9. Інвестиції як носій ризику

Ризик є важливою характеристикою інвестицій, пов’язаного із усіма їх формами і видами. Носієм фактору ризику інвестиції виступають як джерело доходу в підприємницькій діяльності інвестора. Здійснюючи інвестиції, інвестор завжди повинен усвідомлено йти на економічний ризик, пов’язаний з можливим зниженням або недоотриманням суми очікуваного інвестиційного доходу, а також можливою втратою (частковою чи повною) інвестиційного капіталу. Відповідно ризик і доходність інвестицій в підприємницькій діяльності інвестора взаємопов’язані.

10. Інвестиції як носій ліквідності

Процес діяльності вкладеного капіталу, який забезпечується його ліквідністю, характеризується терміном дезінвестиції.Капітал, звільнений в процесі дезінвестиції, може бути реінвестований в інші об’єкти та інструменти. Таким чином, ліквідність інвестицій дозволяє формувати не тільки прямий, але й зворотній потік капіталу, задіяного як інвестиційний ресурс.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, яка є одним з самостійних видів його господарсько діяльності та найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства являє собою цілеспрямовано здійснюваний процес вишукування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об’єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрами інвестиційної програми (інвестиційного портфелю) та забезпечення її реалізації [1].

Інвестиційна діяльність підприємства характеризується наступними особливостями:

1. Вона є головною формою забезпечення росту операційної діяльності підприємства і по відношенню до її цілей та задач носить підпорядкований характер

Інвестиційна діяльність підприємства покликана забезпечувати зростання його операційного прибутку в перспективному періоді за двома напрямками: а) шляхом забезпечення операційних доходів(будівництва нових філій; розширення обсягу реалізації за рахунок вдосконалення продукції, освоєння нових унікальних її видів); б)шляхом забезпечення зниження операційних витрат(своєчасна заміна фізично зношеного обладнання: оновлення морально застарілих виробничих основних засобів та нематеріальних активів тощо).

2. Форми і методи інвестиційної діяльності у меншій мірі залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж операційна його діяльність

Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переважно в тісному зв2язку з фінансовим ризиком, галузева сегментація якого практично відсутня.

3. Обсяг інвестиційної діяльності підприємства характеризуються суттєвою нерівномірністю по окремим періодам

Циклічність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов – необхідністю накопичення фінансових коштів, змінами “інвестиційного клімату” в країні, можливістю формування внутрішніх умов для здійснення інвестиційної діяльності (вичерпання резервів підвищення продуктивності використання наявних необоротних активів).

4. Формування інвестиційного прибутку у віддаленій перспективі

Це означає, що між витратами інвестиційних ресурсів і отриманням інвестиційного прибутку проходить звичайно тривалий період часу, що визнчає довгостроковий характер цих витрат.

5. Інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, які суттєво відрізняються в окремі періоди за своєю спрямованістю

Протягом окремих періодів сума негативного грошового потоку по інвестиційній діяльності підприємства значно перевищує суму позитивного грошового потоку. Крім того, на перших етапах реалізації інвестиційного проекту спостерігається лише відтік грошових коштів.

6. Інвестиційна діяльність характеризується наявністю ризику

Рівень інвестиційного ризику значно перевищує рівень операційного (комерційного) ризику. Це пов’язано з тим, що в процесі інвестиційної діяльності ризик втрати капіталу має більшу ймовірність виникнення, ніж в процесі операційної діяльності [1].

Вважається, що більш докладно економічну природу інвестицій пояснює класифікація, в основу якої покладені різні ознаки. В якостях таких деякі науковці [2]в подальшому пропонують використовувати:

• види інвестицій;

• об’єкти вкладення коштів;

• характер участі в інвестуванні;

• регіональна ознака;

• період інвестування;

• форми власності;

• ступінь ризику;

• форми відтворення

За видамиінвестиції поділяються на:

• грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”);

• права користування землею, ресурсами, а також майнові права;

• інші цінності.

За об’єктами вкладення капіталуінвестиції поділяються на:

• реальні інвестиції, які включають вкладення капіталу в матеріальні (будинки, споруди, обладнання тощо) і нематеріальні (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмні засоби тощо) активи;

• фінансові інвестиції, які акумулюють в собі вкладення коштів в різні фінансові інструменти – цінні папери, документи, цільові банківські внески.

За характером участі в інвестиційному процесіінвестиції поділяються на:

• прямі, які передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкту інвестування та вкладанні коштів. При цьому інвестор безпосередньо залучений в усі стадії інвестиційного циклу, в тому числі в передінвестиційні дослідження, проектування і будівництво об’єкту інвестування, а також виробництво кінцевої продукції;

• непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують на свій погляд найбільш ефективним чином фінансові кошти. Такі посередники приймають участь в управлінні об’єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів.

