3. Цілі та функції порівняльного правознавства

Для глибокого і всебічного розуміння порівняльного правознавства важливе значення має встановлення функцій та цілей його розвитку. Порівняльне правознавство покликане вирішувати певні завдання, які стоять перед світовим співтовариством на тому чи іншому етапі його розвитку та виконувати досить конкретні функції.

Тому досить важливо вірно встановити основні цілі порівняльного правознавства. До них слід віднести ті загальні і стабільні цільові та функціональні положення, які забезпечують стійкий і постійний розвиток порівняльного правознавства. А саме:

а). Пізнавальна ціль.

Порівняльне правознавство зорієнтоване на глибоке і масштабне дослідження правових явищ. Їх аналіз і оцінка стосовно розвитку національної правової системи будуть більш грунтовними і об”єктивними, коли вони вивчатимуться в порівнянні із загальними та специфічними причинами правових явищ, тимчасовими і стабільними правовими ситуаціями в зарубіжних державах. Коли будуть досліджуватись фактори, які призводять до зміни в зарубіжних законодавствах, а також умови, які сприяють або стримують реалізацію права.

Дослідження і порівняння рівня правосвідомості і правової культури в своїй країні та в зарубіжних державах дає змогу краще зрозуміти механізм правової поведінки громадян в даний період та на перспективу. Це ж стосується й інших правових механізмів, зокрема; як визначені в законодавстві правотворчі і правозастосовчі повноваження державних органів, наскільки послідовно вони реалізують свої повноваження, яка ефективність діяльності суду, органів юстиції, прокуратури, внутрішніх справ і т.д.

б). Інформаційна ціль.

Діючи для досягнення даної цілі, порівняльне правознавство постійно отримує матеріали про розвиток і функціонування зарубіжних правових систем, державних інститутів, про їх взаємозв”язки, про правові ситуації і тенденції правового розвитку в регіональному та світовому масштабах.

Інформаційна ціль порівняльного правознавства досягається шляхом застосуваня цілого ряду засобів, зокрема: підготовка довідкових матеріалів про стан та розвиток зарубіжного законодавства, інформаційних оглядів зарубіжного законодавства. Їх готують по окремим галузям, підгалузям законодавства, правовим інститутам або ж за країнознавчою ознакою. Іноді поєднуються галузеві та країнознавчі ознаки і тоді інформація постає більш систематизованою і зручною для сприйняття.

Інформаційна ціль порівняльного правознавства є найбільш простою і доступною для реалізації, тому що вона відображає спостереження за правовою сферою і далеко не завжди містить в собі аналіз та оцінки. Це швидше узагальнені або навіть ілюстративні правові матеріали.

в). Аналітична ціль.

Вона полягає у встановленні витоків і закономірностей правових явищ в зарубіжних правових системах, у з”ясуванні тенденцій їх розвитку. Саме в процесі досягнення цієї цілі і відбувається порівняння. Його об”єктом насамперед виступає власна національна правова система, а також зарубіжні правові системи.

Саме аналітична ціль правового порівняння є найбільш важливою, тому що вона орієнтує не на зовнішні ознаки правових явищ, а на зміст правових рішень.

Названі три цілі порівняльного правознавства об”єднуються в одну групу за своєю об”єктивною спрямованістю та механізмами їх досягнення.

До іншої групи входять цілі суто функціональної спрямованості, а саме:

а).Інтегративна ціль.

Вона визначається наміром держави або держав, міждержавних об”єднань до зближення та гармонізації національних законодавств.

В цьому випадку критеріями порівняння і оцінки національних законодавств виступають загальні інтереси держав в узгодженому правовому регулюванні, пошук і визначення об"єктів такого регулювання, встановлення розбіжностей в національних законодавствах і можливих шляхів та засобів їх подолання.

б). Критична ціль.

Вона зумовлена об”єктивними та суб”єктивними факторами. “Критичне порівняння” було переважаючою ціллю в співставленні правових систем капіталізму і соціалізму.

Інший аспект критичної оцінки зарубіжних законодавств полягає у невдоволенні однієї держави політикою іншої держави, що призводить до критики на адресу конституційного, торгового, митного, банківського та інших галузей законодавства. Ця критика може полягати як в загальних політичних оцінках, так і в негативній оцінці положень окремих законів, що завдають утисків інтересам прикордонних держав, або ж містять відхилення від міжнародних стандартів.

в). Пропагандистська ціль.

Кожна держава зацікавлена в захисті своєї правової системи і пропаганді її переваг. Органи держави, наукові установи, засоби масової інформації прагнуть при досягненні цієї цілі до деякого перебільшення значення окремих сторін національної правової системи, залишаючи при цьому поза увагою позитивні аспекти інших правових систем

З цілями порівняльного правознавства тісно пов”язані його функції. Під функціями порівняльного правознавстварозуміють основні напрямки пізнання правової дійсності і насамперед правових сімей та національних правових систем, а також визначення загальних закономірностей та специфічних особливостей їх формування і розвитку з метою систематичної гармонізації та уніфікації права.

До основних функцій порівняльного правознавства слід віднести:

1. Онтологічнафункція полягає в поясненні явищ і процесів правового життя суспільства. Виконуючи цю функцію, порівняльне правознавство відповідає на питання, що таке правова дійсність, як формувались правові системи, які причини та закономірності лежать в основі їх виникнення, що вони являють собою в наш час.

2. Гносеологічна(пізнавальна) функція полягає в пізнанні правової дійсності, в співставленні та аналізі різних способів розуміння і трактовки правових явищ.

3. Прогностичнафункція полягає у розробці прогнозів та гіпотез про розвиток правових систем, про шляхи гармоназації та уніфікації права.

4. Прикладнафункція полягає у виробленні практичних рекомендацій по вдосконаленню системи законодавства, механізмів правового регулювання, тобто взагалі правової діяльності.