Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригинал.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
153.37 Кб
Скачать

Усні джерела

Цi джерела крім істориків досліджують лінгвісти, етнографи, фольклористи, культорологи, україністи.

Джерела містять великий матеріал по узагальненю досвіду українського народу в різних галузях життя: господарства, побуту, економічного, соціального, політичного, національного, культурного життя; вони є втіленням народної мудрості, народного світогляду і народних ідеалів.

Усні джерела відображають історію українського народу, його філософію, ментальність, психологію, багатий духовний світ, відтворюють магічну силу слова.

В різні історичні епохи існували різні форми мислення, які були зафіксовані людиною в усних джерелах:

- міфологічне мислення;

- анімістичне вірування;

- антропоморфні вірування;

- фантастичне мислення (фантастичні оповідання, героїчний епос, календарно-обрядова поезія).

В давнину міфологія виступала, як система мислення.

Найвидатнішим витвором культури у стародавні часи є Літопис, в основі його створення лежать усні джерела про історичні події, війни, походи князів, побут, та життя людей. Найбільш відомі: про Кирила Кожум'яка, Іллю Муромца, Микулу Селяниновича, Солов'я Розбійника та інші.

Літопис зафіксував з усної народної творчості головні постатті слов'янського Олімпу: Сварога, Хорса, Дажбога, Перуна, Велеса, Стрибога, Коляду, Ярила, Купала та інші.

З народної легенди ми знаємо про Кия, Щека, Хорива, Либідь, Аскольда, Діра, Ігоря, Ольгу.

Усна народна творчість на сьогодні зберігається в українському фольклорі: це козаки, перекази, загадки, притчі, байки, думи, замовляння, привітання, лайки тощо. Найбільш поширеним усним джерелом є казка.

Цікава природа казок. Казка - це своєрідне відображення дійсності. Наші предки сприймали світ у протиставленнях, які формували уявлення про час, простір, суспільство.

Казка побудована на протиставленні: води - вогню, добра - злу, правди - кривди, щастя - нещастя.

Своєрідне ставлення до дійсності в казці передбачає особливе осмислення часу та простору. Часто час виступає як художній фактор. Час визначає дії та вчинки героя. Найпростіші формули часу в українській казці: "Жив - був", "Це було так давно", "Це було за царя Панька", "Жив колись на світі парубок", "Колись давно, ще за нашої пам'яті", "Колись-то". Казковий час визначається частіше обставинами: "Став хлопець рости, як із води..."

У XIX ст. збирали, науково обробляли і видавали фольклорні твори філологи, письменники, літературознавці, історики.

П.Чубинський у 1878 р. видав "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край". Це сім томів науково оброблених зразків усної народної творчості. За цю роботу Чубинський був нагороджений золотою медаллю Російського Географічного товариства і медаллю Міжнародного конгресу етнографії в Парижі. У 1890 - 1894 рр. "Казки прислів'я" записані в Катеринославській та Харківській губерніях видав І. Манжура. Ним же виданні "Малоросійські казки, прислів'я та повір'я, записані І. Манжурою".

Зразком наукового ставлення до народної творчості стало видання І. Франко збірки "Коли ще звірі говорили".

Казка має сталий основний сюжет: "мудра дівчина - дідова дочка, бабина дочка", "багатий брат - дурний, бідний - розумний". В цій казці добро завжди перемагає.

До хліборобською епохою фахівцi окреслюють виникнення замовлянь. Особливо поширеними були господарські замовлення: "Сійся, родися жито-пшениця, часник як бик, цибуля як дуля".

Усні прозові джерела, в тому разі і замовлення, відбивають міфологійний світогляд наших предків.

До усної народної творчості відносяться пісні, голосіння, народне віршування. Особливе місце в житті українського народу займає пісня: побутова, господарча, лірична вона завжди була одним з активних засобів формування національної самосвідомості українців.

В народній пам'яті були зафіксовані усні історичні твори - билини, думи, історичні, політичні, станові пісні. Ці твори розповідають про конкретних осіб, про історичні події - війни, битви, конкретні історичні факти, що були зафіксовані народною пам'яттю та писемних джерелах. Пошириними були билини. Вони мають міфологічний зміст: "Вольга Всеславич", "Ілля Муромець", "Мікула Селянинович", про Добриню, Альошу Поповича та інших.Виконавцями билин частіше були Бояни ("Слово о полку Игоревiм").

Билини зберігають цінну інформацію про побут, військові традиції, психологію, мораль, етику окремих осіб, висвітлюють окремі події і факти.

Важливим цінним джерелом для історика є думи: "Плач невільників", "Маруся Богуславка", "Іван Богуславець", - думи про боротьбу з татарами та турками. Окремий цикл - думи про видатних осіб: "Дума про козака Голоту", "Дума про Сагайдачного", "Думи про Богдана Хмельницького", Нечая, Богуна та інших.

Збирали, обробляли і видавали думи Максимович, Куліш, Возняк, Чубинський, Білецький та інших.

Патріотичними мотивами, глибокою народної мудрості, бажанням захистити свою землю насичений зміст багатьох варіантів найбільш визнаної українським народом думи "Про козака Голоту" (Нетягу), записана 1684 р. Козак Нетяга - головний герой думи. Нетягами називали бідняків-козаків і селян, термін походить від слова "тягло" - коні, коли.

Козак Нетяга - хоробрий воїн, дума розповідає, що він "двома кульками... з обох коней турків позбивав..., він нічого не боїться: "ні огню, ні води, ні лиха, ні всякого болота..., нагаєм відбиває стріли татарські".

Існує цілий цикл історичних дум, присвячених Визвольній війні українського народу, 1648-1657рр.: "Корсунська перемога", "Повстання після Білоцерківського миру", "Хмельницький та Барабаш", "Смерть Хмельницького", "Іван Богун" та інші.

Це історико-епічні думи; думи історичного характеру, які мають конкретно-історичний зміст і реальних діючих осіб.

У XIX ст. були дуже розповсюдженні співці-кобзарі, які виконували старі думи в новій інтерпретації. Це - Андрій Шут, Остап Вересай, Архип Никоненко та багато інших. В цей період думи зберігали традиційність жанру, вони характеризуються висловом точних історичних подій та осіб, які в них брали участь, але минулої популярності дума вже не мала.

Думи, як і історичні пісні та балади є невіддільною частиною чудової української культурної спадщини i можуть бути використанi як iсторичне джерело.