антологія / Gnuchkyi_kurs_analitika

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Центр наукових досліджень

Гнучкий режим курсоутворення: етапи запровадження та можливі наслідки

для економічного розвитку України

Київ – 2010

УДК 336.74(477)

Міщенко В.І., Нідзельська І.А., Кулінець А.П., Шульга С.О. Гнучкий режим курсоутворення: етапи запровадження та можливі наслідки для економічного розвитку України: Науково-аналітичні матеріали. Випуск 15. К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2010. – 124 с.

Вибір оптимального валютного режиму, який би повною мірою відповідав сучасним реаліям і забезпечував прискорення економічного розвитку країни є одним з актуальних питань сьогодення. Це зумовлено тим, що валютнокурсова політика впливає на всі сектори економіки й зачіпає інтереси всіх суб’єктів валютного ринку. Наявні позитивні аспекти застосування гнучкого режиму курсоутворення посилюють актуальність дослідження наслідків переходу України на режим плаваючого валютного курсу та визначення макроекономічних передумов його запровадження. У роботі висвітлено сутність та класифікацію валютних режимів, наведено особливості їх зміни в окремих зарубіжних країнах, узагальнено економічні та технічні передумови ефективної зміни валютного режиму, визначено основні ефекти та ризики девальвації та ревальвації обмінного курсу, обґрунтовано вплив його динаміки на поведінку суб’єктів господарювання та населення, запропоновано етапи переходу до гнучкого режиму курсоутворення гривні.

Комп’ютерна верстка Сєкарєва І.А.

Рекомендовано до друку Вченою радою Університету банківської справи Національного банку України (протокол № 2 від 11 листопада 2009 р.).

Точка зору авторів не обов’язково співпадає з офіційною позицією Національного банку України.

У разі цитування посилатися на Центр наукових досліджень НБУ. Посилання на НБУ не допускаються.

Із науковими працями Центру наукових досліджень Національного банку України можна ознайомитися на офіційному сайті http://www.bank.gov.ua/Publication/research.htm

Центрнаукових дослідженьНБУ. Адреса: 06001, Київ, Інститутська, 9.

♥ МіщенкоВ.І., НідзельськаІ.А., Кулінець А.П., Шульга С.О., 2010.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Ефективність режиму ва-

лютного курсу визначається насамперед ціновою стабільністю, низьким і передбачуваним рівнем інфляції, а також можливістю кращого адаптування до внутрішніх і зовнішніх шоків, що в більшій мірі забезпечується в умовах гнучкого режиму курсоутворення. Однак запровадження цього валютного режиму може як сприяти отриманню позитивного ефекту, так і призвести до певних втрат для суб’єктів валютного ринку внаслідок апреціації чи депреціації обмінного курсу.

Останнім часом в умовах фінансової кризи в Україні здійснюються заходи в напрямку поступового надання більшої гнучкості гривні з метою зниження спекулятивного тиску на обмінний курс національної валюти, що посилює необхідність виявлення наслідків подальшого зростання його волатильності для економічного розвитку країни. Враховуючи те, що умови, в яких здійснюється зміна режиму курсоутворення, безпосередньо впливають на рівень ризику, пов’язаного з динамікою валютного курсу, постає нагальна потреба у визначенні ефективних передумов надання гнучкості гривні й формування основних етапів переходу на плаваючий режим обмінного курсу.

Ступінь розробленості проблеми. Теоретичні та практичні аспекти надання більшої гнучкості обмінному курсу гривні досліджувались як міжнародними організаціями, так і провідними вітчизняними й зарубіжними вченими. Зокрема, питанням механізму курсоутворення та валютного регулювання, важливість яких обумовлена специфікою реалізації валютної політики, спрямованої на формування сприятливої динаміки обмінного курсу національної валюти у відповідності до економічного стану країни, присвячено праці вітчизняних науковців і державних діячів: Н.І. Гребеник, О.В. Дзюблюк, В.І. Міщенко, В.С. Стельмах, Ю.М. Шамшетдінов, А.В. Шаповалов, О.А. Щербакова та ін. Наслідки певного тренду валютного курсу для окремих макроеконо-

5

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД ЗАСТОСУВАННЯ РЕЖИМУ ПЛАВАЮЧОГО ВАЛЮТНОГО КУРСУ

1.1. Сутність та класифікація валютних режимів

Валютний курс є вагомим інструментом державної політики, ефективне регулювання якого, як одного з основних складових механізму формування позитивної динаміки макроекономічних показників, є суттєвим фактором створення сприятливих умов для нарощування виробництва та зростання чистого експорту – визначального фактора економічного розвитку країни.

Основними формами реалізації валютно-курсової політики є встановлення валютних режимів, які, в залежності від дійсної поведінки валютних курсів, формують так звану де-факто класифікацію [69]:

Режим обмінного курсу без суверенного платіжного засобу

(еxchange arrangements with no separate legal tender). Валюта іншої країни циркулює як єдиний законний засіб платежу (формальна доларизація), або країна належить до монетарного чи валютного союзу, в якому циркулює такий же, як і в союзі, засіб платежу. Встановлення таких режимів означає повну відмову від контролю над внутрішньою грошово-кредитною політикою.

