Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного Банку України»

Кафедра теоретичної і прикладної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Мікроекономіка»

№ розрахунково-аналітичного завдання № 25

Виконав: студент І курсу

групи ОА-31

денної форми навчання

Бойко П.В.

Перевірив: ст. викл. Гузь М.М.

Суми УАБС НБУ 2013

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І 4

АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ ІСНУВАННЯ НА РИНКУ ДЕКІЛЬКОХ ПРОДАВЦІВ І ПОКУПЦІВ 4

РОЗДІЛ 2 19

ПОБУДОВА МОДЕЛІ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА, ЩО ФОРМУЄ ПОПИТ ЗА ПЕВНИХ ПЕРЕВАГ І НАЯВНОГО БЮДЖЕТУ 19

2.1 Розрахунково-аналітична частина 19

2.2 Проблемно-питальна частина 27

РОЗДІЛ 3 30

ВИБІР ОПТИМАЛЬНОЇ КОМБІНАЦІЇ ВИРОБНИЧИХ РЕСУРСІВ ПРИ ЗАДАНИХ ЦІНАХ НА НИХ І ТЕХНОЛОГІЇ. ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО БЛАГА 30

3.1Розрахунково-аналітична частина 30

ВИСНОВКИ 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 42

Одним з найважливіших розділів економічної теорії є мікроекономіка. Вона досліджує поведінку окремих елементів і структур, таких, як галузі виробництва та підприємства, товарні та фінансові ринки, банки, різні фірми, домашні господарства та ін. Займається вивченням того, як встановлюються обсяги виробництва окремих товарів і ціни на них, як впливають податки на заощадження населення і т.п. Тобто досліджує економіку на мікрорівні.

Серед найважливіших тем мікроекономіки можна виділити:

• аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців;

• побудова моделі поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету.

Курсова робота присвячена теоретичному та практичному аналізу, дослідженню саме цих двох тем, оскільки в сучасних умовах розвитку суспільства вони мають велике значення. Їх актуальність пояснюється тим, що такі категорії як: попит, пропозиція, ринкова рівновага, поведінка споживача привертають все більше уваги.

Це логічне явище адже, зокрема, стан ринкової економіки, рівень її розвитку, основні проблеми ринкової організації виробництва вирішуються саме через механізм попиту та пропозиції. Попит і пропозиція є невід'ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об'єктивні економічні відносини товарного виробництва.

Аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців дозволяє отримати картину кон’юнктури ринку, оцінити виграш споживача та продавця. Отримані результати можуть використовуватись як державними структурами, для визначення необхідності регулювання, так і іншими особами, які приймають рішення щодо вступу на даний ринок.

Важливість аналізу поведінки споживача, що формує попит за певних переваг і наявного бюджету можна обґрунтувати тим, що саме споживач, а не виробник є головною дієвою особою в економіці. Як відомо, метою виробництва (виробника) є отримання прибутку. За умов ринкової економіки, виробництво з прибутком можливе тільки тоді, коли ціни на товари будуть перевищувати витрати на їх виробництво.

Саме тут ми й звертаємося до споживача, бо саме він оцінює працю виробника, купуючи товари. Якщо споживач не купує товар – виробник несе збитки, а ресурси, які він використав у виробництві, витрачені даремно. Тому побудова моделі поведінки споживача теж відіграє важливу роль в мікроекономіці.

Дана проблематика досліджена в працях А. Сміта, М. Туган-Барановського, Н.Д. Кондратьева, К. Маркса, Дж. М. Кейнса, Й. Шумпетера, М. Фрідмена.

Розділ і аналіз взаємодії попиту і пропозиції в умовах існування на ринку декількох продавців і покупців

1.1 Розрахунково-аналітична частина

На товарному ринку є три продавця і три покупця . За умовами задачі нас відомі функції пропозиції по ціні продавців :

Q^s₁= 2P-10; Q^s₂=P-16; Q^s₃= w×P-h

i функції попиту по ціні покупців:

Q^D₁=g-z×P; Q^D₂=8-0,5P; Q^D₃=15-3P.

