твори з дитячої літератури / конспекти д / konspekt_dit.lit.17 забіла
.docТема: Н.Л.Забіла. Творчість для дітей. Літературна й педагогічна діяльність.
План
1. Життєвий і творчий шлях Н. Забіли — видатної дитячої української письменниці. Багатство жанрів і тематики, висока майстерність творів.
2. Переказ народних казок — збірка «Під дубом зеленим». «Весела абетка» — енциклопедія для маленьких дітей, її спорідненість з твором С, Маршака «Про все на свете.
3. Тематичне багатство, книг «У широкий світ», «Катрутя і Павлусь», «Коли зійде місяць» іт.д. Образи дітей. Гумор у творах
Література:
.Білецький та ін. Дитяча література. – К.: Радянська школа‚ 1967.
2. Білецький та ін. Українська дитяча література. – К.: Радянська школа‚ 1963.
3. Веселка. Антологія української художньої літератури для дітей. В 3-х томах. К-, Веселка, 1967—1969.
4. Весняні обрії-; Збірник статей з питань дитячої літератури. К., Дніпро, 1968.
5. Бичко А. Наталя Забіла – К.: Дитвидав‚ 1963.
6. Література для. дітей і юнацтва. Розділи в «Історії української літератури», т. 2. К., Вид-во АН УРСР, 1957.
7. Письменники Радянської України. Біо-бібліографічний довідник. Упорядники: О. Килимник, О. Петровський. К-, Радянський письменник, 1970.
8. Час, діти, література. Збірник. К-, Веселка, 1969.
Твори Наталі Забіли відомі і за межами України. Наталя Львівна Забіла народилася 5 березня 1903 р. в Петербурзі в інтелігентній родині. Батько її працював у міністерстві землеробства. У 1917 р. сім'я переїжджає на Україну й поселяється на станції Люботин біля Харкова. Тут Н. Забіла навчалася спершу в люботинській, а потім у харківській гімназії, яку й закінчила в 1920 р.
Сімнадцятирічною дівчиною Н. Забіла іде працювати в профспілкову установу, а згодом учителює й одноразово навчається на історичному факультеті Харківського інституту народної освіти.
Ще в студентські роки Наталя Забіла пише вірші .й прозу для дітей. У 1924 р. в кам'янець-подільській газеті «Червоний кордон» був надрукований перший вірш поетеси «Війна — війні».
Після закінчення інституту Н. Забіла працює на редакційній роботі — в журналі «Нова книга», в «Українській книжковій палаті» тощо.
Починаючи з 1926 р. одна за одною виходять збірки творів Н. Забіли «За волю» (1926), «Мушки» (1929), «Тут-тук» (1931), «Ясоччина книжка» (1934), «Хатинка на ялинці» (1935),. «Казка про півника та курочку і про хитру лисичку» (1936), «Нам весело жити» (1940), «Дивовижна пригода» (1941), «Дні тривог» (1945), «Весна» (1946), «Прогулянка до лісу» (1949), «Наша Батьківщина» (1950), «Під дубом зеленим» (1952), «Веселим малюкам» (1959), «У широкий світ» (1960).
Забіла виконує громадсько-політичну роботу. Протягом багатьох років вона є членом Президії СРПУ, головою комісії дитячої літератури, членом редколегії дитячих журналів, редакційної ради Дитвидаву УРСР. Багато працює Н. Забіла по вихованню молодих кадрів дитячих письменників.
Основне місце в творчості Наталі Забіли посідають вірші для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, її різноманітні за жанром твори (приспівки, примовки, лічилки, пісеньки, казки) найтісніше переплітаються з усно-поетичною народною творчістю цього ж жанру.
3 народної пісні Забіла запозичає зразки для побудови своїх власних поетичних образів‚ переймає мотиви традиційних народних приспівок, примовок і приповідок матерів до дітей над колискою, в час навчання ходити, на прогулянці та ін. Проте поетеса не копіює народно-поетичні жанри, а творчо використовує їх. У приспівках Н. Забіли «Ладки, ладусі», «Люлі, люлі» не важко впізнати народну основу материнських приспівок майже цієї ж самої назви, але в них поетеса вкладає новий зміст. У першій приспівці, наприклад, говориться не лише про те, що бабуся вгостила внучку медом, але й розповідається, де береться мед;
А де брали медок?
