10.6. Аудит місцевих податків

10.6.1. Аудит податку з реклами

Мета аудиту — перевірити правильність визначення податку з реклами та своєчасність його сплати до бюджету.

Завдання аудиту — встановити:

• правильність визначення бази оподаткування податком з реклами;

• дотримання граничних розмірів ставок на податок з реклами;

• правильність відображення витрат на сплату податку з реклами;

• повноту включення у звітність сум оподаткування;

• своєчасність сплати податку з реклами та подання звітності в податкові органи.

До перевірки аудитор має з’ясувати зміни, що відбулися в податковому законодавстві щодо стягнення податку з реклами.

Аудитор має пам’ятати, що до реклами відносять спеціальну інформацію про осіб як юридичних, так і фізичних або продукцію (товари, роботи, послуги, цінні папери), яка розповсюджується у будь-якій формі та будь-яким способом з метою прямого і непрямого отримання прибутку.

До реклами належить реклама, яка використовується для публічного розповсюдження друкованої, а також аудіо- та відеоінформації. Реклама буває зовнішня і внутрішня.

Податок з реклами є обов’язковим до застосування місцевими органами самоуправління при наявності об’єктів оподаткування.

Платниками податку з реклами є юридичні та фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, рекламодавці або ті, що виготовляють чи розповсюджують рекламу, якщо вони є рекламодавцями, але фактично перераховують цей податок до бюджету виготовлювачі реклами, рекламна діяльність яких здійснюється на території органу місцевого самоврядування, на яких поширюється рішення про податок.

Податок з реклами сплачують підприємства, які видають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги з рекламної продукції.

При перевірці рекламних послуг потрібно встановити повноту включення в оподатковуваний оборот вартості виготовлення і розміщення реклами. З цією метою аудитор повинен встановити об’єкт оподаткування і фактично проведені витрати з реклами. Витрати на рекламу треба визначити в розрізі кожної статті.

Об’єктом оподаткування з реклами є вартість наданих послуг з встановлення і розміщення реклами: на телебаченні і радіо, у друкованих засобах масової інформації; в кінотеатрах, відеосалонах та інших установах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів, комп’ютерних рекламних роликів; у вигляді рекламних сувенірів, подарункових виробів, фірмених пакувальних матеріалів; шляхом проведення рекламних виставок, розміщення на окремих конструкціях, щитах, екранах, будинках, спорудах і інших носіях зовнішньої реклами; на сухопутному, повітря­ному, водному, залізничному видах транспорту і в метрополітені; на місцевому та заміському авто-, електротранспорті, на автомобілях і залізничних шляхах сполучення загального користування; загальна площа і кількість носіїв для розміщення реклами всередині будинків, приміщень, споруд та на інших носіях внутрішньої реклами; загальна площа і кількість носіїв прямої поштової реклами; кількість одиниць рекламних носіїв реклами, розміщеної на пакувальних матеріалах, які обчислюються в штуках; на формі спортсменів, предметах одягу, головних уборах, магнітних картках, жето­нах, талонах, візитних картках та інших штучних рекламних носіях.

При перевірці правильності визначення бази оподаткування податком з реклами аудитору слід пам’ятати про диференційований підхід її визначення: 1) при наданні рекламних послуг і 2) виконанні рекламних робіт власними силами та врахувати перелік рекламної продукції, що не підлягає оподаткуванню.

За надання послуг щодо розміщення і розповсюдження реклами базою оподаткування податком з реклами є вартість сплачених рекламодавцю сум за ці послуги. При виконанні рекламних робіт власними силами об’єктом оподаткування є вартість фактично проведених витрат на її виготовлення і розміщення. Найбільш вірогідна помилка — це нарахування податку з собі­вартості рекламних послуг.

Особливу увагу аудитор має приділити тим об’єктам реклами, які не включені до оподатковуваного обороту. Не вважається рекламною продукцією і не підлягає оподаткуванню вартість інформаційних табло при вході у приміщення, де розміщується фізична або юридична особа, об’яви або повідомлення про місце зміни розташування підприємства, установи або організації, номерів телефонів, факсів, телетайпів, табло з повідомленням про обмеження пересування, виконання ремонтних, аварійних і інших подібних видів робіт; інформації, яка відображає соціальні події, інтереси політичних партій, релігійних і громадських організацій або призначена для їх підтримки. Від податку звільняється реклама благодійних заходів, інформаційні табло, які розміщені в приміщеннях, що використовуються для реалізації товарів, оголошення органів державної влади, які містять інформа­цію, пов’язану з виконанням покладених на них функцій.

Правильність визначення податку з реклами залежить від дотримання законодавства щодо застосування ставок цього податку. Тому при перевірці необхідно з’ясувати дотримання встановлених ставок при визначенні податку за розміщення одно­разової реклами і реклами на тривалий час та граничних розмірів ставок податку.

З 1999 р. ставки за розміщення одноразової реклами встановлені в розмірі не більш як 0,1 відсотка вартості послуг і 0,5 відсотка вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час.

Граничні розміри ставок податку відповідно до Указу Президента від 25 травня 1999 р. № 565/99 з 1 січня 2000 р. не повин­ні перевищувати:

• 5 відсотків вартості виготовлення і розміщення реклами на телебаченні, радіо, в друкованих засобах масової інформації;

• 10 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за хвилину показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та інших закладах, в яких здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайдфільмів;

• 50 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр носія зовнішньої реклами, розміщеної на окремих спеціальних конструкціях, щитах, екранах, фасадах будівель і споруд;

• 30 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця із кожних 100 од. носіїв зовнішньої реклами, розміщених на пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях;

• 30 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр носія внутрішньої реклами, розміщеної всередині будинків, приміщень;

• 50 відсотків неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний метр рекламного носія на транспортних засобах;

• 0,1 відсотка неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян щомісяця за один квадратний сантиметр рекламного носія, виготовленого друкованим способом для внутрішньої реклами у салонах транспортних засобів.

У разі реклами тютюнових виробів і алкогольних напоїв до відповідної ставки застосовується збільшуваний коефіцієнт 5.

У випадку реклами вітчизняними товаровиробниками продукції власного виробництва (крім тютюнових виробів і алкогольних напоїв) застосовується пільговий коефіцієнт 0,5.

Особливу увагу аудитору слід звернути на правильність визначення бази, на яку нараховується податок.

Для правильного визначення податку з реклами треба пам’я­тати, що ставкою 0,1—0,5 відсотка податку з реклами оподатковується база — вартість виконаних робіт (послуг) з виготовлення та розповсюдження реклами без урахування ПДВ.

Наприклад, повна вартість виконаних послуг становить 1205,0 грн.

Для визначення податку з реклами за ставкою 0,5 відсотка треба знайти базу оподаткування: