9.3. Підготовка до аналізу

Наступний етап роботи з текстом у 5-8 класах — словникова робота, у 9-11 — підготовка до аналізу твору.

Більшість сучасних методистів (Є.Пасічник, З.Рез, К.Мальцева, М.Черкезова) опускають цей етап. Але вчитель-практик чудово знає, що до аналізу художнього твору можна приступати лише тоді, коли учні не тільки прочитали текст, а й глибоко збагнули зміст прочитаного. З'ясувати це можна за допомогою різноманітних видів бесіди та словникової роботи.

Види літературної бесіди розрізняються залежно від того, яким чином розподіляється робота між учителем та учнями, яка її мета й завдання. Найдоцільнішими є так звана «вільна бесіда» та бесіда за заздалегідь підготовленими запитаннями. Вони мають бути простими, чіткими, конкретними й передбачати розгорнуту відповідь: викладатися в логічній послідовності (тобто спиратися на попередню відповідь і готувати до наступної). Важливо пам'ятати, що головне не кількість запитань, а їхня глибина, структурованість. Не слід перетворювати домашню «заготовку» на догму; якщо того вимагатиме ситуація, вчитель замінює головне запитання додатковим або й відмовляється від нього, імпровізуючи залежно від потреб.

Завершити бесіду можна складанням простого плану тексту: учні добирають заголовки до окремих логічно завершених частин художнього твору.

Словникова робота в середніх класах спрямована на поглиблення навичок вдумливого виразного читання та розуміння прочитаного, у старших — це перший етап самостійного дослідження художнього тексту.

Готуючись до цієї роботи, вчитель попередньо визначає, які слова або словосполучення потребують пояснення, виписує їх, перевіряє за словниками їхні значення. Щоб робота велась ефективніше, слід застосовувати різноманітні прийоми словникової роботи Серед них наведемо такі:

● Незрозумілі слова і словосполучення пояснюють самі учні. Цей прийом найдоцільніше використати першим, бо він активізує клас, виявляє його рівень знань.

Трапляються випадки, коли за пояснення лише одного слова вчитель виставляє «відмінно». Це доцільно тоді, коли тільки один з учнів спроможний відповісти на запитання.

Так, у 8 класі, вивчаючи тему «Вільям Шекспір та його трагедія «Ромео і Джульєтта», вводимо у словниковий запас учнів термін «катарсис» (від гр. ca’tharsis — «очищення», у розумінні «визволення душі від скверни, тіла — від шкідливих речей»), що вживається в естетиці. За Арістотелем («Поетика», розд. VII), глядач, стежачи за подіями трагедії, відчуває душевне хвилю-вання: співчуття, страх за долю героя тощо. Ці почуття призводять до катарсису—внутрішнього очищення й піднесення, що виховують і змінюють людину на краще.

Якщо в класі знайдеться учень, спроможний дати подібне пояснення, то, певна річ, його відповідь оцінюється.

* Якщо учні не можуть самостійно пояснити слово, звертаємо їхню увагу неї контекст, у якому його використано.

Так, читаючи монолог Фамусова з комедії О. Грибоєдова «Лихо з розуму», зупиняємося на словах «тупеем» і «куртаг». Їхні значення з'ясуємо, якщо уважно перечитаємо монолог.

* Звертаємось до прийому використання синонімічного ряду, котрий ґрунтується на уточненні лексичного значення слова шляхом добору до нього синонімів.

* Можна звернутися до виносок у тексті, котрі також з'ясовують значення окремих слів.

Зокрема, у вже згаданому творі О. Грибоєдова у виносках знаходимо:

«Тупеем не кивнут...» — мовиться про невеличкий уклін головою, який робив вельможа єкатерининської доби, коли носили перуки з високим начосом спереду — тупеєм (фр. Тоupet); «На куртаге ему случилось оступиться...» – мовиться про день великого прийому у палаці, який тоді звався куртагом (фр. соur — двір і нім. tag — день).