Режим валютного бюро (сurrency board policy)1. Монетарний режим, заснований на експліцитному законодавчому зобов’язанні обмінювати національну валюту на вказану іноземну валюту за твердим валютним курсом, у поєднанні з обмеженнями емісійних органів на виконання їх законних зобов’язань. Це означає, що національна валюта випускається лише проти іноземної валюти і повністю підкріплюється валютними резервами, залишаючи ли-

1 У літературі існує багато варіантів перекладу словосполуки “сurrency board” – валютний комітет, валютне регулювання, механізм стовідсоткового резервування, валютнийщит, валютнезабезпечення, валютнаприв’язка грошовоїсистеми.

8

ше невелику свободу для дискреційної монетарної політики і повністю виключаючи традиційні функції центрального банку, такі як монетарний контроль і кредитор останньої інстанції. Деяка гнучкість може дозволятись залежно від жорсткості вимог встановленого валютного бюро.

Впроваджуючи режим валютного бюро країна імпортує довіру до валюти з країни, валюта якої обрана як якір. Тому впровадження такого режиму доцільне у випадку недостатньої довіри до монетарної влади, або коли центральний банк лише створюється як нова інституція чи впроваджується нова валюта. Режим валютного бюро зазвичай обирається для попередження нестабільності або для відновлення конвертованості валюти під час криз.

Важливим наслідком впровадження валютного бюро є зміна в інфляційних очікуваннях. Вони повільно наближаються до рівня інфляції країни, до валюти якої прив’язана національна валюта. Ціни також стають більш гнучкими й поступово знижуються через зростання довіри до режиму валютного бюро, виражаючи тим самим впевненість економічних агентів у тому, що рівень цін не буде змінюватись. Підвищена довіра у валютному режимі таким чином впливає на гнучкість цін, відображаючи зміни в реальному секторі, а не порушення, спричинені монетарною політикою центрального банку.

Основна перевага валютного бюро – це його вплив на макроекономічну дисципліну. При цьому режимі центральний банк не може фінансувати дефіцит бюджету, що створює прямі бюджетні обмеження. З іншого боку, центральний банк не може рефінансувати банківські установи, що змушує останні обмежувати кредитування реального сектору для уникнення ризиків. У цьому разі макроекономічна дисципліна трансформується в мікроекономічну на рівні компаній. Ключова риса валютного бюро – гарантія конвертованості валюти. Вона забезпечується повним покриттям грошової бази резервами в іноземній валюті. Якщо резерви неадекватні, потребується їх поповнення до впровадження режиму.

Режим фіксованої прив’язки (conventional fixed peg arrangements). Країна прив’язує свою валюту в межах маржі + 1% або менше проти іншої валюти; в рамках спільної домовленості, як в механізмі регулювання валютних курсів (Exchange Rate Mecha- nism-II); або до корзини валют країн, найбільших торгових і фінансових партнерів, і ваги валют залежать від територіального

9

розподілу торгівлі, послуг і потоків капіталу. Набір валют може бути стандартизований, як у випадку СПЗ. Дозволяється коливання обмінного курсу в межах 1% від центрального курсу або максимальний/мінімальний обмінний курс може залишатись в межах 2% маржі на протязі хоча б трьох місяців. Грошово-кре- дитна влада підтримує фіксований курс за допомогою прямих інтервенцій або опосередкованого впливу (наприклад, через використання процентної політики, валютного контролю). Попри обмеженість, гнучкість грошово-кредитної політики залишається більшою, ніж за режимів без суверенного платіжного засобу і валютного бюро, тому що виконуються традиційні функції централь-

ного банку. У випадку режиму фіксованої прив’язки з коридором

(рegged exchange rates within horizontal bands) обмінний курс під-

тримується в означених межах більше, ніж 1% від встановленого центрального курсу, або маржа між мінімальним і максимальним курсом перевищує 2%. Прив’язка може здійснюватись до єдиної валюти в рамках спільної домовленості, або до корзини валют. Реалізація грошово-кредитної політики обмежується шириною валютного коридору.

Режим повзучої прив’язки (сrawling peg). Курс національної валюти прив’язується до іноземної валюти, але може бути скоригований при зміні визначеного ринкового індикатора відповідно до попередньо встановлених правил. Такими індикаторами зазвичай виступають різниця в рівнях інфляції за деякий минулий період із країнами – основними торгівельними партнерами та різниця між офіційним і неофіційним валютними курсами. Розрізняють два види прив’язки: до майбутнього (forward looking) і до минулого періоду (backward looking). Підтримка режиму повзучої прив’язки накладає певні обмеження на грошово-кредитну політику, які подібні до режиму фіксованої прив’язки. У випадку режиму повзу-

чої прив’язки з коридором (еxchange rates within crawling bands)

курс національної валюти підтримується в рамках коливань від центрального курсу принаймні на 1%, або маржа між мінімальним і максимальним курсом перевищує 2%, і центральний курс або маржа періодично можуть коригуватися відповідно до змін визначених ринкових індикаторів. Рівень гнучкості валютного курсу залежить від ширини коридору, який може бути симетричним стосовно центрального курсу, або може розширятись асиметрично відповідно до зміни верхньої чи нижньої межі (в останньому випадку може не бути попередньо оголошеного централь-

10