» (вiдповiдно розфарбованому картонi), може мати крильця, що рухаються за допомогою непомiтних тонких дротинок. Вдаючись до цiєї рухомої моделi, вихователь демонструє особливостi будови тiла, поведiнку комахи і її пристосувальний взаємозв’язок iз навколишнiм середовищем: маскувальне (кольору кори) забарвлення нижнього боку крил у згорнутому положеннi, коли метелик сидить, і застережне — верхньої сторони, коли вiн раптом розгортає крила.

Модель маскування дає змогу показати дiтям значення вiдповiдностi і невiдповiдностi забарвлення, наявностi або вiдсутностi руху для впiзнання певного об’єкта. Вона дiє так: на кольорову частину встановлюється (щоб дiти не бачили) площинна геометрична фiгура такого самого кольору — треба впiзнати її. Щоб перевiрити правильнiсть вiдповiдi, фiгура висувається на бiлу частину панелi. Потiм дiти пояснюють, чому їм було важче впiзнати її на кольоровому тлi і зовсiм легко на бiлому. Вихователь пiдсумовує: якщо забарвлення якогось предмета збiгається з кольором тiла, вiн стає непомiтним.

Демонстрування iншої геометричної фiгури (колiр той самий) при повiльному русi по зафарбованiй частинi панелi переконує, що її легше пiзнати у русi, нiж нерухому. Так дошкiльники спрощено знайомляться з головними ознаками маскування природних об’єктiв у навколишньому середовищi.

Своєрiдною моделлю водойми є акварiум. Через його прозорi стiнки дiти можуть спостерiгати за всiма об’єктами, що знаходяться у ньому. Усвiдомити взаємодiю їх допоможуть також запитання: «Навiщо в акварiумi пiсок? (У ньому ростуть рослини); для чого потрiбнi рослини? (Насичують воду киснем, служать рибкам кормом, прикрашають акварiум). У ходi бесiди проводиться паралель мiж життям мешканцiв акварiума і природою водойми. У дошкiльникiв формується уявлення про єднiсть і взаємозв’язки в природі.

Можна використати «живі картини», на яких за допомогою вирiзаних з паперу рослин, комах тощо демонструється послiдовнiсть цвiтiння, появи комах, що допоможе сформувати бiльш узагальне усвiдомлення дiтьми змiн у природi.

Н. І. Вєтровою дослiджувалась можливiсть використання моделей для розвитку узагальнених способiв спостереження у дiтей.

Отже, дидактична цiннiсть методу моделей полягає у можливостi досить швидко і переконливо формувати узагальнюючi уявлення, приводити їх у систему. При цьому нiколи не можна забувати того, що справжня педагогiка, як вказував К. Д. Ушинський, дає учням передусiм матерiал i у мiру нагромадження цього матерiалу приводить його в систему. Чим бiльший і рiзноманiтнiший матерiал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у дошкiльному вiцi завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретнцх вражень через безпосереднiй контакт дiтей з природою. Метод моделей допоможе у проведенні поглиблено-пiзнавальних занять.

ТЕМА НЕ 3.2.ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ. ПРАЦЯ В ПРИРОДІ ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ МЕТОДIВ ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДОШКIЛЬНИКІВ З ПРИРОДОЮ

План:

1. Навчально-виховне значення праці в природі.

2. Педагогічні та гігієнічні вимоги до праці дітей у природі.

3. Види та форми організації праці дітей у природі.

4. Нескладні досліди як метод пізнання природи.

5. Використання природознавчих ігор в ознайомленні дітей з природою.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- С.181-198.

Література (додаткова):

1. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

2. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999. .

3. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

4. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

1. Навчально-виховне значення працi в природi, її своєрiднiсть

Праця в природi розглядається як один з основних методiв ознайомлення дошкiльникiв з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних дослiджень свiдчать про те, що пiд впливом працi розвиваються всi розумовi i фiзичнi сили людини.

Цiннiсть працi в природi полягає в тому, що дитина в процесi трудової дiяльностi взаємодiє з реальними об’єктами природи, а це створює найкращi можливостi для формування реалiстичних уявлень про об’єкти природи, зв’язки мiж ними. В процесi працi найбiльш переконливо, наочно дiти впевнюються у зв’язку мiж умовами для рослин, тварин i їх ростом, розвитком.

Пiд час працi мова дiтей збагачується новими для них словами (живець, борозенка, добрива тощо), враження вiд дiяльностi спонукають до активного обмiну думками, сприяють формуванню суджень на основi аналiзу, порiвнянь.

У процесi працi створюються сприятливi умови для сенсорного розвитку дiтей. Дiти оволодiвають новими прийомами обстеження: навчаються вiдрiзняти суху землю вiд вологої, пухку вiд твердої, культурнi рослини вiд бур’янiв.

Динамiчнiсть розвитку рослин за сприятливих умов (достатня кiлькiсть тепла, вологи, свiтла) дає багато нових вражень, що позитивно позначається на розвитку пiзнавальних iнтересiв i спостережливостi.

Праця в природi є тiєю дiяльнiстю, в процесi якої оптимально здiйснюються всi завдання екологiчного виховання: формування знань про найбiльш важливi залежностi в природi, доступнi дошкiльникам, цiннiснi орiєнтацiї, бажання спiлкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування i формування перших навичок, що сприяють полiпшенню навколишнього середовища.

Праця об’єднує, дисциплiнує, виховує почуття вiдповiдальностi за життя живих iстот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политi рослини пiд час спеки засихають.

Праця в природi сприяє вихованню iнтересу до сiльськогосподарської працi, поваги до людей, якi нею займаються. Пiд час догляду за рослинами, тваринами у дiтей формуються трудовi навички, бажання працювати.

Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують дiти вiд краси вирощених ними квiткових рослин, вiд доглянутих кiмнатних рослин тощо.

Рухи на повiтрi сприяють бiльш iнтенсивному обмiну речовин, удосконалюють координацiю рухiв, змiцнюють нервову систему.

Своєрiднiсть працi в природi полягає в тому, що це єдиний вид продуктивної працi, доступний дiтям дошкiльного вiку. Кiнцева мета — виростити овочi, ягоди, квiти — i результати працi конкретнi зрозумiлi дітям.

2. Педагогiчнi та гiгiєнiчнi вимоги до працi дiтей у природi

Органiзацiя працi дiтей у природi вимагає дотримання таких педагогiчних вимог:

1. Виконання будь-якого виду працi має бути спрямоване на вирiшення завдань всебiчного розвитку дiтей: формування знань, розвитку допитливостi, ставлення до природних об’єктiв тощо.

2. Праця дiтей має бути мотивованою. Дитина повинна розумiти, що i для чого вона робить, тодi завдання буде виконуватися з iнтересом, охоче. Наприклад, органiзуючи дiтей на розпушування грунту на грядках, вихователь мотивує потрiбнiсть працi так: «Бачите, яка щiльна кiрочка утворилася на землi. До корiнцiв не надходить повiтря, i рослини будуть погано рости. Треба розпушити землю, щоб повiтря могло надiйти до корiнцiв».

З. Праця в природi має бути посильною для дiтей рiзних вiкових груп. Залучаючи дитину до працi, доручаючи їй певну дiлянку роботи, треба враховувати вiковi особливостi i можливостi дiтей з тим, щоб вони свої доручення мали змогу виконати успiшно. Успiх приносить дитинi радiсть, почуття задоволення, а позитивнi емоцiї, що виникають пiд впливом виконання завдань i високої оцiнки вихователя, важливi для формування у дiтей любовi до працi.

4. Праця в природi має бути не випадковою, а систематичною, повинна проводитися як на заняттях, так i в повсякденному життi. Лише за допомогою систематичної, повсякденної роботи можна сформувати у дiтей мiцнi трудовi навички, навчити виконувати свої обов’язки.

5. Праця в природi має бути добре органiзованою. Пiд час колективних занять усi дiти повиннi працювати одночасно. Весь потрiбний iнвентар повинен бути заготовлений ранiше. Пояснения i показ вихователя мають бути короткими i цiкавими. Важливо створити в групi позитивне емоцiйне ставлення до виконання трудового завдання, щоб праця викликала у дiтей радiсть вiд спiльних зусиль, щоб дiтей захоплював загальний темп роботи. Емоцiйне пiднесення сприяє створенню iнтересу, позитивного ставлення до працi.

Гiгiєнiчнi вимоги до органiзацiї працi дiтей у природi такi:

1. Працю в природi слiд органiзовувати у нежаркi години (вранцi або ввечерi).

2. Iнвентар повинен вiдповiдати зростовi дiтей.

3. Дiти повиннi працювати у спецiальному одязi.

4. Слiд змiнювати види працi, стежити за позою дiтей.

5. Пiсля закiнчення роботи слiд добре вимити руки.

Вимоги до додержання технiки безпеки:

1. Акварiуми, клiтки з тваринами, рослини розташовуються з таким розрахунком, щоб дитина могла здiйснювати догляд за ними, стоячи на пiдлозi.

2. Категорично забороняється перенесення маси бiльше 2— 2,5 кг для дiтей старшого дошкiльного вiку.

3, Не можна залучати дiтей до розведення вогнищ, спалювання сухого листя.

4. Загальний час, що вiдводиться на виконання роботи, не повинен перевищувати 30 хв. При цьому кожнi 7—10 хв треба проводити змiну дiяльностi дiтей або влаштовувати перерви.

3. Види працi в природi, їх змiст у рiзних вікових групах

У дитячому садку органiзуються такi види працi в природi:

1. Праця, що зв’язана з доглядом за рослинами; 2. З доглядом за тваринами; 3. З охороною природи.

Змiст працi визначається для кожної вiкової групи програмою. Праця, що зв’язана а доглядом за рослинами, має такий змiст:

1. Пiдготовка грунту до посiву (перекопування, розпушування) — виконується дiтьми старшої групи.

2. Планування грядок (старша група).

3. Посiв насiння — всi вiковi групи. Дiти молодшої групи висiвають бiльш крупне насiння.

4. Садiння розсади — середня i старша групи.

5. Садiння живцiв кiмнатних рослин — старша трупа.

6. Поливання — всi вiковi групи.

7. Розпушування — середня i старша групи,

8. Прополювання — старша група.

9. Витирання листкiв кiмнатних рослин — усi вiковi групи.

10. Обприскування, зрiзування сухих листкiв — старша група.

11. Пiдживлення, боротьба iз шкiдниками виконуються дiтьми старшої групи разом з вихователем.

12. Збирання врожаю — всi вiковi групи.

Праця, що зв’язана з доглядом за тваринами мiстить:

1. Самостiйне приготування кормiв для птахiв, кролiв — старша група.

2. Самостiйне годування — старша група. Iншi вiковi групи виконують доручення пiд керiвництвом вихователя.

3. Чищення клiток, миття поїлок тощо — старша група. В iнших вiкових групах дiти виконують окремi доручення.

Праця. що зв’язана з охороною природи, мiстить:

1. Прибирання дiлянки вiд смiття, камiнцiв, листя — виконується дiтьми всiх вiкових труп.

2. Пiдгодовування птахiв — виконується дiтьми всiх вiкових груп.

3. Пiдгрiбання снiту пiд дерева, кущi — виконується дiтьми всiх вiкових труп.

4. Укриття на зиму хризантем, примул тощо — виконується дiтьми старшої групи.

Форми органiзації працi дiтей у природi

У дитячому садку використовуються рiзнi форми органiзацiї працi дiтей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової дiяльностi в дитячому садку є доручення. Їх подiляють на види за складністю завдань (простi i складнi), за тривалiстю виконання (короткочаснi i тривалi), за способом органiзацiї дiтей (iндивiдуальнi i трудовi). Трудовi доручення широко використовуються в усiх вiкових групах. Так, у молодшiй групi на початку року дiти спостерiгають, як вихователь годує рибок в акварiумi. Комусь iз дiтей вiн пропонує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм. Час вiд часу вихователь залучає дiтей до витирання великих листкiв у кiмнатних рослин, поливання рослин у кутку природи i на грядцi. Цi першi трудовi доручення допомагають пiдвести дiтей до усвiдомлення того, що все живе потребує догляду.

У середньому i старшому дошкiльному вiцi доручення можуть мати тривалiший i складнiший характер. Дiтям надається бiльше самостiйностi при їх виконаннi, наприклад визначити, чи потребують квiти на квiтнику поливання, i полити їх при потребi. Важливо використовувати доручення для iндивiдуальної роботи з дiтьми. Наприклад, дiтям, у яких недостатньо виявляється iнтерес до рослин, можна подарувати кiмнатну рослину i запропонувати вирощувати її вдома, доглядати i розповiдати дiтям, як вона росте.

Доручення вимагають керiвництва з боку вихователя. Основними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрiбний при введеннi нового об’єкта, нових способiв догляду за ним. Якщо спосiб догляду вже вiдомий дiтям, вихователь обмежується нагадуванням i заохочуванням: «Молодець, Сергiйку, ти добре пам’ятаєш, що цикламен можна поливати тiльки у пiддонник».

Чергування в кутку природи запроваджується в старшiй групi. Це обумовлено складнiстю завдань, якi повиннi виконати дiти самостiйно. Перед початком чергування доцiльно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дiтей iз щоденними обов’язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин i тварин, нагадує про те, що дiти вже знають i вмiють.

Наводимо запис заняття в старшiй групi.

Тема. Бесiда про роботу чергового в кутку природи.

Мета. Розповiсти дiтям про обов’язки чергових в кутку природи. Розвивати мову i пам’ять. Виховувати сумлiнне ставлення i вiдповiдальнiсть за виконання обов’язкiв.

Обладнання. Кiмнатнi рослини, акварiум з рибкою, пташка в клiтцi, поливальниця, корм для риб i пташки, вода для поливання рослин.

Хiд заняття. Вихователь: Дiти, ви будете чергувати в кутку природи: поливати рослини, годувати рибок, пташку, щоб вони були гарними i веселими. Сьогоднi я вам покажу, як це треба правильно робити. Спочатку скажiть: де у нас куток природи? Що є в нашому кутку природи? Що треба взяти, щоб полити рослипи? Де стоїть у нас поливальниця? Подивiться, як треба правильно поливати рослини: поливальницю слiд тримати так, щоб носик її торкався краю горщика, лити воду треба поступово; як тiльки вона пройде до пiддонника, поливання слiд припинити (показує). Сергiйку, покажи, як поливати рослину. Полий цю квiтку — колеус. А ти, Олю, полий традесканцiю. Ось так, дiти, ви будете поливати рослини.

Тепер погодуємо рибок. Де стоїть у нас корм? Принеси його, Любо. Вiзьми в ложку трохи корму i всип його в годiвницю.

А ось у нас є другий корм, це мотиль. Покажи, Сашо, всiм дiтям. Рибки дуже добре їдять цей корм. Дивiться, як треба його брати. Володю, дай три мотилi рибкам. Вiтю, iди й погодуй рибок. Хто ще живе у нас у кутку природи? Як називається наша пташка? Чим ми її будемо годувати?

Олю, дiстань корму канарцi. Зараз ми насиплемо його в годiвницю. Ось яка вона чиста. Тiльки в чисту годiвницю треба насипати корм. Валю, насип корму канарцi. Що ще треба дати? Правильно, мокрецю або яблучка — це вiтамiни для пташки. Поклади, Юро, цей корм. А що ще треба замiнити в клiтцi у пташки? Вiрно, воду. Налий, Сашо, води в поїлку.

Ми нагодували пташку i рибок, полили квiти. Так черговi дiти будуть робити кожного дня. Завтра черговим буде Толя. Скажи, Толя, як ти будеш годувати рибок? другим черговим буде Вiра. Скажи, Вiро, як ти будеш поливати квiти? Третiм черговим буде Михайлик. Скажи нам, як ти будеш годувати пташку?»

Чергування у кутку природи є досить складною дiяльнiстю, бо тут майже не повторюються тi ж самi дії: рiзнi рослини потребують i рiзного догляду однi треба поливати часто i щедро, iнші — менше. Рiзного догляду потребують i тварини. Все це вимагає вiд вихователя уваги до керiвництва роботою чергових, вмiння чiтко i дохiдливо показати i пояснити, як треба виконувати обов’язки, часом нагадати, оцiнити i заохотити сумлiнне виконання обов’язкiв.

Черговими призначають кiлькох дiтей, залежно вiд кiлькостi об’єктiв у кутку природи, найчастiше по 2—З. Дослiдження Л. Є. Образцової та iн. доводять, що пiд час формування мiкрогруп чергових насамперед слiд враховувати бажання дiтей — хто з ким хоче чергувати. Доцiльно також об’єднувати дiтей з приблизно однаковим рiвнем навичок догляду з тим, щоб той, хто вмiє добре виконувати обов’язки чергових, не зробив усе сам. Однак вихователi-практики вважають, що ця рекомендацiя не може бути категоричною. Часто дiти, що мають хорошi навички, добре спiвробiтничають з тими, у яких вони сформованi недостатньо.

Виконання обов’язкiв черговими здiйснюється переважно вранцi, до снiданку. Однак, якщо контингент дiтей такий, що їх пiзно приводять до дитячого садка, обов’язки чергових виконуються у другій половинi дня, пiсля денного сну.

Успiх органiзації чергувань передусiм залежить вiд постiйного iнтересу вихователя до виконання обов’язкiв чергових. Потрiбно щодня оцiнювати їхню роботу у присутностi дiтей: «Сьогоднi Валерик дуже уважно оглянув усi квiти i полив тільки ті, якi було треба». Пiд час передавання чергування треба до оцiнки роботи залучити весь колектив дітей. Неодноразове повторения під час обговорення роботи чергових основних правил догляду за мешканцями кутка природи сприяє їх мiцному засвоєнню, формуванню доброго, гуманного ставлення до всiх живих об’єктiв.

При введеннi нових об’єктiв у куток природи слiд органiзувати їх розгляд з усiма дiтьми i розповiсти про правила догляду за ними.

Досить часто в дитячому садку органiзується колективна праця дiтей. Вона характеризується спiльною метою, виконанням роботи на одному просторi i в один i той самий час.

У молодшiй i середнiй групах проводиться колективна праця, мета якої — навчити, як треба висаджувати насiння, поливати, прибирати дiлянку тощо. Дiтей старшої групи навчають перекопуванню i плануванню грядок, садiнню живцiв кiмнатних рослин, прибиранню у куточку природи тощо.

