Semakov_OSPU_bitch

4)рішення про звільнення суддів з посад голови суду, заступ­ ника голови суду;

5)рішення про порушення вимог щодо несумісності;

6)рішення про дисциплінарну відповідальність;

7)рішення по скарзі на рішення про притягнення до дисциплі­ нарної відповідальності;

8)рішення про увільнення члена Вищої ради юстиції у випадках, передбачених законом;

9)рішення у скарзі на результати кваліфікаційного іспиту кан­ дидатів на посаду судді;

10)рішення у скарзі на відмову в рекомендуванні для обрання кандидатом на посаду судді безстроково;

11)інші акти в межах повноважень.

Вища рада юстиції приймає такі процедурні акти:

1)ухвали про відкриття дисциплінарного провадження;

2)ухвали про відкриття провадження щодо вимог законодав­ ства про несумісність;

3)інші процедурні акти, необхідні для здійснення функцій Вищої ради юстиції.

Акти Вищої ради юстиції можуть бути оскаржені виключно до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

12.7. Державна судова адміністрація України Державна судова адміністрація України

Державна судова адміністрація України здійснює організацій­ не забезпечення діяльності органів судової влади у межах пов­ новажень, установлених законом. Державна судова адміністрація підзвітна з'їзду суддів України. Територіальні управління Дер­ жавної судової адміністрації України утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі. Посадові особи Державної судової адміністрації України, її територіальних управлінь є державними службовцями. ДСА України є юридич­ ною особою, має печатку із зображенням Державного Герба Ук­ раїни та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України. Положення про Дер­ жавну судову адміністрацію України затверджується Радою суд­ дів України.

100

Повноваження Державної судової адміністрації України. Дер­ жавна судова адміністрація України:

1)представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів Ук­ раїни та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний Бюджет України на відповідний рік у ме­ жах повноважень;

2)забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрис­ дикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування;

3)вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і ви­ носить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

4)вивчає кадрові питання судів, прогнозує потребу у спеціалі­ стах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

5)забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфі­ кації;

6)організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архів, контролює стан діловодства у судах загальної юрисдикції;

7)готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету

судів;

8)організовує комп'ютеризацію судів для здійснення судочин­ ства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи доку­ ментообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними за­ собами фіксування судового процесу в межах коштів, передбаче­ них у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів;

9)забезпечує функціонування автоматизованої системи визна­ чення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

10)забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових осіб та службових осіб;

11)взаємодіє з відповідними органами та установами, в тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного за­ безпечення діяльності судів;

12)організовує діяльність служби судових розпорядників;

13)затверджує положення про бібліотеку суду;

14)здійснює інші повноваження, визначені законом.

Так, 13 жовтня 2010 року Головою Державної судової адмі­ ністрації України з частиною п'ятою статті 147 Закону України

«Про судоустрій і статус суддів» підписано наказ «Про визначення кількості суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ». Відповідно до наказу кількість суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивіль­ них і кримінальних справ становить 120 осіб.

Голова Державної судової адміністрації України призначається на посаду і звільняється з посади Радою суддів України.

Територіальні управління Державної судової адміністрації Ук­ раїни здійснюють свою діяльність на основі положень про них, що затверджується Головою Державної судової адміністрації України.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1.Визначте повноваження Вищої кваліфікаційної комісії України.

2.У якому складі діє Вища кваліфікаційна комісія України? Який по­ рядок призначення її членів?

3.З яких підстав суддю може бути притягнуто до дисциплінарної від­ повідальності?

4.З яких підстав суддя може бути звільнений з посади?

5.Які питання належать до компетенції Вищої ради юстиції?

6.Визначте повноваження Державної судової адміністрації України.

Розділ 13

СУДОВІ СИСТЕМИ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ

13.1. Судова система Сполучених Штатів Америки

Сполучені Штати Америки є федеративною державою. Це від­ повідно передбачає органи подвійного характеру, а саме: штату та федеративні органи управління.

Судова система штату

В американській системі судоустрою діє дуже різна і розгалу­ жена система судів. Передусім слід сказати, що на формування внутрішньої судової системи в окремих штатах впливали штати, які є його сусідами. Таким чином, часто влада штату організовува­ ла судову систему за прикладом систем сусідніх штатів. У резуль­ таті нині у Сполучених Штатах Америки сформувалась двоабо триступенева система загальних судів та доволі різноманітна си­ стема судів обмеженої або спеціальної юрисдикції. Відповідно су­ ди штату організовуються владою штату і в загальному вони від­ повідають за правосуддя в межах Конституції та законів штату.

Двоступенева система є характерною для невеликих штатів з малою кількістю населення. Вона передбачає наявність органу першої інстанції та органу вищої інстанції. Триступенева система вкоренилася у тих штатах, де є більша кількість населення і від­ повідно розглядається більше судових справ. Такій системі при­ таманна наявність проміжної ланки у судовій системі - судів апе­ ляційної юрисдикції.

Як вже було зазначено, основною і першою ланкою судової си­ стеми штату є суди загальної юрисдикції, тобто окружні суди. Слід зауважити, що єдиної системи організації і найменування та­ ких судів у Сполучених Штатах Америки не існує. Також не існує єдиного правила організації таких судів. Відповідно організація та їїх склад у різних штатах відрізняється.