За поданими таблицями ми обираємо індивідуальний варіант і підставляємо відомі коефіцієнти: h=35 , g=40 , w=4,0 , z=2,3. Звідси ми отримуємо функції пропозиції та попиту:

Q^s₁= 2P-10; Q^D₁=40-2,3P;

Q^s₂=P-16; Q^D₂=8-0,5P;

Q^s₃= 4P-35; Q^D₃=15-3P;

У першому завданні нам потрібно визначити ціну рівноваги і обсяг угоди кожного учасника торгівлі. Для цього необхідно знайти мінімальну ціну, нижче якої продавець не буде продавати:

2P-10=0 P-16=0 4P-35=0

P=5 P=16 P=8,8

А також максимальну ціну для покупців, тобто таку, вище якої не купуватимуть:

40-2,3P=0 8-0,5P =0 15-3P=0

P=17,4 P=16 P=5

На основі вище утворених функцій та їх значень складаємо галузеві функції попиту та пропозиції для кожного проміжку. Щоб знайти галузеву функцію пропозиції потрібно обчислити функції для кожного проміжку.

А для побудови графіка галузевої функції попиту ми знаходимо всі проміжки, а потім наносимо їх на графік.

Попит:

16<P≤17,4 40-2,3P

5<P≤16 48-2,8P

0<P≤5 63-5,8P

Ринковий попит формується як сумарний попит усіх споживачів. Залежно від споживацьких уподобань і доходів їхнє бажання та можливості придбати товар при однакових цінах будуть відрізнятися. Крива ринкового попиту складається з кривих індивідуального попиту споживачів.

Функцію попиту будуємо за такими точками:

Р₁ = 17,4, тоді Q₁ = 40-2,3P = 40 – 2,3*17,4 = 0,02≈0; (17,4; 0);

P₂ = 16, тоді Q₂ =48-2,8P = 48 – 2,8 *16 = 3,2; (16; 3,2);

Р₃= 5, тоді Q₃ = 63-5,8P = 63 – 5,8*5 = 34 (5; 34);

Р₄=0, тоді Q₄=63-5,8P=63- 5,8*0=63 (0;63).

Рисунок 1.1. «Галузева функція попиту»

Тепер складемо інтервали ціни пропозиції:

Пропозиція:

5<P≤8,8 2P-10,

8,8<P≤16 6P-45

P>16 7P-61

Функцію пропозиції будуємо за такими точками:

Р₁ = 5 тоді =2P – 10 = 2*5 – 10 =0 ; (5; 0);

Р₂ = 8,8, тоді = 6P – 45=6*8,8 – 45 = 7,8; (8,8; 7,8);

Р₃ = 16, тоді = 7P – 61 = 7*16 – 61= 51 (16; 51)

Р₄ = 20, тоді = 7P – 61 = 7*20 – 61= 79 (16; 79)

Рисунок 1.2. «Галузева фінкція пропозиції»

Випишемо всі ціни, що утворилися на ринку (попиту та пропозиції):

0; 5; 8,8; 16; 17,4.

Потрібно визначити інтервал в якому буде знаходитися рівноважна ціна для цього:

1) P=5 підставляємо у фінкцію попиту та пропозиції саме в ту, що включає в проміжок 5:

Q^D(5)=40-2,3×5=28,5 дифіцит (у розмірі 28,5)

Q^S(5)=2×5-10=0

2)Р=8,8

Q^D(8,8)=48-2,8×8,8=23,4 дифіцит (у розмірі 15,6)

Q^S(8,8)=6×8,8-45=7,8

3)Р=16

Q^D(16)=63-5,8×16= 29,8 надлишок (у розмірі 21,2)

Q^S(16)=7×16-61 =51

Отже рівноважна ціна буде дорівнювати проміжку [8,8;16]

В результаті взаємодії попиту і пропозиції утворюється рівноважна ціна і рівноважна кількість.

Щоб знайти Р_E необхідно прирівняти рівняння попиту та пропозиції, які належать даному проміжку.

Q^D=48-2,8Р

Q^S=6Р-45

48-2,8Р=6Р-45

-8,8Р= -93

Р_Е≈10,56

Підставляємо Р_Е, щоб знайти Q_E:

Q_E=610,56-45=18,36

Шукаємо обсяг угоди кожного учасника,для цього підставляємо Р_E в рівняння кожного учасника.

