Тема 5 Політичний режим План

1. Політичний режим.

2. Концепція правової, соціальної держави. Майбутність держави.

1. Політичний режим, як форма організації політичної системи суспільства, сукупність методів здійснення влади, спосіб функціонування держави, образ державної влади. Критерії, за якими розрізняють політичні режими. Класифікація політичних режимів. Тоталітарний політичний режим. Складання цілісної теоретичної концепції тоталітаризму у 40-50-х рр. ХХ століття. Основні ознаки тоталітарного режиму. Тоталітаризм – режим всеохоплюючого репресивного примусу громадян до виконання владної волі, цілковитого державного контролю за діяльністю окремих громадян, їх об’єднань, соціальних груп та інститутів. Ідейні коріння тоталітаризму. Об’єктивні передумови виникнення тоталітаризму. Соціально-психологічна основа тоталітаризму. Соціальна база тоталітаризму та його політичні провідники. Політичний тоталітаризм у ХХ столітті. Авторитарний політичний режим та його характерні риси. Форми авторитарного режиму: монархія, теократичний авторитарний режим, персональна тиранія, військовий режим. Різновидів військового режиму. Форми трансформації авторитаризму. Приклади авторитарних політичних режимів. Демократичний політичний режим - один із найважливіших показників зрілості будь-якого суспільства. Основні чинниками демократичного політичного режиму. Головні ознаки демократичного суспільства. Проблеми країн, які віддали перевагу демократичному розвиткові: створення демократичних політичних інститутів, вирішення гуманітарних питань.

2. Пошук принципів, форм і механізмів для встановлення узгодженої взаємодії державної влади і права. Ідеї теоретика «легізму» Шан Яна. Концепціі ідеальної держави Платона і Аристотеля, Погляди Аврелія Августина і Фоми Аквінського про необхідность підпорядкування державної влади божественним законам. Започаткування ідеї правової держави мислителями Нового часу. Теорії природного права й договірного походження держави. Формування теорії правової держави. Обґрунтування необхідності захисту громадян від можливого свавілля з боку держави. Утвердження терміну «правова держава». Верховенство закону. Правовий захист особи. Юридична рівність громадянина й держави. Головні ознаки правової держави. Теорія і практика соціальної держави або держави загального добробуту. Розподіл соціального багатства і державних ресурсів. Соціальна політика як розгалужена мережа видів діяльності державних та недержавних структур. Надання соціального захисту різним верствам населення. Моделі соціальної політики в сучасних країнах. Ліберально-демократична модель та приклади її реалізації. Консервативна модель та її ідеологічна основа. Соціал-демократична модель та її впровадження у скандинавських країнах. Перспективи розвитку сучасних держав. Погляди про можливість єдиної світової держави. Концепції відмирання держави. Перспективи тривалого існування на світовій арені суверенних держав.

Тема 6

Політична демократія

План

1. Сутність демократії.

2. Історичні форми та емпіричні моделі демократії. Процесс демократізації.

1. Проблема демократії та її ролі в суспільно-політичному житті. Історичний генезис демократії. Перші ідеї демократії. Конкретно-історичний характер змісту поняття «демократія». Трактування і визначення демократії. Демократія як різновид державного устрою. Демократія як форма діяльності і функціонування будь-якої організації. Демократія як політичній режим. Демократія як загальна політико-правова норма. Демократія як заснований н певній системі цінностей ідеал суспільного устрою та відповідний до цього світогляд. Демократія як вираження політико-правової свободи особистості. Демократія як соціальні та політичні рухи за народовладдя. Форми сучасних демократичні рухів. Розбіжність між теорією (демократичним ідеалом) і реальною демократичною практикою. Нормативний підхід до трактування демократії: ідеалізація дійсності, у відриві від реалій соціального життя. Ціннісний зміст демократії. Емпіричний підхід до демократії. Абстрагування від декларованих ідеалів демократії. Основні принципи демократії. Законність і збереження демократичних норм і цінностей. Пряма (безпосередня) демократія, форми її прояви та реалізації. Плебісцитарна демократія та механізми її застосування. Референдум. Представницька демократія та її особливості. Плюси і мінуси прямої, плебісцитарної та представницької демократії. Функцій демократії, які розкривають її значення в аспекті взаємодії політичної системи (держави) та суспільства. Власні функції демократії.