Суди загальної юрисдикції мають у своїй компетенції розгляд усіх кримінальних справ як перша інстанція, а також розгляд ци­ вільних справ з будь-якою сумою позову.

Слід зазначити, що ці суди розглядають виключно такі кримі­ нальні справи, які передбачені законодавством штату. Винятком можуть бути незначні кримінальні проступки, які ними не роз­ глядаються. Також є обмеження стосовно цивільних спорів, тому що в штатах існують спеціалізовані суди, до відання яких нале­ жать окремі категорії справ. Відповідно окружні суди такими справами не займаються.

В окремих штатах дуже обмежені повноваження окружних судів: вони мають право розглядати тільки ті кримінальні справи, в яких за вироком термін ув'язнення не перевищує п'яти років. Відповідно в таких штатах є суттєво розширені повноваження апеляційних судів щодо розгляду кримінальних справ як першою інстанцією. До того ж окружні суди виступають як вища інстан­ ція відносно судів обмеженої юрисдикції, оскільки вони мають право в певних випадках розглядати скарги на рішення таких судів.

Характерною рисою судочинства в судах загальної юрисдик­ ції є можливість розгляду справ суддею одноосібно або за участю присяжних засідателів. Законодавством передбачено, що присяж­ них може бути від шести до дванадцяти. Наприклад, за загальним правилом при розгляді цивільних справ є присутніми шість при­ сяжних засідателів. Також передбачено, що за вимогою сторін кількість присяжних може бути збільшено. Особливістю такого судочинства є те, що для визнання підсудного винним необхідне одностайне рішення всіх присяжних. За законом міру покарання визначає суддя, проте існують винятки. Наприклад, в деяких шта­ тах присяжні мають право вирішити: чи у даній справі є допус­ тимим смертельний вирок?

Як друга інстанція в штатах з триступеневою судовою систе­ мою існують суди проміжні, як вже згадувалось раніше, між окруж­ ними судами та Верховним судом штату - апеляційні суди. Вони створені для розгляду апеляцій на рішення окружних судів. Такий суд складається із суддів, кількість яких - від десяти до п'ятдесяти. Розгляд апеляцій здійснюється колегіально у складі трьох суддів. У випадку, якщо суд розглядає цивільну чи кримінальну справу як суд першої інстанції, то за законом можливий одноосібний роз­ гляд такої справи. Також у певних штатах створюється окремий

104

кримінальний апеляційний суд. У такому випадку суд проміжної інстанції функціонує на правах Верховного суду штату.

Найвищим органом у судовій системі штату є Верховний суд цього штату. У різних штатах він має різні назви. У деяких штатах він називається апеляційним. В одних штатах Верховний суд оби­ рається населенням, а в інших - призначається губернатором за згодою сенату. Основною функцією цієї гілки судової системи штату є розгляд апеляцій на рішення нижчестоящих судів. Також такий суд має право конституційного нагляду, може скасовувати будь-який закон штату чи перевіряти Конституцію штату на від­ повідність федеральній Конституції. У випадку невідповідностей суду належить право визнати недійсними певні розділи Конститу­ ції штату.

Існують розбіжності у різних штатах і щодо статусу Верховно­ го суду штату. Наприклад, в окремих судах самі судді мають право вирішувати, чи розглядати апеляційні скарги, крім апеляцій на смертну кару, тоді як в інших вони зобов'язані розглядати всі без винятку апеляції, які до них надходять.

До того ж можливе функціонування таких судів, як судів пер­ шої інстанції. Вони переважно видають судові розпорядження (на­ приклад, про незаконне утримування під вартою), а в деяких ви­ падках мають право брати справу на власний розгляд, якщо справа вважається дуже заплутаною.

На сучасному етапі Верховний суд штату утвердився в Америці як найдієвіший орган із захисту прав та свобод грохмадян.

Іншою ланкою судової системи штату є суди з обмеженою юрисдикцією. Часто ці суди називають муніципальними або по­ ліцейськими. Вони розглядають справи про нечисленні злочини. Це - незначні злочини, покаранням за які передбачається штраф або недовгострокове позбавлення волі. Також до їхньої ком­ петенції належить розгляд цивільних справ із незначною сумою позову, переважно до 1000 дол. Справи в цих судах розгляда­ ють магістри або мирові судді. Цікаво те, що за законом не обов'язково, щоб такий суддя мав професійну юридичну підго­ товку.

Суди з обмеженою юрисдикцією мають доволі обмежені ре­ сурси. Також ці суди не мають конкретного місця засідань, зби­ раються на домах, у приміщеннях громадського харчування та інших місцях. У них не ведеться запис судового засідання.

105

Окремою специфічною ланкою судової системи штату є суди спеціальної юрисдикції. Часто вони створюються при окружних судах для врегулювання найбільш поширених цивільних справ. Можна виділити суди з оподаткування, земельних справ, по пре­ тензіях до органів місцевої адміністрації та ін.

Одним із найважливіших судів є суд у справах неповнолітніх. Крім того, цей суд часто розглядає й інші сімейні справи, а також справи, де підсудними особами є неповнолітні. Впливаючи на бать­ ків, намагається контролювати умови життя неповнолітніх у неблагополучних сім'ях.

Не менш важливу роль відіграє суд, що розглядає справи про порушення правил дорожнього руху.