Пiд час колективних форм працi дiти найчастiше виконують такi завдання, якi органiзуються вперше i потребують навчання дiтей певним умiнням. Наприклад, до того, як давати iндивiдуальнi i груповi доручення дiтям на прополювання, розпушування тощо, органiзується колективна праця.

За способом органiзацiї дiтей колективна праця дiтей може бути: а) спiльно-iндивiдуальна (кожна дитина садить на своєму рядку розсаду); б) спiльно-послiдовна; в) спiльно-взаємодiюча.

Пiд час колективної працi слiд дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогiчними вимогами до органiзацiї працi. Наводимо структуру найбiльш розповсюдженої колективної працi, зв’язаної з вирощуванням рослин.

1. Бесiда про рослини (зовнiшнiй вигляд, потрiбнi умови для вирощування, значення для людини, для природи).

2. Постановка мети i мотивацiя працi.

З. Обстеження посадочного матерiалу.

4. Інструктаж (поетапний переважно в молодшiй групi i перспективний у середнiй i старшiй групах).

5. Хiд роботи.

6. Пiдведення пiдсумкiв.

Навеснi старших дошкiльникiв залучають до переконування землi і планування грядок. Перед початком роботи слiд провести бесiду про те, чому рослини добре почувають себе у розпушеному грунтi, поставити перед дiтьми мету і розповiсти, чому їм треба переконувати і розпушувати землю. Домовитися з дітьми, що, коли вони знайдуть у землі щось цiкаве, треба показати це всiм дітям. Вихователь показує, як треба перекопувати i розпушувати грунт, половину групи ставить на перекопування, а другу половину — на розпушування. Під час працi вихователь звертає увагу на те, що в тому мiсцi, де восени дiти прикопували листя, лушпиння картоплі, моркви, утворилася темна смужка землi. Це перегнiй — розповідає вихователь. Така земля забезпечує рослини поживними речовинами. Пiд час розглядання дощових черв’якiв треба згадати про їх позитивну роль у грунтотворенні: розпушують, насичують повітрям, полiпшують структуру грунту тощо.

Для формування грядок вихователь використовує шнур з кiлочками. Дітям пропонує стати «потягом» i протоптати доріжки. Вiн зауважує дiтям, що високими грядки не потрiбно робити тому, що вітер буде швидше видувати вологу і рослинам її не вистачатиме.

Наприкiнцi роботи вихователь підводить пiдсумки, відзначає, як добре буде рости насiнню, розсадi у розпушеній землі, як дружно працювали дiти.

Дiти всiх вікових груп сіють насiння, а, починаючи з середньої групи, висаджують розсаду.

Наводимо приблизний опис колективної працi в молодшій групі.

Тема. Садiння гороху на грядці.

Мета. Вчити розрiзняти насiння гороху за кольором, розмiрами, формою. Вчити садити насiння, розкладаючи його у борозенки, засипати землею. Ввести в активний словник слова, що означають ознаки насіння, дії дітей, зв’язані з посадкою гороху. Виховувати бажання вирощувати рослини.

Обладнання. Картинка з зображенням гороху, коробочки з горохом.

Хід заняття. Вихователь. «Подивiться на картинку і згадайте, що це. Хто з вас любить горох? Бачите, які гарнi листки і стручки з горошинами. Горох смачний i корисний. Хочете, щоб у вас на грядці виріс такий самий? Тепер надворi стало тепло, і його можна посадити на грядці, а коли виросте — почастуємо всіх дiтей.

Горох вирощують з насіння. Візьміть кожний по горошині і покладiть на долоню. Якого кольору горох? Якої він форми? А тепер пальчиком торкнiться горошинок. Гладенькі вони чи шорсткi? Насiння треба посадити у землю. Підійдіть до грядок. Бачите борозенки. Вiзьмемо по одній насінині і покладемо у борозенку біля краю грядки (вихователь, стоячи посередині грядки, показує, як це робиться, і стежить за виконанням завдання). Другу горошину покладіть подалі від першої (показує) ».

Дiти саджають по 5 горошин. Далі вихователь показує, як насiння присипати землею. Після виконання перевiряє, чи прикритi землею горошини, і розповiдає, щоб горох добре рiс, його треба полити водою. Вихователь пропонує дітям полити. Наприкiнці заняття вiдзначає, що дiти добре потрудилися, у них виросте хороший горох. Пропонує дiтям помити руки.

Пiд час проведення колективної працi з дiтьми молодшого дошкiльного вiку найчастiше використовується поетапний iнструктаж. Це зумовлене особливостями молодших дошкiльникiв: вони не можуть вiдразу охопити i запам’ятати весь трудовий процес. Наприкiнцi перебування дiтей у середнiй групi i в старшiй найчастiше використовується перспективний iнструктаж, коли вихователь пояснює i показує весь хiд роботи i дiти виконують її.

Чи потрiбно обов’язково закрiплювати послiдовнiсть виконання роботи? Це повинен вирiшити вихователь, виходячи з особливостей даної групи дiтей. Добре, коли дiти вiдразу уважно сприймають iнструктаж i виконують його.

Органiзовуючи старших дошкільникiв на прополювання, треба провести коротку бесiду про те, що треба рослинам, щоб вони добре росли. Роздивитися, що на грядках поруч з посiяними рослинами з’явилися такi, яких нiхто не сiяв. Вихователь розповiдає, що це — бур’яни. Якщо їх не вирвати, вони будуть забирати воду i поживнi речовини у культурних рослин. Проте перш, нiж вирвати, давайте розглянемо їх. Ось лобода. Листочки у неї нiжнi, мов крохмалем присипанi. А це — мокрець. Ви його знаєте, бо даєте пташці. Пам’ятаєте, чому вiн так називається. Давайте подивимося, чи справді пiд ним волога земля. Бур’яни дуже люблять кролi і кури. Зараз я вам покажу, як треба виривати: взятися за стебельце бiля самої землi, розгойдати трошки і висмикнути з корінцем. Складайте бур’яни у кошик, щоб почастувати ними курей. Після закінчення роботи вихователь звертає увагу на чисті, ошатнi грядки, зауважує, що рослини наче повеселішали і вдячнi дітям, що їх врятовано від бур’янів.

Збирання врожаю бажано проводити урочисто, створюючи у дiтей радісний настрiй, викликаючи задоволення результатами своєї праці. Добре запрошувати дiтей з інших груп, пригощати їх горохом, редискою, цибулею. Масове збирання урожаю на початку вересня слiд провести, як свято. Перед святом вихователь доручає найбiльш старанним хлопчикам і дівчаткам висмикнути найбiльші овочi. «Ось який великий буряк — покажи його всім дітям. Дамо потримати його малюкам, чи вистачить їм сили втримати буряк у руках». Малюки «зважують» у руках буряк, вихователь супроводить це гумористичними репліками: «Мабуть, Сергiйко малий, не втримає. Нi, втримав, от який сильний»,— створюючи цим святковий, невимушений настрій. Так поступово висмикують найбiльші овочі, розглядають, зважують в руках, дарують малюкам. Далі вихователь розставляє дітей по грядках, визначає завдання. Діти викопують овочі, очищають їх від землі і складають у певне місце. Вихователь разом з дітьми сортує їх. Найбільшi залишає для виставки на святі, решту відносять на кухню і просять кухаря приготувати смачнi страви. Можна запропонувати дітям самим зробити вiнегрет з варених овочiв.

4. НЕСКЛАДНІ ДОСЛІДИ ЯК МЕТОД ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДIТЕЙ З ПРИРОДОЮ

Дослiд визначається як спосiб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкiльниками надавали великого значения Є. М. Водовозова, Є. І. Тихєєва, вважаючи, що в процесi проведення дослідiв діти повинні спостерiгати, діяти, мислити, робити самостiйні висновки. За сучасних умов, коли великого значення надається розвиткові пiзнавальної активностi, вихованню прагнення до здобуття нових знань, проведенню дослідів повинно бути прнділено значну увагу.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючи силу, знання, яких набувають дiти, мають особливу доказовість, повноту i міцність. Під час проведення дослідів забезпечується чуттєве сприймання, практична діяльнiсть дітей і словесне обгрунтування. Такий органiчний зв’язок і сприяє максимальній активізації розумової діяльностi дiтей, оскільки відповiдає характеру мислення дошкільників.

В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об’єкти природи, які наочно виражені, зв’язки між якими доступні осмисленню дiтьми. Це встановлення зв’язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних властивостей снігу, залежності росту рослин від змiни тепла, свiтла, добрив, вологи тощо.

Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть.

Структура дослідiв має багато спільного із спостереженнями.

Перший етап — підготовка дiтей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх дослідом, виявляє знання. Наприклад: «Як ви гадаєте, діти, дерева взимку живi? А чому вони не замерзають вiд сильного морозу?»

Другий етап — початок досліду: обговорення умов і висування припущень: «Я читала, діти, що дерева не замерзають тому, що в їхньому соку багато цукру. Давайте поставимо на мороз двi скляночки: в однiй буде проста вода, а в другiй — з цукром. Як ви гадаєте, в якiй склянцi вода швидше замерэне?»

Третiй етап — хiд дослiду. Спостереження дiтей за ходом дослiду, обмiн думками.

Четвертий етап — заключний: обговорення наслiдкiв дослiду.

Найбiльше дослiдiв у дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об’єктiв неживої природи: води, повiтря тощо. Легко переконати дiтей шляхом дослiду у перетвореннi води на лiд i льоду на воду, у перетвореннi води на пару. Можна продемонструвати дiтям дослiд, який переконає їх у властивостi повiтря заповнювати предмета, що нас оточують. Для цього треба у склянку закласти сухий папiрець. Звертаючись до дiтей, вихователь просить помацати його, переконатися, що вiн сухий, а потiм пропонує такi умови дослiду: склянку з папiрцем вiн занурює у воду. Як дiти гадають, намокне папiрець чи ні? Вислухавши судження дiтей, вихователь занурює склянку i, виймаючи її з води, дає дiтям переконатися, що папiрець залишився сухим. Разом з дiтьми приходять до висновку, що повiтря, яке заповнювало склянку, перешкоджало водi.

Кидаючи у воду грудку землi, глини, шматок крейди, цеглини, дiти за появою бульбашок визначають наявнiсть у них повiтря.

Влiтку цiкаво показати дiтям утворення веселки, спрямувавши для цього проти сонця струмiнь води. Це переконує дiтей в матерiальностi цього гарного свiтлового явища в природi.

За можливiстю цiкаво органiзувати дослiд з вирощуванням рослин у грунтi i гiдропонним способом. Бiльшiсть дослiдiв з рослинами проводять для того, щоб переконати дiтей у важливостi для розвитку рослин основних факторiв зовнiшнього середовища: води, тепла, поживних речовин.

Менше можливостей у дитячому садку для проведення дослiдiв з представниками тваринного свiту.

5. ВИКОРИСТАННЯ IГОР ПIД ЧАС ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДIТЕЙ З ПРИРОДОЮ

К. Д. Ушинський радив зробити серйозне навчання цiкавим, вважаючи це одним з найважливiших завдань навчання. Пiд час ознайомлення дiтей з природою досить часто використовуються рiзнi види iгор. Гра — основна дiяльнiсть дитини дошкiльного вiку, в якiй вона найбiльше задовольняє свої потреби. Iгри викликають у дiтей задоволення, пiдвищують емоцiйний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об’єкти природи, їх якостi, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що пропущено через гру, дiти засвоюють не так, як те, про що вони тiльки чули вiд дорослих або спостерiгали самi.

Надэвичайно важлива роль iгор (особливо дидактичних) у закрiпленнi, систематизацiї i узагальнені знань про природу. В дослiдженнях (О. П. Янкiвська) було доведено, що використання дидактичних iгор природничого змiсту за умови вiдповiдної пiдготовки дiтей i в певнiй системi дає змогу формувати у дiтей мiцнi знання, систематазувати їх, пiдводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, iгри сприяють пiднесенню ефективностi навчання дiтей у дитячому садку, кращiй пiдготовцi до навчання в школi.

Для вирiшення завдань ознайомлення дошкiльникiв з природою в дитячому садку використовуються iгри: будiвельно-конструктивнi, творчi рольовi, дидактичнi i рухливi.

Будiвельно-конструктивнi iгри з природними матерiалами (пiском, водою, глиною, снiгом, льодом, листям, плодами тощо) — однi з найулюбленiших дiтьми iгор у всiх вiкових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цiннiсть їх у тому, що в процесi iгор дiти знайомляться з властивостями природних матерiалiв (способами конструктивного вирiшення пiд час використання цих матерiалiв). У дiтей розвивається уява, вмiння зосереджуватися, доводити до кiнця почату справу, спiввiдносити свої дії з дiями iнших, домагатися узгодження. Знайомство з архiтектурними формами i вiдображення їх у будiвлях сприяють формуванню естетичних почуттiв. Оскiльки цi iгри проводяться на повiтрi i пов’язанi з руховою активнiстю, вони мають важливе оздоровче значення.

Для iгор з пiском i водою потрiбно створити вiдповiднi умови. Для дiтей молодшої групи треба мати 2—З пiсочних ящики з бортиками (часом використовують великi автомобiльнi шини): Така вимога зумовлюється схильнiстю дiтей до наслiдування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються iншi дiти. Пiзнаючи властивостi природних матерiалiв, маленькi дiти люблять пересипати сухий пiсок, Лiпити з вологого пiску пирiжки. З цiєю метою їм слiд пропонувати полiетиленовi пляшечки з лiйками, совочки i набори рiзноманiтних форм для лiплення печива, пирiжкiв. Поступово пiд керiвництвом вихователя змiст iгор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити дорiжки, мiстки, i пропонує пускати по них маленькi машини та iн. Важливе значення у збагаченнi iгор має спостереження за iграми з пiском старших дiтей. Пiд впливом побаченого дiти роблять спроби побудувати будинок, i вихователь показує, як його звести, прикрасити тощо.

Для дiтей старшого дошкiльного вiку потрiбний дворик для пiску. Для реалiзації задумiв дiтей слiд використовувати бiльше рiзноманiтного пiдсобного матерiалу: невеликi дощечки рiзних розмiрiв, якi дiти використоаують для перекриття поверхiв, метлаську плитку, лiнолеум, мозаїку, маленъкi прапорцi для прикрашення будови, вирiзанi з картону чи фанера деревця тощо. Все це доцiльно зберiгати в ящику поряд з двориком для пiску. Крiм того, дiтям пропонують i бiльш складнi технiчнi iграшки: бульдозер, пiдйомний кран, рiзнi вантажнi машини. Особливу увагу пiд час керiвництва цими iграми придiляють збагаченню вражень дiтей пiд час спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровiд, як вiн оформлений тощо. Доцiльно збагачувати задуми дiтей i шляхом розглядання картинки. Наприклад, розглянувши зображення станцiї метро «Унiверситетська», запропонувати побудувати та прикрасити її. При цьому важливе мiсце у керiвництвi повиннi посiдати такi прийоми, як порада вихователя, планування з дiтьми послiдовностi виконання будови, показ прийомiв.

Для iгор з водою в молодшiй групi доцiльно використовувати виноснi пластиковi басейни (або ванночки), закрiпленi на пiдстанках на рiвнi зросту дiтей. Для пiзнання властивостей рiзних предметiв, якi плавають або тонуть у водi, дiтям пропонують рiзноманiтнi iграшки: дерев’янi, полiетиленові, залiзнi; пляшечки з полiетилену, в якi дiти набирають воду, потiм виливають, маленькi полiетиленовi ляльки, яких дiти купають, тощо.

Для дiтей старшого дошкiльного вiку доцiльно зробити струмок. Вiн починається з маленького зацементованого басейну i може проходити з тильної сторони тiньових навiсiв у виглядi неглибокого цементованого жолоба. Для iгор з водою старшi дошкiльники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, кори, яєчної шкаралупи тощо, вiдповiдно прикрашаючи їх. Цiкаво зробити примiтивну греблю, показати дiтям, як дiє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зi струмка доцiльно використати для поливання рослин.

Узимку на дiлянцi органiзуються iгри з снiгом, льодом. Для дiтей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снiгову гiрку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З цiкавiстю розглядають малюки, як вихователь лiпить iз снiгу грибки пiд деревами. Для цього вiн виносить полiетиленове вiдерце і миску. За допомогою дiтей вiдерце наповнюють снiгом, утоптують і перевертають — нiжка готова. Так само наповнюють миску i встановлюють на нiжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фарбами, і дiлянка набуде казкового вигляду.

У середнiй і старшiй групах завдання ускладнюються. Крiм снiговика, дiти будують фортецi, фiгурки звiрiв тощо. Вихователь показує дiтям прийоми: вирiзування цеглин, скачування та iн. Для лiплення фiгурок звiркiв часом використовується каркас. Вакливо порадою допомогти дiтям в естетичному оформленнi будiвель. Наприклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинками, фортецю — прапорцями.

Для забав з льодом заливаються вевеликi рiзнокольоровi льодовi дорiжки. Ковзавня по них координує рухи дiтей.

Пiсля новорiчного свята слiд виставити ялинку на подвiр’я, закрiпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цiєю метою на прогулянку виносять формочки для пiску, пiдфарбовану воду, шматочки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзає, формочки на короткий час заносять у примiщення, виймають і розвiшують на ялинцi. З рiзнокольорових крижинок можаа зробити також казковий зимовий квiтник.

Восени слiд заохотити дiтей до iгор з такими природними матерiалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати iз соломи ляльку, бичка та iн. З жолудiв, каштанiв можна зробити безлiч фiгурок звiрiв, ляльок. Показуючи прийоми скрiплювання листкiв (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо.

У холодну пору року для пiдвищення рухової активності дiтей використовуються iгри з вiтром, для чого навчають виготовленню млинцiв, султанчикiв з дрiбно нарiзаних смужок паперу.

Творчі рольові ігри пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою використовуються як засiб закрiплення знань дiтей про природу. Для їх успiшного проведення слiд збагачувати дiтей враженнями, подавати допомогу у розгортаннi сюжету. Так, пiсля екскурсiї в зоопарк доцiльно показати дітям дiафiльм «Звiрина лiкарня», прочитати цiкавi оповiдання І. Сосновського про те, як потрапляють звiрi в зоопарк, як до них там ставляться, лiкують. Потрiбно запроповувати дiтям будiвельнi матерiали, з яких можна побудувати загони для звiрiв, рiзноманiтвi iграшки-тварини лiки, i гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допомагати дiтям, сприяти їх iнiцiативi, творчостi, формуванню дружнiх взаємин.