* Придадуться й словники. Важливо, щоб учні зверталися до різних джерел.

* Окремі слова доцільно записати на дошці чи на папері. Підключаючи зорову пам'ять, порушуємо одноманітне сприйняття, підвищуємо ефективність словникової роботи.

* Найважчі слова пояснюємо за допомогою наочності: малюнків, репродукцій, картин... Читаючи вірш М. Лєрмонтова «Бородіно», замало сказати, що «кивер» – військовий головний убір. Аби учні уявили його, треба показати відповідний малюнок.

* Частину слів має пояснити сам учитель. Насамперед це стосується словосполучень та виразів, котрі потребують поширеного коментування. Так, примітки лише до «Паломництва Чайльд-Гарольда» Дж. Байрона займають 15 сторінок! А без них неможливо зрозуміти зміст поеми, починаючи з її назви.

* Закінчивши заплановану словникову роботу, потрібно з'ясувати, чи залишилися в прочитаному тексті незрозумілі учням слова, пояснити їх.

Важливо відразу визначити слова, які слід записати до словничків, до зошита, інші ж – просто запам'ятати. Необхідно з'ясувати: до яких етапів роботи з текстом віднести словникову роботу.

На етапі підготовки до сприйняття художнього твору пояснюються ті слова, які утруднюють загальне сприйняття змісту. На етапі читання художнього твору — слова, які легко з'ясувати за допомогою контексту. Решта незрозумілих слів пояснюється після прочитання твору.

Коли вчитель переконається, що учні усвідомили зміст прочитаного, він переходить до наступного етапу роботи — аналізу художнього твору.

У середніх класах загальноосвітньої школи ще зарано подавати власне аналіз твору. Учні мають пройти складний шлях засвоєння основних літературознавчих понять, набути знань для подальшого аналізу текстів у старших класах.

Звернімося до рубрики «Теорія літератури» за програмою для 5 класу:

1. Поняття про усну народну творчість, її види, жанри. Міф, народна казка, особливості їх побудови та мови.

2. Поняття про літературна казку.

3. Поняття про науково-фантастичну та пригодницьку літературу.

Як бачимо, зміст цієї рубрики передбачає лише елементи аналізу твору. Те саме і в 6 та 7 класах.

Запитання й завдання, пропоновані посібниками-хрестоматіями для середніх класів, теж спрямовані здебільшого на з'ясування змісту тексту.

Щоб підготувати школярів до аналізу художнього твору в старших класах, потрібно врахувати програмові рубрики «Теорія літератури» з української й зарубіжної літератури та розпланувати цей матеріал у логічній послідовності в зв'язку з творами, що вивчаються. Спираючись на календарно-тематичний план, учитель складатиме відповідну систему запитань, спрямованих на перевірку розуміння учнями як змісту, так і форми твору. Таким чином, упродовж 5, 6 та 7 класів вони поступово засвоять елементи розгляду художнього твору, і лише тоді вчитеть зможе приступити до його шкільного аналізу, врахувавши такі три аспекти:

1) специфіку сприйняття матеріалу учнями (емоційний аспект);

2) міру науковості (тзшіва-іьний аспект);

3) виховне значення -іітератури (педагогічний аспек).

На відміну від академічного, шкільний аналіз художнього твору має насамперед виховне й розвиваюче значення. Він вчить розуміти і відчувати прекрасне, пробуджує дух творчості, розкриває особистість автора. Це сплав науки й мистецтва. Ось чому вчитель має поєднувати глибокі знання літературознавства з методичною підготовкою.

Шкільний аналіз художнього твору базується на літературознавчій концепції, але не копіює її.

Трансформуючи літературознавчий аналіз тексту в шкільний, важливо зберегти загальне осмислення твору, авторський задум та його втілення. Це залежить від обраного вчителем шляху аналізу — визначеної послідовності розбору художнього тексту.