Діставали у бджілок,
у садку зеленому,
під рясними кленами
під кленами,
під липами...
Це саме слід сказати і про казки із збірки «Під дубом зеленим». Майже всі їх сюжети запозичені з казок народних, та до кожної казки поетеса підійшла по-своєму, оригінально. Насамперед старі казки Н. Забіла пере клала на мову поезії. Від цього вони стали мелодійнішими, легкими для читання й заучування дітьми напам'ять. Працюючи над віршованими переспівами-казок, поетеса збагачує їх новими поетичними барвами, посилює їх ліричну інтонацію, майстерно користуючись при цьому засобами алітерації, асонансу, тощо. Щоб переконатися в цьому, варто прочитати хоча б початок переробленої народної казки «Рукавичка»:
По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя.
Задивилась, мабуть, внучка
на ялинку, на сосну
і зронила якось з ручки
рукавичку хутряну.
Н. Забіла — майстер віршованої казки. її казки вражають молодого читача напруженістю сюжету, поетичністю вірша. Як багато, наприклад, цілком нових, яскравих деталей, скільки винахідливості в переспіві народного сюжету казки про сороку. Взявши мотив народної казки про те, як сорока навчали своїх дітей, Н. Забіла створила повчальну казку для читачів молодшого віку, яка захоплює багатством мови, мелодійністю ритму, має велике значення для виховання трудових навиків у дітей:
Сорока-білобока
не нахвалиться сама:
— В мене діти працьовиті,
зовсім ледарів нема.
Ще до Великої Вітчизняної війни, у 1936 р., Н. Забіла порадувала дітей своєю чудовою віршованою казкою на народний сюжет «Казкою про півника й курочку і про хитру лисичку». Поклавши в її основу відому казку про півня, курочку і хитру лисичку, поетеса вводить новий мотив, який майже не зустрічається в дореволюційних казках. Обдуреним і скривдженим лисицею півнику й курочці допомагають доброзичливі білочка і зайчик.
Не відходячи від мотивів народної казки, Забіла додає свій власний елемент, завдяки якому казка звучить по-новому. Вся казка, а особливо її кінцівка, написана легким віршем, з гнучкою і милозвучною римою:
Тільки стали вони на поріг, а півник і курочка в віконце — плит! Та під кущами, під деревами та рясноцвітними муравами мерщій додому! Та ледве встигли!.. А вовк з лисицею бігли, бігли, та не знайшли під кущами сліду і залишилися без обіду.
В поезії Наталі Забіли зустрічається багато творів про патріотизм і національну гордість («Хатинка над озером», «Дві дівчинки», «Наша Батьківщина»),
Написані поетесою в різні періоди, ці твори підносять різні теми, але всі вони пройняті ідеєю палкої любові до України.
Найвизначнішим твором Забіли є її віршований нарис «Наша Батьківщина». В основу його автор кладе численні відомості, факти й події, безпосередньо взяті з життя людей нашої країни. Твори такого своєрідного жанру, як «Наша Батьківщина», останнім часом стали дуже популярними в літературі — це «Быль для детей» С. Михалкова, «Над картой Родини» М. Михайлова, подібні твори є і в С. Маршака та в інших письменників.
У «Нашій Батьківщині» немає ні суцільного сюжету, ні постійних героїв, але читається твір з особливим захопленням. Чарівні картини вітчизняного пейзажу, картини бойових і трудових подвигів людей, широчінь горизонтів Батьківщини — ось що є основним у нарисі Наталі Забіли. І все це передано щиро, натхненно, з почуттям любові і гордості за свій народ.
Поняття «Батьківщина» розкривається поетесою через найрізноманітніші аспекти І деталі. Н. Забіла не йде Шляхом накопичення значної кількості виразів, що визначають широту просторів. Поетеса намагається передати це через конкретні предмети — «свавільний, буряний Дніпро», який «до моря плавно лине», через республіку бавовни й нафти — Азербайджан, через вугільний Донбас, через Москву, через швидкі поїзди і надшвидкісні літаки, що прокладають траси з теплого Криму на далеку Північ.
