твори з дитячої літератури / конспекти д / konspekt_dit.lit.4. шевченко

Тема: Т.Г.Шевченко. Погляди великого поета на освіту й виховання молодого покоління. Твори Т.Шевченка в дитячому читанні

План

1. Погляди великого українського поета на освіту й виховання молодого покоління. «Букварь Южнорусский». Використання в ньому творів усної народної поезії. Твори Т. Шевченка в дитячому читанні.

2. Поезії Т. Шевченка для дітей молодшого шкільного віку. Вірші й уривки з поем: «Тече вода з-під явора», «Ой, діброво, темний гаю», «По діброві вітер виє», «Зоре моя вечірняя», «Дивлюся, аж світає» та інші. Поетичні картини рідної природи. Використання засобів народної поетики.

3. Вірші «Садок вишневий коло хати», «І досі сниться: під горою...». Любов до народу, виражена у віршах. Глибина почуттів поета. Майстерне поєднання зорових і звукових образів.

4. Поезія «На Великдень, на соломі...», «Мені тринадцятий минало», «І виріс я на чужині...», «І золотої й дорогої...». Змалювання знедоленого дитинства селян-кріпаків. Вияв почуття любові до рідного краю і рідного народу. Автобіографічні мотиви. Художні особливості творів.

Література:

1. Анісов В. Середа Є. Літопис життя і творчості Т.Шевченка. - К.: Дніпро‚ 1976.-392 с.

2. Берко П. Філософські погляди Т.Шевченка. - Львів: 2000. - 205с.

3. Бородін В. та ін. Т.Г.Шевченко - біографія. - К.: 1984.

4. Відоменко О., Семенюк Є. Тарас Шевченко і родина Енгельгартів. – Хмельницький, 2002. - 176 с.

5. Забужко О. Шевченків міф України. -К.: Факт,1997. - 159с.

6. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. - К.: Обереги, 2004. - 480 с.

7. Іванишин В. Непрочитаний Шевченко. - Дрогобич: Відродження, 2001.

8. Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. -К., 1990.

Т. Г.Шевченко був одним із зачинателів української дитячої літератури. Твори його ще за життя поета широко стали входити в дитяче читання, а в російських перекладах вони ставали відомі дітям в усій царській Росії. Видатні педагоги В. Стоюнін, В. Острогорський, М. Бунаков, М. Вахтеров, Д. Тихомиров та ін. включали твори Шевченка в хрестоматії для початкових шкіл та в збірники‚ рекомендували знайомити дітей з біографією Т. Г. Шевченка. Геніальний український поет у своїй поетичній творчості, в листах‚ у прозі й щоденнику широко ставив питання виховання; виявляв глибокий інтерес до справи навчання дітей. Він написав «Буквар», готувався до написання ряду інших підручників (арифметики, етнографії, історії). Палко захищаючи ідею суспільного виховання, Шевченко гостро критикував і засуджував сучасне йому дворянське виховання. Поет пристрасно засуджує явище, коли мати ухилялася від виховання своїх дітей, доручала його нянькам, знімала з себе відповідальність за те, якими виростають її діти. Шевченко вважав, що велика справа виховання дитини від перших років її життя й до повноліття мусить перебувати передусім в руках матері. Саме такими були погляди народу на роль матері («Не та мати, що родила, а та, що до розуму довела»). У віршах поет показав глибоку любов матері до своєї дитини:

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає‚

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Поет показав, що відсутність материнської ласки; уваги, любові згубно позначається на долі дитини, на її вихованні. І якщо селянська дитина позбавлена цього піклування; то винні в цьому соціальні умови, кріпосницьке гноблення. У повісті «Близнецы» Шевченко показав, якою відмінною була поведінка двох братів-близнят, що були виховані по-різному. Один з них виховувався в дворянському і офіцерському середовищі‚ тому морально розклався‚ занапастив свої здібності. Інший брат виховувався в народному дусі‚ тому став корисною й порядною людиною.

З глибоким проникненням у психологію дитини Шевченко показав образи дітей у багатьох своїх творах, У поемі «Гайдамаки» він відзначає, яке глибоке враження справили на нього спогади його діда —учасника повстання гайдамаків, як він плакав, слухаючи дитиною ЦІ дідові розповіді, й на все життя зберіг їх у пам'яті, щоб розповісти потім внукам про колишню боротьбу.

