- •10.Постійний електричний струм
- •10.1. Струм, сила струму, густина струму
- •10.2. Класична модель розрахунку густини струму
- •10.3.Класична теорія електропровідності провідника.
- •10.3.1.Закон Ома у диференціальній формі
- •10.3.2.Закон Ома в інтегральній формі
- •10.4. Закон Джоуля-Ленца
- •10.4.1.Закон Джоуля-Ленца в диференціальній формі
- •10.4.2.Закон Джоуля-Ленца в інтегральній формі
- •10.5. Температурна залежність опору провідника
- •10.6. Сторонні сили, ерс
- •10.7. Правила Кірхгофа
- •10.7.1.Перше правило Кірхгофа
- •10.7.2.Друге правило Кірхгофа
- •10.7.3.Розв'язок електротехнічних задач на основі правил Кірхгофа.
- •10.8. Електропровідність рідин
- •10.9. Електропровідність газів
- •10.10. Плазма
- •10.11. Контактні та термоелектричні явища в металах
- •10.11. 1. Робота виходу.
- •10.11. 2. Перший закон Вольта.
- •10.11. 3. Другий закон Вольта.
- •10.11. 4. Термоелектрорушійна сила
- •10.11. 5. Електронна емісія
- •10.12.Контрольні питання
10.9. Електропровідність газів
Класична модель
електропровідності газів виходить із
того, що його нейтральні атоми чи молекули
в певних процесах іонізуються. Ці процеси
можуть передувати або відбуватися
рівночасно із створенням в об'ємі газу
електричного поля. Іонізація передбачає
виконання деяким джерелом роботи А на
виривання електронів із зовнішніх
(валентних) орбіталей атомів, що входять
до складу газу. Для характеристики
здатності частинок газу іонізуватися,
вводиться поняття потенціалу іонізації
,
де езаряд
електрона.
Таблиця. Потенціали іонізації деяких речовин.
|
Атоми |
H |
He |
O |
N |
Ne |
Cl |
Na |
Hg |
K |
Ar |
|
і,еВ |
13.6 |
24.6 |
13.6 |
14.5 |
21.6 |
13.0 |
5.14 |
10.4 |
4.34 |
15.8 |
|
молекули |
H2 |
O2 |
H2O |
N2 |
NO2 |
Cl2 |
CO2 |
CO |
HCl |
NO |
|
і,еВ |
15.4 |
12.2 |
12.6 |
15.6 |
12.3 |
11.3 |
13.8 |
14.0 |
12.6 |
9.2 |
Кількісною характеристикою процесу іонізації є інтенсивність іонізації, яка визначається числом новоутворених пар різнойменних зарядів за одиницю часу. Найуживанішим процесом іонізації є ударна іонізація. В електричному полі деяка заряджена частинка, наприклад, електрон, розганяється до певних енергій і співударяється з частинкою газу. При іонізації це зіткнення носить характер не пружного удару. Запишемо закон збереження імпульсу для не пружного удару
mV = (m + M)u, (1)
де М маса атома, m маса ударної частинки, а V її швидкість, u швидкість частинки та атома після не пружного удару. Кінетична енергія частинки витрачається на роботу іонізації Aі та створення кінетичної енергії атома й частинки Mu2/2
.
(2)
Підстановка значення u із (1) у (2) дає
.
(3)
Звідси видно, що енергія частинки не може бути менша за роботу іонізації та вона буде тим ближча до Аі, чим менша її маса m, порівнюючи з масою атома М. Таким чином ударна іонізація можлива при виконанні умови
.
(4)
Рівночасно з процесом іонізації відбувається зворотній процес процес рекомбінації іонів та електронів перетворення іонів у нейтральні атоми чи молекули.
10.10. Плазма
При високих
температурах речовина переходить у
стан, який називається плазмою. Плазма
іонізований газ, у якому об'ємні густини
додатних +
та від'ємних -
зарядів однакові за величиною, його
об'єм значно більший характерного об'єму
D3,
у якому спостерігається порушення
рівноваги числа додатних та від'ємних
зарядів. Величина D називається
Дебаєвським радіусом
екранування і
залежить від температури плазми
.Фізичним змістом
Дебаєвського радіуса екранування є те,
що на відстанях більших за D від іона чи
електрона їх електростатичне поле
екранується повністю.
Плазма називається ідеальною або газовою, якщо енергія електростатичної взаємодії двох заряджених частинок плазми на середній відстані < r > значно менша теплової енергії Е=кТ. Така плазма має властивості ідеального газу і добре описується рівнянням
p = nkT.
Відношення числа іонізованих атомів до їх загального числа у плазмі називається ступенем іонізації плазми.
Утворення плазми відбувається
за рахунок термічних процесів (
),
ударної іонізації, фотоіонізації. За
рахунок великої електропровідності,
плазма сильно взаємодіє із зовнішніми
електричними та магнітними полями.
Взаємодія між частинками усередині
плазми відбувається за рахунок далекодії
кулонівських сил і носить колективний,
а не парний характер. В цьому відношенні
плазма має властивості пружного
середовища, в якому збуджуються й
розповсюджуються коливання в тому числі
й коливання об'ємного заряду, так звані
ленгмюлерівські коливання плазми.
Плазма найбільш розповсюджений стан речовини у Всесвіті. Він утворюється за рахунок термоядерних реакцій синтезу усередині зірок, фотоіонізації у холодних туманностях та міжзоряному просторі. Радіаційні пояси Землі є також плазмою. Низькотемпературна плазма має широке застосування в прикладних областях: джерелах денного світла, реактивних двигунах, для зварювання та різання металів. Найбільші надії пов'язуються із створенням керованих термоядерних реакторів, де основним робочим середовищем є плазма з високою температурою та густиною.
