Тема 15

Політичне лідерство

План

1. Сутність політичного лідерства.

2. Типи, стилі та функції політичних лідерів.

1. Лідерство як невід’ємний компонент політичної системи. Вивчення проблеми лідерства. Засади політичного впливу лідера. Класифікації політичного лідерства: за критерієм психологічних особливостей поведінки (експерти, організатори, комунікатори, стратеги); за критерієм ставлення до політичної влади («супермени», «героїв», принци»); за критерієм ставлення до пануючих у суспільстві цінностей культури як засобу організації та розвитку людської життєдіяльності (консерватор, реформатор, революціонер); за критерієм функції й ролі у суспільстві (генератори ідей, синтезатори, комунікатори, організатори, дипломати); за стилем діяльності (авторитарні, демократичні); за масштабом лідерства (загальнонаціональні, регіональні, місцеві, лідери певного класу, групи, середовища). Теорій і концепцій лідерства. Теорія рис. Факторно-аналітична концепція. Ситуативна теорія лідерства. Особисто-ситуативна теорія лідерства. Теорія послідовників (конституентів). Психологічна теорія. Головні аспекти інтерактивного аналізу лідерства. Конкретно – історичні умови діяльності політичних лідерів. Лідерство у політологічному аспекті. Головні тенденції лідерства у сучасних демократичних політичних системах: професіоналізація, інституціалізація та збільшення ресурсної значимості.

2. Підходи стосовно типології лідерства. Соціально-історичні умови, що формують суспільну потребу в конкретному типові лідера. Детермінуючими чинниками появи того чи іншого лідера. Класифікація лідерів згідно змістовному смислу їхньої політичної діяльності. Цезаристський тип лідера та його характерні риси. Плутократичний тип лідера. Популістський тип лідера. Харизматичний лідер. Професійний лідер, базові принципи стилю його діяльності. М. Вебер про типи політичного лідерства за формами легітимної влади: традиційні, раціонально-легальні, харизматичні. Типи лідерів згідно із особливостей їхньої політичної діяльності: лідери-адміністратори, лідери-агітатори, лідери-теоретики. Американська дослідниця Маргарет Дж. Херманн про чотири збірних образа лідерів: «прапороносця», «комівояжера (служителя)», торговця» і «пожежника». Типи лідерів згідно психологічних рис їх поведінки: лідер-ідеолог, лідер-прагматика, лідер-харизматик, лідер-представник, лідер-угодовець, лідер-фанатик, відкритий лідер, лідер-догматик. Типологізація лідерів за їхнім ставленням до перспективи суспільного розвитку: консерватор, реформатор, революціонер. Класифікація політичних лідерів за стилем поведінки: параноїдальний, демонстративний, компульсивний, депресивний та шизоїдальний. Функції політичних лідерів: діагностична, стратегічна, мобілізуюча, інтеграційна, захістна, іноваційна.

Тема 16

Етносоціальні спільноти

План

1. Концепції етнічності в політичній науці.

2. Теорії націй і націоналізму.

1. Науково-обгрунтована етнонаціональна політика - необхідна умова процесу державотворення в усіх багатонаціональних країнах. Два значення етнополітики. Суб’єкти етнополітики. Етнос та етапи його розвитку: рід, плем’я, народність, нація. Способи утворення етносу: об’єднання та поділ. Значення терміну «етнічна група». Трактування природи етнічності. Примордіалістська концепція етнічності та її сутність. Атрибути етнічної групи. Характерні риси етнічної групи. Інструменталістська концепція етнічності та її орієнтація на виявлення тих функцій, що виконують етнічні співтовариства. Функціоналізм і прагматизм прихильників інструменталізму. Етнічність як продукт етнічних міфів, що створюються для досягнення визначеної вигоди і одержання влади. Етнічність як ідеологія, що формує еліта з метою мобілізації мас на борьбу за владу. Етнічність як почуття солідарності, сформоване у великої групи людей за певних обставин. Конструктивістська концепція етнісності. Основна теза прихильників конструктивізму. Вироблення спільного уявлення про спільну історичну долю. Погляди російського етнолога-конструктивіста Валерія Тішкова. Можливості конструювання етносів. Зміна етнічної ідентичності громадською ідентичністю (нація – громадянство). Тенденції зникнення традиційних культур і виникнення націй сучасного типу. Сучасні проблеми етнонаціональних відносин.

2. Походження терміна «нація». Визначення поняття «нація». Нація як найбільш сталий тип етносу. Характерні ознаки нації: мовні, культурні, територіальні, економічні, соціальні, соціально-психологічні. Теоретичне обґрунтування проблеми виникнення та суті нації. Комунікативна теорія нації та її базові компоненти. Внутрішня єдність спільноти. Важливі чинники комунікативності спільноти. Етатистська теорія нації. Ототождення нації з державою. Поняття «національна держава». Воно стало символом тих нечисленних випадків, коли кордони територіально-політичної одиниці - держави, збігаються з етнічними, або ж коли різні етнічні групи об’єднувались у «політичну націю». Приклади «національних» держав. Заперечення етатистської концепції нації. Етнологічна (етніцистська) теорія нації. Основні ознаки нації згідно з етнологічною теорією.Інструменталістська теорія нації. Психологічні чинники формування нації. Нація як результат суспільної інженерії. Типологія націй. Гегель про «історичні» та «неісторичні» нації. Сучасна класифікація націй. Походження терміну «націоналізм». Сучасні версії значення терміну «націоналізм». Типологія націоналізму. Історичні типи націоналізму: гуманістичний, якобінський, традиційний, ліберальний, інтегральний. Два типи сучасного націоналізму: «західний» (раціональний) та «східний» (культурницький). Типи націоналізму Макса Гайдмана: націоналізм пригноблених народів, іредентистський, запобіжний, престижницький.