антологія / Gnuchkyi_kurs_analitika

Другий етап надання гнучкості гривні

Другий етап має супроводжуватися розширенням коридору обмінного курсу гривні залежно від економічного розвитку країни та підготовленості суб’єктів валютного ринку, а відповідно й зменшенням участі Національного банку в регулюванні валютного курсу.

У визначенні напряму монетарної політики та її впливу на макроекономічні показники вирішальну роль відіграватиме облікова ставка. Оскільки в умовах встановлення валютного коридору Національний банк продовжує здійснення інтервенцій, хоча їх кількість зменшується (потреба в інтервенціях виникає лише у випадках виходу обмінного курсу за межі коридору), необхідно змінювати напрям валютної політики від девізної до дисконтної.

Волатильність валютного курсу сприятиме подальшому зниженню рівня доларизації та ефективному розвитку інструментів хеджування валютного ризику, що також має стимулювати розвиток фондового ринку та його інструментів.

Поступова зміна валютного коридору має узгоджуватися з відповідною лібералізацією валютного регулювання. Зокрема, доцільно зменшити кількість операцій, які підлягають обов’язковому ліцензуванню, та надати їм реєстраційний та повідомний характер з одночасним підвищенням ефективності моніторингу руху капіталу.

Визначені заходи мають супроводжуватися прискоренням економічного розвитку країни та відповідної динаміки основних макроекономічних показників, зокрема: зростанням позитивного сальдо платіжного балансу, ВВП, сталим низьким рівнем інфляції, ефективним управлінням державним боргом, підвищенням продуктивності праці, зниженням рівня безробіття тощо.

Навіть в умовах плаваючого валютного режиму центральні банки більшості країн не відмовляються повністю від проведення інтервенцій, що вимагає постійного акумулювання необхідного рівня валютних резервів для виходу на міжбанківський валютний ринок із метою усунення негативних тенденцій, мінімізації можливих економічних криз, а такождля проведення зовнішніх розрахунків.

У визначених умовах залишається актуальним своєчасне подання достовірної статистичної інформації щодо операцій на валютному ринку та їх вплив на динаміку макроекономічних показ-

91

ників для забезпечення миттєвого реагування Національного банку та уряду на можливі негативні зміни.

Стимулювання економічного розвитку країни вимагає адекватних змін податкового законодавства, формування сприятливих умов для розвитку суб’єктів малого підприємництва та виробництва в цілому, поліпшення інвестиційного клімату, що позитивно впливатиме на зменшення тіньової сфери економіки, а відповідно й зниження обсягу позабанківського грошового обігу. Це надасть більші можливості підвищення ефективності регулювання Національним банком грошово-кредитного ринку, зокрема через посилення дієвості процентної політики.

Коливання обмінного курсу в межах вузького коридору в умовах наявності постійного тиску на гривню може призвести до перегляду меж валютного коридору, що підвищуватиме ризик спекулятивних атак на гривню.

В умовах значного розширення валютного коридору (15 %), яке супроводжуватиметься сталим прискоренням економічного розвитку країни, адаптуванням населення та суб’єктів валютного ринку до волатильності обмінного курсу гривні та їх навчанні ефективно застосовувати різні інструменти хеджування валютного ризику, доцільно поступово знижувати рівень валютних обмежень. Зокрема, поетапно спростити процедуру надання прямих іноземних інвестицій за кордон та операцій з довгостроковими казначейськими зобов’язаннями.

Третій етап надання гнучкості гривні

Цей етап має характеризуватися встановленням плаваючого валютного курсу. Нині лише 21,3 % країн (див. р. 2) застосовують режим вільного плавання, натомість як плаваючий валютний курс з регулюванням – 23,4 %, що свідчить про втручання центральних банків у разі негативної динаміки обмінного курсу, незначна різниця між значеннями певною мірою обумовлена розгортанням фінансової кризи, оскільки за стабільної економічної ситуації у 2006 р. розподіл становив 13,4% і 27,3% відповідно. Таким чином, на нашу думку, третій етап надання гнучкості гривні має характеризуватися встановленням плаваючого валютного курсу з регулюванням, запровадження якого має узгоджуватися як з макроекономічними показниками, так і з лібералізацією валютного регулювання. Зокрема, на цьому етапі доцільно зняти вимогу щодо строків

92

надходження виручки за експортно-імпортними операціями, що має супроводжуватися пом’якшенням валютного контролю.

В умовах сталого економічного розвитку необхідно продовжувати лібералізацію валютного регулювання, зокрема в частині спрощення процедури здійснення портфельних інвестицій за кордон, активізації короткострокових трансакцій (операції з акціями та короткостроковими казначейськими зобов’язаннями), проведення валютних операцій підприємств (цей вид операцій варто лібералізувати раніше за операції з іноземною валютою населенню через те, що значно менша кількість фізичних осіб задля здійснення трансакцій буде утворювати юридичну особу, що сприятиме зниженню ризику небажаного відтоку капіталу).

За плаваючого валютного курсу посилюється важливість ефективного застосування інструментів регулювання валютного ринку, що можливо досягнути лише за умов повної незалежності Національного банку у їх виборі, особливо в умовах таргетування інфляції. За результатами дослідження МВФ, для ефективного переходу до режиму тергетування інфляції мають сформуватися такі інституційні вимоги та макроекономічні умови, що включають [72, c. 19–20]: 1) наявність повноважень центрального банку для здійснення явного, публічно оголошеного, таргетування інфляції як основної мети монетарної політики; 2) операційну незалежність і відповідальність центрального банку; 3) прозорість проведення та оцінки дій монетарної політики, що сприяють посиленню відповідальності; 4) відповідна методологія для прогнозування та вимірювання інфляції та її зв’язок з іншими макроекономічними агрегатами; 5) орієнтовану на майбутнє операційну процедуру, що систематично включає прогнози в дії монетарної політики та реагує на відхилення від таргета; 6) підтримуючу фіскальну політику; 7) фінансовий сектор, що добре регулюється, наглядається та управляється.

