ДЛЯ СТУД, ММВ бакалаврат / Брифінг

ПИТАННЯ

ВІДПОВІДЬ

№

Методичні посібники, які дають рекомендації щодо проведення уроків музики в загальноосвітній школі, носять різні назви: “Методика музичного виховання дітей”, “Методика викладання музики в школі”, “Вчимося музики”, Методика навчання музики” тощо.

Обґрунтуйте сій погляд :

ЯКА НАЗВА, на ваш погляд, НАЙВЛУЧНІШЕ ФОРМУЛЮЄ МЕТУ ТА ЗАВДАННЯ УРОКУ МУЗИКИ

Всі заголовки мають право на існування, але кожна назва свідчить про той аспект роботи вчителя, на який автор хоче звернути особливу увагу.

Однак, якщо виходити з найважливішої мети уроку музики, на яку звертає увагу кожна (без винятку ! ) програма, то найповніше відобразає цю мету назва - Методика музичного виховання.

На жаль, ще ніхто не створив МЕТОДИКИ ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ МУЗИКИ., хоча багато авторів саме про це говорить

Що саме, які аргументи “доцільності” визначають значення уроків музики в системі загальної освіти школяра

Можливість розвивати не тільки музичні, але й загальні здібності дитини

Чи може вчитель на уроках музики здійснювати формування світоглядницької позиції школярів. Аргументуйте свою відповідь.

Може. Музика, як і інші мистецтва, спілкується з людиною художніми образами, які проявляють світоглядницбку позицію композитора. Сприймаючи художні образи, дитина “пропускає через себе” ту гаму почуттів, яка заложена в звукових образах і таким чином пізнає світ. Крім цього серед творів, які діти слухають на уроці музики дуже багато синтетичних жанрів. Слово (хореографія) конкретизує образний зміст.

Чи може вчитель на уроці музики впливати та моральне виховання школярів?

Через художні образи вчитель має змогу підвести учня до співпереживання яке і лежить в основі формування поглядів, переконань, в тому числі і моральних.

Які ви знаєте музичні здібності

Музичні здібності базуються на сприйнятті музичної інтонації, як певної емоційної думки, висловленої засобами музичної виразності. (це і є Музикальність).

Музикальність лежить в основі всіх муз. здібностей. Складові музикальності інтерпретуються по різному, але всі дослідники сходяться на тому, що у людини повинен бути розвинене почуття звуковисотності (звуковисотний слух), почуття ритму, динаміки, тембру, темпу, Агогіки (дихання музики), форми (архітектоніка твору)

Особливості діагностики музичних здібностей, методика їх проведення.

Муз здібності як відомо проявляються у відповідній музичній діяльності. Найпростішим видом діяльності є спів і дуже часто помилково вважається, що якщо дитина не вміє співати то вона не має слуху.

При діагностиці муз. зд. важливо створити ігрову, невимушену ситуацію (“Ходить гарбуз”) Важливо враховувати причини неправильного інтонування (здвинутий діапазон, не володіння елементарними навичками співу, дуже обмежений діапазон, відсутність координації слуху і голосу, загальна розсіяність, яка зумовлює слабку слухову увагу, почуття ритму).

При діагностиці доцільно звертатися до такого виду роботи, як підбір на слух. Впізнавання знайомої пісні, виявлення не правильного виконання у товариша. Іноді використовують металофони.

Типові труднощі в роботі вчителів, спрямовані на розвиток музичних здібностей.

Виявити причину погане відтворення пісні. Основна трудність полягає у нерівномірному розвитку у дітей всіх видів слуху ( звуковисотного, ритмічного, темпового, тембрового, динамічного). Потрібно здійснювати індивідуальний та диференційний підхід (розбити дітей по групам і враховуєш їхній рівень розвитку)

Низькій поріг слухової збудливості це те що лежить в основі поганого слуху. (вухо дитини приложити до деки).

Особливості слухового сприйняття дітей в залежності від віку (порівняльна характеристика)

Загальні особливості психофізіологічного розвитку дитини лежать в основі її слухового сприйняття.

у дітей 6-літ в основі сприймання лежить мимовільна увага, довільна розвинена дуже слабо.

Діти 7-ми років відрізняються від 6-ти літ, але в них також в основі сприймання лежить мимовільна увага. Ні в якому разі не допускати “Зіркової хвороби” у талановитих дітей і тим самим не принижувати менш талановитих в музичному відношенні. Діти цього віку мають зауважувати зміну основних засобів виразності (ладової окраси без поняття “лад”)

В 3-4му класі Відносно стійкі та вибіркові інтереси. Диференціація по інтересам. Все більше значення набуває гармонічний та тембровий слух, ритмічне та ладове відчуття. Одним з засобів музично слухового розвитку є їх особиста музична діяльність.

Основні методичні засади активізації слухової уваги дітей.

Основні завдання активізації слух. Уваги стоять в молодшій школі. Активізація слух. уваги дітей завжди відбувається у відповідній діяльності і має завжди конкретну мотивацію (наприклад: придумати назву до твору; пластичне інтонування; оцінка свого товариша; релятив, гра “Ехо”, “яка кількість звуків прозвучала”, куди рухається мелодія)

Стр 23 Печерская).