У сiльськiй мiсцевостi дiти вiдображають в iграх враження вiд екскурсiй на молочну ферму, птахофабрику.

Дидактичаi iгри пiд час ознайомлення дошкiльникiв з природою виконують три функцiї: 1) закріплення знань про природу; 2) дiагностика наявних у дiтей знань про природу; З) формування знань про природу.

Слiд вiдразу ж вiдзначити, що кiлькiсть iгор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Специфiка дидактичних iгор природничого змiсту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тодi, коли у дiтей вже є знання. В iграх цi знання стають дiйовими, вони застосовуються дiтьми, а отже, закрiплюються, набувають мiцностi.

Багато дидактичних iгор спрямованi на узагальнення знань, їх систематизацiю. Такi iгри дуже зручно використовувати для дiагностики засвоєння дiтьми знань про природу.

У процесi дидактичних iгор у дiтей виховується вмiння уважно слухати i вiдповiдати на запитання, самостiйно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися вiд бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесiв, мови, мислення, уваги, пам’ятi.

Дидактичнi iгри широко використовуються пiд час повсякденного життя, особливо настiльно-друкованi iгри, якими дiти можуть вiльно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкiльному вiцi дидактичнi iгри найчастiше використовуються у поєднаннi з iншими методами, наприклад iз спостереженнями.

В ознайомленнi з природою використовуються такi види дидактичних iгор: 1) з природними матерiалами; 2) з картинками (у т. ч. настiльно-друкованi); З) з iграшками 4) словеснi.

Удидактичних iграх з природними матерiалами дiти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квiтками тощо), внаслiдок чого у дiтей формуються реалiстичнi уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грi «Вiдгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок i просить пiдбiгти до того дерева, яке має такi самi листки. У грi «У кого дiтки з цiєї гiлки» вихователь, показуючи дiтям плiд з якогось дерева, що росте на дiлянцi, говорить: «У руках у мене дiтка. З якої вона гiлки? Раз, два, три, цю гiлочку знайди». Дiти пiдбiгають до вiдповiдного дерева. В грі «Вершки і корiнцi вихователь роздає дiтям бадилля городини. На столi у неї лежать корiнцi. Показуючи дiтям моркву, вихователь питає: «Корiнець, корiнець, де твiй вершок?» дитина, у якої знаходиться надземна частина цiєї рослини, пiднiмається, показує її всiм дiтям i в нагороду одержує корінець.

У наведених прикладах дидактичних iгор з природними матерiалами ставиться мета навчити дiтей за листком пiзнавати дерева, закрiплювати їх назви; закрiплювати знання про листки і плоди дерев, кущiв; навчити розрiзняти городнi рослини.

У дидактичних iграх з картинками навчальнi завдання вирiшуються за допомогою картинок. Наприклад, у грi «Що кому потрiбно» вихователь роздає дiтям картинки, на яких зображенi примiщення, в яких живуть тварини (собача конура, клiтка для кроля, пташник тощо). На iнших картинках намальованi рiзнi види кормiв для тварин: кiстки, морква, капуста, зерно та iн.

Вихователь ставить на полицю великi картинки з зображенням тварин і починає гру: «Кiт, собака, кролик і пiвник захотiли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати i кота, i собаку. Що їсть кiт?» Дiти показують вiдповiдну картинку і називають їжу. Пiсля цього картинки ставлять на полицю. Далi вихователь пропонує погодувати собаку, кроля тощо, схвалює правильнi відповiдi дітей: «Поїли котик, собака та й захотiли вiдпочити. А будиночкiв, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте пошукаємо,.— продовжує вихователь. У кого на картинцi зображено житло собаки? Як воно називається?» Такими запитаннями вихователь змушує дiтей згадати, де живуть тварини. Гра закiнчується тодi, коли дiти розмiстять тварин в їхнiх житлах. За допомогою цiєї гри закрiплюються знання дiтей про те, чим живляться i де живуть свiйськi тварини.

В роботi з дошкiльниками широко використовуються настiльнодрукованi iгри «Свiйськi тварини», «Квiти», «3оологiчне лото» тощо. Переважну бiльшiсть з них побудовано на принципi лото. Дiтям роздають великi картки, у ведучого маленькi. Хто швидше закриє великi картки, той виграє. Перед дiтьми ставиться завдання назвати тварину чи рослину, спiввiднести її iз своєю карткою.

Дидактичнi iгри з iграшками найчастiше використовуються в молодших групах для закрiплення назв тварин, їхнiх характерних ознак, голосiв. Наприклад, у грi «Чарiвна торбинка» вихователь вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якiй лежать рiзнi iграшки. «Той, хто вийме з торбинки іграшку,— говорить вихователь,— розкаже про неї віршик або загадку». Дiти виймають iграшки, називають їх, показують окремi частини тiла, iмiтують звуки, розповiдають віршi.

Досить широко використовуються словесні дидактичнi iгри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об’єкти природи, навчання дiтей класифікувати, виділяти зв’язки в природi, доводити свою думку, узагальнювати.

Наприклад, у грі «Буває — не буває» вихователь пропонує грати так: «Я вам буду розповідати, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви повинні уважно слухати і вiдповідати, буває так чи не буває і чому не буває».

Вихователь: «Випав великий сніг, вдарив мороз, i зацвiли проліски».

Дiти: «Так не буває».

Вихователь: «Чому?»

Дiти: «Снiг i мороз буває взимку, а пролiски цвiтуть навеснi». Отже, в цiй грi дiти навчаються узагальнювати знання про характернi ознаки пiр року, доводити свою думку.

Методика проведення дидактичних iгор. Для того, щоб дидактична гра досягла мети, необхiдно правильно пiдiбрати її вiдповiдно до вiку дiтей. Ігровi завдання в іграх мають рiзний рiвень складностi.

Ігровi завдання в iграх для молодших дошкiльникiв спрямованi на знаходження предмета за словом, за подiбнiстю, видiлення окремих ознак тварин, рослин, пiзнання предметiв за допомогою одного з органiв чуттiв (на дотик, смак).

У старшому дошкiльному вiцi iгровi завдання бiльш складнi: описувати об’єкти природи i знаходити їх за описом, складати цiле з частин, класифiкувати, встановлювати причиннi зв’язки.

Вiдповiдно до цього в молодшiй групi проводяться такi iгри: «Вiдгадай, яка квiтка», «Вiдгадай на смак», «Чия хатка».

У середнiй групi — «Магазин», «Знайди пару» та iн., у старшiй групi — «Вiдгадай, яка це квiтка», «Відгадай, де росте», «Коли це буває», «Що я не так сказала», «Плутанина», «Вершки i корiнцi» тощо.

Успiх у проведеннi дидактичної гри, iнтерес до неї будуть тiльки тодi, коли вихователь проведе вiдповiдну роботу по ознайомленню дiтей з тими чи iншими об’єктами природи, а закрiплення уявлень, пiдведення дiтей до об’єднання спiльних ознак буде здiйснюватися за допомогою дидактичної гри. Не можна уявити проведения дидактичної гри з дiтьми, у яких не буде вiдповiдних знань. При всiй майстерностi вихователя гри не буде. Обов’язковою умовою гри є те, щоб усе в нiй виконувалося охоче, з захопленням, щоб дiти дiставали вiд неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну вправу.

Методика проведення дидактичних iгор у рiзних вiкових групах має ряд спiльних i вiдмiнних моментiв.

У молошiй групi

1. Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги дiтей. Наприклад, лялька Таня принесла дiтям торбинку. Що ж у нiй?

2. Розглядання i коротка бесiда про предмети, з якими дiти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивостi, оскiльки гра вимагає вiдповiдних знань.

3. Пояснення правил у ходi гри.

4. Хiд гри.

5. Позитивна оцiнка всiх дiтей.

У середнiй групi

1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першому пiврiччi, оскiльки у дiтей вже сформувався iнтерес до гри.

2. Розглядання предметiв i коротка бесiда про них.

3. Пояснення правил гри.

4. Закрiплення правил (якщо дiти добре засвоюють правила пiсля пояснення вихователя, в закрiпленнi може не бути потреби).

5. Хiд гри.

6. Диференцiйована оцiнка дiтей.

У старшiй групі

1. Коротка бесiда про об’єкти природи.

2. Пояснення правил, закрiплення.

3. Хiд гри у першому варiантi.

4. Пояснення другого варiанта гри, закрiплення.

5. Хiд гри у другому варiантi.

6. Пiдсумок гри — оцiнка вихователем дiяльності дiтей у грi.

7. Участь дiтей в аналiзi i оцiнцi дiй товаришiв у грi.

Другий варiант гри проводиться з обов’язковим ускладненням завдання, щоб подолання труднощiв приносило дiтям задоволення. Наприклад, при проведеннi дидактичної гри «Вiдгадай за описом» у першому варiантi дiти лише описують зовнiшнi ознаки рослин. У другому варiантi треба не тiльки описати рослину, але й розповiсти, чим вона важлива для людини, як використовується.

Проведення кожної гри повинно викликати у дiтей iнтерес та позитивне емоцiйне ставлення до неї.

Наводимо конспект дидактичної гри.

Гра «Вiдгадай за описом».

Мета. Закрiпити знання про кiмнатнi рослини, їх зовнiшнi ознаки, вимоги до умов життя. Розвивати зв’язну мову дiтей, виховувати iнтерес до рослин.

Обладнання. Кiмнатнi рослини.

Хiд гри. Вихователь пропонує дiтям роздивитися, якi гарнi кiмнатнi рослини в кутку природи, пригадати їх назви, розповiсти, якi рослини люблять бiльше свiтла, якi менше, якi бiльше полюбляють вологу, якi менше.

«Давайте зараз пограємося з ними. Хто-небудь з дiтей вийде за дверi, а ми тим часом домовимося, яку загадати йому рослину, і, коли вiн ввiйде, розкажемо йому, якi у неї листки, стебло, квiтки, але називати не будемо. Хто вiдгадає, той вибере свого товарища, який вiдгадуватиме далi. Перший раз описувати рослину буду я. Виходь, Толику, за дверi, а ми домовимося з дiтьми, яку рослину будемо загадувати».

Вихователь домовляється з дiтьми i, коли дитина, що вiдгадує, заходить у кiмнату, починає розповiдати: «У цiєї рослини листки круглi з вирiзаними краями, пахучi, стебло кругле, мiцне, цвiте червоними квiтками, що зiбранi у зонтик». Дитина вiдгадує, що це пеларгонiя. Далi дiти описують рослини самi. Гра продовжується, поки не буде описано 5—6 рослин, пiсля чого вихователь пропонує другий варiант гри. Слiд не тiльки описати рослину, але й сказати, що вона бiльше любить: стояти ближче до свiтла, чи далi, багато вологи чи нi. «Ось послухайте,— каже вихователь,— як я розповiм. Це дуже гарна рослина з опушеними листками, якi ростуть просто з землi. Цвiте майже весь час рожевими або синiми квiтками. Любить, щоб земля була волога, а яскравого сонечка не любить». Дiти вiдгадують, що це сенполiя, або узамбарська фiалка.

Коли iнтерес до гри згасає, вихователь вiдзначає, хто з дiтей був найуважнiшим, швидко вiдгадував. Пропонує дiтям визначити, у кого розповiдь про рослину була найкращою.

Рухливi iгри в ознайомленнi з природою розглядаються як засiб закрiплення уявлень дiтей про повадки, голоси, способи пересування тварин. Багато рухливих iгор, як про це свiдчать їх назви «Кiт і мишi», «Пташки i кiт», «Квочка з курчатами», «Совушка — сова», «У ведмедя у бору», «Зайцi та вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмiдь i бджоли» та iншi, вимагають наявностi вiдповiдних уявлень у дiтей про спосiб життя, пристосування (до безшумного пересування у сови, кота), характер рухiв, голосiв тощо. Важливо сформувати їх пiд час спостережень, перегляду телепередач, кiнофiльмiв, домагатися, щоб пiд час iгор дiти правильно їх передавали у рухах, голосах.

ТЕМА НЕ.3.3. СЛОВЕСНІ МЕТОДИ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРИРОДОЮ

ПЛАН:

1. Розповідь вихователя як метод пізнання природи.

2. Використання природознавчої літератури в ознайомленні дітей з природою.

3. Бесіда як метод і як форма ознайомлення дітей з природою.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- С.198-210.

Література (додаткова):

5. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

6. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999. .

7. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

8. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

1. Даючи загальну характеристику методам ознайомлення дошкiльникiв з природою, ми вiдзначали, що першорядне значення мають методи, якi забезпечують наочне сприймання, що зумовлене характером пiзнавальної дiяльностi дiтей, а саме тим, що основною формою мислення дошкiльникiв є наочно-образне. Однак слiд завжди пам’ятати про те, що в процесi пiзнання чуттєве i рацiональне взаємодiють. Звiдси — важливе значення використання словесних методiв, пошуки оптимальної взаємодiї їх з наочними методами. Дослiдження останнiх рокiв (М. М. Поддьяков) вказують на те, що в дошкiльнiй педагогiцi iснує деяка недооцiнка словесних методiв, яка може призвести до того, що не повною мірою будуть використанi можливостi розумового виховання дошкiльникiв.

Недооцiнка словесних методiв у роботi по ознайомленню дошкiльникiв з природою негативно позначається на формуваннi пiзнавальних iнтересiв, адже вiдсутнiсть цiкавої розповiдi, в якiй розкриваються зв’язки, збiднення iнформативностi спостережень, розгляду iлюстрацiй та iн. не забезпечують активного функцiювання мозку дитини, гальмують бажання спiлкуватися з природою, пiзнавати її. Недооцiнка використання словесних методiв знижує естетичну насиченiсть зустрiчей з природою, а це не сприяє формуванню у дiтей емоцiйно-позитивного ставлення до природних об’єктiв. Не можна без достатнього використання словесвих методiв розвинути мову i мислення дiтей.

До словесних методiв вiдносяться розповiдь вихователя, читання дитячої природознавчої лiтератури, бесiди про природу.

Розповiдь вихователя

Ф. Фребель, високо оцiнюючи значення розповiдi вихователя, зазначав, що хороший розповiдач — неоцiненний скарб. Добре тим дiтям, якi його мають. Вiтчизнянi педагоги К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський вважали, що володiння мистецтвом розповiдача —- неодмiнне професiйне вмiння вихователя, вчителя.

Чим же цiнна розповiдь як метод ознайомлення з природою?

По-перше, оперативнiстю. Володiючи знаннями про рiзнi явища, об’єкти природи, вихователь може негайно задовольнити дитячу допитливiсть, сформувати ставлення до об’єктiв природи.

По-друге, цiннiсть розповiдi полягає у тому, що вихователь може використовувати у найбiльш оптимальних педагогiчних ситуацiях, коли у самих дiтей виникає iнтерес до будь-якого об’єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманiзацiї процесу навчання.

По-третє, позитивною стороною розповiдi є те, що потреба у її використаннi виникає найчастiше при наочному сприйманнi об’єктiв природи або його зображеннi на картинцi, що забезпечує тiсний взаємозв’язок мiж наочнiстю i словом.

По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповiдь з урахуванням вiку дiтей i їх пiдготовленостi до сприймання тих чи iнших явищ у природi. Розповiдь вихователя, який є авторитетом для дiтей, глибоко западає у пам’ять і є також важливим позитивним моментом для широкого застосування її в роботi з дошкiльниками.

Розповiдь вихователя про природу повинна вiдповiдати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вiрогiдних знань про природу; в нiй повиннi у доступнiй формi розкриватися зв’язки i залежностi у природi; розповiдь повинна бути образною, емоцiйною, цiкавою, спрямованою на формування у дiтей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрiзняють сюжетнi і описовi розповiдi. В основi сюжетної розповiдi завжди якась подiя, випадок. Наприклад, пiсля вихiдного дня, коли дiти отримали новi враження, вихователь спонукає їх до розповiдей, сам починає з цiкавого випадку, який трапився з ним або який вiн спостерiгав. Наприклад: «У недiлю я пiшла на ставок покупатися. Лежу я на березi і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла комаха – це була личинка бабки. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу бабку, а сумочка моя нагрiлася на сонечку i привабила комаху. Я вирiшила не турбувати її і подивитися, що ж буде далi. А вiдбулося ось що. Спочатку шкiрка на її спинцi луснула i через трiщинку бабка стала поступово виповзати, Мабуть, їй було це важко i часом вона вiдпочивала. Вона ще не була схожа на красуню з блискучими крильцями, бо вони були зiм’ятими, нерозправленими. Поступово бабка розправляла крильця. Цiлий день я пробула на ставку i побачила, що лише надвечiр, коли крила у бабки розправилися і затвердiли, вона вирушила у свiй перший полiт. Я простежила за нею очима і побажала, щоб їй добре жилося i щоб усе лiто вона прикрашала нашу природу, ловила комарiв і мошок».

До сюжетних розповiдей належать і словеснi логічнi завдання — рiзновид розповiдi, в якiй перед дiтьми ставиться проблемне питания, яке їм пропонується вирiшити. Цiннiсть словесних логiчних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дiтей активне пiзнавальне ставлення, внутрiшню зацiкавленiсть, що створює сприятливi умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв’язкiв сприяє формуванню доказовостi, критичностi мислення;

моральнi ситуацiї, що лежать в основi словесних логiчних завдань, викликають у дiтей гуманнi почуття доброти, спiвчуття, якi слiд формувати у дошкiльникiв;

у процесi розв’язання словесних логiчних завдань дiти стверджуються у знаннях про природокористування, ставленнi до природи.

Словеснi логiчнi завдання використовуються переважно тодi, коли у дiтей вже склалися певнi знания про об’єкти природи.

Доцiльно частiше використовувати словеснi логiчнi завдання, в процесi розв’язання яких закрiплюються знання про природокористування. В дошкiльному вiцi дiти повиннi засвоїти такi правила:

1. Треба оберiгати рослини, тварин, не брати їх з місць iснування.