У творі є чимало вдалих порівнянь, співставлень. Поетеса то розповідає сама, то надає слово дітям. Іноді напружений діалог змінюється філософським ліричним відступом, описом, узагальненням.
Пейзажі а «Нашій Батьківщині» не часто зустрічаються, зате вони багаті, колоритні, запам'ятовуються надовго. Ось картина Півдня нашої країни:
Чудовий край, багатий край, квітучий та зелений!
Отут росте той самий чай, що ми п'ємо щоденно.
Цвітуть поля пахучих роз, герань цвіте червона.
Звисають з виноградних лоз важкі прозорі грона.
Звичайні, прості й близькі дітям предмети, машини, пейзажі міст і полів, героїчна праця людей – це ті художні деталі, за допомогою яких поетеса підводить читача до розуміння безмежних просторів і незліченних багатств нашої неосяжної Батьківщини.
Два цикли поезій Наталі Забіли—«Ясоччина книжка» й «Про дівчинку Маринку» присвячені зображенню щасливого дитинства дітей. Яся І Маринка— це збірні образи, в яких поетеса намагається втілити типові риси щасливих дітей.
Яся всім цікавиться, про все хоче знати, сама все хоче попробувати. Побачивши дітей з дитсадка за роботою на грядках, Яся загорілася бажанням не відстати від них і собі скопати грядку:
Тягне Яся і собі лопатку:
ой, яка ж велика та важка!
— Буде й а мене теж маленька грядка,
як у всіх дітей із дитсадка!
І Скопала грядку наша Яся —
не відстала від усіх діток.
Образ Маринки дається в розвитку. Спочатку ми зустрічаємося з Маринкою, коли вона іде бавиться у матері на руках. Потім вона підростає. Письменниця показує, як змінюються риси характеру дівчинки, як з часом розширюються її інтереси.
Значне місце в творчості Н. Забіли займають поезії про природу. Тут слід оговоритися, бо природа присутня буквально в кожнім творі поетеси, але в окремих віршах Забіли тема природи стоїть у центрі уваги автора. До них належать цикли поезій «Дванадцять місяців», «Прогулянка до лісу» та ін. Поетеса сама добре знає і любить рідну природу і всі її «секрети» хоче розкрити своїм юним читачам.
„Дранадцять місяців» — це своєрідний календар природи. З віршів цього циклу діти дізнаються про особливості природи в різні пори року, усвідомлюють, як відбуваються зміни в природі. Забіла розповідає про красу і привабливість природи, про її значення в житті людей.
У віршах циклу «Прогулянка до лісу» Н. Забіла з глибоким знанням рослинного світу розповідає дітям про красу лісу, різні породи дерев, лікарські рослини, про звірів і Птиць, що живуть у лісі. Вірші цього циклу виховують у дітей любов до природи.
Для дітей-дошкільнят, які прагнуть вивчати азбуку, і для учнів-першокласників Н. Забіла написала хорошу книжку «Весела абетка». Це прекрасно ілюстрована художницею Л. Джолос: цікава і потрібна книга, л якій діти знайдуть на кожну букву азбуки невеличкий віршик де та чи інша буква у різних словах повторюється по кілька разів:
Будинок білий біля річки
з балконами на кожен бік
будують братик і сестричка,
бо в них і тато будівник.
Наталя Забіла пише для дітей не лише вірші. В її літературному доробку зустрічаються і прозові твори: оповідання, нариси, повісті. В жанрі прози в 1955 р. письменниця написала повість «Катруся вже велика».
Тема повісті — виховання дітей у сім'ї. Поставивши в центрі повісті свою молоду героїню дівчинку Катрусю, письменниця всім ходом розвитку подій показує зростання героїні, усвідомлення нею вчинків своєї поведінки. Через зображення дитячої гри, забави письменниця намагається розкрити важливість тих вчинків дітей, тих рис їх поведінки, які скеровані на виховання трудових навичок, почуття дружби, відповідальності за доручену справу.
Ось Катруся, перед тим як лягти в ліжко, поклала спати свою улюблену ляльку Хому, а потім задумалась. А як же будуть інші ляльки? Вони можуть образитись, що їх забули, не поклали спати. Дівчинка розказала про свої роздуми матері, і мати, розділяючи переживання дочки, допомогла їй вкласти спати і всіх інших ляльок.
