4. Професійно-педагогічна компетентність учителя фізичної культури

   1. Види педагогічної компетентності

Зміни і перетворення в будь-якій сфері людської діяльності повинні починатися із змін і перетворень її суб’єкта, її творця. Сукупність особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання педагогічної діяльності, визначається поняттям «професійна компетентність», яка відображає єдність теоретичної і практичної готовності педагога. А.К. Маркова виділяє декілька видів професійної компетентності, наявність яких вказує на зрілість людини в професійній діяльності:

• спеціальна компетентність – володіння власне професійною діяльністю на достатньо високому рівні, здатність проектувати свій подальший професійний розвиток;

• соціальна компетентність – володіння умінням вести спільну професійну діяльність, співпрацювати, а також вести соціальну відповідальність за результати своєї праці;

• особистісна компетентність – володіння способами особистісного самовиразу і саморозвитку, засобами протистояння професійним деформаціям особистості;

• індивідуальна компетентність – володіння способами самореалізації і розвитку індивідуальності в рамках професії, готовність до професійно-особистісного росту, самоорганізації і самореабілітації.

В педагогічні й діяльності недопустима наявність вузькоспеціальної компетентності, професіоналізм викладача визначається поєднанням всіх видів професійної компетентності.

А.А. Деркач відмічає види професійної компетентності педагога, як сторони професіоналізму. При цьому кожний вид професійної педагогічної компетентності складається з професійних педагогічних знань і умінь, професійних педагогічних позицій (як стійких відносин педагога до діла, до учнів, колег, до себе), професійно важливих якостей особистості.

Перша сторона професіоналізму педагога – компетентність в педагогічній діяльності – включає в себе:

1. Знання про сутність праці учителя, про психологічні і вікові особливості учнів, про замість навчальних програм та ін.;

2. Педагогічні уміння:

• уміння відбирати, групувати і обновляти навчальний матеріал;

• уміння вивчати учнів (їх пам’ять, мислення, увагу, стан освіченості і вихованості) прогнозувати їх «зону найближчого розвитку»;

• уміння відбирати і комбінувати методи, засоби і форми навчання і виховання, адекватні здібностям і можливостям учнів;

• інноваційні уміння як пошук нових педагогічних завдань, способів (технологій);

• уміння ставити проблеми і проводити дослідження, експериментувати та ін.;

• професійно-педагогічна направленість (предметних, методист, діагност, майстер, новатор, дослідник, експериментатор та ін.);

• професійно важливі якості особистості;

• педагогічна ерудиція і усвідомленість;

• педагогічне мислення (здатність до аналізу педагогічних ситуацій і прийняття рішень з врахуванням особливостей учнів);

• педагогічна інтуїція (швидке одночасне прийняття педагогічного рішення з врахуванням передбачення розвитку ситуації без розгорнутого усвідомленого аналізу);

• педагогічна імпровізація (віднаходження неочікуваного педагогічного рішення і його втілення);

• педагогічна спостережливість (розуміння сутності педагогічної ситуації по зовнішнім незначним ознакам);

• педагогічний оптимізм (підхід до учнів з оптимістичною гіпотезою і вірою в їх можливості);

• педагогічне прогнозування (уміння передбачати поведінку учнів, передбачати їх і свої труднощі).

Друга сторона професіоналізму педагога – компетентність в педагогічному спілкуванні (комунікативна компетентність) – містить:

1. Знання про завдання і засоби спілкування, про педагогічну етику.

2. Педагогічні уміння: вміння ставити широкий спектр завдань і гнучко їх перебудовувати в ході спілкування; уміння враховувати позицію інших учасників спілкування; терпимість до неподібності іншої людини; уміння переважного використання організуючих дій порівнянно з онінюючими і дисциплінуючими; використання демократичного стилю і відкритої позиції в спілкування; уміння вивчати і оцінювати досвід колег, брати участь в педагогічній співпраці та ін.

3. Професіонально-педагогічні позиції: гуманіст, «психотерапефт», актор, учасник і суб’єкт педагогічної співпраці.

4. Професійно важливі якості особистості:

• педагогічна емпатія, співпереживання;

• педагогічний такт (розумна дія при виборі дій на учнів з врахуванням умов і можливостей учасників спілкування);

• педагогічна чутливість;

• емоційна саморегуляція та ін.

Третя сторона професіоналізму педагога – особистісно-індивідуальна компетентність, яку утворюють:

1. Знання по психологію особистості.

2. Педагогічні уміння:

• уміння вивчати і розвивати особистість учнів;

• уміння вивчати і розвивати свої особистісні якості, розуміти і зберігати моральні цінності в праці педагога;

• уміння будувати і реалізовувати плани свого особистісного і професійного саморозвитку; уміння вивчати, хронометрувати процес своеї праці;

• уміння бачити сильні і слабкі сторони своєї праці, особливості свого індивідуального стилю; уміння підтримувати працездатність;

• професіональні і педагогічні позиції: самодіагностика, усвідомлена індивідуальність.

3. Професійно важливі якості:

• целеполагание (здатність будувати свою діяльність з врахуванням можливостей учнів; будувати плани власного професійного розвитку);

• педагогічна рефлексія (звернення свідомості педагога на самого себе, педагогічна самосвідомість);

• педагогічні здібності розуміти іншу людину і впливати на неї.

Л.М. Митина в загальній структурі педагогічної компетентності виділяє конфліктну компетентність, яка розглядається як «рівень розвитку усвідомлення про діапазон можливих стратегій поведінки в конфлікті і уміння реалізовувати ці стратегії в конкретній життєвій ситуації» (Хасан Б.І., 1996, с. 65).

Основна мета роботи в галузі практичної конфліктології – дати вчителю можливість сформувати конструктивне відношення до конфліктів, знизити страх перед їх виникненням, оволодіти способами аналізу і вирішення типових їх проявів. Більш того, необхідно створити умови для того, щоб педагог міг використовувати конфлікти в цілях навчання, виховання і управління, іноді навіть спеціально провокуючи конфліктні ситуації.

Ще одним частковим видом педагогічної компетентності є на думку Л.М. Митиної, компетентність учителя і галузі здоров’я, так як обумовлює збереження і зміцнення професійного здоров’я вчителя, психічного і фізичного здоров’я учнів.

Психологічною умовою розвитку педагогічної компетентності є усвідомлення учителем необхідності підвищення своєї загальнолюдської і спеціальної культури і ретельної організації спілкування як основи розвитку і навчання в школі.

Отже, педагогічна компетентність потребує від учителя осмислення широкого спектру педагогічних, психологічних, соціальних, фізіологічних, культурних та інших проблем пов’язаних з освітою.

Динаміка розвитку педагогічної компетентності визначається зміною репродуктивного рівня виконання дій і операцій творчим; гамонією і ускладненням діяльнісних, комунікативних і мотиваційних компонетів педагогічної компетентності.