2. Треба дбайливо ставитися до землi, води, повiтря, бо це середовище, де живуть живi iстоти. Про землю треба турбуватися, пiдживлювати її. Воду треба використовувати економно, бо вона дуже потрiбна всiм: рослинам, тваринам, людям. Не можна забруднювати водойми, кидати туди рiзнi предмети. Не можна палити вогнища, оскiльки дим забруднює повiтря.

3. Перебуваючи у лiсi, на луцi, рiчцi, треба знати, що там постiйно живуть комахи, птахи, риби, звiрi, для яких це рiдна домiвка. Тому треба поводити себе пристойно, як в гостях: не псувати рослини, не смiтити, не кричати.

Ось приклад словесного логiчного завдання на одне з цих правил:

«Толик з мамою пiшли купатися на рiчку.— Дивися, мамо, скiльки великих черепашок у водi. Можна я з ними пограюсь? — запитав Толик у мами.— Не можна,— вiдповiла мама. Що це були за черепашки? Чому мама не дозволила гратися з ними?»

Вiдповiдi дiтей:

«Це були не просто черепашки. В них жили слимаки. Якщо Толик буде гратися на березi, вони загинуть. Це не iграшка.

Вони без води не можуть жити.

Вони кориснi для рiчки. Є такi, що воду очищають».

Вихователь повинен пiдтвердити правильнiсть суджень дiтей, знання ними правил ставлення до природи. У тих випадках, коли у дiтей не виявилося подiбних знань, вихователь розповiдає сам. Наприклад: «Восени в саду осипалося листя i лежало золотистим килимом.— Сьогоднi пiдемо згрiбати листя,— сказала мама Вовi.— А можна я нагребу купу і розпалю вогнище? — запитав Вова.— Не можна,— вiдповiла мама». Чому мама не дозволила Вовi розпалювати вогнище?

Як правило, заборону на розпалювання вогнищ дiти пов’язують з власною безпекою: «Тому що можна запалитися i згорiти», «Може бути пожежа». Пiдтвердивши вiдповiдi дiтей, вихователь розповiдає, що у нас є закон, який забороняє забруднювати повiтря, а дим його забруднює. Вова не знав цього закону, тому мама йому розповiла. Листя треба згрiбати у купи i прикидати землею. Воно перегниє, i буде хороше добриво для рослин.

Словеснi логiчнi завдання використовують i в повсякденному життi на заняттях.

Значно частiше у повсякденному життi i на заняттях використовуються описовi розповiдi, мета яких — подання iнформацiї про тi чи iншi об’єкти природи. Слiд вiдразу вiдзначити, що описовi розповiдi сприймаються дошкiльниками не з меншим iнтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастiше вони поєднуються з сприйманням реального об’єкта природи чи з картинкою, розкривають взаємозв’язки — «таємницi», i це зумовлює зацiкавленiсть дiтей.

Описова розповiдь повинна мiстити такi елементи iнформацiї:

1. Про естетичнi властивостi об’єкта, деякi особливостi будови.

2. Про зв’язок рослини, тварини з умовами життя. В розповiдях про тварин — де живе, чим живиться, як захищається, найбiльш цiкавi сезоннi змiни.

3. Про значення рослини, тварини у природi i життi людини.

Починати розповiдь з естетичних особливостей об’єкта природи важливо для формування емоцiйно-позитивного ставлення дiтей до об’єктiв природи. Якщо дитина любитиме свiт природи, який оточує, у неї не пiднiмегься рука, щоб зруйнувати його i позбавити краси. Якщо у дошкiльному вiцi закласти розумiння краси i добра (а краса i є добро у своєму найвищому проявi), воно назавжди залишиться у дитини.

Iнформацiя про зв’язок рослин, тварин з умовами життя вводить дiтей у розумiння зв’язкiв у природi, закладає тi системнi знання, якi є основою екологiчного виховання.

Iнформацiя про значення рослин, тварин у природi i життi людини важлива насамперед з точки зору формування цiннiсних орiєнтацiй, які вiдiграють функцiю орiєнтира, мотиву поведiнки. Ось приклад розповiдi пiд час розглядання золотоочки, що залетiла у кiмнату:

«Цю комаху називають золотоочкою. А знаєте чому? Придивiться уважнiше, у неї насправдi золотистi очi. Дуже нiжна комашка. Які у неї гарнi свiтло-зеленi блискучi крильця з тоненькими жилками! Живе золотоочка у садах i лiсах. Їжею її є попелицi. Влiтку золотоочки вiдкладають на нижнiй сторонi листкiв малесенькi яйця. З них виходять личинки, якi поїдають дуже багато попелиць. І доросла золотоочка, i її личинки приносять велику користь садам i лiсам, прикрашають нашу природу, i тому їх треба всюди оберiгати».

Розповiдь можна щоденно використовувати пiд час спостережень на прогулянках, розглядання картинок i за потребою на заняттях по ознайомленню з природою. Введення розповiдi в спостереження посилює iнформативнiсть їх, викликає у дiтей зацікавленiсть, сприяє формуванню екологiчної культури. Елементи роэповiдi можна органiчно вплiтати у канву спостереження, доповнюючи iнформацiєю різноманiтного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповiдь пiсля розглядання об’єкта, коли, наприклад, дії тварини цiлком поглинають увагу дiтей, коли об’єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дiтей.

Наприклад, ось на дзеркальнiй гладiнi ставка, басейну дiти побачили водомiрку. Вони стежать за її миттєвими рухами, вiдзначають особливостi будови — ноги широко розставленi. Проте ось водомiрка зникла, i, доповнюючи бачене, вихователь розповiдає дiтям: «Справдi ж цiкава комаха. Кого вона вам нагадує? Вона нагадує ковзаняра, який швидко мчить по блискучому льоду. А знаєте, чому її назвали водоміркою? Тому що, ковзаючи по водi, вона наче вимiрює її. Чому ж водомірка не тоне у водi? Тому. що тiло її легеньке, ноги широко розставленi, густо вкритi волосками, ще й змащенi носком, щоб не намокали у водi. Помiж волосками зберiгається повiтря. Живитъся водомiрка дрiбними комахами, якi падають у воду. Видивляється вона iх, ковзаючи по водi. Водомiрка добре бачить i в разi небезпеки швидко тiкає. Восени вона виходить на берег i ховається на зиму пiд камiння або у мох. Бачите, як цiкаво, коли поруч з нами живуть такi тварини. Не заважайте водомiркам i не лякайте їх. Хай вони займаються своїми справами».

Пiд час розповiдi треба активiзувати дiтей запитаннями, вислухати їхню думку. Iнтерес i активнiсть дiтей посилюються картинкою, яка iнколи може бути використана і в процесi розглядання об’єкта для того, щоб продемонструвати масове цвiтiння, розглянути деталi на збiльшеному зображеннi тощо.

Широке використання розповiдi в роботi з дошкiльниками вимагає вiд вихователя достатнiх знань про багату i рiзноманiтну природу України, а також формування вмiння розповiдача.

2. Використання дитячої природознавчої лiтератури

Твори дитячої природознавчої лiтератури сприяють розширенню кола знань дiтей про природу, знайомлять з тими явищами, якi дiти iнколи не можуть безпосередньо спостерiгати. Через твори дитячої художньої лiтератури дошкiльники не тiльки ознайомлюються з фактами з життя природи, але й iз зв’язками, залежностями в природi. Наприклад, казка «Перше полювання» В. Бiанкi знайомить з захисними пристосуваннями рiзних тварин.

Читання дiтям художнiх творiв, вивчення вiршiв сприяють збагаченню мови дiтей, формуванню умiння образно висловлювати свої думки.

Природознавча книжка дає багатий матерiал для виховання у дiтей пiзнавальних iнтересiв, спостережливостi, допитливостi. Вона ставить перед дiтьми новi запитання, спонукає приглядатися до навколишної природи.

Надзвичайно велика виховна роль дитячих книг про природу. Це зумовлено впливом творiв художньої лiтератури на емоцiйну сферу дiтей. Сприймаючи художнi твори, вразливi дошкiльники проймаються ставленням письменникiв i поетiв до природи, навчаються бачити в нiй незвичайне, цiнити красиве, глибше вiдчувають настрiй у природi. Через художню лiтературу природознавчого змiсту формується ставлення дiтей до природи, цо надзвичайно важливо у наш час, позначений увагою до екологiчного виховання. Дослiдження показують, що дитяча природознавча книжка займає одне з чiльних мiсць в екологiчному вихованнi дошкiльникiв у сiм’ї.

Письменники знайомлять дiтей з природою, використовуючи жанри пiзнавальної казки i реалiстичного оповiдання. Пiд час добору художнiх творiв про природу для читання їх дiтям слiд враховувати такi вимоги:

1. Вiдомостi, якi подаються у художньому творi, мають бути правильними, реалiстичними. Це стосується i пiзнавалъних казок, i реалiстичних оповiдань.

2. Зв’язки i залежностi повиннi розкриватися у доступнiй дiтям формi.

З. Художнi твори для дiтей мають бути цiкавими, привабливими.

4. Мова художнiх творiв повинна бути виразною, поетичною.

5. У художнiх творах, що використовуються для ознайомлення дiтей з природою, має проводитися iдея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам вiдповiдають твори письменникiв-класикiв i бiльшiсть творiв сучасних письменникiв, що пишуть природознавчi книжки для дiтей.

З письменникiв-класикiв широко використовуються в роботi по ознайомленню з природою твори К.Д.Ушинського «Чотири бажання». «Бiшка», «Васька», «Дiти у гаю», «Iсторiя однiєї яблуньки», «Як сорочка у полi виросла» та iн., в яких доступно, поетично змальовуються явища природи, праця людей у природi.

Золотим фондом увiйшли у коло дитячого читання твори Л. М. Толстого «Кошеня», «Лев i собачка», «Пожежнi собаки», «Стрибок», «Акула» та iншi.

Твори В. Бiанкi, написанi у жанрi пiзнавальної казки («Перше полювання», «Хвости», «Пригоди муравлика», «Чий нiс кращий», «Лiсовi хатинки») i у жанрi реалiстичних оповiдань, сприяють формуванню у дiтей наукових уявлень про спосiб життя комах, птахiв, звiрiв, їхнi зв’язки з умовами iснування.

Використовуються у дитячому читаннi сповненi глибоких почуттiв любовi до рiдної природи твори М. Пришвiна «Золотий луг», «Старий гриб» та iн. Люблять слухати дошкiльники твори Є. Чарушина, сповненi теплих, добрих почуттiв до тварин. Велику симпатiю у дiтей викликають його малюнки, якими iлюстрованi всi його книжки.

Багато творiв І. Соколова-Микитова («Рiк у лiсi», «Квiти лiсу» та iн.) сприяють залученню дiтей до сприймання краси природи.

Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленнi з природою знаходять поетичнi твори укранських поетiв Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, Л. Глiбова, М. Рильського, П. Тичини i росiйських поетiв О.Пушкiна, Ф. Тютчева, А. Фета, С. Єсенiна про природу.

Дiтей знайомлять і з творами сучасних письменникiв. Серед українських письменникiв заслуговують на увагу цiкавi твори Є. Шморгуна, В. Чухлiба. У творi Є. Шморгуна «Зеленi сусiди» в цiкавiй казковiй формi подаються дiтям реалiстичнi вiдомостi про пустирнi і придорожнi рослини, що сприяє формуванню у дiтей правильного ставлення до них.

Українським дитячим видавництвом «Веселка» видаються для дошкiльникiв цiкавi пiзнавалънi книги про природу «Весна», «Лiто», «Квiти», «Журавлина», «Що ти знаєш про комах», «Що ти знаєш про риб», «Що ти знаєш про тварин», в яких не тiльки подається цiкава iнформацiя з iлюстрацiями, але й ставляться перед дiтьми вiдповiднi завдання, виконання яких сприяє кращому засвоєнню знань про природу.

Серед росiйських письменникiв слiд видiлити Н. Павлову. Багато її творiв, написаних у жанрi пiзнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкiльниками. Це казки «Знахiдка», «Пiд кущем», «Як хмаринка», «Травка-пупавка» та iн.

Цiкавi твори І. Акiмушкiна «Чиї слiди», «Це все кiшки», «Це все собаки» тощо.

У роботi з дошкiльниками використовуються твори М. Сладкова. Його книга «Барвистi крила», iлюстрована чудовими фотографiями автора, знайомить дiтей з цiкавим свiтом комах.

Багато творiв для дiтей створив Ю. Дмитрiєв. Його книга «Хто в лiсi живе i що у лiсi росте» може вважатися справжньою маленькою енциклопедiєю для дiтей. У книзi «Танок пелюсток» подаоться цікавi вiдомостi про рослини, а у книзi «Для чого птахам хвiст» автор знайомить маленьких читачiв з цiкавими пристосуваннями птахiв до польоту.

Плiдно працює над створенням дитячої природознавчої книжки письменник Г. Снєгiрьов. Його твори «Хто саджає лiс», «Михайло», «Рачок-морехiд», «Верблюжа рукавичка» та iншi мають цiкавий пiзнавальний сюжет. Наприклад, в оповiданнi «Хто саджає лiс» показано зв’язок життя птахiв з лiсом. Мисливець прийшов на галявину, на якiй ніколи не росли дуби, та й близько нiде вiн дуба не бачив. Звiдки ж взялися цi молоденькi дубочки, хто їх посадив? Раптом його увагу привернув красивий крупний птах. Мисливець пiзнав у ньому сойку i вирiшив простежити за нею. Вiн побачив, що сойка принесла щось у дзьобi i сховала у мох бiля пенька. Коли сойка вiдлетiла, мисливець вирiшив подивитися на схованку. В нiй вiн побачив два жолудi. Так ось хто саджає лiс. Сойка робить собi запаси на зиму, але потiм не всi знаходить, і частина жолудiв проростає, виростають молоденькi дубки.

Дитяча природознавча лiтература використовується на заняттях і у повсякденному життi.

Дослiдження Є. Ф. Лукiної, Е. П. Клочкової свiдчать про те, що сприймання поетичних образiв природи буде значно глибшим, якщо у дiтей сформованi конкретнi уявлення про найвиразнiшi картини природи в рiзнi пори року, життя рослин, тварин. Тому найчастiше природознавчу книгу рекомендується читати пiсля спостережень. При цьому художнi твори допомагають пiдсумувати побачене, доповнити, поглибити спостереження, спрямувати увагу дiтей на дальше сприйняття природних явищ.

Читання природознавчої книги найчастiше пов’язується з бесiдою. В процесi бесiди важливо допомогти дiтям зрозумiти змiст твору, повнiше i глибше засвоїти його. Бесiда повинна вестися емоцiйно. Вона не будується на переказi прочитаного тексту. Головну увагу слiд придiлити розкриттю зв’язкiв, осмисленню фактiв. У бесiдi важливо встановити зв’язки особистого досвiду з новими знаннями. Обов’язкова вимога до бесiди — зберегти у дiтей безпосереднiсть вражень вiд художнiх образiв. Наприклад, пiсля читання вiрша С. Маршака «Вусатий-смугастий» можна поставити дiтям такi запитання: «У кого вдома є кошеня? Що воно любить iсти? З чим найбiльше любить гратися? Як кошеня захищається?»

Невелике оповiдання, казку iнколи можна прочитати дiтям до спостереження, щоб викликати iнтерес. Наприклад, казку Н. Павлової «Як хмаринка» можна прочитати до проведення спостереження i вiдразу ж запропонувати знайти цю рослину за описом на луцi.

Невеликi поетичнi твори, а також малi форми усної народноi творчостi часто використовують у процесi спостережень. Образна мова їх допомагає видiлити особливостi явищ, певнi якостi предметiв, посилити естетичне сприйняття природи. Наприклад, пiд час снiгопаду добре прочитати уривок з твору І. Сурикова «Перший снiг»:

Бiлий снiг пухнастий

Падає, кружляє

І на землю тихо

Стелиться, лягає.

Загадки, прислiв’я, в яких сконцентрованi характернi ознаки рослин, тварин, широко використовуються переноснi значення слiв, метафори, алегорiї як засоби образного вiдображення, швидше сприймаються дiтьми, якщо вони пов’язанi з безпосереднiм сприйманням об’єктiв природи. Наприклад, дiти розглядають узор на розмальованому морозом вiкнi. Вихователь питає, до чого подiбний цей узор. «Наче казковий лiс намальований»,— вiдповiдають дiти. «Без рук, без олiвця малює без кiнця,— вiдгадайте, що це за художник».

Цiнне також використання прислiв’їв, в яких, на думку К. Д. Ушинського, вiдобразився народний погляд на природу, з якого дiти повиннi черпати народну мудрiсть, привчатися до спостережливостi: «Де багато пташок, там немає комашок», «Зимою сонце свiтить, та не грiє», «Багато снiгу — багато хлiба», «Зимою деньок, як комарiв носок», «Що посiєш, те й пожнеш».

Отже, художня природознавча книга найчастiше використовується для розширення знань дiтей про вiдомi їм предмети і явища природи. Слухання художнiх творiв пов’язане з активною дiяльнiстю вiдтворюючої уяви. Цей процес буде тим дiйовiшим, чим повнiше будуть сформованi образи у дiтей про навколишню природу.

3. Бесіда як метод і як форма ознайомлення дітей з природою.

У педагогiчнiй лiтературi бесiда визначається як цiлеспрямована, органiзована розмова з дiтьми. Значення бесiди полягає в тому, що вона активiзує розумову дiяльнiсть дiтей, оскiльки в процесi бесiди створюються можливостi для використання ранiше набутих знань. В ходi бесiди цi знання закрiплюються, збагачуються i уточнюються. У процесi бесiди дiти пiдводяться до встановлення причинних зв’язкiв i залежностей у природi, розвивається зв’язна мова дiтей, формуються розумовi операцiї. Пiд час бесiд ваховується ставлення дiтей до природних об’єктiв.

У процесi ознайомлення дошкiльникiв з природою використовуються вступнi, супровiднi i заключнi бесiди.

Вступна бесіда ставить за мету пов’язати попереднi знання дiтей з вивченням нових, викликати iнтерес до них, з’ясувати, що дiти недостатньо засвоїли i на що треба звернути увагу. Найчастiше такi бесiди проводяться перед спостереженнями, екскурсiями. Наприклад, перед екскурсією на рiчку вихователь запитує: «Чи були ви, діти, на рiчцi? Як називається наша рiчка? Що цiкавого бачили ви на рiчцi?»

