- •Порядок нарахування та сплати мита. Митна вартість товару
- •Класифікація умов «Інкотермс»
- •Система методів визначення митної вартості
- •Порядок визначення країни походження
- •Пільги при нарахуванні та сплаті митного збору
- •Алгоритм оцінки ефективності застосування митно-тарифних засобів регулювання зед
- •Показники економічної ефективності експорту та імпорту, порядок їх розрахунку
- •Розрахунок економічної ефективності імпорту товарів виробничого призначення
- •Розрахунок економічної ефективності імпорту споживчих товарів
- •Розрахунки показників економічної ефективності за співвідношенням цін на внутрішньому та зовнішньому ринках
- •Оцінка ефективності з використанням системи показників
- •Показники оцінки ефективності угоди
Порядок нарахування та сплати мита. Митна вартість товару
Переміщення товару через митний кордон України - це ввезення до митної території України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів або предметів будь-яким способом, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електромереж.
Платниками мита є фізичні і юридичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному накладенню відповідно до чинного законодавства. Об'єктом накладення виступає митна вартість або фізична одиниця імпортованих товарів або інших предметів, які переміщають через митний кордон України. Для визначення митної вартості товарів валюта контракту перераховується в національну валюту України за курсом Національного банку України на дату надання митної декларації.
Механізм нарахування і сплати мита включає декілька елементів, таких як порядок визначення контрактної вартості товару, порядок визначення країни походження товару, порядок визначення товарної групи товару, що імпортується, порядок застосування пільг, якщо такі передбачено для даного товару, порядок нарахування і сплати митного збору.
Механізм нарахування і сплати мита:
порядок визначення митної вартості товарів
порядок визначення країни походження товарів
порядок визначення товарної групи імпортованого товару
порядок застосування пільг
порядок нарахування і сплати мита
Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному накладенню, проводиться на основі їх митної вартості.
Митна вартість – ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України, тобто, коли виконано всі необхідні формальності щодо ввезення чи вивезення товару
Функції митної вартості
підстава для нарахування митних платежів; підстава для застосування санкцій за порушення норм митного законодавства;
ведення митної статистики для валютного контролю при здійсненні експортно-імпортних операцій;
підстава для перевірки обґрунтування ціни товару при бартерних угодах;
контроль за еквівалентністю зустрічних товарних потоків; контроль за дотриманням встановлюваних вартісних квот.
При визначенні митної вартості до неї включається ціна придбання товару, зазначена в рахунку-фактурі і фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури, враховуються також базисні умови постачання, які використовуються в залежності від способу перевезення товару та інших предметів.
Застосовуваним у практичній діяльності митного тарифу тісно пов'язане з методами оцінки вартості товарів для митного оподаткування. Існують такі методи оцінки товарів:
за ціною угоди з ввезеними товарами;
за ціною угоди з ідентичними товарами;
за ціною угоди з однорідними товарами;
віднімання вартості;
додавання вартості;
резервний метод.
Усі умови, зазначені в «Інкотермс», можна поділити на чотири основні групи — починаючи з умови, згідно з якою практично вся відповідальність лягає на покупця, і закінчуючи тими, за якими продавець несе всі витрати і ризики.
Перша група Е — умова EXW (франка-завод), яка передбачає мінімальний ризик для продавця. Відповідно до неї продавець передає товар покупцеві на своєму заводі або складі й не несе відповідальності за його завантаження. Всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.
Друга група F — умови: FCA (франко-перевізник), FAS (франка вздовж борту судна) і FOB (франко-борт). Зобов'язання продавця за цими умовами полягають в постачанні товару перевізнику, вказаному покупцем.
Третя група С — умови: CFR (вартість і фрахт), CIF (вартість, страхування і фрахт), СРТ (перевезення оплачено до...) і СІР (перевезення, і страхування оплачені до...). Згідно з ними продавець звільняється від ризиків з приводу втрати або пошкодження товару.
Четверта група D — умови: DAF (доставка до кордону), DES (доставка франко-судно), DEQ (доставка франко-причал), DDU/DDP (доставлено, без оплати мита/ мито сплачене). За цими умовами продавець несе всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товару у країну покупця.
У першій графі таблиці 4 стисло визначені зобов'язання продавця. Рух таблицею зверху донизу відповідає зміні обов'язків продавця від мінімальних до максимальних.
Таблиця 7.