1.2.Організація відбору 7 кращих чудес України

Всеукраїнська акція «7 чудес України» стартувала у травні 2007 року. Мета проекту – піднесення значимості туристичних об’єктів української спадщини, виховання патріотизму, поваги до історичної минувшини. Цей проект створений з цілями привернути увагу громадян до найбільш популярних пам'яток Історії та культури України, адже наша земля має чимало визначних місць, які стали легендою певного краю, однак досі є невідомими для широкого загалу. Прагнення показати українцям і світу історично-значиме, архітектурно-витончене, туристично-привабливе, красиве та унікальне обличчя держави, в якій ми живемо.

Ініціатором та організатором всіх акцій «7 чудес України» є громадський та політичний заступник Голови Верховної Ради України, Микола Томенко та його Фонд «Рідна країна». Він же і став головою організаційного комітету. Отже організаторами акції є – Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», Державна служба туризму і курортів України, Національна радіокомпанія України, телеканали «ICTV», «Рада» та «ТВі», інформагентство УНІАН. Інформаційну підтримку здійснюють численні засоби масової інформації.

Акція проходила у декілька етапів:

І етап – оголошення початку акції та прийняття пропозицій щодо її учасників.

ІІ етап – представлення областями своїх номінантів, організація прес-турів. Визначення 21 фіналіста акції.

ІІІ етап – визначення переможців акції шляхом експертного та Інтернет-голосування. [5]

У 2007 році регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання «7 чудес України». З них був складений список 100 претендентів [6], який наведено у таблиці 1.2.

Таблиця 1.2

Претенденти на звання «7 чудес України»

Регіон/місто	Об’єкт
Київ:	Києво-Печерська Лавра, Софія Київська, Будинок з химерами;
Крим:	Лівадійський палац-музей, Гора Мітрідат, Алупкинський державний палацово-парковий заповідник, Ластівчине гніздо;
Вінницька область:	Садиба Миколи Пирогова, Давньослов'янський печерний храм з "Бушинським рельєфом", Немирівське скіфське городище;
Волинська область:	Замок Любарта, Комплекс історико-культурних пам'яток Володимира Волинського, Музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному, Чудотворна ікона Холмської Божої Матері;
Дніпропетровська область:	Кам'яні баби, Могила кошового отамана І.Сірка, Троїцький собор у Новомосковську, Церква різдва Богородиці, Українська лінія;
Донецька область:	Державний історико-архітектурний заповідник у м. Святогірськ;
Житомирська область:	Церква Святого Василія Великого, Державний заказник «Камінне село», Музей космонавтики імені С.П.Корольова;
Закарпатська область:	Замок «Паланок», Музей лісу і сплаву на Чорній Ріці, Михайлівська православна церква, Невицький замок;
Запорізька область:	Державний історико-археологічний музей-заповідник "Кам'яна Могила", Національний заповідник-острів «Хортиця», Історичний промислово-енергетичний комплекс "Дніпрогес",

Продовження таблиці 1.2

Івано-Франківська область:	Музей «Писанка», Печерний комплекс (Скелі Довбуша), Церква Святого Духа,
Київська область:	Національний заповідник "Переяслав", Лютізький плацдарм, Садиба Івана Козловського, Дендрологічний парк «Олександрія», Добраничівська стоянка, Свято-Покровська церква, Меморіальний музей-садиба народної художниці Катерини Білокур;
Кіровоградська область:	Заповідник-музей І.К.Тобілевича, Фортеця Святої Єлисавети, Кіровоградський обласний художній музей;
Луганська область:	Будинок В.І.Даля, Пам'ятник "Борцям революції", Комплекс споруд Деркульського кінного заводу;
Львівська область:	Олеський замок, Свірзький замок, Підгорецький замок, Крехівський монастир, Наскельне місто-фортеця Тустань;
Миколаївська область:	Національний історико-археологічний заповідник "Ольвія", Археологічна пам'ятка "Дикий сад";
Одеська область:	Одеський державний академічний театр опери та балету, Акерманська фортеця, Потьомкінські сходи;
Полтавська область:	Заповідник-музей М.В.Гоголя, Літературно-меморіальний музей та садиба І.П.Котляревського, Миколаївська церква (Диканька), Полтавський краєзнавчий музей, Полтавський Хрестовоздвиженський монастир;
Рівненська область:	Острозький замок і Національний університет «Острозька академія», Троїцький Монастир (Корець), Палацовий комплекс Дубенського Замку;
Сумська область:	Пам'ятник мамонту, Круглий двір, Софроніївський монастир;

Продовження таблиці 1.2

Тернопільська область:	Печера Вертеба, Богит, Бучацька ратуша, Свято-Успенська Почаївська лавра, Зарваницький духовний центр, Вишневецький палацовий комплекс, Табір УПА, Національний історико-архітектурний заповідник "Замки Тернопілля";
Харківська область:	Будинок Державної промисловості, Покровський монастир, Літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди;
Херсонська область:	Парк «Асканія-Нова», Легендарна тачанка, Курганний могильник з центральним скіфським царським курганом "Козел", Херсонський художній музей ім.О.Шовкуненка, Свято-Єкатерининський собор;
Хмельницька область:	Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», Державний історико-культурний заповідник "Меджибіж", Державний історико-культурний заповідник "Самчики";
Черкаська область:	Національний дендрологічний парк «Софіївка», Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура», Шевченківський національний заповідник у Каневі;
Чернівецька область:	Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», Резиденція Буковинських митрополитів, Успенський собор старообрядців;
Чернігівська область:	Антонієві печери, Спасо-Преображенський собор, Густинський монастир, Княжий град (Новгород-Сіверський),
Севастополь:	Панорама "Оборона Севастополя 1854—1855 рр.", Херсонес Таврійський.

