Цікавий документ

«… имели в Канцелярии разговор о молороссийских людях, яких з козацтва в мужицтво, а з мужицтва в козацтво самовольно й з примусу державців переворачивают …»

(Чтения в Историческом Обществе Нестора – летописца, Киев, 1898, кн. 12, ст. 90-127)

«… 10 декабря 1722 г. 20 человек села Погребок Глуховской сотни подали челобитную на то, что бунчужный Константин Голуб повернул их в мужицкую тяглость, а потом в подданство».

(«Чтения», ст.. 106)

22 сентября г. послано доношение в Коллегию по челобитню старосты Карпекова о «збунтовавщихся пустогорадницких селениях: их подданые не хотят быть в подданстве … через два дня крестьяне убили старосту есаула Карпекова …

В декабре 1722 г. все полки получили универсалы с приказом не допускать, чтобы … посполитство … показувало жодного самовольства против своих владельцев, … а где бы … и происходило … самовольство и пративность, то оных брать под. тюремное в’язаний … по рассмотрению вины нещадно публічно карать приказанл».

(Отрывки из дневника гетманской канцелярии, Киев, 1898, ст. 102, 108)

Лист гетьманської адміністрації Стародубському полковнику:

«… посилаю в полк Стародубський для розсылки в городки сотенные и для роздачи на цехи кравецкие 115 штук габы (грубое белое сукно) на пошитие габяков охочокомонному полку».

(«Чтения», ст. 108)

В Одесі у 1912 р. М. Слабченко видав «Протокол отпускных писем за гетьманування Даниила Апостола, 1728 г.», в якому зібрав документи про розвиток в Україні ремесел, промислів, торгівлі, про селянські переходи, заворушення тощо.

В «Протоколе» значится: «щоб нихто з тамошних сбывателей беглых великорусских не только крестьян, но и посадских людей в городах и селах негде не принимали и жить в домах и на землях своих ни з найму, а ни з робот, а ни яким образом на позволяли».

(Протокол отпускных писем … , Одеса, 1912, ст.36).

Як джерело истории України можуть бути використані «Фамільні архіви». Це різного виду документи: «владельческие акты, царские грамоты, королевские привилегии, гетманские и полковничьи универсалы, купчие крепости, хозяйственные книги, духовные завещания, частная переписка, дневники, семейные хроники, бумаги не имеющие отношения к данной семье и др.»

Перші фамільні публікації видав О. Маркевич, він у 1824 р. оприлюднив в «Украинском журнале» деякі матеріали свого сімейного архіву.

У 1854 р. М. Максимович видав дослідження «О десяти городах и некоторых селах древній Украины», в якому використав приватні бумаги, статті, примітки з хронічки його родини та інших старовинних полтавських сімей.

Найбільш цікавими були «Очерки старейших дворянських родов Черниговской губернии» і «Люди старой Малороссии» видані у 1882 р. О. Лазаревським.

Матеріали фамільних архівів видавали Г. Милорадович, М. Маркович, М. Ханенко та багато інших. В основному це були універсали, в яких засвідчувалось право на володіння землями та маєтностями, жалувані гетьманські грамоти, укази, приватне листування, виписки з актових книг, описів, люстрацій.

У 1884 р. О. Лазаревський видав «Сулимовський архив», власником архіву був О. Войцехович. Виданий архів складається з репродукцій портретів представників роду Сулим, родословної Сулим, Скоруп, Войцеховичів, географічного і предметного показчика.

У передмові до видання О. Лазаревський пише про те, що архів в основном розкриває особливості побуту, ведення господарства, опис житла, географію маєтностей, володіння селами, містечками, кількість земельних володінь, залежних селян, звіти про доходи, витрати тощо.

Засновник роду Іван Суліма у 1635 р. був страчений поляками за зруйнування фортеці Кодак. Наведені Лазаревським документи засвідчують життя та діяльність наступників Суліми. З цих матеріалів видно, як відбувався процес становлення і збагачення українських феодалів-вихідців з козачої старшини, а також, як формувалась старшинська ідеологія наприкінці 17 ст.

Сулимовський архів – це 183 документи: бумаги Сулими – 109 документів, бумаги Скоруп – 68 документів, документи Войцеховичів – 11 документів. Всі документи охоплюють період з 1628-1818 рр.