Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте етапи розвитку права Англії.

2. Що собою являє англійське загальне право?

3. Що таке право “справедливості”?

4. Розкрийте структуру права Англії.

5. Що собою являє правило прецедента?

6. Охарактеризуйте основні галузі англійського права.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб.пособие.-М.:Дело, 2000.

2. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности):Учебник /Под ред.В.А.Туманова.

3. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник / Отв.ред.- д.ю.н., проф. А.Я.Сухарев. – М.: Издательство НОРМА (Издательськая группа НОРМА-ИНФРА. м), 2000.-840 с.

4. Решетников Ф.М.Правовые системы стран мира. Справочник.- М.:Юридическая литература. 1993.- 256 с.

5. Бехруз Хашматулла Вступ до порівняльного правознавства: навчальний посібник.-Одеса: Юридична література, 2002.-328с.

6. Дмитрієв А.І., Шепель А.О.Порівняльне правознавство:Навчальний посібник / Відп. Редактор В.Н.Денисов.-К., 2003.-с.184

Глава 8 Правова система сша

1. Формування та особливості правової системи США.

2. Джерела американського права.

3. Судова система США.

1. Формування та особливості правової системи сша

Англійське право на території США з’явилось разом з англійськими поселенцями, а починаючи з 1607 року – дати утворення першої колонії – воно вважалось єдиним діючим правом. Однак англійське право притерпіло в колоніях певних змін. Це було зумовлено тим, що соціально-економічні умови і порядки в колоніях не зазнали такого впливу середньовічних пережитків і тому суттєво відрізнялись від ситуації в метрополії. Потреба в регламентації нових відносин, які складалися в колоніях, при відсутності централізованої судової системи сприяла утворенню ідей про необхідність писаного кодифікованого закону.

Боротьба за незалежність США висунула на перший план ідею самостійного національного американського права, яке не мало нічого спільного із своїм „англійським минулим”. Прийняття писаної федеральної Конституції 1787р. і конституцій штатів, що увійшли до складу США було першим і важливим кроком на цьому шляху. Передбачалась повна відмова від англійського права, а разом з ним від принципу прецедента та інших характерних рис загального права. В деяких штатах розпочалася кодифікація, початок якій було покладено в Новому Орлеані складанням кодексів, перш за все Цивільного (1808). В ряді штатів були прийняті кримінальні, кримінально-процесуальні, цивільні і цивільно-процесуальні кодекси, заборонені посилання на англійські судові рішення, винесені до прийняття Декларації про незалежність США 1776р.

Однак, не дивлячись на це, переходу американського права до романо-германської правової сім’ї не відбулося. Лише деякі штати, які раніше були французькими та іспанськими колоніями (Луїзіана, Каліфорнія), прийняли кодекси романського типу. В 1840р. в Техасі, а згодом і у всіх інших штатах (за винятком Луїзіани, (Нового Орлеану), відбулося пристосування англійського загального права до місцевих умов. За основу було взято загальне право, сформоване в Англії до 1776р., тобто до проголошення незалежності США.

За своєю структурою сучасне право США не відрізняється від права Англії. Воно диференціюється на загальне право і право справедливості, формується судовою практикою у вигляді прецедентів. Процесуальне право домінує над матеріальним. Джерелами права є судовий прецедент, закон, правова доктрина, розроблена окремими суддями та суддівськими корпораціями.

В цілому в США склалась дуалістична система, схожа на англійську, а саме прецедентне право взаємодіє із законодавством. Як і в Англії, в США норми, встановлені законодавством, фактично входять до системи американського права лише після того, як вони будуть неодноразово застосовані і розтлумачені судами, коли можна буде посилатися не на самі норми, а на судові рішення, як результат їхнього застосування.

Разом з тим право США має ряд специфічних особливостей і деякі з них є досить суттєвим, зокрема: одна з них пов’язана з федеральною структурою США. В США поряд з існуванням єдиного федерального права особливу роль відіграє право окремих штатів. Штати наділені широкими повноваженнями у створенні власного законодавства і системи прецедентного права. Законодавча компетенція активно ними використовується, особливо у тих випадках коли відсутні федеральні закони.

Поняття про співвідношення компетенції федеральних органів влади та органів влади окремих штатів досить чітко вирішене десятою поправкою до Конституції США, прийнятою в 1791р. Відповідно їй законодавча діяльність належить до компетенції штатів, а компетенція федеральних органів влади в цій сфері складає виняток, і завжди повинна ґрунтуватись на відповідній статті Конституції.

Але навіть з тих питань, що віднесені до компетенції Конгресу США окремим штатам надаються певні повноваження. Це так звана залишкова компетенція. Окремі штати мають змогу займатися законодавчою діяльністю з цих питань, однак вони вправі лише доповнювати федеральне право, або усувати прогалини, які мають в ньому місце.

