- •2. Границя і неперервність функції 2-х змінних.
- •7. Екстремум функції двох змінних. Необхідні і достатні умови екстремуму.
- •12.Однорідні диференціальні рівняння 1 -го порядку.
- •13.Лінійні диференціальні рівняння 1 -го порядку.
- •31.Розвинення в ряд Маклорена функцій.
- •32.Наближене обчислення інтегралів за допомогою рядів.
- •36.Випадкові події. Алгебра подій (сума, різниця, добуток).
- •40.Геометричне означення ймовірності.
- •42.Теорема додавання ймовірностей сумісних подій.
- •44.Ймовірність появи хоча б однієї події з декількох незалежних подій.
- •45.Формула повної ймовірності.
- •50.Асимптотична формула Пуассона.
- •52.Ймовірність відхилення відносної частоти події в серії з n незалежних випробувань від ймовірності події в одному випробуванні.
- •53.Дискретна випадкова величина. Способи її задання. Закон розподілу.
- •54.Неперервна випадкова величина. Функція розподілу ймовірностей та її властивості. Ймовірність попадання випадкової величини в заданий інтервал.
- •61.Розподіл Пуассона та його числові характеристики.
- •62.Рівномірний закон розподілу та його числові характеристики.
- •63.Показниковий розподіл і його числові характеристики.
- •70.Дискретні двовимірні випадкові величини, закон розподілу ймовірностей, основні властивості. Закони розподілу компонент.
- •71.Неперервні двовимірні випадкові величини. Функція розподілу та її властивості.
- •75.Умовне математичне сподівання дискретної і неперервної двовимірної випадкової величини.
- •79.Визначення щільності розподілу функції неперервної випадкової величини по щільності розподілу аргументу.
- •97.Типи статистичних гіпотез. Нульова і конкуруюча гіпотези. Помилки 1 -го і 2-го роду. Рівень значущості.
40.Геометричне означення ймовірності.
Нехай Ω – деяка область на прямій, площині або в просторі, А – деяка частина області Ω. В області Ω навмання вибирають точку, вважаючи, що вибір точок області рівноможливий. Ймовірність того, що вибрана точка належить А, визначається рівністю
де mes A, mes W – міра (довжина, площа, об’єм) А, Ω. 41.Теорема про ймовірність суми скінченного числа несумісних подій.
Означення. Сумою двох подій A і B називається подія C , яка полягає втому, що відбудеться хоча б одна з подій A або B: C=A+B, тобто, відбудеться або подія A , або подія B , або події A і B разом.
Теорема. Ймовірність суми двох несумісних подій А і В дорівнює сумі їх ймовірностей, тобто
P(A+B)=P(A)+P(B)
Наслідки.
1. Сума ймовірностей несумісних подій Аі, які утворюють повну групу, дорівнює одиниці:
2. Сума ймовірностей протилежних подій дорівнює 1
42.Теорема додавання ймовірностей сумісних подій.
Теорема. Ймовірність появи хоча б однієї з двох сумісних подій дорівнює сумі ймовірностей цих подій мінус ймовірність їх добутку (одночасної появи), тобто:
Р(А + В) = Р(А) + Р(В) – Р(АВ) 43.Залежні і незалежні події. Умовна ймовірність. Теореми множення для залежних і незалежних подій.
Означення. Добутком двох подій A і B називається подія C , яка полягає втому, що відбудеться і подія A і подія B: C=A*B, тобто, події A і B відбудуться одночасно.
Означення. Дві події А і В називається незалежними, якщо ймовірність появи однієї з них не залежить від появи, чи непояви іншої.
Означення. Дві події А і В називається залежними, якщо ймовірність появи однієї з них залежить від появи, чи непояви іншої.
Означення. Ймовірність події А, що знайдена при умові що подія В відбулася, називається умовною ймовірністю і позначається Р(А/В), або РВ(А); Р(В/А) або РА(В) – умовна ймовірність події В, якщо подія А настала.
Теорема. Ймовірність добутку двох незалежних подій дорівнює добутку їх ймовірностей
Р(А*В) = Р(А)*Р(В).
Теорема. Ймовірність добутку двох випадкових подій дорівнює добутку ймовірностей однієї із них на умовну ймовірність другої, при умові, що перша вже настала. Р(А*В)=Р(А)*Р(В/А)=Р(В)*Р(А/В).
Зауваження. Й мовірність сумісної появи (добутку) скінченного числа подій дорівнює добутку ймовірності однієї з них на умовні ймовірності всіх останніх, причому ймовірність кожної н аступної події обчислюється в припущенні, що всі попередні події вже відбулися.
44.Ймовірність появи хоча б однієї події з декількох незалежних подій.
45.Формула повної ймовірності.
Нехай випадкова подія А може з’явитися лише сумісно з однією із подій B1 , B2 , ..., Bn , які
попарно несумісні і утворюють повну систему подій. Тоді ймовірність події A обчислюється за формулою (формула повної ймовірності).
Події B1, B2, ..., Bn називають гіпотезами для події А. 46.Ймовірність гіпотез. Формули Байєса.
Нехай випадкова подія А може з’явитися лише сумісно з однією із подій B1 , B2 , ..., Bn , які попарно несумісні і утворюють повну систему подій.
Оскільки заздалегідь невідомо з якою подією із несумісних подій B1, B2, ..., Bn з’явиться подія
A, то події B1 , B2 , ..., Bn називають гіпотезами. ( P(Bk ) - ймовірність k-ої гіпотези).
Якщо випробування проведено і в результаті того подія A з’явилася, то умовна ймовірність
P(Bk \ A) може не дорівнювати P(Bk ) . Для одержання умовної ймовірності P(Bk \ A) використаємо теорему множення ймовірностей залежних подій:
=>
Враховуючи знайдене значення P(A) ( за формулою повної ймовірності), одержимо
Отримані формули називають формулами Байєса (Т. Байєс (1702-1761) – англійський математик). Вони дозволяють переоцінювати ймовірність гіпотез. Це важливо при контролі або ревізіях 47.Повторні незалежні випробування. Формула Бернуллі.
У багатьох задачах теорії ймовірностей, статистики та практики доводиться досліджувати серії п
випробувань в однакових умовах, причому ймовірність появи події А в усіх випробуваннях однакова і не залежить від появи або не появи події А в інших випробуваннях. Таку послідовність незалежних випробувань називають схемою Бернуллі.
де р – ймовірність появи успіху в кожному випробуванні; q = 1 - p – ймовірність невдачі.
Число m0, при якому ймовірність Pn(m0) найбільша, називається найімовірнішим числом настання події А. Знаходять його за формулою m0 = [(n +1) p] – ціла частина числа (n +1) p . Якщо число (n +1) p – ціле, то m0 -1 також буде найімовірнішим числом настання події А. 48.Найімовірніша кількість появ події у незалежних випробуваннях.
Означення. Число m0, для якого ймовірність появи події Pn(m0) в n незалежних випробуваннях є
найбільшою називається найімовірнішим числом появи події.
Найімовірніше число m0 задовольняє нерівність:
Якщо число np-q - дробове, то m0 має одне значення, яке дорівнює цілому числу із інтервалу (np-q, np+p ). Якщо np-q - буде цілим числом, то m0 приймає два значення, що відрізняються на одиницю. 49.Локальна теорема Муавра-Лапласа.
Якщо ймовірність появи події у кожному випробуванні постійна і відмінна від нуля і одиниці, то
ймовірність Pn (m) того, що подія А настане m раз в n випробуваннях наближено (чим більше n, тим точніше) визначається наступною формулою