Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригинал.docx
Скачиваний:
135
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
153.37 Кб
Скачать

Лінгвістичні джерела

Це пам’ятки мови, слів і сполучень, які змінюються з часом. Це джерело про етногенез українського народу, його соціально-економічне, політичне, духовне життя в різні історичні періоди.

Насамперед це назви і власні імена, географічні назви, назви рослин, тварин, етносів, держав тощо.

Перші лінгвістичні дослідження:

1289р. - з’явився перший на Русі у Новгороді словник власних імен ;

сер. 16ст. - було видано “Лексис с толкованием словенских мов просто”;

1596р. - видано “Лексис” Лаврентія Зизанія;

1627р. - “Лексикон словенороський і імен толкованіе” був виданий Памвою Бериндою.

Історики всіх часів ретельно вивчали українську лексикологію: імена, географічні назви, будову слова, його значення, процеси формування українського мовлення.

Ретельно вивчались фахівцями пам’ятки вітчизняної офіційної, дипломатичної наукової, ділової та інших різновидів лексики. Досліджуються не лише писемні джерела, а й жива українська мова різних регіонів.

Антропонімічні джерела - це імена людей та назви їх фізичних якостей.

Ім’я людини - це юридично зафіксоване слово для ідентифікації особи.

Іменнослов українців. Основу його складають імена християнського календаря: грецькі, римські, єврейські. Цим іменам українці намагалися надати власного фонетичного і морфологічного вігляду:

Василій - Василь, Даниїл - Данило, Дмитрій - Дмитро та ін..

При хрещенні людям надавали ім’я , але довше у вжитку були імена ще з язичницьких часів. Згодом хрещені іменна стали головними, а народне - - зберігалося як прізвище.

Імена зберігають цінну інформацію про людину , її родину, місце де вона народилася, лексичні особливості мовлення того регіону, де вона живе.

Використовували двоосновні імена типу: Володимир, Всеволод.

давноруські імена: Ростислав, Людмила, Світлана ;

грецькі: Богдан, Віра, Надія, Любов ;

скандинавські: Ігор, Ольга, Олег.

В Україні використовувалися чисельні литовські, польські, угорські, румунські, молдавські імена.

Частіше вживаними в Україні імена: Андрій, Володимир, Віктор, Дмитро, Євген, Олександр, Сергій, Юрій, Наталя, Олена, Ольга, Тетяна, Артем, Данило, Іван, Ілля, Кирило, Дарина, Зарина, Соломія, Ярина, Калина.

Значно пізніше імен почали виникати прізвища. Історики їх появу зв’язують із розвитком феодального землеволодіння та шляхетного стану.

Прізвище раніше походило від назви землеволодіння: князі Збаразькі, Острозькі, Потоцькі, Вишнивецькі. Це для магнатів. Прізвища дрібної шляхти складалося з прізвища родозасновника: Косинський, Хмельницький, Смотрицький.

Для останніх людей прізвища складаються

  • з основних видів занять: Швець, Коваль, Гончар,

  • соціального та етнічного походження: Климчук, Сергійчук, Федорчук = закінчення “ук”,

  • Сергіенко, Петренко, Дорошенко = закінчення “ко”,

  • Грушевський, Конецьпольский = закінчення “ський”, “цький”,

  • Маркевич, Федорович = закінчення “ич”.

Є і такі варіанті прізвищ:

Москаленко - з росіян,

Ляшенко - з поляків,

Литвин - з литовців,

Татарчук - з татар.

Імена на прізвища фіксують інформацію минулих поколінь, вони є історичним джерелом, яке треба вивчати і досліджувати.

Існують топонімічні джерела (географічні назви) : назви міст, сіл, містечок, річок, морів, лиманів, озер, окремих місцевостей тощо. Всі ці назви є цікавою інформацією про ті часи, коли українські землі перебували у складі Литви, Польщі, Туреччини, Росії, Австрії, Угорщини, Молдови чи Румунії.