Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lekts8.doc
Скачиваний:
29
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
129.02 Кб
Скачать

7. Часткові дієслівні категорії: категорія особи й роду та числа. Синонімія особових форм у стилі масової комунікації.

Особові форми властиві дієсловам наказового способу, теперішнього і майбутнього часу дійсного способу.

Родові форми характерні для дієслів умовного способу та минулого й давноминуого часу дійсного способу.

Стилістичне використання форм особи й числа дієслова. Категорію особи передають закінченням дієслів і займенником. Особові займенники в розмовному мовленні часто пропускають для посилення різних експресивних відтінків висловлювання. Нормою ж у вживанні форм наказового способу є відсутність при них займенників. Займенники ти, ви тут посилюють категоричність наказу, прохання тощо, якщо ці займенники стоять у препозиції: Ти зроби це неодмінно. Ти вийди, будь ласка, ще сьогодні. У постпозиції вони, навпаки, пом’якшують передавання наказу: Вийди ти, будь ласка, ще сьогодні. У розмовному мовленні займенники передають роздратування, лайку, пересторогу.

Стилістично розрізняють форми першої особи множини (розуміємо – розумієм) і форми третьої особи однини (співає – співа). Перші з них є стилістично нейтральними; другі – стилістично знижені форми, які вживають у розмовному мовленні та як засіб стилізації в мові художньої літератури.

Дієслова першої особи однини можна замінити формами третьої особи однини, які надають мовленню відтінків твердості, переконаності, урочистості: Доцент Петренко піде й прочитає цю лекцію. Директор Степанишин слухає.

Форми другої особи однини вживають у приказках як узагальнено-особові дієслова: Як дбаєш, так і маєш. Так само узагальнено ці форми позначають дію, що стосується другої особи (Ідеш полем і бачиш), але тут стан першої особи не відмежовують від стану інших осіб (якби вони перебували в цій обстановці). Тут може вживатися й форма з було, бувало (давноминулий час).

Форми третьої особи вживають у значенні другої особи: Стоїш? Стій! Він думає, що можна це вистояти. Часто форми третьої особи однини позначають безособовість: Щастить.

Форми третьої особи множини використовують у неозначено-особовому значенні: Нас повідомляють.

  1. Поділ дієслів на дієвідміни. Парадигма І і ІІ дієвідмін дієслів.

Дієвідміна

І дієвідміна

ІІ дієвідміна

Поза дієвідміною

У ІІІ особі множини

-уть, -ють

У ІІІ особі множини

-ать, -ять

бути, дати, їсти,

дієслова на -вісти:

в інших особах

І

-у, -ю

-емо,

-ємо

-у, -ю

-имо, -їмо

ІІ

-еш, -єш

-ете, -єте

-иш, -їш

-ите, їте,

ІІІ

-е, -є

-уть, -ють

-ить, -їть

-ать, -ять

Визначення дієвідміни за основою інфінітива

І дієвідміна

ІІ дієвідміна

1. Дієслова, що закінчуються на ороти, -олоти: колоти – колють, полоти – полють, молоти – мелють.

1. Дієслова, що закінчуються на олотити, -олочити, оротити: молотити – молотять, колотити – колотять, волочити – волочать, коротити – коротять.

2. Дієслова, що закінчуються на отати (в усіх особових формах супроводжується чергуванням): булькотати – булькочу, булькочемо, булькочеш, булькочете, булькоче, булькочуть.

2. Дієслова, що закінчуються на отіти (не супроводжується чергуванням, крім І особи): булькотіти – булькочу, булькотимо, булькотиш, булькотите, булькотить, булькотять.

3. З основою на -а після шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони зберігаються в особових формах: мішати – мішаю – мішають, синіти – синію – синіють, зашити – зашию – зашиють, почути – почую – почують.

3. З основою на після шиплячого та на -і, -и, -у, якщо вони не зберігаються в особових формах: кричати – кричу – кричать, летіти – лечу – летять, бачити – бачу – бачать, хропіти – хроплю, хропимо, хропиш, хропите, хропить, хроплять (пор.: хропти – хропу, хропеш, хропуть), стелити – стелю, стелиш, стелять.

4. З основою на не після шиплячого та на : пускати – пускають, ссати – ссуть, слати – шлють(у значенніпосилати) та стелють (у значенні стелити) [пор.: стелити – стелять], сіяти – сіють, віяти – віють, маяти – мають, м’яти – мнуть.

4. Винятки: спати – сплять, боятися – бояться, стояти – стоять.

5.

5. З основою на : гоїти – гоять, доїти – доять, поїти – поять, труїти – труять, освоїти – освоять, засвоїти – засвоять.

6. З основою на приголосний: везти – везуть, волокти – волочуть (пор.: волочити – волочать), сопти – сопу, сопуть, хропти – хропуть (пор.: хропіти – хроплять).

6. Виняток: бігти – біжать.

7. З основою на -ну, -ува, -ва: кинути – кинуть, бувати – бувають, давати – дають.

7.

8. Винятки: хотіти – хочуть, ревіти – ревуть, гудіти – гудуть, іржати – іржуть, жати – жмуть (у значенні тиснуть), жнуть (у значенні вирізають).

Дієслово сукати може бути і І-ої, і ІІ-ої дієвідміни: сукаю, сукаємо, сукаєш, сукаєте, сукає, сукають.

8.

Дієслово сукати може бути і І-ої, і

ІІ-ої дієвідміни: сучу, сучимо, сучиш, сучите, сучить, сучать.

Дієприкметники, або іменна форма дієслова, виражає ознаку предмета за дією, відмінюється за родами, числами, відмінками, узгоджуючись у цих формах з іменником; у реченні

Дієприслівник – форма дієслова, яка називає дію, додаткову до тієї, що виражена особовою чи родовою формою дієслова, у мовленні є словом, що пояснює іншу дієслівну (родову чи особову) форму, і пояснюваним у більшості випадків

Безособові форми на -но, -то виражають дію безвідносно до діяча, позначеного формою називного відмінка іменного слова

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]