Шевченко великого значення надавав читанню, знайомству з книгами позитивного змісту. «Дивною й ненатуральною здається... людина, яка існує без книги»,— писав він у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».

Величезного значення у вихованні Шевченко надавав народній творчості. Фольклорні твори сприяють, вихованню в дусі здорової народної моралі, тому Шевченко в свій «Буквар» включив дві народні думи («Про Марусю Богуславку» та «Про Олексія Поповича»), а також багато народних приказок.

М. Костомаров у своїх спогадах про Шевченка розповідає: «К детям вообще он питал глубокую нежность. Бывая в деревне, Тарас Григорьевич собирал вокруг себя крестьянских ребятишек, рассказьівал им сказки, серьез-но делал пищалки и вскоре приобретал привязанность всех ребятишек».

Т. Г. Шевченко вніс у літературу цілком нову тематику, широко показав життя трудящих, з великою пристрастю захищав їх, був непримиренним ворогом самодержавно-кріпосницької системи. Свої ідеї Шевченко втілював у глибоко емоційній, простій і дохідливій поезії, в яскравих реалістичних картинах. Шевченко широко використовував багатства живої народної мови.

Свої твори Шевченко писав для дорослого читача‚ але він завжди вважав, що його читачами можуть бути й діти.

І справді; твори поета стали улюбленими серед дитячих читачів різного віку. Поезія Шевченка в значній своїй частині настільки доступна для дітей своєю тематикою й художніми якостями, що стала невід'ємною частиною дитячої літератури.

Вже з другої половини XIX ст. більшість поезій «Кобзаря» використовувалась у дитячому читанні як важливий виховний матеріал, як визначні зразки поетичної творчості. Першим прихильно відгукнувся про педагогічне значення творів Шевченка К. Д. Ушинський у своїх «Педагогічних нотатках про Швейцарію». Видатний педагог В. Стоюнін включав у хрестоматії для молодших школярів уривки з поем «Катерина», «Гайдамаки», поему «Іван Підкова» (в російських перекладах). Відомий методист В. Острогорський вказував, що поезія Шевченка вчить дітей віддавати всього себе служінню батьків­щині, трудовому народові, з якого поет вийшов. Острогорський підкреслював, що поезія Шевченка виводить юнака з вузької сфери особи, сім'ї, міста в сферу інтересу до добробуту, радощів і горя цілої країни. Він ра­див також знайомити дітей з біографією Шевченка, бо вони знайдуть у ній чимало повчальних прикладів для себе.

В книги для дитячого читання й шкільні хрестоматії твори Шевченка включали згодом В. Вахтеров, Д. Тихомиров, М. Бунаков, І. Горбунов-Посадов та інші методисти й упорядники (докладніше про це див. статтю О. Мазуркевича «Шевченко в працях передових російських педагогів» у «Збірнику праць третьої наукової Шевченківської конференції», вид. АН УРСР, К 1955).

В дитяче читання творчість Шевченка вносила широкі картини життя трудового народу, його боротьби. Вона давала юним читачам глибоке знання різних явищ дійсності, пробуджувала симпатії до людей праці й антипатії до гнобителів. Це була сувора правда життя, зображена яскравим поетичним словом, натхненно і мужньо. Навчаючи розуміти несправедливості суспільного ладу тих часів, викликаючи глибокі почуття і роздуми, поезія Шевченка стала великою виховною силою.

Твори поета полюбилися дитячому читачеві різного віку. Багато разів виходили вони окремими книжками і в останній час .

Невеличкий віри .«Садок вишневий коло хати» знайомий дітям уже в дошкільному віці або в початкових класах. Вірш має три строфи, кожна з них малює цілком окрему картину. У першій строфі — повернення селян з польової роботи, у другій — вечеря, в третій — початок ночі, відпочинок після трудового дня. Крім того, в кожній строфі є рядки, які винятково образно малюють оточення, природу, картини села (садок коло хати, хрущі над вишнями, вечірня зіронька встає, соловей щебече).

Кожен рядок стислий, економний щодо слова, але надзвичайно зримий, мальовничий. Це — високомайстерне живописання словом. Дохідливість вірша пояснюється простотою змісту, кожна строфа являє закінчений малюнок. У строфах римуються між собою два і три рядки, до того ж є римування сусідніх рядків, що робить риму помітною і відчутною навіть для недосвідченого дитячого читача.

