Контрольні запитання та завдання:
Що є предметом фінансової науки?
Охарактеризуйте внесок М.І.Туган-Барановського в розвиток фінансової науки України
В чому складається розбіжність сучасного підходу до виявлення суті фінансів?
Надайте економічний зміст фінансів за класичною моделлю економічного кругообігу
Що таке «фінанси» в загальноприйнятому значенні?
Тема 4: «фінансове право і фінансова політика»
4.1. Поняття фінансової системи держави. Економічні та організаційні засади створення фінансової системи держави
4.2. Принципи побудови та структурні компоненти фінансової системи
4.3. Фінансова політика
4.4. Фінансовий механізм: сутність, зміст, структура, характеристика окремих ланок
4.5. Предмет фінансового права та методи фінансово-правового регулювання
Понятійний апарат: фінансова система, структура фінансової системи, фінансова політика, фінансовий механізм, фінансове право, предмет і метод фінансового права, учасники фінансових відносин, фінансове законодавство
4.1. Поняття фінансової системи держави. Економічні та організаційні засади створення фінансової системи держави
Поняття фінансової системи є розвитком більш загального поняття – фінанси.
Фінансова система – це сукупність різних сфер фінансових відносин в ході яких створюються та використовуються фонди грошових засобів. Або іншими словами, фінансова система – це система форм та методів створення, розподілу та використання фондів грошових засобів держави та підприємств.
Рис.4.1 - Схема поняття "Фінансова система"
Фінансова система – це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інструментів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних та соціальних потреб суспільства в цілому, окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян. Іноді термін “фінансова система” може вживатися і в іншому значенні, а саме, як сукупність фінансових установ країни, але це не точне визначення.
Основна відміна поняття “фінансова система” від фінансів полягає в розподілі сукупності фінансових відносин на ланки. Виходячи з того, що фінансові відносини являють собою базисні відносини, неправомірно включати до поняття фінансової системи лише органи управління фінансовими відносинами, тому, що це відносини надбудови.
Крім того, до керування фінансами залучені не лише “фінансові установи держави”, а й органи законодавчої та виконавчої влади, широкий перелік міністерств та відомств, підприємства, установи, організації.
В країнах ринкової економіки розрізняють державні та приватні фінанси, які в свою чергу розділяються на:
загальнодержавні,
фінанси державних підприємств,
фінанси приватних підприємств,
фінанси домогосподарств.
Фінансові системи держав з розвиненою економікою включають до свого складу лише державні фінанси.
Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна багатопланова ланка фінансової системи. Державні фінанси охоплюють: державний та місцевий бюджети, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств та організацій державної та комунальної форми власності, державний кредит, держане особисте та майнове страхування.
Фінансова система України в сучасному вигляді істотно відрізняється від фінансових систем інших країн:
У розподілі фінансових ресурсів пріоритет віддається загальнодержавним фінансам,
Фінансова діяльність державних підприємств не завжди відповідає принципам підприємництва,
Недержавний сектор економіки знаходиться на стадії розвитку,
Фінанси домашніх господарств до останнього часу не відокремлювались.
Особливий інтерес для досліджень становлять фінанси домашніх господарств. Тому, що структура доходів та витрат сімей є відображенням рівня економічного розвитку країни. Перевищення доходів над витратами дає можливість здійснення накопичення, інвестиції, вкладати гроші в кредитні та страхові фонди, займатися підприємництвом.
Побудова фінансової системи держави будується на принципах:
Розподілу фінансових ресурсів на централізовані та децентралізовані, тобто ресурси, що належать всій державі та окремим товаровиробникам.
Незалежності, тобто держава сама формує свою незалежну фінансову систему, що спирається на централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.
Принцип самостійності кожної ланки фінансової системи.
Цей принцип реалізується на основі самофінансування, та самокерування.
Самофінансування передбачає, що виробнича та соціальна діяльність підприємств, регіонів та держави в цілому здійснюється за рахунок відповідно закріплених за ними коштів (ресурсів)
Самоврядування передбачає, що Ради народних депутатів, підприємства та інші юридичні особи, у розпорядженні яких знаходяться відповідні фонди фінансових ресурсів, самостійно вирішують всі питання, пов’язані з використанням коштів цих фондів.
Принцип єдності полягає в тому, що усі ланки фінансової системи пов’язані собою через систему фінансових відносин з приводу розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів.
Принцип гласності. При формуванні централізованих фінансових ресурсів цей принцип забезпечується публікацією засоби масової інформації про доходи та витрати держави. Питання формування та використання фондів фінансових ресурсів підприємств, об’єднань та організацій вирішуються радами трудових колективів, зазначені в Уставі, трудовому договорі.
Принцип соціальної справедливості знаходить своє вираження в забезпеченні рівних прав всіх громадян держави при оподаткуванні, пенсійне забезпечення, розподіл та використання прибутку підприємств тощо.
Адміністративно-територіальний принцип, властивий в більшій мірі централізованим фінансам (побудова бюджетної системи держави).