Федеральні суди

У Сполучених Штатах Америки функціонує система федераль­ них судів. Наявність федеральних судів і судів штатів є характер­ ною рисою Конституції США, що відображає федеральний устрій країни. Завдяки такій системі деякі функції передаються урядові Сполучених Штатів (федеральному, тобто загальнодержавному урядові), полишаючи решту функцій штатам.

Федеральні суди організовуються урядом США для розв'язання конфліктів, що стосуються федеральної Конституції та затвердже­ них Конгресом законів - законодавчих актів. Слід зауважити, що до компетенції федеральних судів належить розгляд кримінальних справ, які передбачені федеральним законодавством, розгляд справ по позовах до федеральної влади та розгляд спорів, які виникають у зв'язку із застосуванням федерального законодавства. Також до компетенції федеральних судів належить розгляд цивільних спорів, які виникають між громадянами США, котрі проживають у різних країнах, а сума позову перевищує 10 тис. дол. До федеральної си­ стеми судів належать: Верховний суд США, апеляційні та окружні суди, спеціальні суди. Таким чином, виокремлюють суди загаль­ ного та спеціального права.

Слід зауважити, що суди загального права як перша інстанція, тобто окружні суди, діють у 94 округах. За законодавством США ці суди призначаються Президентом довічно, а їх рішення можна опротестувати у регіональних апеляційних судах. Суди загального права у своєму складі мають від 2 до 28 суддів.

106

Як вже зазначалось раніше, окружний суд є основною ланкою у системі федеральних судів США. Для зручності функціонування такої системи вся територія країни поділена на округи із враху­ ванням кордонів між штатами, в результаті чого в кожному штаті існує від одного до чотирьох окружних судів.

Такі суди розглядають по першій інстанції справи, які нале­ жать до компетенції федеральної юстиції та скарги на дії чи бездіяння посадових осіб. Кримінальні справи та цивільні справи, сума позову яких перевищує 20 дол., можуть розглядатися з участю присяжних, якщо на цьому наполягає одна зі сторін. В окружному суді досліджуються обставини справи, виступають свідки, присяж­ ними складається вердикт. Характерною рисою цих судів є те, що вони розглядають справи на основі федеральних законів та Консти­ туції США.

З 1968 р. при окружних судах введена посада федерального магістрату. Основна функція його - це підготовка справ до слу­ хання та контроль за виконанням судових рішень. Специфічною рисою інституту магістратури у судовій системі США є те, що магістрат має право самостійно розглядати незначні кримінальні справи, де за законом передбачається покарання - позбавлення волі на термін до одного року чи накладення штрафу сумою до 1000 дол. Розгляд таких справ можливий лише у тому випадку, якщо обви­ нувачений не наполягає на судовому розгляді своєї справи.

При окружних судах часто створюються суди по справах про банкрутство. Апеляція на їх рішення, як правило, переноситься до окружного суду.

Відповідно наступною інстанцією у федеральній судовій си­ стемі є апеляційні суди. Як зазначалось раніше, вони існують як проміжна інстанція між окружними судами та Верховним судом США. Кожен із 94 окружних судів належить до одного з 12 райо­ нів. У кожному районі діє апеляційний суд. Програвши справу в окружному суді, особа має право звернутись до апеляційного суду з проханням переглянути справу та перевірити правильність дій судді першої інстанції. Цікаво те, що до апеляційних судів звер­ таються також із проханням переглянути ухвали федеральних адміністративних установ.

Апеляційних судів всього 13: один у федеральному окрузі Колумбія (розглядає спеціальні справи з усієї країни), по одному у кожному з 11 апеляційних округів, таким чином кожен апеля­ ційний округ охоплює від 3 до 10 штатів та створений на початку

107

90-х років XX ст. Апеляційний суд по митних і патентних справах та скаргах на рішення Претензійного суду.

До складу кожного апеляційного суду входить від 4 до 23 суд­ дів. Головою такого суду є та особа, яка найдовше входить у штат даного суду та ще не досягла 70 років. Важливим моментом є те, що в роботі кожного апеляційного суду бере участь один із членів Верховного суду. Суд в окрузі Колумбія та 11 апеляційних судів округів розглядають скарги на вироки окружних судів, на поста­ нови певних органів місцевої адміністрації, якщо в них порушені правові норми. Також ці суди розглядають ряд справ як суди пер­ шої інстанції.

Судочинство переважно проводиться колегіально, у складі трьох суддів. Справи, які не є апеляцією, можуть розглядатися одним або двома суддяхми. Особливістю сучасного апеляційного судочинства в Америці є прискорення розгляду справ, що пов'я­ зано з підвищенням рівня злочинів та відповідно апеляцій на рі­ шення судів. Тому часто в апеляційному порядку у судах є прак­ тика скорочення часу промови сторін або навіть відмова від неї. При виникненні непорозумінь між суддями та скарг на рішення суддів чи колегій апеляційних суддів скликається пленарне засі­ дання суду.

Важливою ланкою федеральної системи судів Сполучених Штатів Америки є суди так званого спеціального права, тобто спе­ ціалізовані федеральні суди. Такі суди були створені для профе­ сійного розгляду справ, які належать до найвагоміших.

