Тема 12. Вирішення господарських спорів

Навчальні цілі:

• з’ясувати поняття, ознаки, принципи і види господарсько-правової відповідальності;

• виділити особливості вирішення господарських спорів;

• охарактеризувати досудове врегулювання господарських спорів;

• окреслити порядок розгляду господарських спорів;

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Поняття, ознаки та принципи господарсько-правової відповідальності.

2. Загальна характеристика Господарського процесуального кодексу України.

3. Досудове врегулювання господарських спорів.

4. Захист прав й інтересів суб’єктів господарювання господарськими судами.

Ключові поняття теми: господарський суд, суб’єкти господарського спору, претензія, позовна заява, мито, позовна давність, докази, банкрутство.

Методичні поради:

• Відповідь на перше питання повинна містити поняття господарсько-правової відповідальності – це захист прав і законних інтересів громадян, організацій і держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських інтересів, наданих внаслідок правопорушення і забезпечення правопорядку у сфері господарювання.

Також необхідно виділити принципи цієї відповідальності і перелічити види відповідальності, а саме :

- погашення заборгованості;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції;

- адміністративно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин є здійснення ним правопорушень у сфері господарювання, а саме:

- не виконання або неналежне виконання господарських зобов’язань;

- порушення правил здійснення господарської діяльності.

За допущені правопорушення у господарській діяльності правопорушник відповідає майном, яке належить йому на праві власності або закріпленним за ним на праві господарського відання чи оперативного управління.

Засновники суб’єкту господарювання не відповідають по зобов’язанням цього суб’єкта. Якщо правопорушенню способствували неправомірні дії або бездіяльність другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов’язання можуть вказати конкретні обставини, котрі у разі надзвичайного характеру такіх обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов’язань внаслідок даних обставин, а також порядок встановлення факта виникнення таких обставин.

Учасники господарських відносин, які порушили господарські зобов’язання або встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинні відшкодувати нанесені збитки суб’єкту, права і законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійснені управомоченою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також не получені при цьому прибутки.

Учасник відносин, який заподіяв правопорушення, повинен прийняти необхідні дії по запобіганню збитків у господарській сфері інших учасників відносин або зменшити іх розмір, а в разі якщо збитки заподіяні іншим суб’єктам – повинен відшкодувати за їх вимогою у добровільному порядку у повному обсязі, якщо законом або договором не вказано відшкодування збитків в іншому об’ємі. Про це сторони повинні бути негайно повідомлені.

Сторона господарського зобов’язання втрачає право на відшкодування збитків у випадку якщо вона була своєчасно повідомлена іншою стороною про можливе невиконання зобов’язання та могла попередити виникнення збитків своїми діями, але не зробила цього.

Не підлягають відшкодуванню збитки, правомірним відказом зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання. Якщо сторона , яка порушила умови договору не передала майно або не виконала послуги, інша сторона має право на відшкодування витрат по виконанню зобов’язань і збитків.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, не звільняється від виконання його в натурі.

• Готуючись до відповіді на друге питання необхідно розглянути норми Господарського процесуального кодексу, з’ясувати його структуру основні поняття, положення розділів і статей.

Господарське судочинство регулюється міжнародними договорами, згода на обов’язковістьяких надана Верховною Радою України. Господарський процесуальний кодекс України є важливим нормативним актом, який нараховує 125 статей, що структуровані у 15 розділів. У ньому регламентуються:

- порядок провадження справ у господарському суді;

- досудове врегулювання господарських спорів (пред’явлення претензй і строки їх розгляду, особливості врегулювання окремих видів господарських спорів);

- питання підвідомчості справ арбітражним судом і підсудності справ, тобто визначення категорій справ, що мають розглядатися окремими ланками господарських судів;

- коло учасників господарського процесу, положення в ньому судді, сторін, третіх осіб, прокурора, інших осіб;

- поняття, види і процедура надання та оцінки доказів;

- склад судових витрат, їх розподіл між сторонами;

- форма і зміст позовної заяви, визначення ціни позову, перелік документів, що додаються до позовної заяви, процедури об’єднання позовних вимог, відізвання позовної заяви, подання зустрічного позову;

- порядок прийняття позовної заяви та підстави для відмови в її прийнятті, дії судді з провадення у справі, готування до її розгляду;

- набрання рішення, ухвалою, постановою законної сили;

- зміст і форма наказу господарського суду про виконання рішення, процедуру відстрочення або розстрочення виконання зазначених судових документів, повороту виконання рішення, постанови;

- інші питання господарського судочинства.

• Третє питання потребує знання норм Господарського, Цивільного і Господарського процесуального кодексів. Досудове врегулювання відбувається з додержанням форми, порядку і строків звернення до порушника з претензією, її розгляду та задоволенню.

Сторони приймають засоби досудового врегулювання господарських спорів у випадках, передбачених Господарсько-процесуальним кодексом України, а також по взаїмній договореності, якщо це не обумовлено договором.

Спори, які виникають з договорів перевезення, договору надання послуг звzзку и договору, який пов’язаний з державним замовленням, можуть бути передані на вирішення господарського суду при умові дотримання сторонами встановленого для цих категорій спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи по заяваі прокурора або його замісника, Лічильної палати, Антимонопольного комітету і його територіальних відділень застосовуються господарським судом незалежно від прийнятих сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушені звертаються до винної сторони з письмовою притензією з усіма документами, які підтверджують вимоги заявника. Претензія підписується уполномочною особою і направляється адресату заказним чи цінним папером або вручається під росписку.