Q^D: 1)40-2,3×10,56=15,7

2)8-0,5×10,56= 2,72

3)15-3×10,56=-16,68

Q^D в цілому у нас буде (15,7+2,72-16,68)=1,74

Q^S: 1) 2×10,56-10=11,1

2) 10,56-16=-5,44

3) 4×10,56-35=7,24

Звідси Q^S=11,4+7,8-5,3=12,9

Отже, Q^S ≠Q^D

2. Відобразимо ціну рівноваги і обсяг угоди кожного учасника тогрівлі графічно.

За знайденими вище точками функцій попиту і пропозиції будуємо графік:

Рисунок 1.3. «Ринкова рівновага»

Рівновага ринку може порушуватись під дією певних факторів. У цих

випадках реальна ціна буде відхилятись від рівноважної. За будь-якої ціни,

відмінної від рівноважної, баланс попиту і пропозиції порушується, ринкова рівновага втрачається.

Ціна ринкової рівноваги досягається під дією конкурентних ринкових сил стихійно, в "автоматичному режимі". Проте, якщо хтось (наприклад, монополія чи держава) здобуває можливість суб'єктивно впливати на процес

ціноутворення (як правило, у власних інтересах), ринкова рівновага буде порушуватись.

На вільному ринку відхилення рівня ціни від рівноваги обов'язково приведе до вирівнювання величин попиту і пропозиції за нового рівня ціни

рівноваги. При цьому надлишок пропозиції тисне на ціну вниз, а надлишок

попиту піднімає ціни вгору, що створює компромісну ціну ринкової рівноваги. Так діє стихійний і об'єктивний ринковий механізм ціноутворення. Але, коли є стійкі обмеження рівня ціни, рівновага такого ринку стихійко і об'єктивно не відновлюється.

Рівновага ринку може порушуватись і внаслідок зміни обсягу попиту чи обсягу пропозиції і відновлюватись лише за відповідної зміни рівня рівноважної ціни.

3. Щоб розрахувати коефіцієнти цінової еластичності на кожній ділянці кривої попиту та кривої пропозиції,потрібно застосувати формулу:

Е^D_p=×| (1.1)

де Q₁ / P₁=початкова кількість / ціна,

Q₂ / P₂=нова кількість / ціна

Еластичність попиту:

1) 0<P≤5

Q₁₌63-5,8×0=63; P₁=0

Q₂=63-5,8×5=34 P₂=5

Е^D_p=|×=|-29/97| ≈0,29

2) 5<P≤16

P₁=5 Q₁=34

P₂=16 Q₂=3,2

Е^D_p=|×=|-0,83×­­-1,9|=1,58

1) 16<P≤17,4

P₁=17,4 Q₁=-0,02

P₂=16 Q₂= 3,2

Е^D_p=|×=|1,08×(-23,86)| ≈25,77

Еластичність пропозиції:

1) 5<P≤8,8

P₁=5 Q₁=0

P₂=8,8 Q₂=7,8

Е^D_p=|×≈3,6

2)8,8<P≤16

P₁=8,8 Q₁=7,8

P₂=16 Q₂=51

Е^D_p=|×≈0,21

3) P>16

P₁=16 Q₁=81

P₂= 20 Q₂=119

Е^D_p=|×=1,71

4. Надлишок (чистий зиск споживача) — це зиск від торгівлі, одержаний покупцем, величина якого відповідає різниці між сумою грошей, яку покупці згодні заплатити за даний товар, і реальними витратами на його придбання. При графічному зображенні величина споживчого надлишку дорівнює площі вертикально заштрихованого трикутника. Величина надлишку (чистого зиску) виробника - це різниця між сумою грошей, яку виробники готові витратити на виробництво і реалізацію даного товару, і їх реальними доходами від його продажу. На графіку величина надлишку виробника дорівнює площі горизонтально заштрихованого трикутника Сума величин вказаних вище надлишків характеризує суспільну вигоду, що виникає у зв'язку з можливістю купівлі-продажу товарів, тобто у зв'язку з існуванням ринку взагалі.[10]

Рисунок 1.4. «Надлишок споживача і виробника»

1. \\\-Надлишок споживача

2. /// -Надлишок виробника