3.Конкуренція

Основними регіонами в Україні, які забезпечують ринок сирами є Миколаївська, Житомирська, Запорізька, Вінницька, Херсонська та Полтавська області. Питома вага великих компаній досить висока, але з кожним роком кількість виробників скорочується. Великі гравці витісняють дрібні і середні компанії, так як останні не мають можливості безперервно модернізувати виробництво, здійснюючи великі інвестиції в розвиток нових технологій і потужностей [6].

Найбільшими конкурентами нашого виробника є «Молочний Альянс»,

«Мілкіленд», ДП «Гадячсир», Західна молочна група, ВАТ «Шосткинськийміськмолкомбінат», ЗАТ «Баштанськийсирзавод», Лакталіс-Україна, ВАТ «Великобурлуцькийсир завод»,ВАТ «Менський сир»,ВАТ «Звенигородський сиркомбінат», КП «Пирятинський сир завод», ЗАТ «Гуляйпільськийсир завод», КП «Хмельницька маслосирбаза» [7].

Кожен вид сиру, відповідно до вимог ГОСТ і технічних умов, повинен мати визначені форму, лінійні розміри і характерні органолептичні показники. Всі сири повинні мати чисті смак і залах і, крім цього, кожному сиру властиві виражені специфічні смак і аромат. Консистенція сиру повинна бути однорідною по всій масі. У твердих сирах тісто повинно бути ніжним, пластичним, у м’яких сирах — ніжним, злегка мазким, маслянистим. Колір тіста для всіх видів сиру — від білого до слабко-жовтого, однорідний по всій масі.

Центр Експертиз Тест, це незалежна експертиза продуктів харчування, яка є незалежною та неупередженою. Ними було проведено дослідження 5 найпопулярніших видів твердих російських сирів [8].

Таблиця 1. Експертна оцінка найпопулярніших ТМ твердих сирів

На сьогоднішній день в сирній галузі України працюють близько 200 підприємств, при цьому питома вага великих компаній досить високий, але з кожним роком кількість виробників скорочується. Для ринку твердих сирів, після кризових явищ, характерна консолідація . Великі гравці витісняють дрібні і середні компанії, так як останні не мають можливості безперервно модернізувати виробництво , здійснюючи великі інвестиції в розвиток нових технологій і потужностей .

Таким чином, десятка найбільших гравців ринку виробляє близько 75% сиру в Україні. [9]

У структурі молокопереробної галузі України виробництво сиру становить близько 10%. Розвитку цього сегмента сприяли наростання кризових явищ в молочному тваринництві, зниження доходів населення через фінансову кризи і потребу ринку в дешевих товарах.

Ключовими проблемами галузі можна назвати різке зниження споживання сиру в Україні, посилення конкуренції, збільшення цін на енергоносії, ефективність реалізації продукції, системи збуту (в тому числі і сучасні умови торгових мереж), високі ціни на якісну сировину, а також обмеження можливостей виходу на зовнішні ринки. [10]

4. Стратегія маркетингу

На першому етапі встановлення ціни необхідно знайти найбільш підходящу, що знаходиться в проміжку між ринковим рівнем і сукупністю витрат, закладену у вартість. Такий підхід допоможе встановити зв'язок в покупцями, завоювати їхню лояльність і довіру. Пізніше ціну можна поступово піднімати, але не більше ніж на 7% і не частіше, ніж 1 раз в 2 місяці.

У ціновій політиці також доцільно використовувати стратегію не округлення психологічних цін, так звана політика «9,99». Важливо, щоб ціни в роздрібних торгових точках відповідали політиці фірми-виробника. Особливу підсвідомий вплив на вибір того чи іншого товару має візуальний складу ціни: обов'язково слід формувати ціну так, щоб вона закінчувалася на «кругле число» (2, 3, 5, 6, 8, 9, 0) і уникати «незграбні» цифри (1, 4, 7).

Перші 3-4 місяці не слід використовувати виробничі потужності більш, ніж на 65-70%: не знаючи ставлення споживачів до нової продукції і не зайнявши нішу на ринку можна зіткнутися з перевиробництвом і швидким згортанням діяльності.

Реалізація та переміщення товарів по каналах товароруху може здійснюватися кількома способами:

1. Формування пакету прямих замовлень і поставок на їх основі сирів у роздрібні і дрібнооптові торгові мережі, стихійні ринки;

2.Підписання партнерських угод з продовольчими складами і крупними оптовими базами продуктів харчування;

3. Продаж підприємствам громадського харчування (кафе, ресторани, бари, їдальні і т. д.) продукції на договірній (постійній) основі;

4. Прийняття участі в тендерах, конкурсах на постачання сирів у різних установах державного типу (садкам, школам та літнім таборам).

Оскільки моє підприємство буде малим, то не має сенсу витрачатися на рекламу на ТБ, яке до речі надзвичайно дороге, тому на рекламу витрачатись я не буду взагалі, які обираю інший варіант просування продукції.

По-перше, нова продукція, яка поступає на ринок є більш цікавою для дрібних та оптових реалізаторів. Так само і покупці, вони зацікавлені будуть у новинці та захочуть купити та спробувати її, тому тут додаткова реклама і не потрібна. А в подальшому тут «справа» самих покупців, вони будуть самостійно переказувати своїм знайомим та друзям про новинку.

По-друге, буде встановлено спочатку мінімально допустимо ціну для підприємства, щоб цим самим також заохотити покупців. Вони зможуть придбати продукт за доступною ціною, щоб спробувати його, а в подальшому, коли споживачі вже полюблять продукт і обсяги замовлень зростуть, то можна буде підіймати ціни.