8. Цілі і інструменти міського планування
Рис. 2.1. Цілі і інструменти міського планування
Соціальну підсистему складають індивіди та сім'ї – "домашні господарства" (для спрощення схеми відсічені крупніші соціальні групи і співтовариства, що мають свої інтереси і цілі).
Ресурсна підсистема складається з природних ресурсів (у звичайному сенсі), будинків, будівель і інших елементів інфраструктури, міських організацій і підприємств, що створюють товари і послуги (частково для домашніх господарств і частково для інших споживачів, що виробляють нові ресурси). Просторова організація міста також розглядається у вигляді ресурсу, частково вироблюваного самою планувальною системою. Важливим ресурсом є інформація.
Планувальна підсистема розглядається як особливий комплекс організацій, які прагнуть (через інструменти міського планування) до часткового управління містом за для суспільного блага. Отже, планувальна підсистема визначається як система управління.
Загальна мета містобудівного планування – забезпечення управління соціальним, економічним, екологічним і просторовим розвитком міста на користь його мешканців.
Конкретна мета – приведення завдань і методів планування у відповідність з новими умовами ринкової економіки і суспільно-політичного розвитку суспільства в пострадянський період.
9. Структура міського планування
Структуру і зміст міського планування в ринкових умовах загалом можна представити у вигляді матричної таблиці, осями координат, якої є рівні планування і основні його види – прогнозування 2.8, програмування 2.9 і проектування 2.10 (рис. 2.2.).
Рис. 2.2. Структура міського планування (за І. М. Смоляром)
Заповнення кожного вічка матриці дозволяє представити всі головні види робіт: і вже вироблювані на практиці, і поки відсутні, але необхідні для повноти, завершеності і працездатності системи. Так, наприклад, поки практично відсутні розробки економіко-містобудівних прогнозів регіонів і регіональні цільові програми. Ці порожні «клітинки» необхідно заповнити, оскільки аксіомою міського планування є узгодження загальних рішень по місту з регіональною політикою (хоча це і не зумовлює конкретних рішень на міському рівні).
Склад і заповнення вічок може мінятися в часі, реагуючи на загальну ситуацію в міському плануванні і містобудуванні на кожному етапі розвитку. Можливо також об'єднання осередків, (тобто видів робіт), в окремих комплексних розробках, наприклад, соціально-економічного прогнозу міста і міської містобудівної програми. Проте з погляду чистоти методології бажано зберігати спеціалізацію видів планування.
При введенні в таблицю третього вимірювання, можна виявити «питому вагу» кожної ланки в загальній системі міського планування. На такому «рельєфному» зображенні можна уявити, що «гірською вершиною» на «полі» міського планування виділяється власне містобудівне проектування 1.5, оскільки його «підстильними пластами» служить вся сукупність робіт по міському плануванню. На даний момент такий фундамент не є багатошаровим: він складається тільки з Генеральної схеми планування території України і схем планування території деяких областей (зокрема, для Донецької області така схема вже розроблена). Проте конкретному місту Схема може дати зовсім небагато, оскільки система робіт проміжного рівня від країни в цілому до конкретного міста не заповнена.
Між всіма шарами і видами міського планування повинні існувати горизонтальні і вертикальні зв'язки, що формують ППП (прогнозування – програмування – проектування) як єдину систему, структура якої складніше, ніж зв'язки між клітинками матриці.