Отже, для визначення переможців вибрали список спочатку з 100, а потім з 21 об'єкта. Вибір «Семи чудес України» здійснювали з урахуванням Інтернет-голосування та думки експертної ради. Під час Інтернет-голосування за Чудеса України було віддано 76889 голосів, за допомогою яких було визначено результат. Паралельно з цим проходило опитування 100 експертів: учених, істориків, культурологів, діячів мистецтва і фахівців у галузі туризму.

7 липня 2007 року експертною радою був названий 21 номінант у боротьбі за це звання. Інтернет-користувачі, що взяли участь у голосуванні, і експерти — розійшлися в думці. Це дуже складний вибір для мешканців України, так як наша країна має найбільші ресурси та можливості змагання з іншими туристичними центрами.

Сумуючи показники Інтернет та експертного голосування, Оргкомітетом акції було визначено такі «7 історико-архітектурних чудес України» (за абеткою):

1. Заповідник «Кам’янець»

2. Києво-Печерська Лавра

3. Софіївка

4. Софія Київська

5. Херсонес Таврійський

6. Хортиця

7. Хотинська фортеця

Спеціальні відзнаки отримали:

• Лівадійський палац-музей визнано визначною пам'яткою новітньої історії,

• Острозький замок та академію названо визначною пам'яткою духовної України.

• «Музей-писанку» названо визначною пам'яткою сучасної України. [7]

Переможці акції «7 історико-архітектурних чудес України» отримали ексклюзивну нагороду. Вона виготовлена із зеленого мармуру (підставка), матової сталі (книга) та золотистого дзеркального акрилу (територія України). Літери логотипу акції - із кольорового акрилу. [8]

Вже за рік, у 2008 р. відбувся другий етап акції – «7 природних чудес України».

Переможцями якого було визнано:

1. Біосферний заповідник «Асканія-Нова»,

2. Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»,

3. Дністровський каньйон,

4. Мармурову печеру,

5. Національний природний парк «Подільські Товтри»,

6. озеро Світязь,

7. озеро Синевір.

Окрім цього, Оргкомітет вирішив нагородити спеціальними відзнаками акції такі унікальні природні об’єкти:

• Балаклавська бухта з мисами Айя та Фіолент (Крим);

• Олешківські піски (Херсонщина);

• Оптимістична печера (Тернопільщина). [9]

Організаційний комітет прийняв рішення присвятити 2010 рік своєрідній інвентаризації, опису всіх замків, фортець та палаців України і оголосив початок наступного етапу акції «7 чудес України» – «7 чудес України: замки, фортеці, палаци».

Отже у 2010-2011 роках пройшов третій етап акції – «7 чудес України: замки, фортеці, палаци». На цьому етапі акції за звання кращих боролися фортифікаційні та замково-палацові комплекси України. На звання семи чудес в рубриці «замки, фортеці, палаци» претендувало 138 пам’яток з усіх регіонів України.

На другому етапі акції було визначено 21-ого фіналіста акції. До їх числа увійшло 7 кращих замків, 7 фортець і 7 палаців, які з 22 серпня й змагалися за звання семи чудес України. В Інтернет-голосуванні за претендентів на чудеса в рубриці «замки, фортеці, палаци» було віддано біля 38 тисяч голосів.

1 грудня у заповіднику Софія Київська відбулося підведення підсумків та нагородження переможців Всеукраїнської акції «7 чудес України: замки, фортеці, палаци».

Сумуючи показники Інтернет- та експертного голосування, Оргкомітетом акції було визначено такі 7 чудес України у рубриці «замки, фортеці палаци» (за абеткою):

1. Аккерманська (Білгород-Дністровська) фортеця (Одеська обл.)

2. Алупкінський (Воронцовський) палац (Крим)

3. Кам’янець-Подільська фортеця (Хмельницька обл.)

4. Луцький Верхній замок (Волинська обл.)

5. Митрополичий палац (м.Чернівці)

6. Палац у Качанівці (Чернігівська обл.)

7. Хотинська фортеця (Чернівецька обл.)

Окрім цього, Оргкомітет вирішив нагородити спеціальними відзнаками акції такі об’єкти (за абеткою):

• Бахчисарайський (Ханський) палац (Крим), як унікальний об’єкт культурної спадщини;

• Олеський замок (Львівська обл.), як визначний об’єкт культурної спадщини;

• Палац Кирила Розумовського у Батурині (Чернігівська обл.), як визначна пам’ятка української історії;

• Чигиринська фортеця – Резиденція Богдана Хмельницького (Черкаська обл.), як визначна пам’ятка української історії. [10]

Після завершення всіх етапів акції, була досягнута первинна мета, а саме складення замково-палацової карти України та ґрунтовний аналіз сучасного стану збереженості пам’яток, розкриття їх історико-культурного потенціалу та встановлення перспектив залучення у музейно-екскурсійну, готельну й туристичну сфери. Кінцевим результатом проведення такої акції Микола Томенко визначає розробку комплексної стратегії підтримки, реконструкції та відновлення архітектурно-історичних пам’яток за рахунок коштів Державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних осіб. [11]