2. Первіснообщинна демократія, чинники її ґрунтування та характерні риси. Первісні форми народного волевиявлення. Розпад родового ладу і виникнення військової демократії. Відмінності соціально-політичної організація військової демократії відрізняється від первісної. Антична демократія. Афінська республіка - перша класична форма демократичної держави. Платон і Аристотель про «правильні» і «неправильні» форми державного устрою та влади. Характерні риси античної демократії. Витоки представницької демократії в політичній історії Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. Елементи демократії та колективного волевиявлення у суспільствах доби Середньовіччя. Станово-представницькі збори – прообрази майбутніх парламентів. Перші парламенти. Інші форми демократіі середньовічної Європи (віче у Київської Русі, «Магдебурзьке право», Запорізька Січ). Класична теорія демократії Новітнього часу. Характерні риси ліберальної демократії та її недоліки. Емпіричні теорії демократії. Моделі демократії: колективістська, плюралістична, партиципаторна, консенсусна, елітарна та їх загальні риси і принципи. Демократизація, як процес перехіду від недемократичних режимів до демократії. Хвилеподібний і глобальний характер демократичних змін. Моделі демократизації: класична лінійна, циклічна, діалектична. Фази переходу до демократії. Основні передумови формування демократичного суспільства в Україні.

Тема 7

Політичні партії

та суспільно-політичні організації і рухи

План

1. Походження і розвиток політичних партій, їх ознаки, функції та класифікація.

2. Громадські організації та рухи – своєрідні форми вияву політичної активності людей.

1. Політичні партії – головні суб’єкти політичного процесу. Партогенез. Протопартії та їх характерні риси. Буржуазні революції ХVІІ – ХVІІІ століть і виникнення політичних клубів. Характерні ознаки політичних клубів. Причини виникнення масових політичних партій. Характерні риси масових політичних партій. Фактори, які сприяли скороченню чисельності масових політичних партій у 70-х роках ХХ століття. Формування універсальних (всеохоплюючих) партій. Нові риси універсальних партій. Трансформування універсальних партій у партії картельного типу. Характерні ознаки партій картельного типу. Партії «нової хвилі». Підходи до розуміння сутності партій: класовий, ідеологічний, функціональний. Основні ознаки політичної партії. Структурні компоненти політичної партії. Функції політичної партії у сучасному суспільстві. Системи та підходи до класифікації партій: за методами і засобами діяльності, залежно від місця і ролі партії, за характером внутрішньої субординації, за становленням до суспільного ладу, за соціальним складом, за розташуванням в ідейно-політичному спектрі, за способом функціонування, за правовим становищем, у залежності і від етнічних, релігійних, демографічних, культурологічних підстав. Організаційно оформлені та організаційно не оформлені партії. Законодавче оформлення і регламентування діяльності партій (правове санкціонування). Державне фінансування партій.

2. Громадські організації, як масові об’єднання громадян. Статут, фіксоване членство. внутрішня структура. Різновиди громадських організацій у сучасному світі. Мета діяльності громадських рухів. Відмінності громадських організацій від громадські рухів. Основні різновиди громадських рухів. Характерні особливості сучасних масових суспільних рухів і організацій. Відмінності громадських організацій і рухів від державних інститутів. Критерії відмінностей рухів і партій: ідеологічний, мета або спрямованість, становлення до влади, організаційний. Головні засади діяльності суспільних об’єднань та їх права. Стадії розвитку громадських формувань: створення передумов суспільного об’єднання; висловлення прагнень; агітація; перевірка життєздатності громадського об’єднання, його відповідності потребам людей; припинення діяльності, коли завдання виконані, або життя довело неможливість реалізації цілей. Функції громадських об’єднань: захисна, виховна, кадрова. Інституціональні (формальні) і неінституціональні (неформальні) суспільно – політичні рухи і організації. Критерії класифікації суспільних організацій. Рівні діяльності масових громадських організацій і рухів: міжнародний, релігійний, у межах політичної системи тієї чи іншої країни, місцевий рівень. Типові засоби тиску суспільних об’єднань на органи влади. Лобізм. Засоби лобізму. Громадські організації та рухи як своєрідна сполучна ланка між між політичним і громадським суспільством. Роль громадських організацій та рухів у суспільстві.

