констпекты лекций / metody_ukr_pdf_Zherebyov

21

Управління організацією при її взаємодії із зовнішнім середовищем поширюється, переважно, на її безпосереднє ділове оточення; покупців, постачальників, конкурентів, ділових партнерів, ділових об'єднань і асоціацій і т.д.

1.7. Економіко-математична модель рішення проблеми

Для організації важливий як механізм управління процесом рішення проблем, так і виконавчий механізм реалізації рішень.

З погляду ефективної адаптації організації до реальних умов функціонування винятково важлива роль належить механізмові управління процесом рішення проблем і, отже, процесом прийняття рішень.

Розглянемо докладніше механізм управління процесом рішення проблем в організації. До функцій управління процесом рішення проблем організації відносяться, насамперед:

передбачення проблем;

виявлення проблем;

діагностика;

систематизація й класифікація проблем;

вироблення альтернативних варіантів рішень;

вибір найбільш кращого альтернативного варіанта рішення (власне ухвалення рішення);

контроль за реалізацією рішень.

Передбачення проблем припускає аналіз тенденцій зміни зовнішнього і внутрішнього середовища організації, результатів діяльності організації вже, досягнутих і досягнення яких тільки очікується.

Велика увага при цьому повинна приділятися аналізові слабких і сильних сторін, можливим небезпекам і перспективам, що очікують організацію в майбутньому.

Такий аналіз, обов'язковий при розробці проектів і перспективних планів розвитку організації, широко використовується при плануванні і називається SWOT – аналізом по абревіатурах його основних складових.

Для більш чіткого представлення проблем, з якими прийдеться найбільше ймовірно зіштовхнутися організації у майбутньому, необхідне використання апарата прогнозування і, насамперед, експертного прогнозування. Корисна розробка найбільш ймовірних сценаріїв розвитку організації, а також зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування.

Проблеми, виникнення яких очікується, доцільно проран жирувати по важливості, звертаючи, у першу чергу, увагу на найбільш важливі з них, що можуть уплинути на функціонування організації.

До числа зовнішніх проблем можуть бути віднесені проблеми, що виникають у зв'язку з розвитком міжнародного співробітництва, зі зміною ситуації на ринку цінних паперів, інвестиційної політики, із зміною податкової політики держави, уведенням нових митних мит, появою нових технологій виготовлення продукції або з різкою зміною ситуації на ринку збуту, які необхідно передбачати і максимально адаптуватися до них.

До числа внутрішніх проблем можуть бути віднесені проблеми забезпечення функціональних підрозділів підприємства необхідними ресурсами, організації ефективної

23

Yj=1, якщо j-а проблема вирішена організацією, 0 у противному випадку.

Можна безпосередньо переконається в тім, що сформульована вище економікоматематична модель одержить як задачу визначення першочергових замовлень для виконання, так і задачу визначення першочергових проблем, що стоять перед організацією для їхнього рішення.

Щоб одержати першу зі згаданих задач досить покласти значення перемінних Yj=0, j=1,...,m. А щоб одержати другу задачу – досить покласти значення перемінних Xi=0, і=1,...,n.

Рішення першої із задач дозволить визначити першочергові замовлення, що доцільно виконати організації, якщо передбачається, що рішення виникаючих проблем не вирішується за рахунок цих же ресурсів.

Рішення другої задачі дозволить визначити першочергові проблеми, які треба вирішити організації, якщо ці ж ресурси не можуть знадобитися для виконання замовлень.

Рішення ж повної задачі, сформульованої вище, дозволить визначити замовлення, які необхідно виконувати в першу чергу при наявності проблем, що стоять перед організацією, і проблеми, які необхідно виконувати в першу чергу при наявності в організації потоку замовлень.

У такий спосіб тільки повна задача, що відповідає сформульованої вище економікоматематичної моделі, дозволить дати відповідь на питання які замовлення і які проблеми необхідно вирішувати в першу чергу при наявних у розпорядженні керівника організації ресурсах.

Ми не будемо зупинятися на методах рішення сформульованої вище задачі – це методи рішення задач математичного програмування.

Контрольні питання по темі 1.

1.Які етапи розвитку теорії прийняття управлінських рішень можна виділити?

2.Що визначає входження людини до складу організації?

3.По яких принципах і ознакам класифікуються організації?

4.Яка роль менеджменту в сучасній організації?

5.Що таке модель організації?

6.Які типи управління організацією зустрічаються?

7.Які базові елементи моделей процесу прийняття рішень Ви знаєте?

8.Які види моделей процесу прийняття управлінських рішень вам відомі?

9.Назвіть найбільш розповсюджені вирішальні правила?

