76

Предмет , метод та завдання історичного джерелознавства.

Історичне джерелознавство займається вивченням джерел, теорією та практикою їх використання. Це галузь історичних знань.

За висновками істориків, історичне джерелознавство необхідне для реконструкції минулого.

Джерелознавство - це метод і система пізнання, це аналіз і синтез джерел, воно вивчає походження джерел, їх складну структуру, функціонування джерел в історичних дослідженнях.

Термін «джерело» був вперше використаний російським істориком Міллером.

Предметом вивчення джерелознавства є закономірності формування джерельної бази в історичній науці та окремих її груп, відображення в них процесів історичного розвитку, людської діяльності, культурної та духовної спадщини.

Першу групу джерел становлять джерела, які відображають реальні історичні процеси, виконують певну соціальну функцію («Руська правда»), відображають громадянську позицію автора (мемуари, спогади).

Дуже важливим є визначення спонукальних мотивів для створення джерел, а також їх достовірність.

Друга група джерел дає можливість встановити співвідношення між джерелами і науковим історичним знанням, це джерела, які є носіями історичної інформації.

Існують загальні принципи дослідження джерел:

1. конкретно-історичний принцип,

2. об’єктивний та

3. достовірний

Завдання та функції історичного джерелознавства:

1. теоретичне завдання: розробка загальної теорії джерелознавства;

2. практичне завдання: вдосконалення науково-методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, формування на базі джерел наукових історичних знань;

3. функції історичного джерела:

- пізнавальна функція,

- світоглядна,

- прогностична.

Джерелознавча термінологія:

-документ, національній архівний фонд, архівознавче джерелознавство,

-нумізматика, ефрагістика, геральдика, джерелознавча критика, архівний документ, історичний документ тощо.

Історичний документ, це такий документ, який є носієм історичної інформації. (Пронщтейн, Варшавчик, Калакура).

Джерело з історії України – це будь-який носій історичної інформації автохтонного походження, або іноземного, який містить відомості про минуле або сьогодення України.

Предмет джерелознавства історії України це – закономірності утворення та функціонування джерел з історії України, формування джерельної бази історичної науки.

Завдання джерелознавства історії України:

• систематика знань про зародження, розвиток, характер і склад джерельної бази

історії України;

• розробка методології і методики наукового пошуку джерел;

• з’ясування структури джерелознавства історії України.

Поняття: «структура історичного джерелознавства».

Історичне джерелознавство, як підсистема історичної науки спирається на її теорію та методологію.

В основі історичного джерелознавства лежить дослідницький метод.

Структура джерелознавства пов’язана з структурою історичної науки.

Розділи історичної науки відповідають розділам історичного джерелознавства.

Джерелознавство в системі історичної науки частіше пов’язане з історіографією, тобто історією історичної науки.

Історія, як наука існує для джерелознавства, джерелознавство існує для історії. Існує тісний зв'язок між джерелознавством i

• архівознавством

• мовознавством

• мистецтвом

• культурологією

• археографією (методика і теорія публікації джерел)

• історичною географією

• археологією

• бібліотекознавством

• інформатикою та іншими науками.

Основні компоненти історичного джерелознавства.

Джерелознавство поділяється на теоретичне і практичне.

Структуру джерелознавства, як науки визначив російський вчений

С. Шмідт. Він вважає що теоретичне джерелознавство складається з теорії джерел та теорії пізнання джерел. На його думку практичне джерелознавство має в основі:

- джерела окремого регіону

- окремого часу, періоду

- окремих типів: письмові , економічні, політичні тощо. М. Варшавчик визначив:

1) логічний аспект джерелознавства; він складається з теорії, методології, методики та практики

2) теорію джерелознавства – це знання про інформативні властивості історичного джерела

3) методологічний аспект

4) предметний аспект

Класифікація джерел:

• речові, зображальні, словесні,

• за авторством

• за ознакою призначення (законодавчі)

• за внутрішньою формою та призначенням (акти, листування, мемуари)

• поділ джерел за змістом (історичні, економічні…)

Джерелознавство окремих проблем науки:

• джерела , які характеризують опозиційний рух в Україні у 19 ст.

• джерела Визвольної війни українського народу 1648-1657рр.

• джерела Великої Вітчизняної війни, 1941-1945рр.

• джерела окремих сфер суспільного життя: військова історія, економічна історія, історія культури…

• джерела окремих країн, народів, регіонів тощо.

Етапи джерелознавчих досліджень:

• пошук

• виявлення джерел

• класифікація джерел

• джерелознавча критика

• введення джерел до наукового обігу.

Джерелознавча критика це є:

1. аналітична критика (отримання конкретних фактів)

2. синтетична критика (отримання сукупності фактів)

3. достовірність, час, місце, мотив, аналіз тексту, наукове значення джерела

4. зв'язок між джерелами – висновок

5. фактична критика, співставлення фактів з метою встановлення їх достовірності.

Спеціальні історичні дисципліни і джерелознавство

1. Джерелознавство і ефрагістика. Ефрагістика – це наука яка вивчає печатки, пломби, знаки, штампи, клейми.

2. Джерелознавство і текстологія – це зв’язок мiж джерелознавством і хронологією. Наприклад, Кирик Новгородець на Русі першим написав хронологічні статті:

про тривалість року

про поняття «ера»

про поділ року на місяці і тижні