Тема 7. Географія культурно-пізнавального та подієвого туризму

АНОТАЦІЯ:

Тема присвячується вивченню географії культурно-пізнавального та подієвого туризму.

НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ:

• мати уявлення про географічну характеристику культурно-пізнавального та подієвого туризму;

• знати основні центри культурно-пізнавального та подієвого туризму світу;

• вміти аналізувати умови для розвитку культурно-пізнавального та подієвого туризму.

ФОРМИ КОНТРОЛЮ:

1.Тестування.

2.Усне опитування.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕМИ:

Географічна характеристика культурно-пізнавального (екскурсійного) туризму. Подорож, що має у своїй основі культурний і пізнавальний інтерес, на сьогоднішній день є одним з найпоширеніших видів туризму.

Культурно-пізнавальний туризм охоплює собою відвідування історичних, культурних або географічних визначних пам'яток. Культурний туризм - є самим популярним і масовим видом туризму. Основна мета таких подорожей - ознайомлення з туристськими визначними пам'ятками (пам'ятниками історії, архітектури, мистецтва; природними й етнічними особливостями; сучасним життям народу й т.п. ).

Напрямки культурно-пізнавального туризму:

- знайомство з різними історичними, архітектурними або культурними епохами шляхом відвідування архітектурних пам'ятників, музеїв, історичних маршрутів;

- відвідування культурних подань: відвідування фестивалів (музичних, театральних, кіно), релігійних свят, бою биків, виставок і т.д. ;

- відвідування лекцій, семінарів, курсів наукової мови;

- участь у фольклорних фестивалях.

Культурний туризм - відмінний спосіб довідатися більше про іншу культуру. Має іншу назву екскурсійний туризм.

Своїми коріннями культурний туризм упирається у всебічний розвиток особистості, її творчого потенціалу або певного розширення обрію знань.

Культурний туризм прямо пов'язаний з пізнавальним. Часто зустрічається в літературі як культурно-пізнавальний туризм.

Культурний туризм як в Україні так й в інших країнах сполучає в собі відпочинок з пізнанням нової культури, звичаїв, духовних цінностей інших народів.

Короткий список можливих об'єктів культурного й культурно-пізнавального туризму Україні:

- пам'ятники культової й цивільної архітектури;

- пам'ятники ландшафтної архітектури;

- музеї, театри, виставочні зали;

- міста із цікавою історією;

- технічні комплекси й спорудження;

- пам'ятники археології;

- сільські поселення;

- соціально-культурний сервіс;

- об'єкти етнографії, народні промисли й ремесла, центри прикладного мистецтва.

Експерти в рамках загальнонаціональної акції "7 чудес України: замки, фортеці, палаци" вибрали 7 кращих замків, 7 фортець й 7 палаців.

За звання кращих з фортеційних і замково-палацових комплексів України боролося 138 об'єктів. Фіналістами в категорії "замки" стали:

Дубенський замок (Ровенська область),

замок "Паланок" (Закарпатська область),

Збаражский замок (Тернопільська область),

Золочевський замок (Львівська область),

Луцький Верхній замок (Волинська область),

Олеський замок (Львівська область )

Ужгородський замок (Закарпатська область).

Серед фортець:

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровський в Одеській області),

Генуезька фортеця у місті Судак (Крим),

Кам'янець-Подільська фортеця (Хмельницька область),

Київська фортеця,

фортеця у Меджибожі (Хмельницька область),

Хотинськая фортеця (Чернівецька область)

Чигиринська фортеця - резиденція Богдана Хмельницького в Черкаській області.

Серед палаців кращими були визнані:

Алупкинський (Воронцовський) палац (Крим),

Бахчисарайський (Ханський) палац (Крим),

Лівадійский палац (Крим),

Маріїнський палац у Києві,

Митрополичий палац у Чернівцях

палац Кирила Разумовського в Батуріні

Качанівський палац у Чернігівській області .

Географія етнотуризму. Є одним з напрямків культурно-пізнавального туризму, що є в цей час привабливим для багатьох країн. Світова практика доводить, що подібний вид туризму здатний задовольнити цілий ряд духовних потреб людини. Найбільш важливим в організації етнічного туризму є ознайомлення учасників із традиціями й культурою різних етносів.

Етнічний туризму називають також етнографічним, оскільки етнографія ("народознавство") - це наука, що вивчає культурні й побутові особливості різних народів миру, а в цьому випадку турист безпосередньо знайомить із цими особливостями й у певній мері вивчає їх.