Вірш пройнятий ідеєю добра, любов'ю до життя, до трудової людини, до природи. Про людей праці поет говорить з великою пошаною, у їх скромному й простому житті він бачить багато красивого, високого, благородного: матері ждуть дітей з поля, дівчата співають улюблену пісню, дочка подає вечерю, мати поклала спати маленьких діточок своїх... Все просто, але у всьому — вияв сердечного почуття, піклування, глибокої людяності. Ця сила почуття виявлена, зокрема, у використанні пестливих слів (зіронька, соловейко, маленькі діточки).

Людяність і теплота, такі помітні в житті селянської сім'ї, невід'ємні риси моралі трудящих. Всім своїм змістом вірш протистоїть моралі кріпосників, яка виражала зневагу до працюючої людини, "принижувала гідність селянина-кріпака і яку поет засуджував у інших творах. Антигуманний кріпосницький лад породжував бездушність, він чужий природі людини, тому він мусить загинути. А в трудовому селянському середовищі поет знаходив людяність, почуття краси й добра, поетичність душі.

Поезія «Садок вишневий коло хати», як і інші твори Шевченка, відзначається музикальністю мови, недаремно вона покладена на музику і стала поширеною піснею

Вірш «І досі сниться: під горою...» близький до попереднього. Поет показує, що добро й краса — в житті простих людей, трударів. Мати, дід і дитя люблять і піклуються одне про одного, вони радо зроблять добро для іншого. Цю красу людських почуттів Шевченко показує в єдності з красою природи. Поет возвеличує земну красу. Трудовій людині чуже хижацтво, жорстокість. У цьому творі теж багато пестливих слів, що передають замилування, доброту душі оповідача (біленька хаточка, маленьке внуча тощо).

Обидва названі вірші показують образи селян-трудівників на відпочинку, в дружній сім'ї.

У багатьох своїх творах Шевченко відображає трагічну долю матері й дитини в умовах феодально-кріпосницького гноблення..

У вірші «Сон» («На панщині пшеницю жала») показано, як люди праці глибоко люблять своїх дітей. Мати уві сні бачить свого сина вільним і щасливим — це її найпалкіша мрія й бажання. Але щастя з'являється жінці лише у сні, а дійсність важка й виснажуюча, праця втомлює її, за кріпаками наглядає лановий.

Перед читачем цього вірша постає картина виснажуючої кріпацької праці. Мати втомилася, до дитини вона навіть не пішла, а пошкандибала, вона не може відпочити. Біля сина вона сидячи задрімала.

Цьому гнітючому реальному світові протиставиться світ мрій і прагнень кріпаків, який тоді вони могли бачити лише в уяві: колишні кріпаки вільні, не папські, вони працюють на своїм веселім полі, у них виростають щасливі діти.

Висока художня майстерність вірша в тому, що тут надзвичайно лаконічно співставлено дві картини, два світи: справжній і уявний, омріяний. Вірш багатий на підтекст, за кожним словом криється глибокий зміст, широка картина. Слова «попестила», «тихенько сповила» розкривають перед нами образ ніжної, люблячої матері. Відчуття глибокого трагізму викликають слова «прокинулась — нема нічого».

У своїх поезіях Шевченко часто звертався до теми краси. Почуття жалю викликає сирітка, яка «сидить без обнови, рученята сховавши в рукава». З властивою дітям щирістю й безпосередністю, прагнучи теж чимось похвалитися (це — властивість дитячої психології), вона каже, що «у попа обідала». Та ніякі дрібні піклування не усунуть великої трагедії сирітства, породженої кріпосництвом.

Вірш написано в підкреслено розмовній інтонації, він дуже мальовничий, картинний. Зменшувальні суфікси в словах, які змальовують образ сирітки («сиріточка, рученята сховавши в рукава»), виділяють її з-поміж інших дітей і викликають особливо глибокий жаль і співчуття.

В дитяче читання увійшло багато віршів Шевченка автобіографічного характеру. Це, зокрема, ліричні вірші, в яких Шевченко згадує свої важкі дитячі роки. Але це не вузько особисті поезії, в них відбито типові картини життя кріпацьких дітей, тогочасної дійсності. Таким є вірш «Мені тринадцятий минало». В ньому відтворена складність і глибина почуттів маленького хлопчика-пастушка. Глибоко вразлива дитяча душа з радістю сприймає навколишній барвистий світ: серед зелені, під теплим сонцем весело і затишно було хлопчикові, все ніби раділо, «ягня, здається, веселилось».

