- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
- •Частина і.
- •3. Зв’язки з забезпечуючими дисциплінами.
- •4. Цілі і завдання
- •5. Бібліографія
- •6. Обов’язкові чи вибіркові розділи програми.
- •Індивідуальні навчально-дослідні завдання
- •Розподіл балів, присвоюваних студентам
- •Шкала оцінювання:
- •Критерії оцінювання:
- •Методи навчання:
- •Методи оцінювання
- •Система нарахування балів
- •Методичне забезпечення:
- •Частина іі.
- •Методичні рекомендації
- •Щодо організації
- •Самостійної роботи студентів
- •Змістовний модуль 1.
- •Тема 1. Методологія та методика географічних досліджень в туризмі
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2. Географія туристських потоків
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Тема 3. Класифікація та географічна оцінка туристичних ресурсів
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4. Природні туристичні ресурси
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Тема 5. Культурно-історичні ресурси туризму
- •Завдання для самостійної роботи:
- •3. Тести:
- •Змістовний модуль 2.
- •Тема 6. Географія рекреаційних та активних видів туризму
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Питання для самостійного вивчення:
- •2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:
- •Тема 7. Географія культурно-пізнавального та подієвого туризму
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Питання для самостійного вивчення:
- •2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:
- •3. Тести:
- •Тема 8. Географія ділового, релігійного туризму та паломництва
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Питання для самостійного вивчення:
- •2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:
- •3. Тести:
- •Тема 9. Географія міського, сільського, екологічного туризму
- •Завдання для самостійної роботи:
- •1. Питання для самостійного вивчення:
- •2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:
- •3. Тести:
- •Список літератури, що рекомендується і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
- •Навчальне видання
Завдання для самостійної роботи:
1. Питання для самостійного вивчення:
1. Класифікація подієвого туризму.
2. Географія турів, центрів та регіонів подієвого туризму в Україні, Європейському туристичному регіоні, світі.
3. Географія найбільш атрактивиих маршрутів та регіонів розвитку культурно-пізнавального туризму.
2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:
Перспективи розвитку подієвого туризму в Україні.
Перспективи розвитку етнотуризму в Україні.
Перспективи розвитку культурно-пізнавального туризму в Україні
3. Тести:
Оберіть правильну відповідь:
1. Культурно-пізнавальний туризм має ще одну назву:
а) екстремальний;
б) етнографічний;
в) екскурсійний;
г) екологічний.
2. Золочевський замок знаходиться у:
а) Хмельницькій області;
б) Київській області;
в) Львівській області;
г) Чернівецькій області.
3. Митрополичий палац знаходиться у:
а) Хмельницькій області;
б) Київській області;
в) Львівській області;
г) Чернівецькій області.
4. Кам‘янець-Подільська фортеця розташована у:
а) Хмельницькій області;
б) Київській області;
в) Львівській області;
г) Чернівецькій області.
5. Серед об‘єктів культурної спадщини ЮНЕСКО є
а) Замок Паланок;
б) Митрополичий палац;
в) Воронцовський палац;
г) Лівадійський палац.
6. Хотинська фортеця знаходиться в:
а) Хмельницькій області;
б) Київській області;
в) Львівській області;
г) Чернівецькій області.
7. Палац, що знаходиться в місті Київ:
а) Качанівський;
б) Маріїнський;
в) Воронцовський;
г) Митрополичий.
8. Перший етнографічний музей просто неба було створено у:
а) США;
б) Австрії;
в) Швейцарії;
г) Швеції.
9. Октоберфест традиційно проходить в:
а) Великобританії;
б) Нідерландах;
в) німеччині;
г) Бразилії.
10. Октоберфест святкують у:
а) жовтні;
б) листопаді;
в) грудні;
г) квітні.
Тема 8. Географія ділового, релігійного туризму та паломництва
АНОТАЦІЯ:
Тема присвячується вивченню географії ділового, релігійного туризму та паломництва.
НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:
мати уявлення про географічну характеристику ділового та релігійного туризму;
знати основні центри ділового та релігійного туризму світу;
вміти аналізувати умови для розвитку ділового та релігійного туризму.
ФОРМИ КОНТРОЛЮ:
1.Тестування.
2.Усне опитування.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:
Видова структура ділового туризму. Діловий туризм є найбільш доходним та динамічним видом туристичних послуг. Зараз він складає 30% всіх туристичних потоків. А за доходами – 40% грошових надходжень від туризму взагалі.
За висновками експертів діловий туризм сформувався у 80-х роках XX ст. Діловий (бізнес) туризм ( індустрія зустрічей) – поїздки з діловою метою.
Всі види ділового туризму можна поділити на :
Класичні ділові поїздки (в нашій країні ще з радянських часів називаються відрядженнями);
MICE, що розшифровується як meeting (зустрічі), intensive (інтенсив-заходи), сonventions (конференції), exhiditions (виставки).