10.Назвіть основні управлінські функції в організації.

11.Сформулюйте економіко-математичну модель оптимального розподілу ресурсів в організації.

24

Тема 2. РОЗРОБКА Й РЕАЛІЗАЦІЯ

УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

План.

2.1.Основні етапи розробки управлінських рішень.

2.2.Підготовка до розробки управлінського рішення.

2.3.Розробка управлінського рішення.

2.4.Прийняття, реалізація й аналіз результату управлінського рішення.

ЛІТЕРАТУРА

1.Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми: Учбово-методичний посібник. – М.: Фінанси й статистика, 1997. – С. 3-34.

2.Венделин А.Г. Підготовка й ухвалення управлінського рішення. Методичний аспект. – М.: Економіка, 1977. – С. 60-127.

3.Літвак Б.Г. Управлінські рішення. – М.: ЕКМОС, 1998. – С. 68-88.

4.Управління організацією: Підручник \ Під ред. А.Г. Поршнєва, З.П. Румянцевої,

Н.А. Саломатіна. – М.: ІНФРА – М, 1999. – С. 77-90.

5.Фатхутдінов Р.А. Розробка управлінського рішення: Навчальний посібник. – М.: ЗАТ «Бізнес-школа «Інтел-Синтез», 1997. – С. 67-98.

2.1. Основні етапи розробки управлінських рішень

Ухвалення рішення є одним з основних складового будь-якого управлінського процесу. Процес прийняття рішень при удаваній простоті – дуже не простий. У ньому досить

багато підвідних рифів, добре знайомих професійним менеджерам.

У кожній організації здійснюється розробка управлінських рішень. І в кожній організації практика розробки й прийняття управлінських рішень має свої особливості, обумовлені характером і специфікою її діяльності, її організаційною структурою, що діє системою комунікацій, внутрішньою культурою.

Проте, мається загальне характерне для будь-якого процесу прийняття рішень, де б він не здійснювався. Це той єдиний стрижень, що формує технологію розробки й прийняття рішень, використовувану в будь-якій організації.

Можливі різні способи представлення процесу прийняття рішень, в основі яких різні підходи до управління: системний, кількісний, ситуаційний і т.д.

Рис. 2.1. Основні етапи розробки управлінських рішень.

25

Ми основну увагу приділимо ситуаційному підходові, оскільки він найбільше повно відбиває проблеми, що виникають при управлінській діяльності, універсальний і, власне, кажучи, містить основні методи, зв'язані з прийняттям управлінських рішень, що утримуються в інших підходах.

Розглянемо основні етапи процесу прийняття управлінських рішень. Блок-схема процесу управління представлена в блок-схемі на рис. 2.1.

Підготовка рішень здійснюється на підставі всієї сукупності інформації про ситуації, її ретельного аналізу й оцінок.

У приведеній укрупненій блок-схемі представлені основні етапи ухвалення рішення і їхня технологічна послідовність.

2.2. Підготовка до розробки управлінського рішення

Перший блок етапів розробки управлінського рішення включає такі етапи, як одержання інформації про ситуації, визначення цілей, розробка оцінної системи, аналіз ситуації, діагностика ситуації, розробка прогнозу розвитку ситуації.

Розглянемо їхній більш детально.

1. Одержання інформації про ситуації.

Сучасні технології прийняття управлінських рішень, у т.ч. можливості експертного оцінювання, дозволяють при виробленні й прийнятті управлінських рішень особою, що приймає рішення (ЛПР), враховувати основні аспекти взаємодії «ситуація - ЛПР» за рахунок використання якісних і кількісних оцінок як формалізованих, так і неформалізованих складові ситуації, у якій ЛПР здійснює активні управлінські впливи.

Для адекватного представлення ситуації, як правило, використовуються не тільки кількісні дані, але і дані якісного характеру. Це забезпечується за допомогою широко використовуваних у процесі прийняття рішень експертних технологій.

Одержувана інформація про ситуації ухвалення рішення повинна бути достовірної і досить повної. Недостовірна або недостатньо повна інформація може приводити до прийняття помилкових і неефективних рішень. Однак не менші труднощі виникають і при наявності надлишкової інформації, оскільки виникає проблема добору інформації, що дійсно представляє інтерес і важлива для своєчасного прийняття ефективного управлінського рішенняДоцільним. при одержанні й обробці інформації про ситуації ухвалення рішення є підготовка аналітичного матеріалу, що відбиває основні особливості й тенденції розвитку ситуації. Природно, що такий аналітичний матеріал повинний готується фахівцями, що володіють достатніми знаннями й досвідом в області, до якої належить ситуація ухвалення управлінського рішення.

