34. Планування тур діяльності.

Планування — один з найважливіших інструментів економічної політики. Дуже часто планування розглядають у системі менеджменту або управління. Управління — це процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, щоб сформулювати цілі організації та досягти їх (рис. 1.1).

Схема системи управління

Для цього планування поділяють на три послідовні етапи:

• Вивчення існуючого стану підприємства як у зовнішньому середовищі, так і у внутрішньому.

• Визначення місії та цілей майбутньої діяльності організації.

• Вироблення конкретних стратегічних, тактичних та оперативних планів дій, направлених на досягнення визначених цілей та місії.

• Планування являє собою набір дій і рішень, зроблених керівництвом, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягнути своїх цілей.

Процес планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання — забезпечити нововведення і зміну в організації у достатній мірі. Загалом, процес стратегічного планування є тією "парасолькою", під яку ховаються всі управлінські функції.

35. Технологічний складник макросередовища тур бізнесу.

Технологічний складник макросередовища турбізнесу визначається сукупністю засобів, процесів, операцій, за допомогою яких елементи, що входять у виробництво перетворюються на ті, що виходять з нього. Технологія є одночасно внутрішньою змінною і зовнішнім фактором. Як зовнішній фактор вона відображає рівень науково-технічного розвитку, що впливає на організацію, наприклад, у галузі автоматизації, інформатизації тощо. Технологічні нововведення впливають на ефективність, з якою продукти можна виготовляти і продавати, на швидкість старіння продукту, на способи збирання, зберігання і поширення інформації, а також на те, які послуги і нові продукти можуть очікувати споживачі від організації. Щоб зберегти конкурентну спроможність, кожна організація змушена використовувати досягнення науково-технічного прогресу, принаймні ті, від яких залежить ефективність її діяльності. Особливо потужний вплив на розвиток туризму мають транспортні технології, техніка для готельного і ресторанного бізнесу, комунікаційне обладнання, активне запровадження інтернет-технологій і розвиток електронної комерції.

36. Економічні функції туризму.

Вплив туризму на економіку можна визначити завдяки економічним функціям туризму.

Виробничо-обслуговуюча функція реалізується туристичними підприємствами шляхом використання таких виробничих факторів, як праця, земля, капітал та інформація. Комбінування виробничих факторів для виробництва нового продукту створює додану вартість. Такий процес називають накопичуванням цінностей. Туристичні підприємства виробляють нові продукти, найчастіше послуги, і сприяють накопиченню цінностей, тобто виконують виробничу функцію.

Для забезпечення надання туристичних послуг необхідний персонал. Є думка, що туристична сфера дуже персоніфікована. Отже, другою найважливішою функцією туризму є функція забезпечення зайнятості. На кількісне зростання кадрів у туристичній сфері впливає впровадження технічних розробок. Технічні та технологічні засоби полегшують роботу, але не можуть замінити спілкування з гостем. Туризм сприяє зайнятості населення прямо (отримання населенням робочих місць безпосередньо в туристичних підприємствах — готелях, транспортних підприємствах, турбюро) та опосередковано (зайнятість в інших — допоміжних та суміжних — галузях).

Функція створення доходу тісно пов'язана з попередньою. Використовуючи економічну термінологію, можна сказати, що економічна діяльність в туристичній сфері робить внесок у створення національного доходу. Насамперед це стосується тих, хто безпосередньо працює у сфері туризму. Але слід враховувати і доходи інших осіб, які виникають у результаті обороту коштів, якщо такі особи були постачальниками певних товарів для туристичного підприємства.

Ефект збільшення національного доходу в туризмі має насамперед регіональне значення, особливо зважаючи на той факт, що первинна виручка туристичних підприємств переходить у сферу регіональної торгівлі, промисловості та сільського господарства (ефект мультиплікатора).

У регіональному аспекті важливу роль відіграє функція згладжування (вирівнювання), яка виявляється в тому, що туризм сприяє розвитку структурно слабких регіонів. Досить часто туристи цікавляться регіонами з неушкодженою природою та первинними ландшафтами, з переважанням сільського господарства. Для місцевих мешканців таких регіонів туризм стає додатковим джерелом доходів. Функція вирівнювання має і міжнародне значення. Так, наприклад, для невеликих острівних держав туризм стає джерелом споживання місцевих товарів і послуг. У цілому туризм сприяє перерозподілу доходів між країнами індустріального та сільськогосподарського виробництва.

Функція нівелювання платіжного балансу відображає значення балансу витрат місцевих туристів, які виїжджають за кордон, поряд з їхніми доходами, отриманими від наданих іноземним туристам товарів і послуг.