Досить часто використовується супровідна бесiда у поєднаннi iз спостереженнями, розгляданням iлюстрацiй, пiд час дослiдiв тощо. Питання, якi ставить вихователь, повиннi активiзувати думку дiтей, вести їх вiд видiлення зовнiшнiх ознак до порiвнянь, встановлення зв’язкiв i залежностей. Наприклад, пiд час спостережень за погодою з’ясовують, яка сьогоднi погода. Чи такою ж вона була вчора? Чому сьогоднi стало прохолоднiше? (Хмари закрила сонце, дме холодний вiтер тощо).

Заключна бесiда спрямована на систематизацiю і узагальнення одержаних фактiв, їх конкретизацiю, закрiплення, уточнения. Цi бесiди за змiстом можуть бути рiзного рiвня: однi проводяться пiсля спостереження за вузьким колом об’єктiв, наприклад, що бачили дiти на водоймi, на луцi, у лiсi. Можуть проводитися бесiди за бiльш широким колом явищ (бесiди про осiнь, зиму, весну, лiто, про неживу природу, свiйських i диких тварин тощо). Пiд час цих бесiд узагальнюються знання дiтей, набутi за тривалий час.

З усiх видiв бесiд проведення заключної бесiди вимагає найбiльш ретельної пiдготовки дiтей і вихователя. Успiх узагальнюючої бесiди залежить вiд:

1. Чуттєвого досвiду дiтей.

2. Плану бесiди, в якому слiд передбачити, якi питания треба уточнити, до яких узагальнень і висновкiв потрiбно пiдвести дiтей.

З. Правильного добору iлюстративного матерiалу.

Бесiда — це результат проведеної з дiтьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дiтей уявлень через спостереження, трудову дiялънiсть, iгри, читання природознавчої лiтератури, розповiдi. Вести з дiтьми бесiди можна лише про те, про що у дiтей є конкретиi уявлення. Ось чому заключнiй бесiдi в старшiй групi про осiнь повиннi передувати екскурсії і цiльові прогулянки в рiзнi осiннi мiсяцi у лiс, парк, на водойму, збiр урожаю на городi, перегляд дiафiльмiв «Осiнь», «Хто як до зими готується», дидактичнi iгри на закрiплення знань про дикорослi і культурнi рослини, тварин, розучування вiршiв про осiнь тощо. Вихователь повинен добре уявляти дидактичну мету бесiди, який змiст треба уточнити, конкретизувати, якi суттєвi зв’язки для узагальнень i систематизацій слiд видiлити, до яких узагальнень і висновкiв необхiдно пiдвести дiтей у ходi бесiди.

Бесiда починається найчастiше з аналізу явищ, фактiв, видiлення їх особливостей, ознак, суттєвих зв’язкiв i залежностей мiж явищами. Такий аналiз забезпечує перехiд до узагальнень, систематизує розрiзненi факти. Аиалiз і пiдготовку до узагальнень у першiй частинi бесiди забезпечують запитання до дiтей.

У бесiдi про осiнь: «Якi ви знаєте осiннi мiсяцi? Яка погода була на початку осенi, в серединi i в кiнцi? Чому днi стали коротшi, а ночi довшi? Якi квiти цвiли на початку осенi в саду, в лiсi? Якi комахи лiтали бiля них? Чому пізньої осенi не цвiли квiти і не лiтали комахи? Якi птахи вiдлетiли вiд нас? Чому вони вiдлетiли? Якi птахи залишилися? Чим вони живляться тепер? Як готуються зимувати жаби, їжачки? Чому вони засинають?

Опора на досвiд дiтей і логiчна послiдовнiсть запитань забезпечують бiльшу зацiкавленiсть, активнiсть дiтей, пiдводять до бiльш узагальненого розумiння зв’язкiв у природi.

До запитань вихователя ставляться певнi вимоги. Запитання:

1. Пропонуються всiй групi, оскiльки в них завжди є розумові завдання, якi повиннi вирiшуватися всiма дiтьми.

2. Мають бути зрозумiлими, точними, короткими.

З. Повиннi мiстити одну думку.

Не слiд ставити запитань, що вимагають вiдповiдi «так» або нi» через те, що вона не забезпечують достатньої розумової i мовної активностi дiтей. У середньому кiлькiсть запитань у бесiдi має дорiвнювати 12—14.

Вихователь у ходi бесiди повинен пiклуватися про те, щоб використати рiзноманiтний наочний матерiал, який допоможе дiтям пригадати i видiлити суттєвi ознаки явищ. Це — календарi природи, малюнки дiтей, iлюстрацiї, картини, а також технiчнi засоби – діапозитиви , грамзаписи, якi пiдвищують емоцiйну насиченiсть бесiди. В процесi бесiди можна використовувати знайомi дiтям вiршi, прислiв’я, загадки, приказки.

Бесiдою слiд керувати так, щоб не давати дiтям ухилятися вiд теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слiд вислуховувати дiтей, але не вимагати вiд них обов’язково повних вiдповiдей. Доцiльно спонукати всiх дiтей до оцiнки думок, що ними висловлюються, i неухильно вести до кiнцевих висновкiв. Важливо, щоб дiти самi сформулювали висновки, узагальнення, а не повторювали їх за вихователем.

Заключнi бесiди завершують роботу по ознайомленню дiтей з сезонними явищами природи і повиннi проводитися в кiнцi сезону. Навеснi, влiтку в зв’язку iз значним збiльшенням пiзнавального матерiалу, який набувають дiти пiд час ознайомлення з природою, можна проводити 2—З бесiди. Наприклад, враження, одержанi дiтьми пiд час екскурсiй чи цiльових прогулянок у лiс, на луки, на поле, уточнюються i систематизуються пiд час бесiд на такi теми: «Що ми бачили в лiсi», «Що ми бачили на луцi», «Що ми бачили на полi».

Специфiка змiсту бесiди визначає її тип, своєрiднiсть проведення, використання наочного матерiалу. Заключнi бесiди часто проводяться з дiтьми старшого дошкiльного вiку як контрольнi заняття.

Використання всіх словесних методiв, i особливо бесiд, потребує широкого введення емоцiйного фактора. Цього можна досягнути введенням iгрових прийомiв, змагальностi типу телевiзiйної гри «Що, де, коли», постановкою перед дiтьми завдань на вiдтворення дiй тварин тощо.

ТЕМА НЕ 3.4. ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДОШКIЛЬНИКIВ З ПРИРОДОЮ

ПЛАН:

1. Заняття як основна форма організації природопізнавальної діяльності дітей.

2. Навчально-виховне значення екскурсії та методика її проведення.

3. Цільові прогулянки у природу.

4. Ознайомлення дітей з природою під час повсякденних прогулянок.

Література:

1.Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- С.210-223.

Література (додаткова):

1. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

2. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999. .

3. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

4. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

Рiзноманiтнi методи — наочнi, практичнi, словеснi — можуть застосовуватися пiд час рiзноманiтних форм органiзації роботи по ознайомленню дошкiльникiв з природою. Такими формами є заняття, екскурсiї, як особливий вид занять, цiльовi i повсякденнi прогулянки.

1. ЗАНЯТТЯ ЯК ОСНОВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПРИРОДО ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ

Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкiльникiв з природою. Це зумовлене тим, що заняття дають змогу формувати знання у всiх дiтей одночасно, у певнiй послiдовностi з урахуванням можливостей дiтей i природного оточення. Пiд керiвництвом вихователя вiдповiдно до програми у дiтей формуються системнi знання, розвиваються пiзнавальнi процеси, здiбностi, формується правильне ставлення до природи.

Розрiзняють кiлька типiв занять залежно вiд дидактичної мети, яка вирiшується на заняттях.

Якщо на заняттi дiти вперше знайомляться з певними об’єктами або явищами природи, їх визначають як первинно-ознайомлювальні. На них у дiтей формуються конкретнi уявлення про неживу природу, рослини, тварин, особливостi їхнього розвитку за певних умов. Дiти вчаться впiзнавати за зовнiшнiми ознаками кiмнатнi, садовi, лiсовi, лучнi рослини, диких і свiйських тварин, знайомляться iз способом їхнього життя, живленням, сезонними змiнами тощо.

Основними методами проведення цих занять є спостереження, досліди, а також розглядання картин, показ діпозитивiв, дiа-, кiнофiльмiв у поєднаннi iз словесними методами. Органiзацiйним рiзновидом таких занять часто є екскурсiя в природу чи на сiльськогосподарськi об’єкти.

Другий тип занять спрямований науточнення, розширення, поглиблення знань, формування практичних навичок догляду за живими об’єктами у ходi вирощування їх. Важливе значення на таких заняттях має використання, поряд iз зазначеними вище методами працi в природi, iгор, читання творiв дитячої природознавчої лiтератури тощо.

Третiй тип занять спрямований на узагальнення і систематизацiю знань дiтей про природу. Це поглиблено-пiзнавальнi заняття, змiстом яких є встановлення причинних зв’язків, залежностей, систематизація знань. Основними методами їх проведення виступають бесiди, дидактичнi ігри, узагальнюючi спостереження, демонстрація моделей, які розкривають взаємозв’язок рослинного і тваринного свiту і зовнiшнього середовища.

Четвертий тип занять – комбіновані, на яких розв’язуються два дидактичних завдання — засвоєння нових знань i уточнення ранiше засвоєних.

Останнім часом набули поширення iнтегровані (неординарнi) заняття. Їх впровадження пов’язане з рядом причин, серед яких протест проти проникнення у навчання дошкільників шкiльних методiв, прагнення зробити навчальний процес бiльш цiкавим через введення нетрадицiйного змiсту і поєднання рiзних методів. Інтегрованi заняття дають змогу вихователю творчо перерозподілити час засвоєння програми з тих чи iнших роздiлiв, логiчно об’єднуючи їх. Важливе значення має урiзноманiтнення дiяльностi дiтей на таких заняттях. Завдання по ознайомленню з природою можуть здiйснюватися в процесi занять з розвитку мови, образотворчої дiяльносi.Одночасно в процесi ознаиомлення з природою можна здiйснювати завдання по формуванню початкових математичних уявлень (величини, форми, тощо), розвитку мови i т. д. Iнтеграцiя надзвичайно важлива для впровадження принципу мiждисциплiнарного пiдходу у здiйсненнi екологiчного виховання. Формування ставлення до навколишнього середовища повинне здiйснюватися на заняттях з усiх роздiлiв, пронизувати всю роботу дитячого садка.

Iнтегрованi заняття найчастiше вирiшують завдання поглиблення, закрiплення знань.

Комплексні заняття – це сполучення занять з двох роздiлiв, об’єднаних однiєю темою. Наприклад, ознайомлення з весняними рослинами i малювання пролiскiв і пiдснiжникiв. Таке об’єднання дозволяє оптимiзувати процес засвоєння дiтьми знань. Новий матерiал на таких заняттях не може бути з обох роздiлiв. Доцiльно планувати з одного — знайомий, з iншого — новий.

Ефективнiсть занять залежить вiд їх пiдготовки i проведення. Намiтивши тему заняття, вихователь повинен розробити програмнi завдання. Вони включають освітні, виховнi завдання та завдання на розвиток особистостi.

У визначеннi змiсту програмних завдань вихователь виходить з вимог програми, рiвня розвитку дiтей і особливостей природного оточення дитячого садка. Слiд уточнити мiсце даного заняття в системi роботи (чи йде на заняттi процес формування початкових знань, чи їх збагачення, систематизацiя, вправляння у застосуваннi знань i т. д.). Мiцнiсть засвоєння знань вимагає поступового оволодiння ними дiтьми через первинне ознайомлення, збагачення, закрiплення i узагальнення.

Важливий етап пiдготовки до заняття – вибір методу. Вiн залежить вiд дидактичної мети, змiсту пiзнавального матерiалу, особливостей природного оточення, вiкових можливостей дiтей. Вибраний метод або їх сукупнiсть виконання програмних завдань і активну розумову дiяльнiсть дiтей. В ознайомленнi дiтей з природою необхiдно забезпечити прiоритет методам, що забезпечують безпосереднiй контакт з природою.

Важливе значення в проведеннi занять має розмiщення дiтей. Для розглядання тварин, кiмнатних рослин, картин доцiльнiше дiтей садити пiвколом. Це дозволяє всiм брати активну участь у заняттi. За наявностi роздавального матерiалу для спостережень краще посадити дiтей за столами. Пiд час занять з працi столи розмiщують буквою «П» або стрiчкою. При цьому дiти мають змогу краще бачити показ прийомiв роботи, а вихователю легше контролювати роботу дiтей.

Готуючись до занять, вихователь повинен підібрати наочні посiбники: картини, малюнки, гербарії тощо. Пiд час розглядання тварин – вiдповiднi корми, предмети догляду. Пiсля цього вихователь продумує хiд заняття: послiдовнiсть роботи, систему прийомiв, що активiзують розумову дiяльнiсть дiтей (пошуковi запитання, порiвняння, iгровi прийоми тощо).

У ходi заняття важливо залучати до виконання завдань усiх дiтей.

Наприкiнцi заняття вихователь, як правило, користується педагогiчною оцiнкою навичок і умiнь, ставлення дiтей до заняття, їхньою пiзнавальною активнiстю. Диференцiацiя оцiнки залежить вiд вiку дiтей.

2. НАВЧАЛЬНО_ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ ЕКСКУРСIЇ

Навчальнi екскурсії (вiд лат. — поїздка, прогулянка) визначаються в педагогiцi як форма метод навчально-виховної роботи, що дозволяє органiзовувати спостереження і вивчення рiзноманiтних предметiв і явищ у природних умовах.

Розвиток i розповсюдження екскурсiй як методу i форми роботи були пов’язанi в педагогiцi з боротьбою проти схоластики і вербалiзму у навчаннi. Важливе мiсце екскурсiям вiдводили Я. А. Коменський, Ж. Ж. Руссо, Й.Г.Песталоццi, Ф. Фребель. У росiйськiй педагогiцi в зв’язку з розробкою iдей краєзнавства в 60-і роки ХIХ ст. екскурсiйний метод навчання широко пропагували в своїх творах К. Д. Ушинський, Д. Д. Семенов, А. Я. Герд та iншi методисти. У дошкiльнiй педагогiцi важливого значення екскурсiям надавали С. М. Водовозова, С. І. Тихєєва, А.С.Симонович.

Н. К. Крупська в статтях i виступах неодноразово вказувала на екскурсiї як засiб розширення знань дошкiльникiв про природу і суспiльне життя.

Великого значення екскурсiям надавав В.О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттiв, моралi.

В методицi ознайомлення з природою екскурсiї розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню з природою i широко використовується в практицi роботи дитячих садкiв.

Навчально-виховне значення екскурсiї, їх вiдмiннiсть вiд прогулянок. Особлива цiннiсть екскурсiй у природу як специфiчної форми проведення заняття в тому, що на екскурсiях дiти знайомляться з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами i тваринами в середовищi їх iснування, з перетворюючим впливом людини на природу. Це дає змогу формувати реалiстичнi уявлення про природу, а також першi елементи матерiалiстичного свiторозумiння.

Ознайомлення з новими об’єктами на екскурсiях поєднується з розширенням словника, розвитком мови. Чуттєвий досвiд, що формується внаслiдок дії аналiзаторiв, тiсно пов’язується iз словом, що забезпечує зв’язок першої i другої сигнальних систем.

У дослiдженнi Т. А. Куликової, присвяченому формуванню пiзнавальних iнтересiв у процесi екскурсiї, доводиться особлива роль їх у розвитку цих процесiв завдяки введенню нової iнформацiї про зв’язки i залежності.

Сприймання яскравих пейзажiв, поєднане з образним словом вихователя, пробуджує у дiтей почуття краси, виховує любов до природи. Знання, що їх одержують дiти пiд час екскурсiй, про взаємозв’язки в природi, правила природокористування, цiннiсть для людини тих чи iнших об’єктiв природи, з якими знайомляться дiти, є важливими для екологiчного виховання. Екскурсiї цiннi тим, що на них дiти можуть повправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лiсi ми гостi i поводити себе треба чемно, не порушувати спокiй тих, хто постiйно там живе, не грабувати їхню домiвку.

Екскурсiї — найцiннiшi заняття для фiзичного розвитку, змiцнення здоров’я дiтей.

Екскурсiї в природу мають ряд вiдмiнностей вiд прогулянок.

Екскурсiя – це заняття, яке проводиться за межами дитячого садка.

На екскурсiї планується значно ширший за обсягом програмний матерiал, оскiльки це заняття цiлком присвячене ознайомленню з природою.

На екскурсії дiти одержують бiльш закiнченi, систематизованi уявлення про явища природи. Вони проводяться в той час, коли в природi вiдбуваються помiтнi змiни.

Екскурсiя вимагає бiлъш чiткої органiзації. Проводяться колективнi спостереження, заохочуються лише тi спостереження за iнiцiативою, якi вiдповiдають метi екскурсiї.

Прогулянка – повсякденна форма роботи, вона проводиться найчастiше на дiлянцi.

Ознайомлення з природою на прогулянцi є одним з компонентiв прогулянки, а тому обсяг програмного матерiалу, який реалiзується, значно менший.

На прогулянцi дiти знайомляться з тими ознаками об’єктiв природи, уявлення про якi складаються протягом тривалого часу.

На прогулянках мають мiсце колективнi спостереження i заохочуються рiзноманiтнi iндивiдуальнi спостереження за iнiцiативою дiтей.

Тематика i структура екскурсiй у природу. За тематикою екскурсiї подiляють на:

1. Екскурсiї в природу — в лiс, на луки, до водойми, тобто в природнi i штучнi рослиннi угруповання — парк, сквер, ботанiчний сад.

2. Екскурсiї на сiльськогосподарськi об’єкти — в поле, на птахо-, молочну ферму, в плодовий сад, на город, в оранжерею, шкiльну теплицю, на тiк з метою ознайомлення з працею дорослих, рослинами, тваринами, що вирощуються для задоволення потреб людини.

Структура цих екскурсiй дещо вiдмiнна.

Структура екскурсiй у природу мiстить:

1. Встановлення зв’язку з попереднiм досвiдом дiтей. Це зумовлено потребою викликати iнтерес, пов’язати новi знання з набутими ранiше, нагадати про правила поведiнки при переходi вулицi тощо.

