4. Поняття і призначення кадастру

5. Державний земельний кадастр

Ефективність управління розвитком міста великою мірою залежить від повноти і достовірності початкової інформації. Об'єм необхідної інформації досягає тисяч показників, які характеризують кількісний і якісний стан елементів міського середовища. Ці показники збираються, накопичуються і обробляються різними галузевими органами державної і місцевої влади.

Інформаційне забезпечення планування і оперативного управління розвитком міста в багатьох країнах світу ґрунтується на складанні і веденні системи міських кадастрів: населення, земельного, містобудівного, нерухомості та ін., матеріали яких стали ключем для об'єднання інформації з багатьох різних джерел.

Зміст поняття (кадастр) 2.5, яке буквально перекладається як реєстр (список), складений офіційними особами, сформувався ще з часів Римської імперії, коли була затверджена одиниця обліку збору податку за землю, і практично не змінився. Всі визначення поняття зводяться до того, що кадастр – це сума операцій і документів для таких цілей:

• встановлення і своєчасне ведення детального обліку землекористувачів певної території;

• локалізація і ідентифікація землекористування;

• стягування податку.

У країнах з ринковою економікою і, перш за все, в тих, де добре розвинена система місцевого самоврядування, кадастрові дані широко використовуються:

- під час прогнозування розвитку населених пунктів, планування і забудови їх територій;

- для забезпечення комплексного розвитку соціальної, інженерно-транспортної і природоохоронної інфраструктури

- для обґрунтування політики оподаткування і визначення вартості нерухомості;

- з метою контролю над раціональним використанням міських ресурсів.

І хоча кадастри країн різняться між собою, єдиною для них є фіскальна і юридична спрямованість. Практично однакові також і компоненти, що становлять кадастр: кадастрові великомасштабні карти і реєстри об'єктів.

Необхідно зазначити, що є суттєва відмінність між західноєвропейськими і східноєвропейськими кадастрами, бо це зумовлено різними соціально-економічними системами, які існували на момент їх створення.

Західноєвропейський кадастр розвивався у напрямі податкового, планувального і багатоцільового кадастру, маючи як критерій відношення власності.

Східноєвропейські кадастри в більшості своїй відображають географічні, економічні і екологічні аспекти, будучи системою обліку кадастрових об'єктів. Вони містять інформацію про ресурси, переважно сільськогосподарські, лісові і водні.

В організаційному плані всі західноєвропейські кадастри історично сформувалися як частина державного управління, на відміну від країн Східної Європи і колишнього СРСР, де існуючі системи були, по суті, відомчими. "Державність" кадастрів в Західній Європі виявляється в тому, що вони створюються і функціонують під контролем уряду, починаючи від муніципалітету на нижчому рівні і закінчуючи парламентом на вищому.

З переходом до ринкової економіки виникла потреба в реформуванні системи кадастрів країн на пострадянському просторі, перш за все земельного кадастру, як загальновизнаного способу забезпечення захисту прав власності, що необхідне для ефективного функціонування приватизованого земельного ринку.

В Україні функції і призначення земельного кадастру були визначені Ухвалою Кабінету міністрів від 12 січня 1993 р. № 15 «Про порядок ведення Державного земельного кадастру».

Відповідно до цієї Ухвали, Державний земельний кадастр ведеться з метою:

- інформаційного забезпечення;

- ефективного здійснення державної земельної політики;

- державного контролю над використанням і охороною земельних ресурсів;

- гарантії прав власників земельних ділянок і землекористувачів, захисту їх прав;

- різних видів територіального планування 1.4 і зонування 1.19 території;

- здійснення державної політики у сфері оподаткування землі і нерухомості.

Відомості, які реєструються в державному земельному кадастрі, мають законну юридичну силу для всіх користувачів, включаючи судові, податкові, фінансові органи, і можуть бути оскаржені в судовому порядку. Спотворення даних земельного кадастру спричиняє за собою адміністративну відповідальність.

Складовими частинами державного земельного кадастру є:

• державна реєстрація прав власності;

• використання і оренда землі;

• облік кількості і якості земель;

• бонітування ґрунтів;

• зонування території населених пунктів;

• оцінка земель і нерухомості.