Але ці враження і почуття змінюються іншими. Втрата батьків, важке сирітство вносять в серце дитини інші почуття й настрої — здається, що село погоріло, голубе небо змарніло. Все було для хлопчика чужим, викликало гіркі сльози, він відчув себе глибоко самотнім. А вияв піклування й чулість знову підносять дитину, вселяють радість у її юну душу:

...А дівчина

При самій дорозі

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала

Та й почула, що я плачу,

Прийшла, привітала,

Утирала мої сльози

І поцілувала...

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало.

Моє... лани, гаї, сади.

І діти зростали ласкавими та щирими й сердечними, аж поки доля не ламала й не нівечила цих їхніх якостей.

Глибоким гнівом проти кріпосницького лихоліття пройнято вірш «І виріс я на чужині». Кріпосницька неволя призвела до того, що «чорніше чорної землі блукають люди», скрізь запустіння, злидні, туга. Уявляючи картину розквіту української землі, поет говорить, що «воно б, може, так і сталось, якби не осталось сліду панського в Украйні!»

До кращих зразків Шевченкової лірики, любимої дітьми, належить «Заповіт», твір, у якому на всю силу проголошена ідея народної волі. Поет просить після смерті поховати його «на Вкраїні милій», над широким Дніпром. Вірш відзначається зримістю картин, могутнім наростанням гнівного напруження, прозорливістю. У ньому могутні закличні інтонації, карбований ритм. Вірш став однією з найбільш поширених у народі пісень.

Значна частина віршів та уривків з творів Шевченка, що ввійшли у дитячі видання, має пейзажний характер. Присвячені зображенню чарівної краси української природи, даючи високопоетичні картини, такі вірші сприяють вихованню у дітей благородних рис характеру, любові до батьківщини. Природа сприймається як невід'ємна частка рідної землі, як втілення її краси. І не любити її не можна.

В цих творах та уривках, ясна річ, не зустрічаємо сюжетно-напружених картин, в них мало дії, вони переважно описові, Але ці описи сповнені глибокого почуття, ліризму, вони торкають струни душі, роблять її чулою й благородною. Крім того, значення описових творів і уривків полягає в тому, що вони привчають дітей спостерігати, помічати багатство барв навколишнього світу, багатство речей і явищ, спільне й відмінне між ними, своєрідність їх тощо.

Водночас у творах описового характеру діти мають перед собою зразок того, як виражати словами, бачене. Художня книга повинна допомогти дітям помічати те, що знаходиться навколо, й уміти передати його; словами. Твори Т. Шевченка, великого майстра слова дають багато для розвитку цих умінь у дітей.

Он гай зелений похиливсь,

А он з-за гаю виглядає

Ставок, неначе полотно,

А верби геть понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти...

Ці й багато інших картин, де широко використані метафори, порівняння та інші засоби образності, вчать дітей бачити світ і простими звичайними словами розповідати про бачене.

Знайомлячи з оточенням, поезія Шевченка сприяє розширенню досвіду дітей, уточнює й закріплює поняття, розвиває мову й мислення.

Пейзажні твори Шевченка ніколи не відзначалися безсторонністю, байдужістю, вони сповнені глибокого почуття, радісні, світлі, оптимістичні. Маленька поезія «Тече вода з-під явора» показує квітучу, барвисту природу, в якій червона калина пишається, явір молодіє, в річці хлюпочуться качаточка. Качечка, ловлячи ряску, розмовляє з дітьми своїми. Природа тут подана не сама по собі, а через людське сприймання, в картинах виражено настрій людини спостережливої й закоханої в бачене. Подібний настрій зустрічаємо і в інших віршах:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо-любо стало,

Пташечка зраділа

Почула дівчина

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

Поет зображує яскраві кольори (червона калина, біленька хатина), радісний настрій дівчини співзвучний станові природи в час її розквіту. Людина, почуття якої не приглушені, людина з чулим серцем не може не замилуватись природою. Так навіть у цих пейзажних віршах Шевченка відбилось ставлення до людей. Людина мусить бути морально досконалою, мати добрий розум і добре серце, естетичне почуття. Шевченко своєю поезією виражав народну віру в перемогу добра над несправедливістю, злом, жорстокістю.

