9.1. Підготовка до сприйняття

Перший етап вивчення літературного твору в школі — підготовка до сприйняття. Його мета — зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Для цього використовуються такі методичні форми роботи:

— слово (або лекція) вчителя;

— фронтальна (або індивідуальна) бесіда;

— самостійне читання (вдома чи в класі) запропонованої вчителем додаткової літератури;

— спільна робота учнів та вчителя з картинами, ілюстраціями до творів тощо;

— словникова робота;

— прослуховування музичних творів;

— перегляд слайдів, діафільмів, уривків з кіно-, теле- й відеофільмів, які не ілюструють твір, а містять цікавий для учнів додатковий матеріал;

— екскурсії до музеїв, пам'ятників, пам'ятних місць тощо.

Творчий учитель сам обирає форму та методи реалізації мети; враховує кількість часу, необхідного для вступного заняття, вік учнів, особливості кожного окремого тексту та характер наявного фактичного матеріалу.

Так, у 5 класі програма відводить на вивчення літературних казок народів світу 17 годин. Перші з них доцільно використати для вступного уроку на тему «Чарівники приходять до дітей», який буде своєрідною підготовкою до подальшого сприйняття казок учнями. Це заняття проводиться в бібліотеці або вчитель запрошує бібліотекаря до класу. Учні заздалегідь готують тематичну книжкову виставку, добірку матеріалів, ілюстрації до улюблених казок тощо.

На цьому уроці доречно представити п'ятикласникам таких авторів та їхні твори:

Ш.Перро («Червона Шапочка», «Ріке з чубчиком», «Попелюшка, чи Кришталевий черевичок», «Спляча красуня», «Кіт у чоботях»); брати Грімм («Бременські музиканти». «Горщик каші», «Заєць та Їжак», «Семеро сміливців»); В.Гауф («Маленький Мук», «Каліф-лелека», «Карлик Ніс»);

Е.Т.А.Гофман («Лускунчик»): Р.Кіплінг («Мауглі», «Ріккі-Тіккі-Таві», «Цікаве слоненя»); У.Дісней («Білосніжка та семеро гномів»); І. Франко («Лис Микита», «Абу-Касимові капці». «Коли ще звірі говорили»); О.Пушкін («Золотий півник», «Про попа та робітника його Балду», «Про сплячу красуню та сімох богатирів») тощо.

Фрагмент уроку

У ч и т е л ь. Споконвіку розповідачі казок уявлялися малюкам добрими та симпатичними: милим білобородим дідусем з хитруватою посмішкою чи лагідною бабусею, що водночас плете і панчішки, і розповідь... Такий образ казкаря зберігся й донині. Доброта і лагідність, любов до дітей, тиха мудрість і якась відстороненість від земної суєти — їхні визначальні риси.

Але письменники-казкарі не уявні, а живі люди, котрі жили в різний час, належали до різних народів, мали різні долі. Об'єднує їх одне — щира любов до маленьких читачів. Діти всього світу віддячують казкарям, будуючи незнищенний і величний храм Пам'яті Дитинства у своїх душах.

Сьогодні ви — серед будівничих цього величного храму. Країна казок чекає на вашу увагу, творчість і любов.

— А що ви вже знаєте про Країну казок? Які книжки читали? Яких героїв зустрічали раніше на телеекрані?

У ч е н ь. Мені дуже подобаються казки Вільгельма Гауфа, зокрема «Холодне серце» та «Карлик Ніс». Я гадаю, він найдобріший з усіх казкарів. Я ще дізнався, що Гауф прожив лише двадцять п'ять років, був домашнім учителем і багато писав. Він нічого не залишав на потім, не гаяв часу, працював удень і вночі.

Учителю доречно навести уривок зі спогадів Юрія Нагібіна: «... моя бабуся вірила у Кощія Безсмертного, і в Бабу Ягу, і в Лісовика, і в Кобилячу голову, що розмовляє. Я розумів, що вона вірить, завмирав з жаху, і в жасі цьому була поезія приналежності до інобуття, вічної таїни. Нині діти мало коли почують з вуст дорослого справжню казку... Справжню казку можна знайти лише у книжці».

У ч е н ь. У мене вдома є гарна велика книжка братів Грімм. Її читала ще моя бабуся. На першій сторінці там зображено авторів — суворі, похмурі люди. Хіба можуть так виглядати ті. хто написав такі веселі казки, як «Бременські музиканти» чи «Семеро сміливців»?

У ч и т е л ь. Якоб та Вільгельм Грімм — брати, які щиро любили одне одного все життя. Обидва були відомими вченими-філологами, разом захоплювалися народною німецькою поезією, збирали фольклор. Удвох видали «Дитячі та сімейні казки», що уславили їхні імена на весь світ. Ми з вами спершу прочитаємо чимало казок братів Грімм. а потім подумаємо: сумні вони чи веселі, похмурі чи привітні, оманливі чи щирі.

У ч е н ь. У багатьох казках, які я читав, є «хатинка на курячих ніжках». Герой підходить до неї і каже: «Хатинко, хатинко, стань до лісу задом, а до мене передом...» І жоден з них не здогадався просто оббігти цю хатинку. Це ж набагато швидше, ніж чекати, доки вона оберта-тиметься.

У ч и т е л ь. Таємниця такої дивної поведінки героїв схована в давніх віруваннях, сліди яких і досі бережуть чарівні казки. У цьому випадку йдеться про ініціацію — обряд посвяти хлопчика в чоловіка, повноправного члена общини.

Юнака, котрий уже міг здобувати їжу та одружуватися, відводили в лісову гущавину, де заздалегідь будувалася хижка. Там жорстокими випробуваннями перевірялися його мужність, сміливість, стійкість, витривалість. Слабкодухі та фізично непідготовлені вмирали. Таким чином плем'я проводило своєрідний внутрішній добір, забезпечуючи собі виживання в складних умовах тогочасного життя.

Вважалося, що лісова хатина збудована так, що вхід її обернено не лише до лісової хащі, а й до «того світу». Щоб не втрапити до нього передчасно, слід було повернути хатку в інший бік. Ось так і з'явилася відома вам усім формула-закляття. З часом обряд забувся, а слова-замовляння, як відгомін тих давніх часів, зберегла казка.

У старших класах на етапі підготовки до сприйняття твору вчитель застосовує інші форми роботи. Так, готуючись до вивчення текстів з яскраво вираженим антивоєнним пафосом (Г.Бьолль «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...». Я.Гашек «Пригоди бравого вояка Швейка...», А.Ахліатова «Реквієм», В.Некрсісов «В окопах Сталінграда», Е.М.Ремарк «На Західному фронті без змін» тощо), важливо підготувати учнів до сприйняття творів цієї тематики.

Старшокласники замислюються над вічними питаннями сенсу буття, місця людини в ньому, вимогами, які ставляться до себе та інших. Тому важливо, щоб переконливе емоційне слово вчителя навернуло юне серце до книжки, щоб у книжці шукали наші діти відповіді на свої запитання, шукали гідний орієнтир, взірець для наслідування.

Ось яким може бути етап підготовки до сприйняття твору про Велику Вітчизняну війну.