2. Повiдомлення мети екскурсiї. Цей структурний елемент потрiбний для надання спрямованостi основнiй частинi екскурсiї — колективному спостереженню.

З. Колективне спостереження — головна, обов’язкова частина кожної екскурсії, мета якої — нагромадження чуттєвих вражень, видiлення зв’язкiв i залежностей у природi.

4. Збирання природного матерiалу — важливий структурний елемент екскурсiї, що створює iнтерес до неї, забезпечує бiльш близький контакт дiтей з природою, формує навички поведiнки в природi. Проте на деяких екскурсiях його не слiд вводити (наприклад, на лiтнiй екскурсiї у парк, сквер).

5. Дидактичну гру— спрямовується на закрiплення в iгровiй формi одержаних на екскурсiї знань.

6. Пiдведення пiдсумкiв.

Структура екскурсiй на сiльськогосподарськi об’єкти мiстить:

1. Встановлення зв’язку з попереднiм досвiдом дiтей.

2. Повiдомлення мети екскурсiї.

3. Колективне спостереження.

4. Розповiдь дорослого про об’єкт.

5. Пiдведення пiдсумкiв.

Методика проведення екскурсiй. Органiзувати i провести екскурсiю в природу важче нiж заняття в груповiй кiмнатi. Успiх у її проведеннi багато в чому залежить вiд пiдготовки.

Екскурсiї проводяться починаючи з середньої групи. Природознавчi екскурсiї проводять у певнiй системi, органiзовувати їх треба на однi i тi самi об’єкти в рiзнi пори року, щоб простежити сезоннi змiни в них. Сiльськогосподарськi екскурсiї органiзовуються епiзодично.

Плануючи екскурсiю, вихователь точно визначає тему i мету екскурсiї, конкретизує програмний змiст, намiчає мiсце екскурсії. Слід виходити з того, що кiлькiсть нових об’єктiв не повинна перевищувати 2-3 у середній і 3-4 у старшій групі. Під час визначення мiсця екскурсiї треба враховувати фiзичнi можливостi дiтей, особливостi дороги, пори року, стан погоди. Як правило, маршрут не повинен перевищувати 2—3 км в обидва кiнцi.

Вихователю слiд оглянути мiсце екскурсії за 1-2 днi до неї. Вiн уточнює маршрут, знаходить потрібні об’єкти, намічає послідовнiсть спостережень, мiсце, де дiти будуть самостiйно вести спостереження, збiр матерiалу, а також мiсце для вiдпочинку, проведення гри. Вихователь заздалегiдь пiдбирає вiршi, загадки, прислiв’я, якi потiм використовує в роботi з дітьми.

У роботу вихователя входить також пiдготовка екскурсiйного обладнання. Перед екскурсiєю вихователь продумує, яке обладнання взяти з собою, яке пiдготувати в групi для розмiщення об’єктiв, принесених з екскурсiї: інсектарії, тераріум, акваріум тощо. Для збору тварин необхiдно взяти сачок водяний або ентомологiчний, бiлу тканину для розглядання спiйманого у водi, прозорi полiетиленовi мiшечки для перенесення в дитячий садок; для збору рослин лопату або совок, кошики або вiдерця для листя, шишок, викопаних рослин.

Вихователi повиннi бути добре обiзнанi з законодавством про охорону природи, Червоною книгою України, щоб не завдати шкоди природі. Взятi в дитячий садок тварини повиннi бути поверненi в природу.

За кiлька днiв до екскрсiї вихователь проводить з дiтьми невелику бесіду, з тим, щоб викликати у них інтерес до майбутнього заняття, оживити враження вiд попередньої екскурсіє. Дiти повиннi знати, куди вони пiдуть i для чого. Добре разом з дiтьми готувати екскурсiйне обладнання, щоб підвищити iнтерес до заняття. Одяг дiтей має бути легкий, взуття зручне. Щоб уникнути перегрiвання в лiтню пору, слiд обов’язково мати наголовi шапочки. Дiти повиннi знати, що екскурсiя – це заняття, на якому треба бути дисциплiнованим i уважним.

Перед виходом з дитячого садка слід нагадати правила поведінки на вулицi i на мiсцi екскурсiї: йти парами, не розбiгатися. Вихователь розподiляє мiж дiтьми екскурсійне обладнання i домовляється, в якому порядку по черзi повиннi нести його дiти.

Екскурсiї проводяться у мiсця, якi мають найбiльшу естетичну цiннiсть, тому, починаючи екскурсiю, слiд надати змогу сприйняти красу краєвиду, пiдкреслюючи це поетичним словом, а потiм поставити мету і починати розглядання об’єктiв.

Основна частина екскурсiї — колективне спостереження. Саме в процесi нього вирiшуються основнi програмнi завдання заняття. Вихователь допомагає дiтям вiдзначити i усвiдомити характернi ознаки предметiв і явищ, їх взаємозв’язки. Методика керiвництва спостереженням на екскурсiях не вiдрiзняється вiд розглянутої нами вище. Пiд час розглядання нових об’єктiв слiд звернути увагу на особливостi естетичного вигляду, зв’язки овами життя, значення в життi природи і людини.

Важливо в процесі використати рiзноманітнi прийоми активiзацiї пiзнавальної дiяльностi дiтей. Особливу увагу треба придiлити питанням, якi спонукають дiтей роздивлятися предмет, порiвнювати, знаходити подiбнiсть і вiдмiннiсть, встановлювати зв’язок мiж явищами природи. Слiд подбати про включення аналізаторів у спрнйманні об’єктiв природи. Доцiльно в процесi екскурсiї використовувати твори художньої лiтератури для пiдсилення вражень дiтей вiд сприймання краєвидiв, окремих об’єктiв.

Використання пояснень, розповiді повинно мати мiсце в тих випадках, коли є потреба розширеннi знань дiтей про пристосування, зв’язки з середовищем тощо.

Сполучення рiзних прийомiв видозмiнюються залежно вiд мети і змiсту екскурсiї.

Збiр природного матерiалу в процесi якого дiти можуть задовольнити бажання у самостiйних спостереженнях,— вiдповiдальний етап екскурсії. Перш за все вихователь повинен пiклуватися про безпеку дiтей, домовитися, на яку вiдстань вони можуть вiдходити, що можна брати. Збiр природного матерiалу слiд використати для екологiчного виховання, засвоєння правил природокористування: можна викопати 1—2 рослини з числа тих, яких навкруги багато. Рiдкiснi брати не можна. Багато жолудiв не можна брати тому, що ними живляться сойки, бiлки, кабани та iнші тварини.

Пiсля розглядання зiбраного матерiалу з метою закрiплення знань про природнi об’єкти, з якими знайомилися дiти, проводяться дидактичнi iгри «Вiдгадай з якого дерева цей листок», «У кого дiтки з цiєї гiлки» та iн.

Наприкiнцi екскурсiї пiдводяться пiдсумки, в яких вiдзначаються, якi новi знання.одержали дiти, їх пiзнавальна активнiсть, прояви дбайливого ставлення до природи.

Наводимо приблизний конспект екскурсiї на луку з дiтьми старшої групи.

Програмний змiст. Формувати у дiтей знання про лiтні явища в природi, встановлювати залежнiсть мiж впливом тепла, вологи i розвитком рослин. Розширювати знання про лучнi рослини, показати красу їх цвiтiння. Навчити дiтей розрiзняти їх i ввести в словник дiтей слова: лисохвiст, конюшина, люцерна, жовтець, ознайомити з джмелем. Сформувати знання про значення лучних рослии, розвивати спостережливiсть, виховувати любов до рiдних мiсць, дбайливе ставлення до природи.

Хiд екскурсії. Привiвши дiтей на луку, вихователь пропонує зупинитися i помилуватися картиною луки, що цвiте. Звертається до дiтей з запитаннями: 3 чим можна порiвняти луку, що цвiте?» (3 барвистим килимом). Пропопує дiтям глибоко вдихнути повiтря, вiдчути пахощi. На луцi привiтно i гарно. «Чому рослини на луцi так пишно розростаються влiтку?» (Тепло, багато вологи).

«Давайте роздивимося рослини ближче,— пропонує вихователь, пiдводячи дiтей до злакiа.— Придивiться, який гарний султан у цiєї трави, доторкнiться до нього руками. До чого вiн подiбний? Справдi ж вiн пухнастий і подiбний до хвоста лисицi. Тому й називається лисохвiст. Як би ви могли вiдрiзнити лисохвiст вiд тимофіївки, яку вже знаєте? Придивiться уважно, лисохвiст росте на сухiй чи вологiй землi? Правильно ви зiдзначили. На луцi, де земля волога, лисохвiст розростається у пишний кущ, у нього утворюється багато стебел, листкiв. А чи знаєте ви, яку користь приносить лисохвiст? Так, лисохвiст люблять їсти всi свiйськi тварини: корова, кози, конi, вівцi. А iз скошеної i висушеної трави одержують хороше духмяне сiно.

А тепер розглянемо ось цю рослинку, вiд якої лука стала такою привiтною і нарядною. Може, ви знаєте, як вона називається? Це — конюшина. До чого подiбнi її квiти? Чим вони вам подобаються? Понюхайте, чи пахне квітка. Дiйсно, квiти у конюшини подiбнi до рожевої кульки. Роздивiться, дрiбненьких квiток багато і вони зiбранi у пишнi, круглi голiвки. Чим вiдрiзняються листки конюшини вiд листкiа лисохвосту? Правильно, листки трiйчастi: в одному листку зiбрано три овальнi листочка. Конюшина любить рости на сонячному мiсцi i росте на таких мiсцях багато рокiв пiдряд. А тепер уважно придивiться до квiток конюшини i простежте, хто прилiтає до її квiток. До квiток конюшани прилiтають джмелi. Вони збирають солодкий сiк-нектар, якого багато у квiтках конюшини. А хто ще любить конюшину? Так, конюшину люблять кролi, корови, конi. Всi свiйськi тварини з задоволенням їдять цю поживну рослину. І людям конюшина також приносить користь як лiкарська рослина.

А зараз я покажу вам рослину, яка i подiбна до конюшини, і вiдрiзняється вiд неї. Це люцерна. Чим вона подiбна? Справдi, у неї так само, як i в конюшини, трiйчастi листки, тiлька вони не овальнi, а бiльш видовженi. Чим подiбнi її квiтки до квiток конюшини? Люцерна — родичка конюшини i дуже корисна рослина для всiх свiйськах тварин. Придивiться, якi комахи прилiтають до люцерни. Що вони шукають? Люцерна, як i конюшина,— медоносна рослина.

А зараз пiдiйдiть ближче до жовтих квiток, якi, неначе золотi вогники, горять серед лучних трав. Чим вони вам подобаються? Називають цю рослину жовтцем. Чому так? Справдi, назву свою цi рослини одержали тому, що мають яскравий жовтий колiр. Пелюстки квiтiв такi блискучi, наче в нах вiдбивається лiтнє сонечко. Подивiться, де любить рости жовтець. Там, де волога і поживна земля. Хто з нас помiчав, чи люблять їсти жовтець свiйськi тварини? Так, жовтець отруйний і його не їдять.

Закрийте очi і прислухайтеся до звукiв. Що ви почули? Хто дзижчить бiля квiтiв? Кого ми бачили бiля квiтiв конюшини, люцерни? Ось подивiться на цю картинку, а я вам розкажу про джмеля.

Скрiзь, де є квiти, можна побачити джмелiв. Це дуже гарнi комахи. Їх вбрання нагадує пухнасту шубку, у якiй красиво поєднуються бiлий, жовтий і чорний кольори. Джмелi невтомно гудуть, перелiтаючи з квiтки на квiтку. Вони збирають з квiтiв нектар і пилок, яким живляться самi і годують своїх личинок — діток. Найчастiше джмелi влаштовують свої гнiзда з нiрках, кинутих маленькими звiрками. За лiто джмелина сiм’я стає дуже великою, вся вона невтомно працює. Перелiтаючи з квiтки на квiтку, джмелi на своїх волохатих шубках переносять пилок. Для рослин це дуже корисно. Якщо ви побачите десь на квiтках джмеля — помилуйтеся ним i не заважайте йому робити корисну справу. А тепер згадайте, на яких квiтах ви бачили джмелiв? Як ви до них ставилися? Де ви бачили такi рослини, якi ми сьогоднi з вами розглядали? Як треба до них ставитися? Чому?

А зараз пограємо в гру «Знайди за описом». Я буду опасувати рослини, якi ми сьогоднi з вами розглядали, а ви будете вiдгадувати». (Гра проводиться 3—4 рази).

Наприкiнцi заняття вихователь говорить, що сьогоднi дiти дiзналися багато цiкавого про луку, лучнi рослини. Цi рослини не тiльки прикрашають луки, але й годують нектаром джмелiв, метеликiв, бджiлок, годують рослинами свiйських тварин, лiкують людей. Тому, коли ви приходите на луку, треба бережно поводитися з ними, не рвати квiтiв, оскiльки цим ви позбавляєте iжi джмелiв і метеликiв.

Враження, одержанi пiд час екскурсії, розширюються і закрiплюються на iнших заняттях: пiд час читання художньої лiтератури, перегляду дiафiльмiв, дiапозитивiв тощо, а також пiд час спостережень у кутку природи або на дiлянцi дитячого садка за рослинами, тваринами, принесеними з екскурсiї.

Основні недоліки в проведенні екскурсій в практиці роботи вихователiв:

1. Деякi вихователi погано обiзнанi з природою рiдного краю, i тому уникають екскурсiй, замiнюючи їх iншими заняттями, що неприпустимо.

2. Неправильно визначається програмний змiст екскурсії, на яких ознайомлення з природою здійснюється комплексно: формуються уявлення про змiни в неживiй природi і вплив цих змiн на життя рослин, тварин. Часто програмний змiст не має цiєї повноти і недостатньо конкретизований.

З. У ходi проведення екскурсії основний недолiк — недостатнiсть нової інформації для дiтей.

4. Не завжди використовується пiд час спостережень той арсенал прийомiв, який найбiльшою мiрою сприяє активiзацiї мислення дiтей.

Сукупнiсть таких недолiкiв впливає на недостатню комплекснiсть вирiшення завдань ознайомлення з природою пiд час екскурсiй.

3. ЦIЛЬОВІ ПРОГУЛЯНКИ

У зв’язку з обмеженою кiлькiстю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дiзнатися про найближче природне оточення села, мiста, закарбувати у пам’ятi дiтей яскравi картини чудово української природи проводяться цiлъовi прогулянки в природу. Вони iнтегруються з пішохідними переходами і можуь проводитися не тільки з пiзнавальною. але й з пiзнавально-практичною метою (збирання грибiв, ягiд, насiння дикорослих трав для пiдгодовування пташок тощо). Вiдмiннiсть цiльових прогулянок вiд повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за межi дитячого садка.

Цiльовi прогулянки вносять рiзноманiтнiсть у життя дiтей, збагачують їх уявленнями, дозволяють краще пiзнати природне середовище мiсцевостi, де вони живуть: рiчку, ставок, поле, гай i т. д., сформувати правильне ставлення до них. Обов’язковою умовою проведення цiльових прогулянок є вибiр сприятливого з екологiчної точки зору маршруту, цiкавих об’єктiв для спостереження. Обсяг програмних завдань, що намiчається для реалiзацiї на цiльовiй прогулянцi,значно менший вiд екскурсії.

Дитячi садки знаходяться у найрiзноманiтнiших природних умовах, тому визначити тематику цiльових прогулянок потрiбно, виходячи з можливостей природного оточення дошкiльного закладу, а також тих явищ у природі якi характерні для певної пори року, спостереження за якими цiкавi для дiтей.

За наявностi лісу поблизу дитячого садка цiльовi прогулянки навеснi можуть мiстити спостереження за: рослинами, що зимували пiдснiгом зеленими (брусниця, грушанка, копитняк); пожвавленням птахiв; цвiтiнням лiщини, вiльхи; цвiтiнням ефемероїдiв; першими комахами (джмелями, бджолами, метеликами, клопами-солдатиками, мурашками); цвітінням черемхи, глоду, дуба, сосни; цвiтiнням конвалії, купини; спостереженням за дятлом, білкою та iн. Дошкiльники можуть слухати весняну пiсню синицi, спiв соловейка, порiвнювати його пiсню з пiснею зяблика.

Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосховище, море, цiльовi прогулянки навеснi можуть мiстити спостережеиня за скресанням криги; життям крижнів і чирків; рибами, що трапляються в улові рибалок; жабами (слухання весняних концертiв жаб); жаб’ячою iкрою, життям мартинiв і крячок, водомірками, молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин (цвiтiння калюжниці).

На луці пiсля танення снiгу спостерiгають за рослинами, їх розвитком, цвiтiнням стокроток, початком цвiтiння злакiв, комахами – мешканцями луки.

Спостереження навеснi в парку близькi за змiстом із спостереженнями у лiсi. Вони включають також спостереження за весняними роботами в парку: обрiзуванням дерев, кущiв, висаджуванням розсади однорiчних рослин, цвiтiнням весняних декоративних рослин.

Надзвичайно сприятливi умови для цiльових прогулянок у тих дитячих садках, якi розташовуються поблизу ботанiчних садiв, якi є в Украiнi майже у кожному обласному центрi. Наявнiсть багатої видової рiзноманiтностi рослин, комах, птахiв дає змогу проводити цiкавi прогулянки протягом усього року.

Цiльовi прогулянки навеснi здiйснюються у сад, на город, поле, де цiкаво спостерiгати за посадкою розсади, посiвом насiння, використанням сiлъськогосподарських машин тощо.

Наявнiсть пустирiв також дає цiкавий матерiал для спостережень пiд час цiлъових прогулянок навеснi. Можна показати, як у порожнинах стебел зимували комахи, вiдзначити, насiння яких рослин найбільш охоче споживалося птахами розглянути сходи, молодi пагони пустирних рослин.

Особливо багато можливостей для спостережень на цiльових прогулянках надає лiто. Рослини, що розцвiтають, рiзноманiтнiсть комах, птахiв, їх цiкава пристосувальна поведiнка створюють необмежений простiр для подання дiтям цiкавої iнформації, спрямованої на пiзнання рiдної природи, її краси, формування на цiй основі нового, екологiчного мислення.