Важливим судом у судовій системі є Претензійний суд. Він розглядає цивільні позови фізичних та юридичних осіб до органів влади США, в яких сума позову перевищує 10 000 дол. Такі справи найчастіше виникають на підставі порушення договорів між дер­ жавою та суб'єктами господарювання.

Також діє суд із зовнішньої (міжнародної) торгівлі, перейме­ нований у 1980 р. у суд по митних справах. У його склад входять дев'ять суддів. Переважно вони засідають у Нью-Йорку, але за не­ обхідності справа може розглядатися у будь-якому іншому порто­ вому місті. Специфікою такого суду є те, що судді мають право одноосібно приймати рішення. Основною компетенцією суду є розгляд справ, пов'язаних з тарифами на товари.

Існує спеціальний суд з оподаткування. Податковий суд роз­ глядає справи з федеральних податків.

108

Іншою ланкою системи федеральних судів спеціального права є суди про банкрутство. Суд про банкрутство був створений після Другої світової війни, по закінченню якої збанкрутувала трети­ на банків Америки. Існують також й інші суди спеціальної юрис­ дикції.

13.2. Судова система Англії

Англійська судова система ще здавна відрізнялася надзвичай­ ною складністю, тому й сьогодні, незважаючи на ряд реформ, про­ ведених за останні сто років, які спростили її і певною мірою раціо­ налізували.

В Англії проведений розподіл - невідомий в Європі - на так зване високе правосуддя, здійснюване вищими судами, і нижче правосуддя, здійснюване нижчестоящими судами. Юристи завжди приділяли особливу увагу діяльності високих судів, оскільки останні не тільки розглядають конкретну справу, але й виносять рішення, що нерідко виходить за рамки даної справи й за певних умов утворить прецедент. Вивчаючи прецеденти, можна довідати­ ся, що представляє собою англійське право. Але водночас величез­ на кількість справ виявляється поза сферою цих високих судів і розглядається нижчими юрисдикціями.

Історія Англії знає багато високих судів: Вестмінстерські суди, Суд королівської лави, Суд загальних спорів, які застосовували загальне право і діяли на основі справедливості, Суд Адміралтей­ ства, що розглядав деякі справи із сфери морського права, суд по справах про розлучення, що діяв на основі канонічного права, суд по спадкоємних справах, що розглядав питання, пов'язані із запо­ вітом. Метою Актів про судоустрій 1873-1875 pp. було спрощення сформованої системи. Акти скасували всі ці суди як самостійні й об'єднали їх у рамках нового єдиного Верховного суду, над яким у виняткових випадках міг здійснювати контроль Апеляційний комітет палати лордів.

Створена цими актами судова система неодноразово піддава­ лася модифікаціям і була істотно змінена Законом про суд 1971 р. Стисло наведемо нинішню організацію Верховного суду. До його складу належать: Високий суд, Суд Корони й Апеляційний суд.

Високий суд складається із трьох відділень: Королівської лави, канцелярського, із сімейних справ. Поділ справ між цими відділен­ нями здійснюється виключно із практичних міркувань. У принципі ж

109

кожне відділення може розглядати будь-яку справу, що входить у компетенцію Високого суду. У рамках відділення Королівської лави є Адміралтейський суд і Комерційний суд, у рамках канцеляр­ ського відділення - Патентний суд, але це означає лише наявність суддів, що спеціалізуються із цих питань, а також застосування спе­ ціальної процедури при розгляді справ певної категорії.

У складі Високого суду 80 суддів (вони носять титул «джастис»), до яких варто додати лорда - головного суддю, що очолює відділення королівської лави, канцлера, що очолює канцлерське відділення, і голову відділення із сімейних справ.

Судді призначаються із числа адвокатів, для яких перехід у ранг суддів її Величності означає вершину професійної й суспільної кар'єри. Справи, які слухаються по першій інстанції, звичайно розглядає один суддя. Лише в минулому при розгляді справи по загальному праву в розгляді завжди брало участь журі. Нині воно бере участь у слуханні цивільних справ лише у виняткових ви­ падках. Відкинуте також правило про те, що вердикт присяжних (у тих рідкісних випадках, коли вони беруть участь) повинен бути винесений одноголосно.

Суд Корони - це нове утворення, створене Актами про суд 1971 р. Він розглядає кримінальні справи. Його склад більш багатоособовий: залежно від виду злочину справу може розгляда­ ти або суддя Високого суду, або окружний суддя (який пови­ нен бути професійним, постійно працюючим суддею), або ба­ ристер, або солістер, тимчасово виконуючий обов'язки судді. У 1987 р. було 465 баристерів. Якщо обвинувачуваний не визнає себе винним, у розгляді справи бере участь журі, але це буває нині рідко.

Апеляційний суд - це друга інстанція в рамках Верховного суду. У його складі 23 судді, іменовані лорд-джастисами й очолю­ вані хранителем судових архівів (Masters of the Rolls).

Справи розглядає колегія в складі трьох суддів. Скарга відхи­ ляється, якщо більшість із них не вважають потрібним змінити рі­ шення, на яке вона подана. Одна з колегій суду займається лише кримінальними справами. Це - кримінальне відділення Апеляцій­ ного суду. Колегія діє звичайно в складі лорд-джастиса і двох суд­ дів із відділення королівської лави. На відміну від колегій, що роз­ глядають цивільні справи, тут не прийнято, щоб думка суддів, що залишилися в меншості, ставала відомою.