На всіх етапах надання гнучкості гривні особливого значення набуває розвиток якісної системи моніторингу руху капіталу, нагляду за валютними операціями та методами регулювання валютних ризиків з урахуванням світового досвіду. Вдосконалення системи моніторингу має сприяти ефективному запобіганню можливим негативним тенденціям функціонування банківської системи та економіки в цілому. Крім того, необхідно посилювати вимоги до якості аналізу кредитоспроможності позичальників фінансового сектору економіки.

93

Такий підхід сприятиме сталому економічному розвитку, що забезпечить сприятливу динаміку обмінного курсу гривні та зниження обсягу, частоти здійснення інтервенцій та покращить їх якість, що дозволить збільшити прибутковість від розміщення валютних резервів країни.

Стабільність внутрішньої та зовнішньої ситуації має бути індикатором спрощення процедури відкриття рахунків у іноземній валюті та надання дозволу на операції з гривневими рахунками за межами країни. Опріч це, варто поступово збільшувати максимальну суму безперешкодного переказу коштів резидентами нерезидентам, продовження терміну, після закінчення якого придбана іноземна валюта має бути реалізована на міжбанківському ринку.

В умовах погіршення макроекономічної ситуації або негативного відхилення обмінного курсу від заданих параметрів Національний банк має на свій розсуд застосовувати будь-які інструменти для усунення негативних факторів.

Індикаторами ефективного функціонування валютного режиму є насамперед цінова стабільність, яка супроводжується використанням прогресивних методів прогнозування інфляції та відповідність її фактичному рівню, що узгоджується з незалежністю Національного банку та прозорістю монетарної політики.

Здійснення переходу до нового режиму валютного курсоутворення потребує внесення змін до низки нормативно-правових актів. Першочерговими підготовчими заходами до надання гнучкості гривні має бути внесення змін до Закону України від 26 червня 1997 р. №400/97-ВР «Про збір на обов’язкове пенсійне страхування» в частині вилучення об’єкту оподаткування та платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування за операціями з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти (стаття 1 п. 5; стаття 2 п. 4).

З огляду на посилення валютного ризику в умовах запровадження гнучкого режиму курсоутворення виникає необхідність сприяння розвитку ринку похідних фінансових інструментів, зокрема через удосконалення законодавства та усунення наявних суперечливих положень. Окрім цього, державна політика має бути спрямована на розвиток ринку державних цінних паперів, що матиме позитивний вплив на розвиток форвардних операцій.

Другий етап запровадження гнучкого курсоутворення гривні має характеризуватися внесенням змін до Правил функціонуван-

94

ня Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, зокрема в частині, що стосується порядку купівлі та продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Поступова лібералізація валютного регулювання зумовлює необхідність на кожному етапі надання гнучкості гривні вносити відповідні зміни до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від

19.02.1993 р. № 15-93.

У кінці другого та на початку третього етапів доцільно подовжити термін зарахування виручки резидентів у іноземній валюті на валютні рахунки, що вимагатиме внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. №185/94-ВР.

Таким чином, за результатами проведеного дослідження сформована оптимальна модель переходу від фіксованого обмінного курсу гривні до більш гнучкого його формування в стабільних економічних умовах (табл. 4.1).

95

Продовження табл. 4.1.

Закінчення табл. 4.1.

Третій етап (плаваючий валютний режим із регулюванням)

*Має важливе значення на всіх етапах зміни режиму курсоутворення.

**Лібералізаціявалютногорегулюванняпершзавсемаєбутиспрямовананасуб’єктівгосподарювання, апотім– нафізичнихосіб.

99

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження основних етапів та наслідків запровадження гнучкого режиму курсоутворення отримано такі результати:

1.Обґрунтовано, що вагомим інструментом забезпечення сталого економічного зростання є реалізація зваженої валютної політики, в основі якої покладено встановлення ефективного режиму валютного курсу, що повною мірою відповідає макроекономічній ситуації в країні. В умовах глобалізації економічних відносин, що супроводжується пожвавленням міжнародного руху капіталу, посилюється необхідність своєчасного реагування національної економіки на процеси, які відбуваються за межами країни. Визначені обставини призвели до необхідності переоцінки ефективності реалізації діючих і переходу на нові режими валютних курсів у ряді країн.

2.Встановлено доцільність застосування фіксованого режиму валютного курсу для країн, що характеризуються незначним рухом капіталу. У визначених умовах здійснення жорсткої прив’язки до курсу іноземної валюти певною мірою забезпечує формування позитивних очікувань суспільства, будучи номінальним якорем стабільності. Однак при цьому країни не позбавляються ризику спекулятивних атак на обмінний курс національної валюти, що матиме негативний вплив на економічний розвиток економіки. Натомість посилення руху капіталу в умовах розвитку міжнародних торговельних і фінансових зв’язків вимагає запровадження своєчасних заходів впливу для регулювання економічної ситуації в країні, що забезпечується більшою мірою при запровадженні режиму плаваючого валютного курсу.

3.За результатами дослідження динаміки макроекономічних показників різних країн світу в умовах зміни режиму валютного курсу виявлено подовження спаду економічного розвитку країн унаслідок переходу до нового валютного режиму в перші роки його запровадження. Це зумовлено тим, що більшість із проаналізованих країн здійснювали відповідні зміни в кризових умовах. Натомість група країн, яка перейшла на новий режим валютного регулювання у підготовлених умовах, характеризувалася мінімізацією негативного впливу на темпи економічного зростання. З огляду на зазначене виявлено доцільність формування

100