Етнічний туризм може бути представлений двома основними видами. По-перше, це відвідування існуючих поселень, що зберегла особливості традиційної культури й побуту певних народів. Зазначені поселення можна назвати демонстраційними або показовими, і вони бувають як постійні, так і тимчасові (наприклад, стоянки кочівників-скотарів або бродячих мисливців і збирачів). Туристичні маршрути, що проходять через такі поселення, існують у багатьох країнах. Так, популярним видом відпочинку в Єгипті є сафарі по пустелі на джипах, під час якого туристи відвідують стоянки бедуїнів і знайомлять із їхнім кочовим укладом життя.

Однієї із цілей поїздки в латиноамериканську державу Перу для багатьох туристів є бажання стикнутися із традиційним побутом корінних жителів країни - індіанців. Для цього туристи відправляються в глибинні райони країни - зокрема , у джунглі басейну Амазонки. У цьому випадку чітко простежується сполучення етнічного туризму з екологічним. Аналогічні маршрути прокладені в горах Північної Індії й Північного Таїланду, у внутрішніх районах Австралії й на островах Океанії. І в деяких сільських поселеннях різних країн Європи населення іноді використає національний одяг, залучаючи тим самим туристів. Часто в різних регіонах миру туристи стають свідками й навіть учасниками барвистих традиційних свят і фестивалів. Відвідуючи традиційні поселення, туристи із задоволенням здобувають як сувеніри різні вироби місцевих умільців, пробуючи блюда національної кухні.

По-друге, етнічний туризм містить у собі знайомство з музеями народного побуту. Особливий інтерес викликають етнографічні музеї під відкритим небом, у яких утримуються зразки традиційної архітектури, предмети побуту й проводяться національні свята. При цьому людина може своїми очами побачити предмет, що належить до тієї або іншої культури й епохи, довідатися про його ділове й символічне призначення, іноді навіть поторкати його й відчути причетність до культури свого й іншого народів. Перший такий музей під відкритим небом був створений в 1891 році у Швеції. Він одержав назву Скансен. У ньому зібрані всі традиційні будівлі з усією Швеції, проводяться фестивалі й демонструються національні танці. Музеї під відкритим небом існують у цей час у різних країнах, у тому числі й у Росії. Найбільш відомий з російських музеїв під відкритим небом - Кижи, розташований на однойменному острові в Карелії. Там перебувають різні будівлі, характерні для російської Півночі, у тому числі шедеври дерев'яного зодчества. Кижи є важливим об'єктом туристського інтересу.

Одним з напрямків етнічного туризму є аборигенний туризм - це етнічний туризм за участю (залученням) представників корінного населення.

Для розробки програм по розвитку даного напрямку в туризмі й організації конкретних маршрутів по місцях проживання корінних нечисленних народів важливим є етап підготовки. Необхідно зібрати всі наявні матеріали, документи, програми й плани по розвитку туризму в проектних територіях; розглянути соціально-економічне положення району; дати оцінку інвестиційних можливостей розвитку стійкого етнічного туризму й сформувати пакет інвестиційних пропозицій у вигляді бази даних; вивчити попит на послуги етнічного туризму; створити партнерську мережу різних організацій, зацікавлених у розвитку етнічного туризму. Крім того, варто провести комплекс маркетингових досліджень по оцінці можливостей розвитку стійкого етнічного туризму силами національних громад, а також визначити ступінь готовності й можливостей громад корінного населення використати потенційні ресурси етнічного туризму й розвивати на своїх територіях. Природно неможливо реалізовувати проект без відповідних фахівців, що обумовлює необхідність підготовки кваліфікованих фахівців в області етнічного туризму із числа місцевого населення.

Географічна характеристика подієвого туризму. Подієвий туризм (туризм подій) - напрямок порівняно молодий і надзвичайно цікавий. Основна мета поїздки присвячена до якогось явища або події. Унікальні тури, що сполучають у собі традиційний відпочинок й участь у самих видовищних заходах планети, поступово завойовують все більшу популярність. Подієвий туризм - це атмосфера свята, індивідуальні умови відпочинку й незабутні враження. Головна особливість подієвий туризму - безліч яскравих неповторних моментів. Це вид туризму що перспективний і динамічний.

Цільова аудиторія подієвого туризму - це забезпечені туристи з доходом вище за середнє, а також компанії, що складаються з декількох пар.