Претензія розглядається у місячний строк. Получатель претензії повинен задовільнити законні вимоги заявника. Якщо претензія не задоволена, або оставлена без відповіді сторона має право подати позов до господарського суду.

Останнє питання потребує знання і дотримання всіх процедурних питань для звернення до суду. Правильно та у встановленні строки подати позовну заяву у належний суд, оскаржити рішення чи постанову, які не задовольнили вимоги позивача.

Особливості господарського судочинства полягають у тму, що, по-перше, правона звернення мають суб’єкти підприємницької діяльності(підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи).

Розгляд спорів здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. По-друге, сторони мають право застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору (за винятком окремих важливих категорій спорів).

У господарських судах розглядаються:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів;

- спори, що виникають при погоджнні стандартів і технічних умов;

- спори про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги;

- справи про банкрутство;

- справи з питань діяльності Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Завдання для самостійної роботи студента:

1. Розглянути розділ 5 ГКУ „Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання”.

2. Розглянути Господарсько-процесуальний кодекс України.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості господарського судочинства в Україні?

2. В який спосіб здійснюється порядок розгляду господарських спорів?

3. Порівняйте господарське судочинство і цивільне судочинство?

4. Що таке досудове врегулювання господарського спору?

5. Які види оскаржень судових рішень у господарських спорах вам відомі?

Практичні завдання:

Завдання 1. Скласти претензійного листа до сторони, яка порушила зобов’язання по виконанню договору поставки.

Завдання 2. Скласти позовну заяву до суду для вирішення спору між сторонами.

Рекомендована література:11,46,47,53,54,55,62,68

Тема:13 Міжнародне право

Навчальні цілі:

• розглянути категорійний апарат міжнародного права;

• з’ясувати сутність поняття „міжнародне приватне право”, „міжнародна система”, основні їх ознаки і функції та визначити відмінність між цими поняттями;

• розкрити сутність міжнародних відносин;

• окреслити основні принципи сучасного міжнародного права;

• охарактеризувати правопорушення та види юридичної відповідальності у міжнародному праві

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Загальна характеристика міжнародного права.

2. Основні принципи сучасного міжнародного права.

3. Відповідальність у міжнародному праві: поняття і підстави.

4. Права людини і міжнародне право.

Ключові поняття теми: міжнародний договір, приватне міжнародне право, іноземці, консульські установи, конвенція, ООН, МАГАТЕ, МВФ, ЮНЕСКО, ВОІВ, реституція, субституція, репарація, сатисфакція, ординарна сатисфакція, надзвичайна сатисфакція, самооборона, трибунал, екстрадиція.

Методичні поради:

• Відповідаючи на перше питання необхідно дати загальну характеристику міжнародного права. Міжнародне право – це система юридичних норм, які регулюють міжнародні відносини з метою забезпечення миру, прав людини і співробітництва, це рішення і правові засоби іх застосування, прийняті повноваженими суб’єктами для реалізації спільних інтересів. Розкрити сутність міжнародного права як системи юридичних норм, регулюючих відносини між державами та іншими суб’єктами. З’ясувати що таке міжнародна система, міжнародні відносини, норми міжнародного права, суб’єкти сучасного міжнародного права.

• По другому питанню необхідно охарактеризувати принципи міжнародного права, іх взаємодія на міжнародному рівні. Які глобальні проблеми стоять перед світовим суспільством, і як вони вирішуються.

Основними принципами міжнародного права є:

- суверенна рівність, повага прав, властивих суверенітету;

- незастосування сили або загроза сили;

- територіальна цілісність держав;

- мирне врегулювання спорів;

- невтручання у внутрішні справи;

- повага прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії і переконань;

- рівність і право народів розпоряджаться своєю долею;

Ці принципи є:

- універсальними нормами міжнародного права;

- їх відрізняє незаперечність і загальна обов’язковість;

- вони складають основу загально-міжнародного права;

- вони є обов’язковими для всіх держав світу незалежно від того чи є вони членами ООН, чи ні, чи брали вони участь у прийнятті «Декларації про основні приниципи» у Нараді з безпеки і співробітництва в Європі (1975р.)

• Третє питання повинно містити перелік і характеристику видів міжнародних правопорушень і які санкції і ким можуть застосовуватися до суб’єктів міжнародних відносин, порушуючи встановлені міжнародні норми.

Міжнародно-правова відповідальність – це сукупність правових відносин, які виникають у сучасному міжнародному праві у зв’язку з правопорушенням, вчиненим будь-якою державою чи другим суб’єктом міжнародного права, або у зв’язку зі збитками нанесеними державі. Міжнародні правопорушення поділяються на міжнародні делікти і злочини. Міжнародними злочинами є:

• акти агресії;

• колоніальне господство;

• геноцид;

• апартеїд;

• систематичне і масове порушення прав людини;

• винятково серьозні воєнні злочини.

Існують два види міжнародно-правової відповідальності: матеріальна (реституція, субституція, репарація) і політична.(ординарна сатисфакція, надзвичайна сатисфакція, репресалії).

.

• Готуючись до четвертого питання необхідно охарактеризувати основні міжнародні нормативні акти, в яких закріплені права людини, як діють норми приватного міжнародного права.