Поїздки на конференції, симпозіуми, саміти, форуми, з’їзди. Розрізняють категорії учасників: корпоративні учасники, асоціації та їх члени, урядові структури тщо.
Поїздки на виставки, ярмарки. Учасники таких заходів поділяються на експонентів і відвідувачів.
Виставки поділяються: за складом, за предметом, за періодичністю. Існують центри виставкового туризму (Франкфурт-на-Майні).
Інтенсив заходи, батьківщина інтенсив турів – США (лідер на ринку цих турів). Мета проведення турів: підтримка іміджу, збільшення продажу, заохочення співробітників.
Географічна характеристика конгресно-виставкового туризму.
На першому місці – Європа. Туристичні потоки складають 50% від загальної кількості туристів. Більшість ділового туризму приходиться на країни західної Європи. В західній Європі існує наступна структура ділового туризму:
33% - класичні ділові поїздки;
10% – конференції;
1% - інтенсив тури.
Постачальником ділових туристів є: Німеччина (5 млн. німців щорічно подорожують з ділової метою, Великобританія. Країни, що приймають туристів: Німеччина, Великобританія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Бельгія.
Серед виставок найбільш популярні: спортивні, автомобільні, туристичні, товари повсякденного вжитку. Переважно виставки проходять весною (лютий – березень) і восени. Переважають національні виставки. Лідерами виставкового туризму є Німеччина, Великобританія. Центри: Берлін, Мюнхен, Гамбург, Ганновер.
Інтенсив туризм в Європі відносно молодий. Лідери: Німеччина, Великобританія. Німеччина – безумовний лідер ділового туризму. Центри – Берлін, Мюнхен, Ганновер (найбільший виставковий центр). В середньому діловий туризм включає дві ночівлі. Безумовним лідером серед центрів ділового туризму є Лондон.
На другому місці у світі є Північна Америка, 80% тур потоків цього континенту приходиться на США.
Структура ділового туризму в США. Половина поїздки мешканців США в США.
10% - в Канаду;
8% - в Мексику;
7% - в Карибський басейн;
10% - в Європу.
В’їздні потоки становлять 25 - 30% від загальних ділових турів і спрямовані на схід, південь США. Найпопулярніші штати: Каліфорнія, Іллінойз, Флорида. Міста: Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Чікаго, Детройт, Атланта, Новий Орлеан, Лос-Анжелес, Лас-Вегас.
Третє місце займає Азійсько-Тихоокеанський макрорайон. Приймає 15% туристів. За думкою експертів ЮНВТО до 2020 р. він дожене Північну Америку. Лідери: Сінгапур, Гонконг (Сян-Ган), Японія. Домінують туристи з Азії.
Діловий туризм в Україні:
Київ.
Донецьк.
Дніпропетровськ.
Харків.
Підходи до визначення релігійного туризму. Експерти ЮНВТО вважають, що поїздки до святих земель можуть відноситися до туризму. Інші вчені вважають, що паломництво з’явилося набагато раніше, ніж туризм і не може бути його частиною.
Паломництво входить в коло інтересів богословів, філософів, релігіознавців, антропологів, етнографів і т.д.
Є різні тлумачення слова «паломництво». В різних релігіях існують свої термін «паломник», є термін «прочанин» і «богомолець». У католиків поняття: «пілігрим», у мусульман: «хадж», «умра», в індуїзмі: «тіртха-ятра».
Паломництво передбачає виконання добровільних обов’язків по подоланню життєвих труднощів. Паломництво дуже тісно пов’язано з культом.
Існують 11 макрорайонів паломництва:
Православні країни.
Європа за виключенням православної (переважає протестантизм, католицизм у різних формах).
Північна Америка – переважно християнство.
Північна Африка – іслам.
Латинська Америка – християнство та традиційні вірування.
Східна і Західна Африка – іслам і традиційні вірування.
Західна Азія – іслам, християнство, іудаїзм.
Південна Азія - буддизм, іслам, християнство, індуїзм
Південно-Східна Азія – буддизм, іслам, християнство, індуїзм
10 Східна Азія - буддизм. Християнство, ситнтоїзм та ламаїзм у Тибеті)
Середня Азія – іслам.
Релігійний туризм підрозділяється на два основні різновиди:
- паломницький туризм;
- релігійний туризм ексурсійно-пізнавальної спрямованості.
У паломницькому туризмі виділяється духовно паломницький туризм.
Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям.
Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:
- бажання зцілитися від щиросердечних і фізичних недуг;
- помолиться за рідних і близьких;
- знайти благодать;
- виконати богоугодну роботу;
- відмолити гріхи;
- висловити подяку за блага послані понад;
- виявити відданість вірі;
- прагнення до подвижництва в ім'я віри;
- знайти сенс життя.