В регіональномуаспекті виділяються інвестиції:

• внутрішні, тобто вкладення суб’єктів господарської діяльності даної держави;

• іноземні – вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових і неурядових організацій;

• зарубіжні – вкладення коштів в об”єкти інвестування за межами території даної країни;

За періодом інвестуванняприйнято виділяти інвестиції:

• короткострокові, як правило, тривалістю не більше одного року (короткострокові депозитні внески, короткострокові фінансові вкладення);

• довгострокові, тривалістю більше одного року.

За формами власностіінвестиції поділяються на:

• приватні кошти громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

• державні, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів різних рівнів, державними підприємствами і установами;

• змішані, які передбачають вкладення як приватного, так і державного капіталу в об’єкти інвестування.

За ступенем ризикуінвестиції поділяються на такі види:

• безризикові. Вони характеризують вкладення коштів в такі об’єкти інвестування, по яким відсутній реальний ризик втрат капіталу або очікуваного доходу і практично гарантоване отримання розрахункової реальної суми чистого інвестиційного прибутку;

• ризикові. Ступінь ризику залежить від реакції ринка на зміни результатів роботи підприємства, строків інвестування і отримання результатів, масштабів проекту, його цілей (створення нової продукції, зменшення витрат виробництва, розширення обсягів продажу тощо). Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути:

а) можливість втрати всієї суми розрахункового прибутку – допустимий ризик;

б) можливість втрати не тільки прибутку, але й розрахункового валового доходу після реалізації проекту – критичний ризик;

в) можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора – катастрофічний ризик.

За формами відтворенняінвестиції поділяють на:

• нове будівництво або будівництво підприємств, будинків, споруд, яке здійснюється на нових майданчиках і за згідно первісно затвердженому проекту;

• розширення діючого підприємства – будівництво подальших черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, розширення існуючих цехів з метою збільшення виробничих потужностей;

• реконструкція діючого підприємства – здійснення по єдиному проекту повного або часткового переобладнання та перебудови виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного обладнання з метою випуску нової продукції;

• технічне переозброєння – комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

Не дивлячись на широкий спектр розглянутих ознак, наведена класифікація не є вичерпною і при необхідності може бути доповнена наступними аспектами:

За видами обраної підприємством інвестиційної стратегіївиділяють:

• пасивні інвестиції, тобто такі, які підтримують на незмінному рівні показники прибутковості вкладень за рахунок замін застарілого обладнання:

• активні інвестиції, тобто такі, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності фірми та її прибутковості в порівнянні з раніше досягнутими рівнями за рахунок впровадження нової технології, організації випуску продукції, що користується попитом, освоєнням нових ринків збуту [3].

За відтворювальною спрямованістюрозділяють:

• валові інвестиції, які характеризують загальний обсяг капіталу, що інвестується у відтворення основних засобів і нематеріальних активів в певному періоді;

• реновацій ні інвестиції, що характеризують обсяг капіталу, який інвестується в просте відтворення основних фондів і нематеріальних активів, що амортизуються;

• чисті інвестиції, що характеризують обсяг капіталу, який інвестується в розширене відтворення основних засобів і нематеріальних активів. В кількісному вираженні чисті інвестиції являють собою суму валових інвестицій, зменшену на суму амортизаційних відрахувань.

За характером використання капталу в інвестиційному процесівиділяють:

• первинні інвестиції, які характеризують використання знов сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і залучених фінансових ресурсів;

• реінвестиції являють собою повторне використання капіталу в інвестиційних цілях ри умові попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше обраних інвестиційних процесів;

• дезінвестиції являють собою процес вилучення раніше інвестованого капіталу із інвестиційного обороту без подальшого його використання в інвестиційних цілях [1].

Управлінські рішення з приводу доцільності інвестицій (особливо реальних), як правило, відносять до рішень стратегічного характеру. Вони потребують ретельного аналітичного обґрунтування в силу цілого ряду причин. По-перше, будь-яка інвестиція потребує концентрації великого обсягу грошових коштів. По-друге, інвестиції, як правило, не дають миттєвої віддачі і внаслідок цього виникає ефект іммобілізації власного капіталу, коли кошти “омертвлені” в активах, які, можливо, почнуть приносити прибуток лише через певний час. Тому будь-яка інвестиція передбачає наявність у компанії фінансового наробку, дозволяю чого їй безболісно пережити етап становлення нового бізнесу (підрозділу, технологічної лінії тощо). По-третє, в переважній більшості випадків інвестиції здійснюються із залучення позикового капіталу, а тому передбачаються обґрунтування структури джерел, оцінка вартості їх обслуговування і формування аргументів, які дозволяють залучити потенційних інвесторів.

В основі аналітичного обґрунтування процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій та майбутніх грошових надходжень. Загальний аналіз інвестиційної діяльності підприємства передбачає здійснення з використанням формалізованих критеріїв:

1. оцінки реальних інвестицій;

2. оцінки фінансових інвестицій.