ПО

Рішення Апеляційного суду можуть бути оскаржені в Апеля­ ційному комітеті палати лордів. Таке оскарження має винятковий характер: палата лордів винесла в 1990 р. 50 рішень. Справи в па­ латі лордів розглядаються декількома, мінімум трьома, лордами. Можуть розглядати справи тільки лорд-канцлер - головуючий у палаті, 11 лордів (Lords of Appeal in Ordinary), які спеціально для цього обрані перами Англії (не по праву спадкування), і лорди, які раніше обіймали судові посади, зазначені в законі. Справи зви­ чайно розглядають п'ять, але не менше трьох лордів. Кожний окремо висловлює у справі свою думку (speech). Скарга відхиляється, як­ що більшість не висловилася за її задоволення. Англійське право не знає французької практики скасування рішення й повернення справи на новий розгляд. І палата лордів, і Апеляційний суд вино­ сять рішення по суті оскарженої ними справи.

Палата лордів - це вища судова інстанція не тільки для Англії, але й для всього Сполученого Королівства. Крім того, судді палати лордів як такі або разом із суддями заморських територій утворю­ ють Судовий комітет Таємної ради. На такому рівні розглядаються скарги на рішення верховних судів британських заморських тери­ торій або держав - членів Співдружності, оскільки ці держави не виключають можливості такої скарги (Нова Зеландія, Гамбія, Сьєрра-Леоне). Таким чином, суддям палати лордів доводиться часто застосовувати інше, неанглійське право. Уся ця процедура привертає увагу багатьох авторів, які бачать у ній гарантію проти тенденції додання праву виключно національного характеру. Рі­ шення Судового комітету (теоретично вони вважаються «думка­ ми, які він повідомляє Короні для здійснення її прерогатив»), за­ сновані на загальному праві, відрізняються тим же авторитетом, що й рішення палати лордів. І ті, й інші рішення з тих самих збір­ ників.

Крім високих судів в Англії діють різноманітні нижчестоящі інстанції, які й розглядають переважну більшість справ.

Найважливіші нижчестоящі суди по цивільних справах - це суди графств, створені законом 1846 р. й тільки за назвою схожі із судами графств середніх століть. Суди графств відіграють істотну роль у відправленні правосуддя в Англії, тому що закон наділив їх досить широкою компетенцією. Хоча компетенція Високого суду необмежена, він, у принципі, не приймає до розгляду справи, в яких сума позову нижче 5000 фунтів стерлінгів, тому всі справи такого роду потрапляють у суди графств. Нині у них (правда, не в усіх)

111

розглядаються й шлюборозлучні справи при відсутності запере­ чення сторін. Усього в цій інстанції зайнято приблизно 420 суддів. Як і члени Високого суду, вони призначаються із числа адвокатів з репутацією. Малозначні справи (ціна позову менш як 500 фунтів стерлінгів) можуть розглядатися помічником судді (він іменується реджистер) або можуть бути спрямовані - відповідно до Закону 1973 р.- на арбітражний розгляд.

Малозначні кримінальні злочини розглядаються магістратами - простими громадянами, на яких покладена роль мирових суддів, їхнє загальне число становить приблизно 26 тис, і це не юристи. Магістратам допомагає секретар-юрист (клерк). Винагороди магі­ страти не одержують. Як правило, справу повинні розглядати не менше двох магістратів, і лише у виняткових малозначних випад­ ках - один.

У Лондоні й деяких інших великих містах мировий суддя замі­ нений постійно діючими оплачуваними магістрами. Вони признача­ ються королевою за поданням лорда-канцлера із числа баристерів або солістерів зі стажем не менш як сім років.

Компетенція магістратів не обмежується малозначними злочи­ нами. І стосовно інших, більш тяжких злочинів, вони в порядку попередньої процедури вправі вирішувати, чи є докази провини, достатні для того, щоб обвинувачуваний став перед Судом Коро­ ни. З іншого боку, обвинувачуваний у ряді випадків має можли­ вість просити, щоб його судив магістратський суд, і 80% криміналь­ них справ розглядаються саме в такий спосіб. Обвинувачуваний заінтересований у тому, щоб стати перед магістратським судом, що у силу обмеженої компетенції не може призначити міру пока­ рання понад шість місяців позбавлення волі, тоді як у Суді Корони за таке ж діяння можна одержати набагато більш суворе покарання. У мировому суді немає журі, навіть у тому випадку, коли обвину­ вачуваний, що обрав цей суд, не визнає себе винним.

До викладеного вище варто додати, що магістратський суд наділений деякою компетенцією щодо розгляду цивільних справ, насамперед сімейних (аліментних зобов'язань, охорони дітей), а також справ по стягненню деяких видів кредиту, передбачених законом.

Скарги на рішення графських судів приносяться прямо в Апе­ ляційний суд, а на рішення мирових судів залежно від характеру справи - або в Суд Корони (тут її розглядає колегія у складі від

112

двох до чотирьох професійних суддів), або у відділення королів­ ської лави (де її розглядають, як правило, троє суддів).

Для розгляду адміністративних справ і у випадку, якщо засто­ сування окремих законів спричинює труднощі, судовою компе­ тенцією наділяються окремі органи - управління, комісії або трибунали. Без розгляду цими органами відповідні справи не мо­ жуть бути передані у Верховний суд.