Паломництво припускає певне відношення людини до дійсності. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах особливих труднощів, добровільно взяті на себе зобов'язання бути в цих умовах. Це символізує готовність людини пожертвувати минущими матеріальними цінностями в ім'я вічних духовних. В індуїзмі, православ'ї й католицизмі одержали розвиток піші паломництва. Люди відправляються в паломництва, коли їм недостатньо ритуальних дій у місцях звичайного середовища проживання.
Термін "паломництво", як думають філологи, походить від слова "пальма" - листки саме цього дерева привозили перші прочани християни, що побували у Святій землі під час свята "Вхід Господень у Єрусалим". Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючі всипали його шлях галузями пальми. У Росії це свято одержало найменування "Вербна неділя". Традиції паломництва йдуть коріннями в глибоку стародавність. В Індії люди із древніх часів робили поїздки у святі місця, наповнені енергією того або іншого божества. У Древній Греції прочани з різних куточків країни приїжджали в Дельфи до віщунки Піфії, що жила в храмі, для одержання пророкувань. У Середні століття паломництво одержало широке поширення. Мандрівки пілігримів у Палестину почалися вже в ІІІ в. н.е.. При імператорі Костянтині були зведені храми в Єрусалимі, наприклад Храм Труни Господня. В XV в. для прочан з Європи були розроблені спеціальні маршрути, або "шляховики", від берегів Рони до ріки Йордан. Однак найперші путівники для прочан, або "итенирарии", були написані грецькою мовою у Візантії ще в VІІІ в. Найбільшою популярністю серед пілігримів користувалося ітенирарій "Коротке сказання про міста й країни від Антіохії до Єрусалима, а також Сирії, Фінікії й про святі місця Палестини", написаний византийцем Іоанном Фокою в XІІ в. Хрестові походи закріпили традицію паломництва у Святу землю. По даним ВТО, щорічно роблять паломництво більше 200 млн чоловік.
Види, функції та особливості паломництва. У науці звичайно виділяють кілька видів паломництва, що класифікуються за різними ознаками:
1) за числом учасників і сімейної приналежності - індивідуального, сімейні й групові паломництва;
2) за тривалістю - тривалі й короткочасні паломництва (раніше по російських православних канонах паломництвом уважалася поїздка тривалістю більше 10 днів);
3) за сезонністю - цілорічні паломництва, а також присвячені до релігійних свят;
4) за об'єктами відвідування - відвідування конфесіональних культових місць (церков, монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер, джерел, гаїв);
5) за місцем розташування об'єкта паломництва - внутрішні (у межах державних кордонів) і закордонні паломницькі тури;
6) за обов'язковістю - добровільні й обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного правовірного).
Прочани звичайно висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг у келіях монастирів, на території ашрамів, у наметових городках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці. Вибір їжі звичайно невеликий, і вона досить скромна. У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії - вегетаріанська.
Духовно паломницький туризм має вузьку соціально психологічну базу й географічну спрямованість. Під духовно паломницьким туризмом розуміються поїздки туристів з Північної й Південної Америки, Європи й Росії в різні центри духовної практики в країнах Сходу, у першу чергу в Індію, Тибет, Китай, Непал, Японію. Духовно паломницький туризм тісно пов'язаний з лікувально-оздоровчимм туризмом. Наприклад, багато духовних центрів в Індії є центрами аюрведичного лікування. В Індії аюрведа - це комплексна наука лікування, омолодження організму й запобігання захворювань, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини й Всесвіту. Усілякі практики й наставляння, що даються в багатьох ашрамах, а також у Золотому Місті, часто виходять за рамки релігій або не мають безпосередньої (видимої) релігійного підґрунтя. Підкреслюється їхня універсальність для людей різних віросповідань, національностей, підлоги, віку й професії. Ціль таких практик - допомогти людині в рішенні його проблем, а також у його духовному й моральному самовдосконаленні, пізнанні своєї внутрішньої духовної природи.
Релігійний туризм ексурсійно-пізнавальної спрямованості припускає відвідування релігійних центрів, у яких туристи зможуть побачити релігійні об'єкти - діючі культові пам'ятники, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь у хресних ходах, медитаціях й інших релігійних заходах. Цей вид туризму тісно взаємозалежний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Учені відвідують центри існуючих релігій, країни й регіони з багатими релігійними традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристських поїздок. Учених цікавить релігійна спадщина - рукопису, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і збіглих у минуле релігій і багато чого іншого. З направляються в центри існуючих релігій, країни й регіони з багатими релігійними традиціями. На Заході й у Росії є інтерес до країн Сходу - Китаю, Індії, Японії. Відвідуються місця зниклих релігій - Єгипет, Месопотамія, Греція, Італія й Центральна Америка.