16.4. Місце України в світовому господарстві

Участь у світогосподарських зв’язках є важливим моментом ринкових перетворень в Україні. Місце України в світовому господарстві визначається, перш за все, сировинною спрямованістю експорту. Зберігається також високий рівень імпортних товарів широкого споживання на ринках країни (понад 40% в цілому по Україні, а в великих містах доходить до 70%). Ростуть борги України перед міжнародними фінансовими організаціями і окремими країнами. Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку країни незначні. За інвестиційною привабливістю Україна знаходиться в сьомому десятку країн світу. За обсягами інвестицій в Україну на першому місці знаходяться США, на другому затвердився Кіпр. Однак, більшість іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України все-таки є Росія, хоча офіційно вона займає п’яте місце. За всі роки незалежності України росіяни інвестували в вітчизняну економіку $327 млн. Якщо додати до російських інвестицій надходження з Кіпру, Ліхтенштейну, Британських Віргінських островів (звідки переважно надходять кошти російських и українських ФПГ), то обсяги російського капіталу в Україні перекриють американські. В більшій мірі росіяни інвестують для того, щоб замкнути технологічний ланцюжок, розірваний при розвалі СРСР. Їх інтереси в основному зосередились в металургійній, хімічній промисловостях і машинобудуванні. На відміну від західних інвесторів, росіян інвестиційний клімат в Україні не лякає. Портфельних інвестицій в Україні практично немає. Західний капітал в основному зосередився в харчовій и тютюновій промисловості, торгівлі, фінансах, енергетиці. Тобто в галузях зі швидким обігом капіталів і забезпеченими ринками збуту.

Характер участі країни в світогосподарських зв’язках відображається в її торговому і платіжному балансах. Торговий баланс країни – це співвідношення вартості експорту і імпорту країни за певний період часу. Він активний, якщо країна експортує товарів більше, ніж імпортує, і пасивний, якщо вона імпортує більше, ніж експортує. Платіжний баланс – співвідношення на певну дату платежів, одержаних країною і сплачених нею. Він активний, якщо країна одержує більше, ніж платить, і, навпаки, пасивний, якщо платить більше ніж одержує.

Активність торгового балансу забезпечується торговою політикою. В процесі розвитку світового ринка сформувалось два типи зовнішньоторгової політики: протекціонізм і вільна торгівля. Політика протекціонізму направлена на захист національних виробників від конкуренції з боку іноземних компаній. В ходе її проведення вводяться різноманітні обмеження доступу на внутрішній ринок країни. Вільна торгівля – це політика лібералізму зовнішньоторгових відносин, зняття будь-яких бар’єрів на шляху іноземних товарів. Протекціонізм і вільна торгівля в чистому вигляді не існує. Як правило, у зовнішньоторговій політиці будь-якої країни тенденції лібералізації і протекціонізму проявляються одночасно. Однак, на кожному конкретно-історичному етапі розвитку одна з них переважає. В сучасних економічних умовах частіше використовується селективний протекціонізм, тобто підтримка власних виробників в окремих галузях.