2. Визначення цілей.

Велике значення має визначення цілей, що коштують перед організацією. Тільки після їхнього визначення можна здійснювати визначення факторів, механізмів, закономірностей, ресурсів, що впливають на розвиток ситуації.

26

При прийнятті важливих рішень, наслідку реалізації яких можуть зіграти значну роль, мети, до досягнення яких прагне організація, необхідно представляти чітко.

Чітке визначення мети є невід'ємної складового процесу керування.

Велике значення має визначення пріоритетності цілей, оскільки досвід показує, що при реальному керуванні приходиться здійснювати вибір.

Важливо при визначенні цілей організації чітко представляти можливі шляхи їхнього досягнення.

Формування цілей організації може здійснюватися безпосередньо керівником, а може вироблятися колективно радою директорів, що ведуть менеджерами і т.д.

В даний час розроблені методи побудови результуючих дерев цілей і дерев критеріїв, одержуваних у результаті колективної експертизи для тих випадків, коли точки зору фахівців, що формують мети організації можуть розрізнятися.

3. Розробка оцінної системи.

У процесі вироблення управлінського рішення велике значення має адекватна оцінка ситуації, різних її аспектів, враховувати які необхідно при прийнятті рішень, що приводять до успіху.

Для адекватної оцінки того або іншого аспекту ситуації нерідко виявляється доцільним формування індексів або індикаторів, що характеризують стан ситуації у залежності від зміни значень визначальний її розвиток факторів.

Індекси можуть спеціально формуватися відповідно до мет аналізу ситуації. Утім, для того, щоб визначати стан і зміна температури повітря або прибутку компанії, формувати спеціальні індекси не треба. Для цього досить скористатися будь-якоюшкалою виміру температури або даними, що фігурують у відповідному рядку балансу компанії.

Іншим видом оцінки є розрахунок рейтингів. Так, наприклад, надійність і стійкість банків, страхових компаній, інвестиційних фондів і т.д. визначається за допомогою розрахунків регулярно і нерідко публікованих у відкритій печаті рейтингів.

За допомогою рейтингів може визначатися також ступінь впливовості політиків, бізнесменів, популярності ведучих спортсменів і т.д.

Але, мабуть одним з найбільш важливих застосувань методів оцінки є порівняльна оцінка об'єктів, представлених на конкурс або тендер, порівняльна оцінка при рішенні питання про фінансування проектів, програм, робіт, порівняльна оцінка варіантів рішень.

Визначення пріоритетів відіграє основну роль при стратегічному плануванні, при розробці стратегії й тактики розвитку підприємства і т.д.

Методи оцінювання використовуються і при оцінці нерухомості, майна, бізнесу, нематеріальних активів, у багатьох ситуаціях управління складними об'єктами, для порівняльної оцінки переваги альтернативних варіантів керуючих впливів і їхнього результатуВосновіт.дперерахованих. вище ситуацій використання оцінок різної природи лежать, як правило, ті самі методи оцінювання, яким передують побудова відповідних оцінних систем.

Оцінна система формується як для індивідуальних, так і для колективних порівняльних оцінок.

До складу оцінної системи входять:

критерії, що характеризують об'єкт оцінки;

27

шкали, із використанням яких оцінюється об'єкт по кожному з критеріїв;

принципи вибору, по яких на підставі оцінок значень критеріїв для об'єкта визначається загальна оцінка або виробляється порівняльна оцінка переваги

альтернативних варіантів.

Відповідні різновиди оцінних систем використовуються і для розрахунку індексів, і для розрахунку

рейтингів, і для визначення пріоритетів, і для порівняльної оцінки сценарії дозволяють більш повно чітко визначити перспективи розвитку ситуації, як при наявності різних керуючих впливів, так і при їхній відсутності.

З іншого боку, сценарії очікуваного розвитку ситуації дозволяють вчасно усвідомити небезпеки, якими чреваті невдалі управлінські впливи або несприятливий розвиток подій.

Зіставлення й оцінка можливих сценаріїв розвитку ситуації як під дією різних керуючих впливів ЛПР, факторів сприяє прийняттю, часом єдино вірних, рішень.

Перші з розроблених сценаріїв носили переважно описовий характер.

Згодом метод сценаріїв був у значній мірі розвитий за рахунок використання більш точних якісно-кількісних моделей.

Метод сценаріїв припускає створення технологій розробки сценаріїв, що забезпечують більш високу імовірність вироблення ефективного рішення в тих ситуаціях, коли це можливо, і більш високу імовірність зведення очікуваних утрат до мінімуму в тих ситуаціях, коли втрати неминучі.