Подієвий туризм можна класифікувати по масштабі події (національного або міжнародного рівня) і по тематиці події.

Тематичні види:

1) національні фестивалі й свята:

- фестиваль Св. Патрика в Лондоні (Великобританія);

- фестиваль Св. Патрика в Дубліні (Ірландія);

- фестиваль культур у Берліні (Німеччина);

- парад сексуальних меншостей Prіde London у Лондоні (Великобританія);

- парад любові (Love Parade) у Берліні (Німеччина);

- парад сексуальних меншостей Prіde Amsterdam в Амстердамі (Нідерланди);

- парад військових татуювань в Единбурзі (Шотландія);

- святкування дня народження Наполеона Бонапарта, Аяччо (Корсика);

2) театралізовані шоу:

- свято на льоді, шоу Romanza (Німеччина);

- шоу Lord of the Dance (Великобританія);

- свято на льоді, шоу Mystery (Німеччина);

- фестиваль "Цирк майбутнього", Париж (Франція);

- свято на льоді, шоу Romanza, Відень (Австрія);

3) фестивалі кіно й театру:

- фестиваль короткометражних фільмів в Оберхаузене (Німеччина);

- Канський фестиваль, Канни (Франція);

- театралізований фестиваль Spіerlart, Мюнхен (Німеччина);

- фестиваль "Вишневий ліс", Москва (Росія);

- фестиваль оперного мистецтва, Верона (Італія);

4) гастрономічні фестивалі:

- міжнародний фестиваль пива, Берлін (Німеччина);

- великий британський фестиваль, Лондон (Великобританія);

- Октоберфест, Мюнхен (Німеччина);

- фестиваль морепродуктов, про у Гров (Іспанія);

- свято молодого вина Божоле Нуво (Франція);

- паризький салон шоколаду, Париж (Франція);

5) фестивалі й виставки квітів:

- виставка квітів у Челсі, Лондон (Великобританія); - виставка квітів у палаці Хэмптон Корт, Лондон (Великобританія);

- фестиваль хризантем (Японія);

- виставка тюльпанів (Нідерланди);

- фестиваль бонсай, Нара (Японія);

6) модні покази:

- Ready to Wear, Париж (Франція);

- Men s Fashіon, Париж (Франція);

- Mіlano Moda Bouna, Милан (Італія);

7) аукціони:

- аукціони Сотби;

- аукціони Кристі;

- аукціони Дрюо, Париж (Франція);

8) фестивалі музики й музичні конкурси:

- фестиваль Caprіcіes, Кранс Монтана (Швейцарія);

- фестиваль Ars Musіca, Брюссель (Бельгія);

- фестиваль "Сніг і Симфонія", Санкт Мориц (Швейцарія);

- фестиваль TDK TІME WARP, Маннхайм (Німеччина);

- фестиваль піп музики Pіnk Pop, Ландграаф (Нідерланди);

- фестиваль джазу в Монтре (Швейцарія);

- фестиваль музики й мистецтв у Хенлі (Великобританія);

- фестиваль джазу в Стокгольмі (Швеція);

- музичний конкурс ім. П.И. Чайковського, Москва (Росія);

- музичний конкурс "Евробачення";

9) спортивні події:

- Олімпіади й міжнародні змагання;

- автоперегони Формула 1;

- автоперегони NASCAR (США);

- ралі;

- мотогонки;

10) міжнародні технічні салони:

- авіасалон у Ле Бурже, Париж (Франція);

- авіакосмічний салон у Жуковському (Росія);

- авіасалон у Чжухае (КНР);

- авіасалон на острові Лангкави (Малайзія);

- автосалон у Женеві (Швейцарія);

- автосалон у Москві (Росія);

Учасники подієвих турів висувають підвищені вимоги до засобів розміщення, особливо до їхнього класичного типу - готелям, транспорту (зручність доставки до місця події), підприємствам громадського харчування й до послуг гідів перекладачів. Особливість подієвого туризму в тім, що щорічно він поповнюється новими подієвими турами, які з випадкових переходять у розряд регулярних. Міцне місце в цьому виді туризмі зайняла Олімпіада - літні й зимові Олімпійські ігри. У цей час великим і стабільним сегментом подієвого туризму є "карнавальні" тури.