Такого роду установи є численними, роль їх є значною. Вони діють у сфері економіки (повітряний і наземний транспорт, фабричні марки, авторські права, радіомовлення), фінансів (прибутковий і земельний податки, ухиляння від сплати податків), землекористу­ вання, наймання житлових і нежитлових приміщень, у соціальній сфері, для вирішення питань, пов'язаних з військовою службою. Рада трибуналів спостерігає за діяльністю цих установ.

Трибунали досить різні за структурою й формами діяльності: іноді вони діють при органах управління, в інших випадках вони повністю автономні. Наприклад, трибунали, які покликані розгля­ дати відносини власників і наймачів, роботодавців і службовців. Функцією одних трибуналів є розгляд спорів, інші ж лише контро­ люють правильність прийняття рішень адміністрацією.

Всі ці органи функціонують під контролем Верховного суду. У всякому разі, теоретично це так. В Англії немає ієрархічної си­ стеми адміністративної юрисдикції, так само як немає й «вищої інстанції», що спеціалізується на розгляді спорів, в яких однією зі сторін є державний орган. Спроби створити у Верховному суді «адміністративне відділення» постійно натрапляють на опір тих, хто не хоче розвитку адміністративного права по континентальній моделі, тобто поза рамками загального права. Проте з 1981 р. існує список адміністративних справ, якими займаються вищі судові ін­ станції. Ці справи розглядаються дев'ятьма суддями спеціального відділення Суду королівської лави дещо підвідомчого Апеляцій­ ному суду.

В 1980 р. визначена основна процедура для розгляду обігу про скасування рішень управлінських органів і нижчестоящих судів. Існуючі в Англії органи щодо розгляду адміністративних супере­ чок покликані діяти лише як нижчестоящі суди, які в цій країні складаються, як правило, з неюристів і не стільки здійснюють справжню судову владу, скільки призначені для того, щоб роз­ вантажити дійсні суди, взявши на себе все, що не заслуговує їхньої уваги.

113

Судді англійських високих судів займають важливі позиції, і їхня роль очевидна. В Англії існує справжня судова влада, що за значенням і престижем не нижче законодавчої й виконавчої влади.

Високі суди в Англії - дійсна влада. Саме їм Англія зобов'я­ зана створенням загального права й права справедливості. У наш час ситуація змінилася. Однак не було такої кодифікації, що зму­ сила б англійського юриста повірити в те, що відтепер основним джерелом англійського права є закон. Не можна забувати й про історичну роль судів у твердженні прав і свобод. Багато хто ствер­ джує, що ця роль - не тільки в минулому й наявність реальної су­ дової влади є корисною противагою сформованому нині альянсу уряду й парламенту. Можна розглядати як конституційний звичай принцип, відповідно до якого жодний розгляд спорів не може не підлягати контролю суду, тобто судова влада володіє своєрідним природним правом (inherent right) знати всі питання такого роду. Існування судової влади - повністю незалежної й досить шанова­ ної - необхідно для нормального функціонування англійських інститутів, формуванню й зміцненню яких суди настільки істотно сприяли в ході історії.

Про ту роль, що визнана в Англії за високими судами, можна судити за низкою чинних правил. Всі суперечки, які підлягають розгляду,- цивільні, кримінальні, адміністративні - або вирішу­ ються Верховним судом, або щонайменше перебувають у сфері його контролю. Заінтересовані особи можуть у всіх випадках звер­ нутися безпосередньо у Високий суд або Суд Корони. Звичайно, обидва ці суди прагнуть уникнути перевантаження, якщо порушу­ вана справа може бути без усякого збитку розглянута нижчестоящим судом, але саме вони самі мають дискреційне право вирішува­ ти це питання й, крім того, можуть у будь-який момент прийняти справу, розглянуту в іншому суді, до свого провадження. І Висо­ кий суд, і Суд Корони мають всю повноту юрисдикції, але під контролем Апеляційного суду й палати лордів.

Суди вищих інстанцій вільні не тільки у виробленні прийнятих норм, але й у встановленні порядку своєї діяльності. Правила діяль­ ності Верховного суду (Rules of the Supreme Court) встановлені не парламентом, а комісією, в якій переважали судді.

Суди вищих інстанцій мають достатні засоби, щоб змусити поважати свої рішення. Вони можуть давати накази службовцям адміністрації (крім слуг Корони), що неможливо у Франції. За «не­ повагу до суду» вони можуть присудити до тюремного ув'язнення

114

особу, що заважає нормальному перебігу процесу, або особу, дії якої свідчать про небажання виконувати судові рішення з певних категорій справ.

Важливим фактором, що свідчить про наявність в Англії судо­ вої влади, є концентрація правосуддя у вищих судових інстанціях.

же проходили судові засідання, хоча й існувала така форма деконцентрації, як проведення Судом королівської лави періодичних виїзних сесій - ассиз, що проводилися в деяких провінційних міс­ тах. Англійські адвокати (баристери) також були зосереджені в Лондоні, і кожний з них повинен був перебувати в одній із чоти­ рьох корпорацій адвокатів, так званих «іннах».