Через роздуми молодої героїні письменниця з належним педагогічним тактом навчає дітей норм пристойної поведінки, виховує в них почуття відповідальності за свої вчинки, навчає поваги до всього хорошого.
Та письменниця не ідеалізує своєї малої героїні. Вона розкриває і погані риси в характері Катрусі і не лише розкриває, а й засуджує.
Якось без дозволу батьків Катруся пішла кататися на санчатах і мало не потрапила під машину. Про свої пригоди під час катання дівчинка не розказала батькам. На основі цього факту Н. Забіла веде в повісті психологічно тонку, педагогічно витриману розмову, скеровану на осуд поганих вчинків дітей, одноразово наголошуючи; й на тому, що батькам слід терпеливо й наполегливо навчати дітей говорити правду і вчити їх визнавати свою провину.
Крім Катрусі, в повісті показано життя і побут інших дітей. Найбільшу увагу приділено образам двох дівчат – Наталі і Ріти. Наташа – найближча подруга Каті. Вона добра, спокійна, слухняна, охоче вчиться у дорослих.
Характеризуючи щиру дружбу двох маленьких подруг Каті й Наташі, письменниця не приховує і негативних моментів у цій дружбі. Коли Наташа захворіла, Катруся забула провідати подругу і пішла погратися до Ріти. Наташа заслужено образилась, і дівчатка навіть посварилися із-за цього. Письменниця використала цей випадок, щоб вказати дітям на неприпустимість подібного в дитячих відносинах.
Інша подруга Каті, Ріта,— вередлива й примхлива дівчинка. Цим образом письменниця засуджує прояви егоїзму у дітей, висміює їх зазнайство, легковажне ставлення до своїх друзів. Типізуючи негативні риси характеру Ріти, Н. Забіла наділяє її специфічною манерою розмовляти. Мова Ріти завжди категорична, з окриками: Я не хочу бути мишкою,—сказала Ріта,— я зовсім не хочу, щоб мене кішка ловила!»
Повість «Катруся вже велика» сповнена почуттям палкої любові письменниці до дітей, вона перейнята бажанням нести дітям хороший приклад, як треба поводити себе дома, на вулиці, у товаристві.
Цікавим, оригінальним і захоплюючим є й інший прозовий твір Н. Забіли для дітей — нарис «Рідний Київ», Своєрідність композиції, жвавість і стислість сюжету, простота і безпосередність авторської розмови з читачем зробили цей твір улюбленою книгою дітей молодшого віку.
Розпочинається нарис розповіддю про Київ: його пам'ятники, музеї, театри, фабрики, заводи, стадіони, школи, інститути.
В нарисі згадано героїчні бої населення Києва проти печенігів, татар, а пізніше — проти польської шляхти. Доступною для дітей мовою В нарисі говориться про видатних людей, що в свій час жили в Києві,— Богдана Хмельницького, Т. Г. Шевченка. Згадано героїчних робітників заводу «Арсенал», визволителів Києва від німецьких німецьких фашистів у роки Великої Вітчизняної війни.
«Рідний Київ» - це цікава і цінна книга про історію столиці УкраДни. Письменниця з любов'ю розповідає дітям про знаменні місця Києва, про його людей, про красень-Хрещатик і бурхливий Дніпро.
Наталя Забіла багато працює над перекладами творів дитячої літератури з інших мов. Вона переклала на українську мову «Російські народні казки», «Казку про рибака і рибку» О. Пушкіна, поезію М. Некрасова «Дід Мазай і зайці», оповідання Л. Толстого «Булька і кабан», віршовану казку К. Чуковського «Лікар Айболить», вірші С. Михалкова «Дядя Стьопа» та «Поважайте труд, малята», вірші О, Благініної «Осінь» та А. Алексіна «Прапорець», вірш єврейського поета Л. Квітко «Коли я виросту», грузинську народну казку «Зароблений карбованець» та ін.
В історії української радянської дитячої літератури Наталі Забілі належить одне з почесних місць. Багатство тематики, виразність і простота мови, глибокий зв'язок віршів поетеси з народною творчістю сприяють широкій популярності її творів серед молодих читачів.