Суди кожного штату здійснюють свою юрисдикцію незалежно один від одного. У зв’язку з цим рішення, що приймаються судами різних штатів по аналогічним справам можуть не співпадати, а інколи навіть бути протилежними. Це створює колізії, які посилюються можливістю розходження між рішеннями судів окремих штатів та рішеннями федеральних судів.

Своєрідністю правової системи США є більша питома вага законодавства в порівнянні з правовою системою Англії. Це пов’язано, перш за все, з наявністю писаної Конституції, як країни в цілому, так і окремих штатів. Як зазначалося раніше, штатам надана широка законодавча компетенція і саме тому на рівні штатів існує розгалужена система законодавства, статутне право. Крім того, централізація, якою характеризується розвиток американської федерації, призвела також до значного збільшення обсягу федерального законодавства.

В статутному праві США на відміну від Англії зустрічається значна кількість кодексів. В деяких штатах діють цивільні кодекси, в 25-цивільно-процесуальні, у всіх штатах кримінальні, а у деяких кримінально-процесуальні. Однак за винятком штатів французького походження, кодекси північно-американських штатів не мають нічого спільного з європейськими кодексами. В Сполучених Штатах, на відміну від романо-германського права, кодекси не являють собою основи для розробки і розвитку права, вони по суті є результатом консолідації прецедентів. Вважається, що законодавець мав на меті відтворити в кодексі вже існуючі норми, створені юридичною (судовою) практикою.

В США існує „Звід законів”, який складається із 50 розділів, кожний з яких стосується певної галузі права або значного правового інституту. Крім того він має додатки, в яких зазначені особливості правового регулювання кожного штату. „Звід законів” США перевидається кожні шість років з метою оновлення. Він доповнюється новими законами, що прийняті Конгресом, а також змінами, внесеними до його глав і параграфів.

Особливою формою кодифікації в США стало створення так званих типових законів і кодексів, мета яких полягає у створенні єдиного механізму правового регулювання важливих сторін суспільного життя федерації. Підготовку проектів таких законів здійснює Загальнонаціональна комісія представників всіх штатів разом з Американським інститутом права та Американською асоціацією адвокатів. Для того щоб проект став законом необхідна його ратифікація штатами.

Першим і найбільш відомим серед таких кодексів є Типовий торговий кодекс (ТТК), який було офіційно схвалено в 1962р. Він складається із 9 основних розділів: 1(загальні положення); 2(продаж); 3(торгові папери); 4(банківські депозити та інкасові операції); 5(акредитиви); 6(комплексна установа); 7(складські свідоцтва, коносаменти та інші товаророзпорядчі документи); 8(інвестиційні цінні папери); 8(забезпечення угод). В даний час кодекс діє у всіх штатах за винятком Луїзіани.

Ще одна відмінність американського права в порівнянні з англійським полягає в більш вільній інтерпретації правила прецедента. Якщо апеляційний суд і палата Лордів в Англії зв’язані власними прецедентами, то вищі судові інстанції штатів і Верховний Суд США ніколи не були обмежені власними прецедентами. Це дає їм змогу переглянути свої рішення і в разі потреби змінити свою практику, що робить їх більш пристосованими до умов, які постійно змінюються.

Судова влада США наділена широкою компетенцією і відіграє важливу роль в правовій системі. Право конституційного контролю належить загальним судам штатів і федерації. Верховні суди штатів, а також Верховний федеральний суд можуть визнати неконституційними відповідно або закон штату, або федеральний закон. Про конституційність закону вправі засвідчити будь-яка сторона під час розгляду кримінальної, цивільної або іншої справи в суді загальної юрисдикції.

Якщо суд визнає закон неконституційним і справа дійде до Верховного федерального суду то рішення останнього з питання конституційності закону буде обов’язковим для всіх судів. У випадку визнання закону неконституційним він продовжує залишатись в Зводі Законів, але суди та адміністративні органи держави його вже не застосовують. Неконституційний закон позбавляється судового захисту, тобто фактично втрачає свою юридичну силу. Судові рішення визнані такими, що не відповідають конституційній нормі – анулюються.

Таким чином, правова система США формувалась під впливом юридичних традицій Великобританії і історично походить від її англійського загального права. В процесі розвитку запозичені англійські правові інститути зазнавали суттєвих змін. З’являлись нові правові інститути, які відрізняли американське право від англійського. В результаті склалась нова правова система, специфіка якої визначається федеральним устроєм держави, наявністю писаних конституцій (Конституція США і конституції штатів), а також рядом особливостей соціально-економічного і політичного розвитку [1.с.263].