Вірш «Ой діброво — темний гаю!» показує зміни барв у природі в різні пори року: зелений покров змінюється золотистим, а потім білим. Цей опис змін у природі так само поданий через сприймання людини. Тут використано засіб уособлення: діброва показана як донька, про яку турбується люблячий батько:

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом,—

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Візьме її та й огорне

В ризу золотую...

Популярними серед дітей є також пейзажні уривки «По діброві вітер виє» (уривок з поеми «Тополя») та «Дивлюся — аж світає» (уривок з поеми «Сон»). У першому з названих уривків самотня тополя серед поля порівнюється з одинокою сиротиною, яка гине на чужині і викликає почуття глибокого болю й туги до себе. Другий уривок — «Дивлюся — аж світає» — змальовує багату й радісну картину природи. Однак, спостерігаючи її, душа поета сумує й плаче. Ця картина є контрастом до страхіть кріпосництва, і, співставляючи світлу й радісну картину природи з життям людей серед неї (де латану свитину з каліки знімають, розпинають вдову за подушне, єдиного сина в військо віддають), поет досягає могутньої сили впливу на читача. .

Крім зримої образності й ліризму, пейзажні твори Шевченка відзначаються мелодійністю, близькі до народної пісні. Багато з них також покладені на музику й широко ввійшли в пісенний репертуар («Зоре моя вечірняя», «По діброві вітер виє» та ін.).

В дитяче читання увійшли також деякі уривки з прозових творів Шевченка, зокрема автобіографічна передмова до повісті «Княгиня». Вона має характер ліричної новели, в якій з почуттям глибокої любові описане рідне подвір'я й село, де пройшло дитинство поета, розкішна, природа в рідних поетові місцях, його мандрівки й блукання. У хлопчика виникали різноманітні запити й інтереси, він хотів пізнати світобудову, на власні очі побачити залізні стовпи, що підпирають небо. Допитливого хлопчика вабило побачити широкий світ, у нього — жадоба пізнання і вражень.

Уривок відтворює атмосферу людяності серед людей праці, їх любов до дітей. Чумаки потурбувалися, щоб повернути хлопчика в рідне село, з почуттям доброзичливого гумору вони розмовляють з «мандрівником». Старша сестра, злегка погримавши на нього, кладе його спати й цілує. А хлопчика не залишають фантастичні уявлення про залізні стовпи, і він хоче розповісти свою вигадку старшим, «здивувати» їх.

Поет показав тут типові картини дитячого життя, художньо втілив психологію дитини з її мріями, прагненнями, настроями і вчинками.

Під назвою «Залізні стовпи» цей уривок і ввійшов у. дитячу літературу. Він дає поетичні уявлення про дитинство Шевченка, показує глибоке вміння поета викликати душевний відгук маленького читача. В уривку знаходимо авторську усмішку і ласкавість, розуміння дитинства, гумор.

Пройняті світлим світосприйманням і глибокою людяністю, ненавистю до всього, що робить життя людини важким і нещасливим, поезії Шевченка кликали до активної дії й боротьби в ім'я волі й щастя трудящих. Ці твори сприяють вихованню у дітей кращих моральних якостей, любові до народу, активності, уваги до людини, чуйності до людського горя. Вони возвеличують людину з відкритим серцем, вчать любити батьківщину, пізнавати її природу.

Творчість Шевченка збагачує знання дітей, формує їх свідомість, виховує почуття. Вона дає зразки красивого в людській поведінці, несе дітям почуття глибокої естетичної насолоди. Твори поета вчать розуміти художню картину, образ, розвивають мову й мислення, знайомлять з оточенням.

Саме з поезій Шевченка починається на Україні реалістична художня література для дітей. Вона давала дітям глибокі знання про дійсність, була пройнята визвольними ідеями, відтворювала широку картину життя трудового народу, його суворість і складність. Водночас вона привертала увагу до багатства й краси народної поезії, вчила любити живе народне слово, показувала трудовий народ як носія всього найпрекраснішого в світі.

Всіма своїми якостями твори Шевченка близькі дітям і становлять їх улюблене читання.

9