Ця концентрація правосуддя сьогодні дещо змінилася. Зросла кількість суддів у високих інстанціях; хоча виїзні сесії скасовані, виникло нове правило, що дозволяє Високому суду діяти як у Лон­ доні, так і в провінції. Суд Корони є у всіх основних містах Англії. Ця ж тенденція характерна й для адвокатур.

В Англії немає прокурорських органів при судах. Наявність представника виконавчої влади для англійців здалося б несумісним з автономією й достоїнством судової влади. Крім того, статус проку­ рора, як їм видається, порушує рівність обвинувачення й обвинувачу­ ваного, котра повинна бути в кримінальній справі. Немає тут і міні­ стерства юстиції, хоча багато хто й пророкує утворення такого органу. Автономія судової влади виявляється й у способі навчання й відборі юристів, які здійснюються органами, підконтрольними тільки судовій владі, а не університетам або іншим установам, незалежним від суду.

13.3.Судова система Німеччини

УФРН суди посідають особливе місце в політичній системі та механізмі державної влади. Це підтверджується вже тим фактом, що юстиція в цій країні має велику питому вагу у структурі полі­ тичних установ і повсякденній практиці громадського життя. На один мільйон жителів у ФРН припадає приблизно 200 суддів (для порівняння: в Англії51, Італії101, Швеції100). У Німеччині дві третини коштів, що спрямовуються на підтримку правопоряд­ ку, витрачається на суди, тоді як в інших європейських країнах суди отримують приблизно одну третину цих коштів.

115

Німецька конституція розглядає закон і право як два різні за змістом поняття, а правознавство тлумачить цей конституційний принцип як підставу для визнання обов'язковими неписаних пра­ вових норм.

Закріплюючи положення про розподіл влади, де правосуддя розглядається як один із трьох видів державної влади, Основний закон у наступному пункті цієї самої статті встановлює, що право­ суддя пов'язане «законом і правом». Ця лаконічна формула стала конституційною основою функціонування західнонімецьких судів, так само встановлюється, закріплений у Конституції перелік основ­ них прав і свобод громадян.

Із цих положень можна зробити важливий теоретичний і прак­ тичний висновок: судова влада наділена особливими функціями, і однією з найважливіших є винесення судження про те, що є право. Визнання за судовою владою таких повноважень є пануючою точ­ кою зору в західнонімецькій науці і судовій практиці. І хоча багато авторів не застосовують до ФРН термін «держава суддів», або «держава юстиції», вони згодні з висловлюванням, що юстиція має бути найважливішою опорою «правової державності».

Суди загальної юрисдикції та суди у трудових справах

Організація судів загальної юрисдикції регламентована у ФРН Законом про судоустрій 1879 p., що діє в редакції 1975 р. з деяки­ ми такими доповненнями. Система цих судів складається з чоти­ рьох інстанцій: дільничний суд - земельний суд - вищий суд землі - Федеральна судова палата (Верховний суд).

Компетенція судів загальної юрисдикції чітко поділяється на дві великі галузі - цивільну й карну, залежно від чого варіюються деякі елементи судоустрою, в тому числі склад судів.

Щодо цивільних справ, то суду першої інстанції - дільничному суду - підвідомчі всі майнові суперечки на суму до 5 тис. євро, а також деякі суперечки (наприклад, за договором найму житла) не­ залежно від ціни позову.

Значну кількість цивільних справ суддя розглядає одноосібно. Рішення дільничного суду може бути оскаржене до земельного суду, який у цих випадках є останньою інстанцією (до речі, оскар­ жуватись можуть тільки позови на суму більш ніж 500 євро). Для всіх інших цивільних справ першою інстанцією є земельні суди,

116

в яких рішення приймають як одноособовий суддя, так і колегія з трьох суддів (щодо більш складних категорій справ). Апеляцій­ ною інстанцією з рішень земельного суду є вищий суд землі. Звертатися до Федеральної земельної палати в подальшому можна тільки з питань права при сумі позову, що перевищує 40 тис. євро.

Відповідно до першого закону про реформу сімейного права від 14 червня 1976 р., у дільничних судах створені особливі відді­ лення у справах сімейного права. У них в основному розглядаються справи, що стосуються розлучень, а також стосунків дітей з бать­ ками, які розірвали шлюб. Суддя дільничного суду розглядає ці справи одноосібно.

Цивільному провадженню у ФРН взагалі притаманна вузька спеціалізація. Особливі відділення в судах розглядають справи, що виникли у сфері будівництва та сільського господарства. Крім то­ го, створені палати та сенати у справах про забудову й судноплав­ ство, торговельні палати (у складі судді і двох засідателів) у земель­ них судах.

Розподіл компетенції у кримінальних справах між судами загальної юрисдикції є досить складним. Як суди першої інстан­ ції, залежно від віку підсудного й суспільної небезпеки діяння, можуть виступати вісім судів різного складу - від одноособово­ го судді до палат, що засідають у складі трьох професійних суд­ дів і двох засідателів. Вибір суду в багатьох випадках залежить від прокуратури.

Одноособовий суддя розглядає справи про злочини, покарання за які не може перевищувати одного року позбавлення волі. Спра­ ви про злочини, за які може бути призначене покарання до трьох років позбавлення волі, розглядаються колегією, до якої входять професійний суддя і двоє засідателів. Загальне правило формуван­ ня кримінального суду можна сформулювати в такий спосіб: чим складніша справа, тим більшим є склад суду і більше в ньому професійних суддів. У вищій судовій інстанції справи вирішують п'ять професійних суддів без засідателів.

