4.2. Нумерація

Нумерацію сторінок, питань, пунктів (підпунктів), малюнків, таблиць, формул указують арабськими цифрами без знаку №.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний лист, який включають в загальну нумерацію сторінок, але не проставляють його номер. Наступні сторінки нумерують в правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як ЗМІСТ, ВСТУПУ, ВИСНОВОК, СПИСКУ ЛІТЕРАТУРИ не мають порядкового номера. Проте, всі листи, на яких розміщені вказані структурні частини, нумерують в звичайному порядку. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «6. ВИСНОВОК».

Пункти нумерують у межах кожного питання. Номер пункту складається з номера питання і порядкового номера пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера пункту повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій пункт другого питання). Потім в тому ж рядку йде заголовок пункту.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки) і таблиці необхідно розташовувати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають в загальну нумерацію сторінок. Таблиці і малюнки, розміри яких більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадки в тексті або додатках.

Примітки до тексту або таблиць, в яких указують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно у межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному листі декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то його не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Після передруку рукопис курсової роботи треба ретельно віднімати. Всі помилки і описки необхідно виправити. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: на одній сторінці не більше двох виправлень від руки чорним чорнилом.

При використанні ПК, переносячи файл курсової роботи з одного комп'ютера на іншій для розпечатування (якщо в цьому є необхідність), обов'язково потрібно перевірити на перегляді всі сторінки файлу, щоб не допустити зрушення тексту, таблиць, малюнків, щоб не порушити розташування матеріалу.

4.3. Представлення графічного матеріалу

Схема - це зображення, яке передає за допомогою умовних позначень без збереження масштабу основну ідею якого-небудь пристрою, споруди або процесу і показує взаємозв'язок їх головних елементів.

Діаграма - один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно демонструють і аналізують статистичні дані. Відповідно формі побудови розрізняють діаграми плоскі, лінійні і об'ємні. У курсових роботах найчастіше використовують лінійні діаграми, а з площинних – стовпчикові і секторні.

Результати обробки числових даних можна представляти у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин і їх співвідношень через геометричні фігури, крапки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для підвищення наочності ілюстративного матеріалу. На графіці слід писати лише умовні буквені позначення, прийняті в тексті. Написи, які стосуються кривих і крапок, залишають тільки в тих випадках, якщо їх не багато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку приводять в підписі під малюнком.

Якщо крива, зображена на графіці, займає невеликий простір, то для економії місця числові розділення на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, у межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Всі види ілюстрацій (графіки, схеми, діаграми і так далі) позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, представлених в додатках.

Номер ілюстрації складається з номера питання курсової роботи і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Мал. 1.2. (другий малюнок першого питання). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі представлена одна ілюстрація, то її нумерують по загальних правилах. Приклад ілюстрації приведений в Додатку В.

Не слід оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що поміщається в підписи. У тому місці, де указується тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках - (Мал. 3.1). Якщо посилання розташоване на одній сторінці, а ілюстрація - на іншій сторінці, то посилання має вигляд (див. рис.3.1) або пояснення вигляду: «...как це видно з мал. 3.1», або «... як це показано на мал. 3.1».