Вданий час відомі різні реалізації методу сценаріїв такі, як:

-одержання погодженої думки;

-повторювана процедура незалежних сценаріїв;

-використання матриць взаємодії й ін.

Метод одержання погодженої думки є, власне кажучи, однією з реалізацій методу Дельфі, орієнтованої на одержання колективної думки різних груп експертів щодо великих подій у тій або іншій області в заданий період майбутнього.

До недоліків методу можна віднести недостатню увагу, що приділяється взаємозалежності і взаємодії різних факторів, що впливають на розвиток подій, динаміці розвитку ситуації.

Метод повторюваного об'єднання незалежних сценаріїв складається в складанні незалежних сценаріїв по кожному з аспектів, що роблять істотний вплив на розвиток ситуації, і повторюваному ітеративному процесі узгодження сценаріїв розвитку різних аспектів ситуації.

Достоїнством цього методу є більш заглиблений аналіз взаємодії різних аспектів розвитку ситуації.

До його недоліків можна віднести недостатню розробленість і методичну забезпеченість процедур узгодження альтернативних варіантів рішень у всьому різноманітті ситуації ухвалення рішення.

4. Аналіз ситуації.

Основною задачею аналізу ситуації є виявлення факторів, що визначають динамікові її розвитку.

28

Спочатку проводиться змістовний аналіз і на якісному рівні встановлюються основні моменти, що дозволяють виявити фактори, до зміни ступеня й характеру впливу яких ситуація чуттєва.

Щоб мати можливість установити динамікові розвитку ситуації під впливом тих або інших факторів, необхідно перейти до кількісних методів, вводячи в розгляд кількісні представлення факторів у виді перемінних, значення яких можуть змінюватися в тім або іншому діапазоні в залежності від зовнішніх або внутрішніх впливів.

Для виявлення факторів, що визначають розвиток ситуації, можуть бути також використані, спеціально розроблені методи: такі, як факторний і кореляційний аналіз, багатомірне шкалирування й ін.

Методи, що дозволяють виявити фактори, що порівняльної вагомості при формуванні динаміки розвитку ситуації, а також характеру визначають розвиток ситуації, можуть бути також використані, як правило, і для встановлення їхньої порівняльної важливості, їхнього впливу.

При наявності індексів або перемінних доцільно також визначення граничних значень, перевищення або наближення до яких повинно викликати відповідні управлінські рішення й дії з боку ЛПР.

Корисний аналіз і оцінка стійкості ситуації до зміни значень факторів, що роблять найбільш значний вплив на її розвиток або ті фактори, на зміну значень яких буде спрямований управлінський вплив.

5. Діагностика ситуації.

При аналізі ситуації важливо виділити ключові проблеми, на які необхідно в першу чергу звернути увагу при цілеспрямованому управлінні процесом, а також характер їхнього впливу. У цьому і складається задача діагностики ситуації.

На підставі проведеного аналізу ситуації визначаються найбільш чуттєві моменти, що можуть привести до небажаного розвитку подій і виникаючі у зв'язку з цим проблеми.

Рішення цих проблем необхідно для запобігання небажаного розвитку ситуації. Досягнення поставлених перед організацією цілей, якщо це тільки не підтримка рівня

вже досягнутих результатів, як правило, вимагає цілеспрямованих управлінських впливів для забезпечення розвитку ситуації у бажаному напрямку.

Це може бути і збільшення прибутковості підприємства, завоювання нових ринків збуту, запровадження в дію нових технологічних ліній і т.д.

Необхідно правильно оцінити стан ситуації ухвалення рішення, характер її зміни для того, щоб були прийняті рішення і початі дії, що забезпечують досягнення бажаного стану ситуації.

Адекватному розумінню ситуації сприяє:

визначення основних виникаючих проблем;

закономірностей, відповідно до яких відбувається її розвиток;

механізмів, за допомогою яких може бути зроблений цілеспрямований вплив на її розвиток;

ресурсів, необхідних для приведення цих механізмів у дію;

29

активні складові ситуації, як зовнішніх, так і внутрішніх, котрі можуть зробити істотне, а часом і вирішальне, вплив на її розвиток.

Адекватна діагностика ситуації багато в чому сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.

6. Розробка прогнозу розвитку ситуації.

Особливу роль при прийнятті рішень грають проблеми, зв'язані з оцінкою очікуваного розвитку аналізованих ситуацій, очікуваних результатів реалізації передбачуваних альтернативних варіантів рішень.

Не прогнозуючи хід розвитку подій неможливо керувати. Оскільки при використанні експертної інформації велике значення мають не тільки кількісні, але і якісні оцінки, традиційні методи розрахунків прогнозів далеко не завжди можуть бути застосовані.

