10

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ

СПЕЦИФІКА ФУНКЦІЮВАННЯ ДІЄСЛІВНИХ ФОРМ

ТА ПРИСЛІВНИКА У ФАКТУРІ МЕДІАДИСКУРСУ

Лекція № 8

Тема 8. Дієслівні форми у лінгвальній структурі журналістського тексту. Логіка викладу

1. Поняття про дієслово як самостійну частину мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль.

2. Система дієслівних форм.

3. Інфінітив як неозначена форма дієслова.

4. Поняття про дві дієслівні основи: основу теперішнього часу та основу інфінітива без формотворчого суфікса -ти.

5. Загальнодієслівні категорії виду та перехідності/неперехідності.

6. Дієслівні категорії способу та часу як засоби мовної експресії в журналістському матеріалі.

7. Часткові дієслівні категорії: категорія особи й роду та числа. Синонімія особових форм у стилі масової комунікації.

8. Поділ дієслів на дієвідміни. Парадигма І і ІІ дієвідмін дієслів.

9. Відмінювання дієслів, що перебувають поза дієвідмінами.

10. Дієприкметник як відмінювана форма дієслова. Правопис відмінкових закінчень дієприкметників.

11. Дієприслівник як незмінювана форма дієслова. Творення і правопис дієприслівників.

12. Безособова форма на -но, -то.

1. Поняття про дієслово як самостійну частину мови: загальне значення, морфологічні категорії, синтаксична роль.

Дієслово – самостійна частина мови, що об’єднує слова зі значенням дії або стану предмета як процесу й відповідає на запитання що робити? що зробити? Дієслову властиві граматичні категорії виду, перехідності / неперехідності, стану, способу, часу, особи.

Дієслова об’єднують лексеми найрізноманітніших значеннєвих груп, як-от назви:

• реальної фізичної дії особи чи предмета (бігати, ходити);

• фізичного і психічного стану (танцювати, веселитися);

• процесів мислення (думати, міркувати);

• стану, у якому перебуває предмет (розташовуватися, зберігатися);

• ставлення особи до кого-небудь (поважати, нехтувати) та ін.

Однак спільною ознакою для всіх груп є одна сема – назва дії чи процесу.

Лексичне значення дії, стану як процесу виражається за допомогою специфічних граматичних категорій:

• виду (адже кожна дія відбувається в певних часових межах або не обмежена часом);

• перехідності / неперехідності (залежно від того, чи спрямована дія безпосередньо на об’єкт чи ні);

• способу (дієслово називає реальну чи нереальну – бажану або можливу за певних умов дію);

• часу (кожна реальна дія відбувається в певний стосовно часу молення про неї);

• особи (виражає відношення дії до виконавця її) чи роду.

Серед дієслівних категорій є загальнодієслівні – такі, що властиві всім чи більшості дієслівних форм (категорії виду, перехідності / неперехідності) і частково дієслівні, що властиві певним граматичним формам (категорії способу, часу, особи (роду), числа).

	ГРАМАТИЧНІ КАТЕГОРІЇ ДІЄСЛОВА
	Загальнодієслівні	Частково дієслівні
1.	Вид	Спосіб
2.	Перехідність / неперехідність	Час
3.		Особа (рід)
4.		Число

2. Система дієслівних форм.

Дієслово становить сукупність кількох граматичних форм (дієслівних форм, чи утворень), зокрема інфінітива, дієприслівника, форм на -но, -то, дієприкметника, особових і родових форм.

СИСТЕМА ДІЄСЛІВНИХ УТВОРЕНЬ
ДІЄВІДМІНЮВАНІ		ВІДМІНЮВАНІ	НЕЗМІНЮВАНІ
ОСОБОВІ	РОДОВІ
Дієслова дійсного способу теперішнього й майбутнього часу (відпочиваємо, працюватиму)	Дієслова дійсного способу минулого часу (написав)	Дієприкметник Формальні показники: -ен-, -єн-, -ан-, -ян-, -т-, -л- та рідковживані -уч-, -юч-, -ач-, -яч- (вивчений, скоєний, запитаний, розгорнутий, порослий)	Інфінітив Формальний показник: формотворчий суфікс -ти (-ть) (виховувати, любить)
Дієслова наказового способу (ходімо)	Дієслова умовного способу (згадала б)		Дієприслівник Формальні показники: (-учи, -ючи, -ачи, -ячи, -вши, -ши) (сяючи, пишучи, розглянувши, змігши)
			Форми на -но, -то (проаналізовано, розглянуто)

3. Інфінітив як неозначена форма дієслова.

Інфінітив – неозначна форма дієслова, що, відповідаючи на запитання що робити? що зробити?, називає дію або стан безвідносно до особи, числа, часу, способу її здійснення. Інфінітив, крім того, є початковою формою дієслова, йому властиві лише загальнодієслівні категорії виду, перехідності / неперехідності.

Формальним показником інфінітива є формотворчий суфікс -ти.

Інфінітив може вживатися з часткою би (б), якщо виражає не реальну, а бажану, можливу за певних умов дію: написати б, побачити б.

4. Поняття про дві дієслівні основи: основу теперішнього часу та основу інфінітива без формотворчого суфікса -ти.

Дієслівні основи
Основа теперішнього часу	Основа інфінітива без формотворчого суфікса -ти.
Утворюється шляхом відкидання закінчення І особи однини теперішнього або майбутнього часу	Утворюється шляхом відкидання формотворчого суфікса -ти.
Працюй- (-у)	Працюва- (-ти)
Прийд- (-у)	Прий- (-ти)

5. Загальнодієслівні категорії виду та перехідності / неперехідності.

Категорія виду – граматична категорія, що передає характер тривання дії в часі, виражає відношення дії до її внутрішньої часової межі. Розрізняють форми недоконаного й доконаного виду.

Дієслова недоконаного виду виражають дію, тривалість якої не обмежена часом. Ці дієслова вживають у формах теперішнього часу (міркуємо), минулого (вчили), давноминулого (знав був), складної (писатиму) та складеної форм (буду малювати) майбутнього часу.

Дієслова доконаного виду означають обмежену часом дію в певний момент її здійсення. Вони мають форму минулого часу (повернули), давноминулого (проспівала була), простої форми (згадають) майбутнього часу.

Форми обох видів мають вияв у наказовому та умовному способах: відвідуй, писала б – прийдімо, дочекалася б.