Особливості ознайомлення школярів з музичним твором для слухання.

Все залежить від того, як ви введете дітей в художній образ, наприклад: через оповідання, через асоціації; за допомогою віршів, творів живопису. Опора на уяву і пам'ять.

Вікові особливості дитячих співацьких голосів

Спів вимагає значного нервового і м'язового напруження, тому

у 1му класі можна співати не більше 10 хвилин;

у 2-3му класах 15-20 хвилин;

Молодшим школярам властива підвищена збудливість, яка виявляється у голосній мові і викриках під час ігор. Це завдає непоправної шкоди дитячим голосам. Необхідно прищепити дітям переконання, що голос – це дуже ніжний інструмент і його треба берегти. На уроці музики надійним засобом є помірний спів.

Характеристика вокально-хорових навичок та вмінь.

Співацькі навички забезпечуються лише через відповідність реального звучання того чи іншого звуку і внутрішніх музично-слухових уявлень учня (уявляю як повинен звучати звук – виконую його).

Вокальні навички: співацька установка, дихання, звукоутворення і звуковедення, дикція й чистота інтонування.

Звукоутворення (співучість голосу, вміння “тягти” звук) без навичок дихання та співацької установки – неможливе.

Чистота інтонування - точне виконання звуків за висотою, тобто стрій і співацька інтонація.

Хороший стрій у хорі залежить від: розвитку муз. слуху, уваги, вміння володіти своїм голосом, володіння співацькими навичками, від фізичного та емоційного стану.

Методика формування вокально-хорових (співацьких) навичок

Молодші школярі: їм важко проаналізувати навчальне завдання, побачити зв'язок між окремими навичками, перенести досягнуті результати з вивченого завдання на нове.

Особливу увагу приділяти початковому етапові становлення співацької інтонації 6-7 років.

Ефективним засобом формування співацьких навичок є вокально-хорові вправи - багаторазово повторені спеціально організовані вокальні дії.

На початку співати неголосно, мелодію нової вправи підтримувати акомпанементом для розвитку гармонійного слуху. Діапазон вправ поступово розширювати. Корисні вправи на легато, стакато з різним звуковисотним і ритмічним малюнком. Головна умова результативності – продуманість вправ а не безцільне повторення.

Методи діагностики

невірно інтонуючих дітей, методика роботи.

Причини “гудіння”: нерозвинений музичний слух, низький розмовний голос, невміння користуватись мікстом і долати грудне звукоутворення, внутрішня загальмованість, надмірно сором'язливість, млявість, хворобливий стан голосо-дихального апарату тощо.

Знайти причини неточного інтонування див № 6

У відповідності з причиною вчитель вибирає методи:

1. сажає дітей біля інструменту (Алієв)

2. концентрує слухову увагу лише на ритмі, враховуючи закон компенсації розвитку музичних здібностей (Тєплов) почуття ритму компенсує розвиток звуковисотності, почуття темпу активізує слухову увагу і тим самим також впливає на розвиток звуковисотного слуху. Наприклад до двоголосся краще переходити через ритмічне двоголосся.

3. Якщо у дитини здвинутий діапазон або дуже маленький діапазон то треба починати з пошуку його примарних звуків.

4. Виключити найменше напруження;

5. Почути звучання розмовного голосу, встановити наявність в ньому високих звуків для перенесення цієї здатності на спів

Завдання музичної грамоти в загальноосвітній школі та основні методичні засади її засвоєння

Основним принципом є спостереження музики під час якого діти виявляють ті чи інші елементи музичної мови. Ні в якому разі не можна подавати музичну грамоту в “сухомятку”.

Методика розучування пісні. Основні методичні засади роботи

Методика розучування визначається змістом пісні її складністю, рівнем співацької підготовки дітей.

1. Вчителю треба виявити емоційно-образний зміст пісні, врахувати складність для дітей, визначити труднощі, які можуть виникнути при розучуванні, гарно її виконати при показі дітям.

2. Пробудити інтерес дітей до пісні, бажання її виконувати;

3. емоційне виконання – інтонаційно незлагоджене звучання і навпаки – грамотне виконання але відірване від змісту пісні.

4. Втілення художньої інтерпретації пісні

Варіанти творчих завдань з використанням музичних інструментів. (навести приклад)

Звуковисотні, ритмічні. В залежності від того на чому вони виконуються імпровізації бувають на дитячих муз. інструментах або з допомогою плескання.

Особливості метроритмічного виховання дітей, методика подачі відповідних понять музичної грамоти

Основною підструктурою ритмічних понять є “ТА” тобто четвертна доля якою вимірюється пульс. Основним завданням є формування у дітей відчуття пульсу, далі діти взнають що пульс умовно називаємо “ТА” і записуємо рискою. Наступною ритмічною одиницею є “ТІ_ТІ” діти повинні навчитися її відчувати, відтворювати і лише потім записувати.