4. ПОВСЯКДЕННI ПРОГУЛЯНКИ

Повсякденнi прогулянки є обов’язковим режимним процесом в дошкiльному закладi, який має важливе значення для фізичного, нервово-психiчного розвитку дiтей. Спецiальнi дослiдження показали, що у дiтей, якi в належний час не були на протулянцi, значно знижується оптимальний рiвень функцiонального стану центральної нервової системи.

Для дошкiльникiв прогулянка має велике значення з погляду змiни видiв дiяльностi забезпечення позитивного емоцiйного стану i задоволення потреби у руховій активності.

Обмеженiсть нових вражень, брак рiзноманiтностi не забезпечують активного, дiяльного стану кори головного мозку. Вiдомо, що обмеження того чи iншого аналiзатора в адекватних подразниках призводить до недостатньої його функції i, отже, негативно впливає на психiку. На прогулянцi повиннi створюватися спецiальнi умови для задоволення потреб у пізнанні, новизнi iнформацiї, контактах з іншими дiтьми.

Прогулянки органiзуються щодня вранцi, вдень і ввечерi, вiдповiдно до режиму дня. Основними структурними частинами прогулянки є: 1) спостереження 2) творчі ігри З) рухливі ігри і фізкультурні комплекси 4) праця. Цi елементи не мають суворо зафiксованої послiдовнотi. Так, пiсля малорухливого заняття прогулянка повинна початися з рухливої гри. І навпаки, пiсля занять iз значною руховою активнiстю прогулянку можна почати із спостереження.

До перiодичних елементiв прогулянки вiдноситься прапя, яка проводиться за потребою.

Змiст спостережень, iгор, працi на прогулянках визначається програмою дитячого садка. Так, вiдповiдно до програми, в старшій групi восени проводяться рiзноманiтнi спостереження за неживою природою (поступове зниження температури, осiннi тумани, характер осiннiх дощiв, змiна характеру хмарностi).

Спостереження у рослинному свiтi на початку осенi — яскраве цвiтiння квiткових рослин, дозрiвання фруктiв, овочiв на городах, осiннє цвiтiння лiсових і лучних рослин, що ростуть у кутках дикорослих рослин на дiлянцi дитячого садка, змiни в рослинах у зв’язку iз змiнами температури: поступове пожовтiння листя, опадання їх, спостереження за рослинами, якi залишилися зимувати зеленими.

Спостереження у тваринному свiтi— змiни в зв’язку iз змiною температури у комах, розселення і зникнення павукiв, спостереження за вiдльотом птахiв, за зимуючими птахами тощо.

Пiд час повсякденних прогулянок реалiзується значний обсяг програми дитячого садка по ознайомленню з природою. Уявлення про змiни в погодi, про поступовi змiни в розвитку рослин, тварин та iншi формуються у дiтей в основному пiд час спостережень на прогулянках.

Спостереження на прогулянках мають колективний та iндивiдуальний характер. Методика органiзацiї колективних спостережень на прогулянках не вiдрiзняється вiд проведення спостережень на заняттях. Важливо вибрати зручний час для органiзацiї спостережень на прогулянцi. При цьому треба зважувати на такi фактори: а) стомленiсть дiтей вiд занять; б) iнтерес дiтей до якої-небудь гри, наприклад, будiвельно-конструктивної, яка продовжується зранку; в) погоднi умови. Інодi доцiльно вiднести спостереження на кiнець прогулянки, коли дiти задовольнили свої iнтереси у грi, вiдпочили через змiну дiяльностi. Якщо вихователь постiйно в процесi спостережень подає дiтям нову iнформацiю, дiти охоче вiдгукуються на пропозицiю вихователя подивитися щось цікаве.

На прогулянках широко заохочуються індивідуальні спостереження дiтей. Їх можна вважати показником розвитку у дітей інтересу до природ. Вихователь повинен зацiкавлено ставитися до спроб дiтей пояснити те чи iнше явище, пiдвести їх запитаннями до самостiйного висновку. В разi, коли це не вдається самим дiтям, вихователь пояснює, розповiдає, заохочує.

Враження, якi отримують дошкiльники пiд час спостережень, працi, iгор (будiвельно-конструктивних і творчих) на прогулявках, закрiплюються і систематизуються на заняттях. Одночасно знання, навички, набуватть мiцностi пiд час вiдповiдних видiв дiялъностi на прогулянцi.

ТЕМА НЕ 3.5. ЗАСОБИ ФIКСАЦІЇ ЗНАНЬ ДIТЕЙ ПРО ПРИРОДУ

ПЛАН:

1. Ведення календарів природи і погоди.

2. Складання гербаріїв, колекцій, букетів.

3. Діяльність дітей у кіточку природи.

4. Свята та розваги природознавчого змісту.

Література:

1.Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.-С.224 -232.

Література (додаткова):

9. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

10. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999. .

11. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

12. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

Потреба фiксацiї знань дiтей про природу викликається своєрiднiстю дитячої психiки: дошкiльники досить швидко запам’ятовують, але без повторення так само швидко i забувають. У зв’язку з цим слiд органiзовувати дiяльнiсть дiтей, щоб повертатися до матерiалу, засвоєного ними пiд час спостережень, працi, iгор тощо. В дитячих садках використовується кiлька способiв фiксації знань: ведення калеадарiв природи i погоди, складання гербаріїв, колекцiй, букетiв, малювання, аплiкацiя, виготовлення поробок з природного матерiалу, повсякденнi спостереження, праця, пошукова дiяльнiсть у кутку природи, проведення свят та розваг на природничому матерiалi.

1. ВЕДЕННЯ КАЛЕНДАРIВ ПРИРОДИ І ПОГОДИ

Потреба ведення календарiв природи i погоди зумовлюється своєрiднiстю пiзнання закономiрностей сезонних змiн дошкiльниками. Пора року – досить значний промiжок часу. Вiдсутнiсть рiзкої межi мiж порами року створює у дiтей неправильнi уявлення про деяку постiйнiсть навколишнього середовища. Наприклад, наприкiнцi осені дiти часто забувають, що на її початку було тепло, було багато квiтiв, лiтали гарнi метелики, бджоли, джмелi i т. д. Неправилънi уявлення часто бувають пов’язанi i з рiзкими змiнами в погодi — раптовими вiдлигами або похолоданнями. Ведення календаря природи розвиває спостережливiсть, привчає уважно приглядатися до навколишньої природи, встановлювати взаємозв’язки і послiдовнiсть явищ, їх причини.

Ведення календаря погоди починається з другої модшої групи. Найпоширенішою формою календаря для дiтей 4 і 5 рокiв життя є календар-картинка «Яка сьогоднi погода». Це листок картону 30Х50 см завбiльшки, подiлений на чотири частини, на якi наклеюються малюнки з зображенням вiдповiдного типу погоди для певної пори року. Наприклад, для календаря-картинки «Осiнь» це може бути зображення яскравої сонячної, вiтряної, холодної, дощової, хмарно або без дощу погоди. Посерединi картону прикрiплюється стрiлочка, якою пiсля повернення з прогулянки вiдмiчають, який сьогоднi тип погоди.

Є iнша форма ведення календаря погоди для молодшої і середньої груп. Це набiр картинок, на яких зображено рiзний стан погоди у певну пору року, i пiдставка, на яку вони викладаються пiсля повернення з прогулянки. В середнiй групi можна виставляти не одну, а двi картинки, що зображують погоду i дiяльнiсть дiтей, їх одяг.

Формування уявлень про закономірностi сезонних змiн у старшому дошкiльному вiцi будується на базi конкретних знань, набутих у попереднiх групах. Діти повиннi знати характерні ознаки, послiдовнiсть змiн, причини сезонних змiн (зменшення сонячного тепла призводить до змiн у неживiй природi, з ними пов’язанi змiни у рослинному, тваринному свiтi).

У зв’язку з ускладненням завдань змiнюється i форма ведення календаря природи i погоди.

Календар природи для старшої групи — це листок картону чи цупкого паперу, вiдповiдно оформленого малюнками, що вiдображають ту чи iншу пору року. Наприклад, навеснi календар природи оформлюють малюнками весняних ефемероїдiв, перших весняних метеликiв, дерев, що цвiтуть, тощо. На календарі наклеюють двi кишеньки, в яких збирають малюнки протятом усiєї пори року. Наприкiнці кожного мiсяця малюнки переглядають, дiти згадують про характернi змiни в природi — стан погоди, життя рослин, тварин. Наприкінці сезону найбiльш виразнi малюнки, в яких вiдображено вiповiдну пору року, наклеюють на ширмочку і використовують пiд час бесiди.

Бiльш складний вид календаря для старшої групи – календар погоди; На листку картону вмiщують календар на всi мiсяцi сезону. Внизу прикрiплюють кишеньки для малюнкiв. Календар погоди оформлюють яскравими малюнками, що вiдображують певну пору року. Наприклад, дерева з плодами в осiнньому вбраннi, осiннi квiтковi рослини, зимуючi або вiдлiтаючi птахи. Дiти щоденно фiксують стан погоди пiсля денної прогулянки. Позначення, якими користуються дiти, можуть бути рiзними. Напочатку вони повиннi мати реалiстичний характер, наприклад; вiтер – гiлка, що похилилася вбiк, снiг — графiчне зображення снiжинки, сонячний, ясний день — зображення сонечка, хмарний — зображення хмаринки. Пiзнiше можна розповiсти дiтям, що в школi погоду позначають iнакше. Запропонувати їм скористуватися умовними позначеннями.

Щомiсяця результати спостережень у природi i їх фiксацiя у календарi обговорюється з дiтьми. Бесiду можна побудувати за такими запитаннями: Який мiсяць закiнчився? Якими умовними позначеннями ви вiдмiчали погоду? Скiльки було яскравих, сонячних днiв? Чому стає прохолоднiше? Якими стали рослини на ділянцi? Чого їм не вистачає для росту? Якi птахи залишилися на дiлянцi? Чому вони не вiдлетiли?

Малюнки, зiбранi в кишеньцi, можуть бути використанi на заключнiй бесiдi.

Отже, ведення календарiв природи, погоди унаочнює процес поступових змiн певних сезонiв, сприяє формуванню iнтересу, кращому засвоенню знань про них.

2. СКЛАДАННЯ ГЕРБАРІЇВ, КОЛЕКЦІЙ, БУКЕТIВ

Пiд час використання цих засобiв фiксацiї слiд додержувати таких вимог:

1. Складання гербарiїв, колекцiй, букетiв повинно бути пiдпорядковане виконанню педагогiчних завдань: розширенню i закрiпленню знань, розвитку художнього смаку тощо.

2. Складання гербаріїв i колекцiй не повинно завдавати шкоди природi. Не слiд збирати гербарiї дикорослих рослин, тим бiльше — рiдкiсних, не можна збирати колекції комах.

3. Збирання колекцiй карток, марок не повинно вимагати матерiалъних затрат.

Гербарiї в дитячому садку треба складати на певнi теми: «Квiти нашого майданчика», «Осiннє листя дерев нашого дитячого садка». Засушувати рослини можна двома способами: площинним i об’ємним. Слiд пам’ятати, що i при площинному, i при об’ємному способах засушування рослини краще зберiгає колiр, якщо саме засушування вiдбувається досить iнтенсивно. Зривати рослини слiд уранцi, коли у них добрий тургор. Для площинного засушування використовують спецiальний прес, який складається з рамок з натягнутою сiткою, що забезпечує циркуляцiю повiтря. Рослину вкладають мiж кiлькома шарами паперу, якi слiд щодня мiняти.

Осiннє листя добре засушувати праскою.

Пiсля того як рослини висохли, їх прикрiплюють до листка картону, який покривають целофаном або полiетиленовою плiвкою, i запаюютъ. Такi гербарії можуть бути використанi як наочний матерiал пiд час проведення бесiд про рослини, пори року, в дидактичних iграх.

Для проведення об’емного засушування слiд пiдготувати добре промитий рiчковий пiсок i коробку за розмiрами рослини. Щойно зiрвану вранці рослину обережно кладуть у коробку i починають поволi засипати пiском, щоб вiн умістився в усi порожнини. Засушування проводять у суху, жарку погоду. Коробку з рослиною доцiльно поставити на сонці. Через тиждень-два пiсок обережно видаляють, пензликом зчищають пiсок з пелюсток і рослини ставлять у вази. Добре засушуються такi рослини, якi мають синiй колiр,— дельфініуми, волошки, наперстянка тощо.

Якi ж колекцiї доцiльно збирати в дитячому садку? Це колекцiї з камінців, черепашок молюскiв, поштових карток, картинок з поштових конвертiв.

Колекцiя з камiнцiв збирається в тих випадках, коли дитячий садок розташований у такiй мiсцевостi, де є достатньо камiнцiв для вибору цього матерiалу. Наприклад, на Пiвденному березi Криму — збирають колекцію обкатаних морем камiнцiв з рiзними вiзерунками, рiзного кольору. Камiнцi, рiзнi за формою, можна зібрати на берегах рiчок, що протiкають по місцевостi, де є виходи мiцних порід. Через такi колекцiї дiти краще пiзнають природу рiдного краю.

Пiд час цiльових прогулянок до водойм неважко зiбрати колекцiю черепашок молюскiв: у морськiй мiсцевостi це рiзноколiрнi гребiнці, мiдії, устриці, серцевидки, лопатоноги, наси, ропани, в прiсноводних водоймах — перлiвницi, беззубки, дрейсени, шарiвки, горошинки, ставковики, котушки, мулянки. Розмiщують колекцію найчастiше у коробках. Дiти повинні вiльно користуватися ними, розглядати, обмiнюватися думками. Якщо дiти ознайомленi iз способом життя відповідних молюскiв, можна органiзовувати iгри «Вiдгадай за описом».

Слiд щирше практикувати використання в дитячих садках колекцiй з поштових картОк із зображенням квiтiв, метеликiв, жукiв, пташок, звiрiв, а також малюнкiв з поштових конвертiв з вiдповiдними зображеннями.

Старшi дошкiльники виявляють значний iнтерес до створення колекцiй, i завдання вихователя — пiдтримати iнтерес, навчити їх першим навичкам систематизації.

Розглядання колекцiй повинне супроводжуватися спогадами про мiсце життя, особливостi поведiнки тварини, значення її для природи і життя людини. Доцiльно залучати до збору колекцiй батькiв, а також давати дiтям колекції додому для розглядання їх разом з батьками. Для кращого зберiгання картинки наклеюють на картон і запаюють у полiетиленову плiвку.

Складання букетiв з живих або сухих квiтiв — цiкавий вид дiяльностi, в якій закрiплюються знання дiтей про рослини, формується естетичний смак, умiння прикрашати побут.

Слiд сформувати у дiтей знання про те, що букети складаються з З–5–7–9 квiток, якi повиннi вiльно розмiщуватися у вазi, щоб кожна квiтка проглядалася окремо. Для бiльшої виразностi можна навчити дiтей додавати лучнi злаки, оригiнальнi корчi, мох тощо.

Дiтям слiд показати, що квiти гарно виглядають не тiльки у традицiйних високих вазах, але й у низьких, керамiчних. Доцiльно у присутностi дiтей в рiзнi пори року зробити кiлька композицiй. Дуже гарно виглядають композицiї iз сухих трав i квiтiв об’ємного засушування. Оригiнальний букет можна скласти з початкiв рогозу у поєднаннi з фiзалiсом i макiвками. Проте найбiльше можливостей для складання букетiв у весняну, лiтню пору з квітiв, вирощених на дiлянцi дитячого садка.

Малювання, аплiкацiя розглядаються як дiяльнiсть, що сприяє закрiпленню вражень вiд спостережень. Своєрiдними є аплiкацiї з природного матерiалу: осiннє листя з рiзних дерев, кущiв, рiзноманiтнi плоди. Використовуючи клей ПВА, дiти складають i наклеюють рiзнi квiти, кошики, метелики, закрiплюючи знання про рiзне насiння, листя, навчаючись помiчати красиве i корисне навколо себе.

Враховуючи те, що дiти, за словами К. Д. Ушинського,— пристраснi малювальвики, слiд ефективніше використовувати теплу пору року для надання їм можливостi вiдтворення вражень вiд спілкування з природою на прогулянках. Доцiльно, щоб кожна дитина мала маленький блокнот, в якому окресленi контури побутових предметiв, наприклад серветок, тарiлок, чашок, рукавичок, рушничкiв тощо. Пiсля спостережень, наприклад, за мишачим горошком можна запропонувати розмалювати круглу серветку або тарiлку узором з цiєї чудової, витонченої рослинки. Така дiяльнiсть вносить рiзноманiтнiсть у життя дiтей, дає поштовх до використання вражень вiд природи в прикрашаннi побуту.

3. ПОВСЯКДЕННІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ, ПРАЦЯ І ПОШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ У КУТКУ ПРИРОДИ

Дiти щоденно спiлкуються з рiзноманiтними об’єктами кутка природи в процесi виконання доручень, чергувань, самостiйних спостережень, а також колективних спостережень, якi органiзуються вихователем у зв’язку з появою нових об’єктiв.

Завдання вихователя — через пiдтримання у дiтей iнтересу до об’єктiв кутка природи закрiплювати знання, навички догляду за його мешканцями.

Важливу роль у пiдтриманнi iнтересу дiтей вiдiграє введення нових об’єктiв i органiзацiя пошукової дiяльностi з ними.

Восени в куток природи пересаджують сальвiї, чорнобривцi, помiдори. Вихователь пропонує дiтям висловити припущення, що буде з рослинами, якi залишилися у квiтнику i городi, i з тими, що будуть мешкати у кутку природи. Пiсля проведених спостережень дiти роблять висновки про вплив на розвиток рослин основних факторiв середовища — тепла, свiтла.

Узимку пошукова дiяльнiсть органiзовується зi зрiзаними гiлками, якi ставлять у рiзнi умови — в бiльш теплому i у прохолодному мiсцi.

Навеснi проводять дослiди з пророщуванням насiння, яке вмiщують у рiзнi умови. Вихователь пропонує частину насiння залишити у сухому блюдцi, частину залити водою, частину пророщувати у зволоженiй тканинi. Дiти висловлюють припущення, а потiм роблять висновок про потребу вологи i повiтря для проростання насiння. Таку ж пошукову роботу можна провести пiд час пророщування насiння за умов рiзної температури.