В особливе провадження виділені справи про молодь. Ними за­ ймаються особливі відділення дільничних і земельних судів. Осо­ би, які вчинили провини і злочини, що підпадають під юрисдикцію молодіжних судів, поділяються на дві вікові групи: від 14 до 18 ро­ ків та від 18 до 21 року. Судді таких судів повинні мати досвід спіл-

117

кування з молоддю. Якщо суд діє за участю двох засідателів, то одним із них має бути жінка; одноосібно суддя може приймати рішення тільки про виховні заходи щодо правопорушника.

Щодо вищих земельних судів слід особливо зазначити, що во­ ни не є елементом федеральної структури. Вищий земельний суд не є Верховним судом певної землі, на відміну, наприклад, від Верховного суду штату в США. В деяких землях діють кілька ви­ щих земельних судів: наприклад, у Баварії їх - чотири. Всього у ФРН до об'єднання країни було 20 таких судів. У галузі цивільних справ ці суди виступають тільки як апеляційна інстанція; в галузі кримінальної юрисдикції вони розглядають деякі найбільш значні справи у першій інстанції.

Федеральна судова палата (ФСП) - як вищий судовий орган країни - покликана забезпечувати єдність судової практики, хоча її рішення формально не мають сили прецеденту. Це - ревізійна інстанція. До її складу входять 11 сенатів з цивільних справ і п'ять з кримінальних, один з яких постійно засідає в Берліні. В серед­ ньому ФСП у порядку ревізії щороку розглядає 2-2,5 тис. цивіль­ них і близько 3,5 тис. кримінальних справ.

Компетенція федеральної палати останнім часом розширилася. В момент створення вона була наділена цивільною і карною юрис­ дикцією, однак поступово охопила певною мірою також трудову і соціальну сфери.

Суди у трудових справах історично відокремилися в самостій­ ну галузь західнонімецької юриспруденції з цивільного судачинства. Перший Закон про трудові суди був прийнятий у Німеччині в 1926 р. Сьогодні діє Закон 1958 р.

Компетенція трудових судів докладно визначена законом. Як правило, вона є їхньою винятковою компетенцією. До неї нале­ жать, насамперед, суперечки між профспілками й союзами робо­ тодавців, включаючи протиріччя, які виникли в результаті страй­ ків, у тому числі й питання відшкодування шкоди. До трудових судів надходить велика кількість спорів між окремими підприєм­ цями, з одного боку, і робітниками та службовцями - з іншого. Вони стосуються розмірів заробітної плати; відпусток і звільнень; матеріального відшкодування збитків, заподіяних робітником; спорів між учасниками спільно виконаної роботи щодо розподілу між ними загальної суми заробітку. Особливе значення мають спори, що виникають у зв'язку із застосуванням Закону про орга-

118

нізацію підприємства (наприклад, спори про вибори і розпуск на­ глядової ради підприємства, правомірності того чи іншого її рі­ шення, а також проблеми, що виникають у зв'язку із застосуван­ ням Закону про участь в управлінні підприємством, який регулює відносини робітників із власниками підприємства, а особливо межі їхнього втручання в організацію виробництва).

Трудові суди мають три інстанції. Перша з них утворюється відповідно до законів земель. Управління трудовими судами і службовий нагляд за їхньою діяльністю здійснюють міністри праці земель за згодою із відповідними управліннями юстиції. Другою інстанцією є земельні трудові суди, третьою - Федеральний тру­ довий суд. Усі трудові суди складаються з професійних суддів і засідателів. До палат трудових судів входять два засідателі: один із них представляє працівників, інший - роботодавців. У палатах, що розглядають справи на основі Закону про підприємства (такі пала­ ти формуються в судах першої і другої інстанцій), діють, крім професійного судді, чотири засідателі (по двоє від профспілок і роботодавців). Засідателі обираються на чотири роки і мають за­ безпечувати в ході розгляду інтереси кожної із сторін.

Справи у трудових судах в основному розглядаються відповід­ но до норм цивільного процесу, однак допускається ряд спроще­ них процедур для прискорення і здешевлення процесу. Слухання справи у трудовому суді починається зі спроби примирення сторін суддею. У випадку невдачі такої спроби справа переноситься на розгляд колегії. У трудовому суді першої інстанції сторони мо­ жуть виступати самостійно або їх можуть представляти довірені особи від профспілок або союзів підприємців. Адвокати в цій ін­ станції допускаються до судового розгляду лише у виняткових ви­ падках. У трудових судах земель сторони мають бути представлені адвокатами або довіреними особами від своїх професійних орга­ нізацій. У Федеральному трудовому суді представництво через адвоката є обов'язковим.

Законодавець у Законі від 1 липня 1979 р. розмежовує вирок і рішення суду в трудових справах. Рішення залишає більше мож­ ливостей для його оскарження, ніж вирок. У справах, що розгля­ даються на підставі Закону про організацію підприємства і Закону про участь в управлінні підприємством, а також у спорах з питань тарифів можуть бути прийняті тільки рішення. Рішення трудо­ вих судів можуть бути оскаржені в трудових судах земель лише

119