При організації "карнавальних" турів варто враховувати цілий ряд вимог туристів:

- місце розташування готелю - поруч із місцем, де проходять карнавальні заходи;

- наявність ресторанів й якісного харчування;

- архітектура готелю - стародавній стиль;

- інтер'єр номерів і колірна гама;

- кількість обслуговуючого персоналу;

- наявність магазинів або пунктів прокату карнавальних костюмів.

Репутацією однієї з "святкових" країн користується Італія. Самим популярним є карнавал у Венеції, що щорічно проходить у лютому. Протягом 10 днів у місті відтвориться святкова атмосфера XVІІІ в. - кавалькади, традиційні церемонії, усілякі паради й маскаради без утоми поміняють один одного на гучних і строкатих вулицях. Щорічно на карнавал у Венеції приїжджають більше 500 тис. туристів з різних країн миру. Карнавал відкривається святом Festa delle Marіe, що присвячене звільненню венеціанських дівчин, викрадених піратами з Істрії. Святковий хід починається від палацу Св. Петра й закінчується на площі Св. Марка, де спалюється символічне опудало. Свято триває танцями й салютом з конфетті. У лютому також проходить карнавал у Віареджо. Він починається на Пьяцца Маціні, де проходять святкові ходи, маскарад, виступають оркестри й музичні групи. Цей карнавал знаменитий участю величезних ляльок двійників, що пародіюють знаменитих людей і відомих політичних діячів. Кілька днів триває парад, що складається з безлічі візків з ляльками. Парад закінчується феєрверком. Місто Ченто (область Емілія Романья) - побратим Рио-де-Жанейро, тому тут на святкових гулянках танцюють бразильські балерини. У місті Іврея карнавал закінчується апельсиновим боєм. Ця традиція бере початок в 1195 р., коли жителька міста Віолета виступила проти "дворянського права першої шлюбної ночі" і відрубала голову своєму панові й кинула неї з балкона. Народ її підтримав і закидав дворян квасолею. Із плином часів квасоля замінили на апельсини.

У Німеччині 11 листопада в 11 годин 11 хвилин починаються карнавали в Кельні, Бонні, Дюссельдорфі й Майнце. Найбільш відомий і популярний карнавал проходить, у Кельні. Весь листопад проходять засідання карнавальних комітетів, на яких вибирається принц карнавалу. Обер бургомістр вручає йому ключі від ратуші. Через 3 місяці, в останній четвер лютого ("Бабій четвер"), жінки, одягнені в карнавальні костюми, захоплюють ратушу й повідомляють початок карнавалу. У цей день жінкам дозволене все. Одна з найвідоміших традицій - зрізання краватки. Своєї кульмінації свято досягає в "Рожевий понеділок". У цей день близько 1,5 млн чоловік беруть участь у святковому ході й везуть величезних ляльок з пап'є Маші. В "Фіалковий вівторок" спалюють велике солом'яне опудало. Закінчується карнавал в "Попелясте середовище", коли всі малюють на чолі попелясті хрести і їдять рибні блюда.

У Франції знаменитий карнавал з 1294 р. проходить у Ніцці наприкінці лютого - початку березня. У ньому звичайно бере участь близько 1 млн туристів. Вибирають короля й королеву. Центральні події - "квіткові бої" й "Парад голів" (величезні макети голів вагою до 2 т і розміром до 12 м рухаються по місту на візках).

В Іспанії центром карнавалів є Канарські острови (Санта Круз - столиця острова Тенерифі). Із другої половини XVІІІ в. тут проводяться маскарадні ходи. Також популярні "яєчні бої" (яйця наповнювалися борошном або пудрою). У наші дні "бою" проходять із застосуванням конфетті й серпантину. Центральна подія - бій на верблюдах, а також знаменита церемонія "похорони сардини".

У Бразилії карнавал теж проходить на початку лютого. Він триває 7 днів і завершується "Парадом чемпіонів". У параді беруть участь представники різних танцювальних шкіл самби. В 1984 р. був побудований спеціальний самбодром з алеєю довжиною 700 м і шириною 13 м. Дуже часта участь у карнавалі сполучається із круїзом Буэнос Айрес - Монтевідео (Уругвай) - Порто Біло (Бразилія) - Бузгос (Бразилія) - Рио ДЕ Жанейро.

Слід зазначити, що подієвий туризм є унікальним видом туризму, тому що він невичерпний по змісту. Ряд експертів думає, що в недалекому майбутньому число учасників подієвих турів перевищить число учасників екскурсійних турів.