До того ж у багатьох складних ситуаціях далеко ми не завжди маємо досить достовірну статистичну інформацію, необхідної для розробки прогнозу.

Перераховані вище причини роблять актуальної проблему застосування методів експертного прогнозування, у більшому ступені, що орієнтуються на роботу як із кількісними, так і з якісними експертними оцінками.

Перспективними є, зокрема, можливості використання методу експертних кривих, що розвивається, за допомогою яких може бути описана динаміка прогнозованого розвитку об'єкта експертизи.

2.3. Розробка управлінського рішення

До складу другого блоку етапів розробки управлінського рішення входять генерування альтернативних варіантів рішень, добір основних варіантів управлінських впливів, розробка сценаріїв розвитку ситуації, а також експертна оцінка основних варіантів керуючих впливів.

7. Генерування альтернативних варіантів рішень.

Генерування альтернативних варіантів рішень, управлінських впливів і т.д. може здійснюватися або безпосередньо, або за допомогою спеціальних експертних процедур.

Процедури генерування альтернативних варіантів можуть передбачати як спеціальну організацію й проведення експертиз із використанням методів типу мозкової атаки і т.д., так і створення автоматизованих систем генерування альтернативних варіантів у складних, але досить структуріруємих випадках.

Технології генерування альтернативних варіантів управлінських рішень досить різноманітні. Це і метод аналогів, коли розробка управлінського рішення заснована на використанні досвіду рішення попередніх аналогічних проблем, і способи синтезу управлінських рішень.

При генеруванні альтернативних варіантів управлінських рішень повинна повною мірою використовуватися інформація про ситуації ухвалення рішення, результати аналізу й оцінка ситуації, результати її діагностики й прогнозу розвитку ситуації при різних альтернативних варіантах можливого розвитку подій.

30

8. Добір основних варіантів управлінських впливів.

Після того як розроблені альтернативні варіанти управлінських впливів, представлені у виді ідей, концепцій, можливої технологічної послідовності дій, можливих способів реалізації пропонованих варіантів рішень повинний бути здійснений їхній попередній аналіз із метою відсівання свідомо нежиттєздатних, неконкурентоспроможних варіантів або варіантів, що свідомо уступають іншим, також запропонованим для розгляду.

Технології відсівання можуть бути досить різноманітними. Для цієї мети повинні залучатися високопрофесійні фахівці, здатні відібрати альтернативні варіанти рішень, гідні подальшої більш глибокої пророблення і порівняльна оцінка.

При доборі основних варіантів управлінських впливів необхідно враховувати як їх досить високу порівняльну оцінку, так і відсутність дублювання, щоб спектр альтернативних варіантів рішень, відібраних для більш глибокого пророблення був досить повним і, у той же час, не надлишковим.

Повинні враховуватися також специфічні особливості ситуації, встановлені в процесі її діагностики.

9. Розробка сценаріїв розвитку ситуації.

Сценарії очікуваного розвитку ситуації відіграють важливу роль при прийнятті управлінських рішень. Основна задача розробки сценаріїв – дати ЛПР ключ до розуміння ситуації і найбільш імовірного її розвитку.

Однієї з основних задач при розробці сценарію є визначення факторів, що характеризують ситуацію й тенденції її розвитку, а також визначення альтернативних варіантів динаміки їхньої зміни.

Для того щоб представлення про очікуваний розвиток ситуації було адекватним, як правило, недостатньо обмежиться розглядом факторів, що мають лише кількісну природу. Розглядатися повинні і фактори якісної природи.

Розробка сценаріїв розвитку ситуації виробляється, переважно, із використанням технології ситуаційного аналізу й експертного оцінювання, що дають можливість враховувати й аналізувати як кількісну, так і якісну інформацію.

Слід зазначити, що, як правило, приходитися розглядати найбільш ймовірні альтернативні варіанти очікуваних зміну ситуації як при наявності керуючих впливів, так і при їхній відсутності.

Аналіз декількох альтернативних варіантів розвитку ситуації, як правило, виявляється більш інформативним і сприяє виробленню більш ефективних рішень.

Найбільш розповсюдженим методом експертного оцінювання при формуванні альтернативних варіантів сценаріїв є метод мозкової атаки в сполученні зі спеціальними методами використання аналітичної інформації.

10. Експертна оцінка основних варіантів керуючих впливів.

На цьому етапі вироблення управлінського рішення мається вже досить багато інформації про основні альтернативні варіанти управлінських впливів і найбільш імовірних сценаріях розвитку ситуації при їхньому використанні.