Цiкаву пошукову дiяльнiсть влiтку можна пов’язати з годуванням пташки, хом’ячка в кутку природи. З прогулянки дiти приносять 2—З види рослин. Вихователь пропонує дiтям висловити припущення, яку рослину найпершу почне дзьобати пташка. У такiй дiяльностi закрiплюються знання про рослини, їх значення.

4. СВЯТА ТА РОЗВАГИ НА ПРИРОДНИЧОМУ МАТЕРТАЛІ

Гуманiзацiя педагогiчного процесу в дитячих садках потребуЄ використання таких засобiв у роботi з дошкiльниками, якi б найбiльшою мiрою забезпечили єднiсть емоцiонального i рацiонального у формуваннi знань про природу і ставлення до неї. Саме такими засобами є свята i розваги на природничому матерiалi. Їх високо цiнили видатнi педагоги. К. Д. Ушинський вважав, «що свята приносять дiтям радiсть, розкривають красу народних традицiй, прилучають до народно поезії.

Свята та розваги на природничому матерiалi урізноманiтнюють життя дiтей, дають змогу органiчно поєднати враження дiтей вiд спiлкування з природою з емоцiйно-художнiми засобами мистецтва. Оперування знаннями в процесi пiдготовки до свят їх проведення сприяє їх закрiпленню, формуванню правильного ставлення до природних об’єктiв, а отже, і екологiчному вихованню дошкiльникiв.

Основним концептуальним положенням пiд час розробки сценарiїв свят повинно бути використання знань, набутих дiтьми пiд керiвництвом вихователя в процесi ознайомлення їх з природою вiдповiдно до програми. Так, навеснi спостереження за явищами в неживiй природi (пiдвищення температури повiтря, танення снiгу, льоду), за цвiтiнням перших весняних квiтiв у куточку лiсу, за розвитком дерев i кущiв, декоративних квiткових рослин, за першими комахами та птахами, що повертаються з вирiю, є основою для свята весни. Поетичний матерiал, який буде використано на святi, вихователь кожного разу включає у спостереження для їх емоцiйного насичення. Наприклад, пiд час спостереження за пролiскою: «Подивiться, що це у нас розцвiло у куточку лiсу. Так, це пролiска. А як можна назвати таких смiливцiв, що не бояться весняних холодiв? Це маленькi розвiдники, посланi весною. Чому ж усiм людям подобається ця маленька квiтка? Справдi, вона нiжна i гарна. У кожної квiтки є шiсть тендiтних пелюсток, голубих, мов весняне небо, тонке стебельце, вузькi зеленi листки. Послухайте, який гарний вiрш склала про пролiсок поетеса Марiя Познанська:

Я — перша квiточка весни,

Я — пролiсковий цвiт.

Я пережив зимовi сни

i знов родивсь на свiт.

У мене очi голубi,

Такi, як неба синь.

Росту мiж кленiв, мiж дубiв,

Люблю i сонце, й тiнь.

А знаете, чому пролiска так рано розцвiтає, який у неї секрет? Тому, що ще з минулої весни вона вiдкладає у своїй цибулинi поживнi речовини, а тепер за рахунок них так рано розцвiла. Голубоокi пролiски є окрасою весни, до них прилiтають поласувати нектаром першi бджiлки, джмелi, що прокидаються від сну, тому пролiсками треба милуватися i берегти їх».

У подальшiй роботi вихователя по закрiпленню знань про веснянi рослини шляхом розглядання картинок, iгор вiдбувається i закрiплення поетичного матерiалу. Важливе значення у пiдготовцi до свят i засвоєннi знань має малювання. Вихователь малює контури наголовникiв (квiти, метелики та iн.), а дiти за допомогою вихователя розмальовують їх фарбами. Пiд час цiєї роботи вихователь розповiдає, для чого їм потрiбнi наголовники, домовляється з дiтьми, хто буде на святi виконувати тi чи iншi ролi, повторює рядки вiршiв.

Під час побудови сценарiю свята важливо обрати головний персонаж, який вiдiграватиме роль об’єднуючого ланцюжка, що дає змогу невимушено, без зайвих репетицiй або з їх мiнiмальною кiлькiстю провести свято. Це може бути сонячний промiнець який за ходом сценарiю торкається весняних рослин, комах, пробуджуючи їх i повертаючи до дiяльностi. Часто це буває Весна, Красне Літо, iнколи Вiтрець грайливий, Мороз, Хурделиця тощо. Це може бути i казкова подорож на потязi, який прямує у Весну. Дiти, що взяли на себе роль квiтiв, комах, птахiв, займають мiсця по маршруту чарiвного потяга. Решта дiтей пасажири потяга. Починаючи свято, вихователь говорить поетичнi рядки І.Франка:

Надiйшла весна прекрасна,

Многоцвiтна, тепла, ясна,

Наче дiвчинка в вiнку,

Ожили луги, дiброви,

Повно гомону, розмови

І пiсень в чагарнику.

«Сьогоднi, дiти, ми відправляємося у чарiвну подорож. Сiдайте у вагони, потяг рушає». Пiд музику потяг пiд’їжджає до першої зупинки «Пiдснiжник» i зупиняється. Дитина у наголовнику пiдсніжника розповiдає про себе вiрш, звертається до дiтей з проханням любити i бережно ставитися до цієї чарiвної квiтки. Потяг рушає далi по країнi «Весна», зупиняючись на станцiях «Пролiска», «Ряст», «Сон», «Медунка», «Кропив’янка», «Шпак» та iн. Пiсля завершення маршруту діти об’єднуються у спiльному танку дружби рослин, тварин i дiтей, проводяться iгри з елементами змагання на розрiзняння перелiтних i зимуючих птахiв, дикорослих і декоративних весняних квiтiв.

Літо — пора розквіту природи — створює надэвичайно сприятливi умови для роботи з дітьми у природі. Збiльшення обсягу спостережень за рослинами, комахами, птахами дає багатий матеріал для свят. Можна організувати свято квітiв, свято метеликів. Підготовка i проведення їх сприятиме поглибленню знань про рiдну природу, встановленню бiльш тiсного контакту з батьками, яких запрошують на свято, для вирішення спільних завдань екологічного виховання.

Осінні свята в природi найчастіше пов’язанi зi збором урожаю. Серед дійових персонажів тут можуть виступати сонечко, дощик, зернини пшениці, кукурудзи, рiзні городні, садовi рослини, птахи — захисники рослин. У сценарії проводиться зв’язок про роль Сонця, вологи, догляду людини, корисних комах, птахiв для одержання доброго врожаю. Діти читають вірші, виконують танки («Соняшники, бджоли і джмелі», «Рослини і їх захисники»). Організовуються ігри, наприклад «Вершки і корiнці», «Плутанина», в яких команди змагаються в тому, хто скорiше складе коренеплiд або плід з відповідним йому «вершком» (стеблом з листками) та iн.

У святi «Зимонька-зима» основними ідеями у побудовi сценарiю повиннi виступати краса зимових явищ і милосердне ставлення до братiв наших менших, якi часом терплять лихо вiд морозiв, нестачi кормiв. Основними персонажами тут виступають Зима, Хурделиця, Мороз, а також рослини, тварини.

Складання сценарiю свята — це творча робота, в якiй обов’язково повинен вiдбиватися краєзнанчий пiдхiд, адже природнi умови України досить рiзнi.

Основними критерiями при побудовi сценарiю мають бути такi:

1. Матерiал свят повинен бути пiдпорядкований змiсту програми. У сценарії свята слiд використати знання, що їх отримали дiти в процесi навчально-виховної роботи.

2. В матерiалi свята має проводитися iдея розумного, дбайливого ставлення до природи.

3. Лiтературний матерiал свята повинен бути високохудожнiм.

Розваги на природничому матерiалi вiдрiзняються вiд свят бiльш локальним змiстом, видовищнiстю, що не спрямована на показ iншим. Як правило, розваги проводяться з однією групою.

Цiнними у навчально-виховному процесi є розваги з використанням технiчних засобiв навчання: телебачення, дiафiльмiв, дiапозитивiв. Перегляд окремих телепередач «Дiтям про звiрят» приносить дiтям багато цiкавих знань радостi.

Великий iнтерес викликають у дiтей дiафiльми про природу: «Хто живе в теплому морі», «Хто живе в холодному морі за сценарiєм Г. Снігєрьова, «Звiрина лiкарня», «Мавпенятко Френд» та iн.

Цiкавi розваги можна органiзувати з використанням дiапозитивiв, знятих любительським шляхом на мiсцевому матерiалi. Пiд час розваги «Золота осiнь» слiд показати кадри iз зображенням осiннiх краєвидiв, осiннi квiти. Показ дiапозитпвiв сполучити із звучанням «Осiнньої пiсні» П. І. Чайковського. Цiкаво організувати розвагу «Спогади про лiто», пiд час якої продемонструвати кадри iз зображенням квiтiв квiтника, чудових лiтнiх краєвидiв пiд тихе звучання «Баркароли». П. І. Чайковського. Цiкаво проходить розваги «Загадки» на матерiалi природи. На дошцi розкладають картинки iз зображенням вiдгадок. Команда, що набирає бiльше картинок-вiдгадок, перемагає.

Отже, свята, розваги на природничому матерiалi, вносячи емоцiйний заряд в роботу з дiтьми, сприяють закрiпленню знань, здiйсненню екологiчного виховання дошкiльникiв.

ТЕМА НЕ 3.6.ПЛАНУВАННЯ І ОБЛІК РОБОТИ ПО ОЗНАЙОМЛЕННЮ ДІТЕЙ З ПРИРОДОЮ

ПЛАН:

1.Основна мета та принципи планування.

2. Форма ведення плану та обліку роботи з ознайомлення дітей з природою..

3. Планування та керівництво методичною роботою з ознайомлення дітей з прродою.

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- С.233-244.

Література (додаткова):

1. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

2. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999. .

3. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

4. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

1. Наукова органiзацiя працi передбачає плановiсть у роботi. Плановiсть — це пропорцiйнiсть, яка постiйно i свiдомо пiдтримується. Основнi вимоги до планування полягають у науковостi, правильностi визначення перспективи, черговостi виконання завдань, орiєнтацiї на найновiші досягнення науки, передовий досвiд, гнучкiсть, здатнiсть швидко i чiтко реагувати на змiни. Цi загальнi вимоги до планування можуть вважатися як вихiднi i пiд час планування педагогiчного процесу.

План надає педагогiчному процесу цiлеспрямованостi, забезпечує розташування програмного матерiалу у часi, пiдносить керiвну роль вихователя.

Планування роботи повинно забезпечувати всебiчний розвиток дiтей, воно має здiйснюватися на науковiй педагогiчнiй основi з урахуванням основних дидактичних принципiв, бути тiсно пов’язаним з мiсцевими умовами.

Основна мета планування—послiдовне виконання програми дитячого садка по ознайомленню з природою, в якiй закладен той обсяг знань, умiнь, навичок, рiвня вихованостi, що забезпечуватиме всебiчний розвиток дiтей у процесi ознайомлення з природою.

У планах повинна знайти вiдображення робота по ознайомленню дошкiльникiв з природою в процесi повсякденного життя i на заняттях. Вихiдними принципами пiд час планування системи занять по ознайомленню з природою є такi:

1. Врахування основних етапiв засвоєння знань (початкове сприймання, розширення i узагальнення знань i умiнь). Враховуючи незначну кiлькiсть занять i неможливiсть здiйснення всiх цих етапiв на заняттях, вихователю необхiдно врахувати, якi з етапiв засвоєння знань слiд здiйснити у повсякденному життi. Часто формування початкових уявлень доцiльно здiйснювати у повсякденному життi. Проте в рядi випадкiв вiн здiйснюється на заняттях. Наприклад, пiд час екскурсiї формуються початковi враження, а їх закрiплення вiдбувається в процесi повсякденних спостережень на дiлянцi дитячого садка i в кутку природи. Проте головне, що неодмiнно повинно знайти вiдображення у планi,— це потреба неодноразового повернення до засвоєння певного матерiалу з урахунання ускладнення змiсту, варiювання умов сприймання.

2. На заняттях по ознайомленню дiтей з природою при їх плануваннi потрiбно за змогою передбачити використання методiв, що забезпечують безпосереднiй контакт дошкiльникiв з реальними об’єктами природи. Ця вимога зумовлюється i особливостями дитячого сприймання, мислення, i вимогами до здiйснення освiти і виховання в галузi охорони навколишнього середовища.

З. Планування занять з роздiлу ознайомлення з природою необхiдно iнтегрувати з iншими роздiлами. Наприклад, закрiплення знань через використання художньої лiтератури, розглядання картин можна iнтегрувати iз заняттями з розвитку мови. Закрiплення вражень вiд екскурсiї, спостережень iнтегруються з заняттями малюванням, аплiкацiєю. Є можливостi для iнтегрування з заняттями з музичного виховання тощо.

У процесi повсякденного життя здiйснюється засвоєння значного обсягу знань по ознайомленню з природою. Пiд час планування повсякденної роботи слiд виходити з таких положень:

1. Змiст повсякденної роботи з дiтьми повинен вiдображувати сезоннi змiни, що вiдбуваються в природi.

2. Планування повсякденної роботи має здiйснюватися у найтiснiшому зв’язку з заняттями, передбачати, що в процесi повсякденних спостережень, працi, iгор формується значний фонд конкретних знань, умiнь, навичок, без яких неможливий процес узагальнення.

З. Пiд час планування повсякденної роботи по ознайомленню з природою слiд передбачати, що ознайомлення з тим чи iншим об’єктом природи повинно включати кiлька фаз в його розвитку, а тому його потрiбно «вести» протягом певного, часом тривалого часу. Наприклад, першi паростки мати-й-мачухи, цвiтiння, утворення листкiв, розповсюдження насiння, стан рослини влiтку, восени.

Повсякденна робота по ознайомленню з природою планується в такi вiдрiзки часу:

Вранцi:

1. дидактичнi, настiльно-друкованi iгри, розглядання iлюстрацiй, колекцiй.

2. Трудова дiяльнiсть (робота з черговими, iндивiдуальнi доручення, колективна праця в природi).

З. Спостереження в природi (колективнi, iндивiдуальнi).

З перелiчених видiв дiяльностi щодня планується не бiльше 1–2.

На деннiй прогулянцi:

1. Щодня як обов’язковий структурний елемент прогулянки планується спостереження з усiєю групою або з пiдгрупами.

2. 1–2 рази на тиждень планується трудова дiяльнiсть.

З. Ігри з природничими матерiалами, дидактичнi iгри плануються за потребою.

У другу половину дня пiсля полудника найчастiше плануються:

1. Спостереження за тими явищами в природi, якi не можна спостерiгати у першу половину дня.

2. Індивiдуальна робота з дiтьми.

2. ФОРМА ВЕДЕННЯ ПЛАНУ ТА ОБЛIКУ

У даний час немає єдиної форми ведення плану. Багатоварiантнiсть форм ведення зумовлюється рiвнем досвiдченостi вихователiв, традицiями, що склалися в колективi, тощо.

Колектив дитячого садка, що має в своєму складi молодих вихователiв, як правило, обирає бiльш розгорнутий план, iцо дозволяє краще пiдготуватися до роботи з дiтьми. Тi колективи, де склалися певнi традицiї, бiльшiсть досвiдчених вихователiв обирають бiльш компактну форму плану: перспективний, у виглядi сiтки, де коротко вказується тематика спостережень, види працi тощо, та щоденний, бiльш детальний.

План може складатися на день, тиждень, два тижнi, мiсяць. Система занять може розроблятися на квартал, мiсяць i конкретизуватися у щоденному планi.

Розглянемо форму введення розгорнутого плану, що застосовується для молодих вихователiв.

На основi програми, рiвня знань дiтей, природного оточення дитячого закладу добираються програмний змiст, методи, якими вiн буде реалiзований. У планi фiксуються:

1. Назва заняття.

2. Програмний змiст.

З. Обладнання.

4. Короткий план заняття.

Наприклад.

Тема. Висаджування квiткової розсади на рабатцi (старша група).

Програмний змiст. Сформувати у дiтей уявлення про те, що рослини квiтникiв, якi вимагають багато тепла, спочатку вирощують з насiння на вiкнах, а потiм розсаду пересаджують на рабатку. Познайомити з прийомами висаджування роэсади, викликати у дiтей iнтерес до вирощування рослин, дружнi стосунки пiд час колективної роботи. Обладнання. Розсада, кiлочки, кольоровi картинки з зображенням рослин, лiйки, вiдерця.

Хiд заняття.

1. Розглядання зображень квiткових рослин i бесiда про них.

2. Постановка мети, мотивування працi.

З. Розглядання розсади.

4. Перспективний iнструктаж.

5. Висаджування розсади, поливання.

6. Пiдведення пiдсумкiв.

Пiд час планування в процесi повсякденного життя спостережень доцiльно вказати в планi об’єкт спостережень i основнi запитания до дiтей. Наприклад, спостереження за граками. Як ви дiзналися, що це граки? Чим вони живляться навеснi? Що допомагає їм добувати личинок iз землi? Яку користь приносять граки.

Такий характер запису в планi дозволяє заздалегiдь продумати хiд спостереження, його змiст.

Пiд час планування трудових доручень вказують змiст доручення, прiзвища дiтей i основнi методичнi прийоми, що будуть використанi при керiвництвi виконанням доручень. Наприклад: «Доручити Мишковi i Танi полити помiдори. Нагадати, що лити воду на листя не потрiбно».

Керiвництво чергуванням систематично не вiдображується у планi виховної роботи. Обов’язково планується введення чергування, а протягом навчального року керiвництво роботою чергових вказується в планi в рядi випадкiв: при введеннi нового об’єкта, при потребi придiлити особливу увагу певним дiтям, якi чергують.

Пiд час планування колективної працi в планi фiксуються зміст, обладнання i основнi прийоми керiвництва.

Проведения iгор вiдображується в планi так: назва гри, з ким проводиться, мета проведення. Так само планується розглядання iлюстрацiй, колекцiй тощо.

Результат аналiзу роботи вихователя з дiтьми фiксується в облiку роботи, де, як правило, вiдзначаються недолiки в проведенні тих чи iнших форм роботи i намiчаются завдання на подальшу роботу.