5.2 Буржуазні партії

Більшість буржуазних партій в Росії виникли в 1905 р. Але переважна частина з них з різних причин перестала існувати в 1906–1907 рр. Розглянемо програмні положення найбільш впливових партій.

Конституційно-демократична партія– партія народної свободи (кадети) виникла в жовтні 1905 р. Лідери партії: П. Мілюков, князі Долгорукови, В. Набоков⁶та ін.

На першому з’їзді партія не визначилася з формою правління Росії, хоча закликала до виборів народних представників. На другому з’їзді (січень 1906 р.) партія заявила, що Росія повинна бути конституційною і парламентарною монархією. Оправдовуючись перед царизмом, другий з’їзд партії заявив, що збори народних представників скликаються тільки для складання основного закону.

В аграрному питанні кадети висунули ідею збільшення площі землекористування безземельними та малоземельними селянами за рахунок державних, удільних, кабінетських і монастирських земель, а також відчуження за користь держави приватновласницьких земель у „необхідних розмірах”. Причому відчужені землі відходили до земельного фонду.

У національному питанні кадети виступали за право націй на свободу культурного самовизначення, уведення автономії з сеймом для Польщі і відновлення конституції Фінляндії.

Партія „Союз 17 октября”виникла в кінці 1905 р. Лідери партії: О. Гучков, М. Родзянко, барон П.Л. Корф, П. Столипін та ін.

Згідно з програмою партії формою правління в Росії повинна бути конституційна монархія.

У земельному питанні октябристи виступали за розселення і переселення селян, визнання державних і удільних земель фондом для задоволення земельних потреб селян, перемежування селянських і поміщицьких земель з обов’язковим відчуженням відрізків, що заважали господарській цілісності володінь, а якщо ці заходи будуть недостатніми, то допускалося відчуження частини приватновласницьких земель на справедливих умовах винагородження.

У національному питанні партія виступала за унітарну державу, за право на задоволення і захист культурних потреб і визнання за Фінляндією права на „відомий автономний державний устрій”.

5.3 Монархічні партії

Партія „Союз руського народу”виникла в кінці 1905 р. Лідери партії: О. Дубровін, В. Пуришкевич, М. Марков та ін. З 1911 р. партія називалася „Дубровинський союз руського народу”. В 1907 р. частина партії відкололася і назвала себе „Руський народний союз імені Михаїла Архангела”. Очолив її В. Пуришкевич. Кількість – 20 тис. членів.

У 1905 р. виникла Руська монархічна партія (з 1911 р. – Руський монархічний союз), нараховувала 2 тис. осіб. Лідери: князь Д.М. Долгорукий, барон Г.Г.Розен та ін.

У 1905 р. виникла партія „Всеросійський союз земельних власників”. Лідери: О. Чеморуков, М. Павлов та ін. Існували деякі інші монархічні партії.

Головною партією цього часу був „Союз руського народу”. Ідеологічний стрижень програми: православ’я, самодержавство, народність. Православ’я – основа руського життя, самодержавство – вічне, вища правда, закон і сила. Руська народність визнавалася державною народністю. Згідно з програмою партії, Росія визнавалася єдиною та неподільною, проповідувався антисемітизм.

У земельному питанні – недоторканість приватної власності. Програма передбачала продаж державних земель селянам, допомогу при виході з общин. Членами „Союзу” могли бути тільки природні росіяни, чоловіки та жінки, усіх станів і достатку.