- •2. Границя і неперервність функції 2-х змінних.
- •7. Екстремум функції двох змінних. Необхідні і достатні умови екстремуму.
- •12.Однорідні диференціальні рівняння 1 -го порядку.
- •13.Лінійні диференціальні рівняння 1 -го порядку.
- •31.Розвинення в ряд Маклорена функцій.
- •32.Наближене обчислення інтегралів за допомогою рядів.
- •36.Випадкові події. Алгебра подій (сума, різниця, добуток).
- •40.Геометричне означення ймовірності.
- •42.Теорема додавання ймовірностей сумісних подій.
- •44.Ймовірність появи хоча б однієї події з декількох незалежних подій.
- •45.Формула повної ймовірності.
- •50.Асимптотична формула Пуассона.
- •52.Ймовірність відхилення відносної частоти події в серії з n незалежних випробувань від ймовірності події в одному випробуванні.
- •53.Дискретна випадкова величина. Способи її задання. Закон розподілу.
- •54.Неперервна випадкова величина. Функція розподілу ймовірностей та її властивості. Ймовірність попадання випадкової величини в заданий інтервал.
- •61.Розподіл Пуассона та його числові характеристики.
- •62.Рівномірний закон розподілу та його числові характеристики.
- •63.Показниковий розподіл і його числові характеристики.
- •70.Дискретні двовимірні випадкові величини, закон розподілу ймовірностей, основні властивості. Закони розподілу компонент.
- •71.Неперервні двовимірні випадкові величини. Функція розподілу та її властивості.
- •75.Умовне математичне сподівання дискретної і неперервної двовимірної випадкової величини.
- •79.Визначення щільності розподілу функції неперервної випадкової величини по щільності розподілу аргументу.
- •97.Типи статистичних гіпотез. Нульова і конкуруюча гіпотези. Помилки 1 -го і 2-го роду. Рівень значущості.
31.Розвинення в ряд Маклорена функцій.
32.Наближене обчислення інтегралів за допомогою рядів.
Розвиваючи підінтегральну функцію у степеневий ряд можна обчислити визначений інтеграл з
наперед заданою точністю. Наприклад, обчислимо з точністю до 0,001 інтеграл
За формулою Ньютона - Лейбніца маємо
Розвинемо у степеневий ряд функцію
Отриманий степеневий ряд збіжний при x=1. Тому
Теорія ймовірностей і математична статистика 35.Основні поняття комбінаторики. Перестановки. Розміщення і комбінації з n елементів по m.
Нехай М – множина, що містить п елементів. Розміщенням з п елементів по т називається довільна впорядкована підмножина з т елементів з множини М. Число розміщень з n елементів по m (m≤n) знаходиться за формулою.
Перестановками з n різних елементів називаються групи, які складаються з цих елементів і відрізняються тільки порядком їх розташування.
Сполученнями з n різних елементів по m називаються групи, які складаються з m різних елементів, вибраних із n , які відрізняються одна від одної хоча б одним елементом.
36.Випадкові події. Алгебра подій (сума, різниця, добуток).
У теорії ймовірностей розглядаються випадкові експерименти – ті експерименти, результат яких не можна напевно передбачити. Такі експерименти називатимемо випробуваннями.
Найпростіший результат випробування називається елементарною подією і позначається w. Сукупність усіх можливих елементарних подій випробування називається простором елементарних подій і позначається Ω.
Будь-яка підмножина А простору елементарних подій називається випадковою подією.
Випадковою називається подія, яка в результаті випробування може відбутися, а може і не
відбудеться.
Елементарні події, що входять в А, називаються сприятливими для А. Сама множина Ω називається достовірною подією, порожня множина Ø – неможливою подією.
Сумою подій А і В називається подія А + В (АUВ), яка складається з елементарних подій, що належать хоч б одній із подій А або B.
Добутком АВ (А∩В) називається подія, яка складається з елементарних подій, що належать одночасно А і В.
Різницею А-В подій А і В називається подія, яка складається з тих елементарних подій, що входять в А і не входять у В. 37.Сумісні, несумісні події. Повна група подій. Протилежні події.
Означення. Дві події A і B називаються несумісними, якщо з появою однієї з подій виключається можливість появи іншої. (зокрема, подія A – іспит складено на „5”, подія B – іспит складено на „4”)
Означення. Дві події A і B називаються сумісними, якщо з появою однієї з подій не виключається можливість появи іншої. (наприклад, підкинули гральний кубік: подія A – поява числа 5, подія B – поява непарного числа).
Означення. Дві події називаються протилежними, якщо одна з них відбувається тільки в тому випадку, коли не відбувається інша (зокрема, план виконано, план не виконано; автобус прибув вчасно, автобус запізнився).
Означення. Події A1 , A2 ,...An утворюють повну групу подій, якщо вони попарно несумісні і в
результаті випробування відбудеться одна з цих подій 38.Класичне означення ймовірності. Властивості ймовірностей.
Для кількісного виміру появи випадкових подій вводиться поняття ймовірності випадкової події.
Розглянемо деяке випробування і подію, пов’язану з ним. Кожен з його можливих наслідків назвемо елементарною подією ( елементарним наслідком).
Елементарні наслідки, при яких подія, що нас цікавить відбувається, називаються сприятливими цій події.
Означення. Ймовірністю випадкової події A називається відношення числа елементарних подій,
сприятливих до появи події A , до числа всіх можливих елементарних подій:
де m - число елементарних подій, сприятливих до появи події А,
n - число всіх можливих елементарних подій (наслідків) експерименту.
Властивості ймовірності
1. Ймовірність достовірної події дорівнює одиниці
(для достовірної події m = n).
2. Ймовірність неможливої події
(для неможливої події m = 0).
3. Ймовірність випадкової події є невід’ємне число, що знаходиться між нулем і одиницею: 0<Р(А)<1 .
Дійсно,
таким чином, ймовірність будь–якої події задовольняє нерівність 0≤P(A)≤1 . 39.Статистичне означення ймовірності. Стійкість відносних частот.
Нехай А – випадкова подія, пов’язана з деяким дослідом. Повторимо дослід п разів за одних і тих же умов, і нехай при цьому подія А з’явилась m разів.
Відношення m/n числа дослідів, в яких подія А з’явилась до загального числа п проведених дослідів, називається частотою події А
Частоту можна знайти тільки після проведення випробувань. У багатьох випадках відносна частота події А стабілізується при великому n. Такі події називаються статистично стійкими.