Тема 8

Партійні системи

План

1. Сутність і типологія партійних систем.

2. Фактори розвитку партійних систем. Становлення і розвиток багатопартійності в Україні.

1. Взаємопов’язані відносини політичних партій. Зв’язки між партіями, державою та іншими складовими частинами політичної системи. Партії, які включаються до партійної системи. Партійна система як сукупність діючих у країні політичних партій. Чинники партійної системи. Головні ознаки партійної системи: взаємодія партій на нормативно-організованій основі, здійснення зв’язків у площині боротьби за владу, контроль за діяльністю владних структур, зв'язок з державними закладами, громадськими об’єднаннями й електоратом. Кількісні та якісні різновиди партійних систем. Однопартійна система та її характерні риси. Зрощування партійного і державного апарату. Основний недолік однопартійної системи. Двопартійна система (біпартизм) та її особливості. Забезпечення відносної стабільністі влади за двопартійної системи. Класичні країни з двопартійною системою. Багатопартійна система. Взаємостосунки між партіями при багатопартійності. Недоліки багатопартійної системи. Система двох з половиною партій та умови її складання. Двоблокова партійна система. Партійна система с партією гегемоном (гегемоністська система). Система з домінуючою партією (партійна система домінування). Партійна система поміркованого (обмеженого) плюралізму. Партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму. Атомізована партійна система. Типів суперечностей, за якими можна типологізувати партійні системи: соціально-економічні, релігійні, культурно-етнічні, між містом і селом.

2. Соціетальний підхід для розгляду становлення і розвитку партійних систем. Виявлення основних ліній соціально-політичних розмежувань для визначення структури та характеру міжпартійної конкуренції. Інституційний підхід для аналізу формальних умов функціонування партій, механізму взаємозвязку між партійною та державно-владною системами. Основні інституційні фактори, які впливають на розвиток партійної системи: форма правління, форма державного устрою, тип політичного режиму, структура парламенту, тип виборчої системи, норми правового регулювання. Взаємозв’язок між виборчою та партійними системами. «Соціологічні закони». Залежність партійних систем від форм державного правління (парламентської та президентської). Виникнення перших українських політичних партій на зламі ХІХ – ХХ століть. Розширення партійно-політичного спектру в Україні в 1917 – 1920 роках. Утвердження в Україні однопартійної системи. Розбудова української держави та відродження багатопартійності. Правові основи діяльності партій в Україні. Зростання впливу політичних партій на перебіг суспільно-політичних подій в Україні. Складність і суперечливість формування багатопартійної системи в України. Роль політичних партій у соціально-політичному житті України. Сучасний етап розвитку партійної системи України як перехідний від системи поляризованого плюралізму до партійної системи поміркованого плюралізму.

Тема 9

Політичні процеси

План

1. Сутність політичного процесу та компоненти його структури.

2. Політична участь громадян.

1. Політичний процес – сукупна діяльність суб’єктів політико-владних структур, партій, соціально-класових груп, еліт та окремих осіб, завдяки якій забезпечуються функціонування і розвиток політичної системи. Відображення політичним процесом динаміки політичного життя, розвитку реально існуючих політичних явищ. Різноманітні види політичної діяльності в рамках політичної системи. Стадії політичного процесу та їх особливості. Структура політичного процесу. Компонентами структури політичного процесу: формування мети та завдань політичних структур, політичних інститутів; конституювання й створення політичних інститутів; розробка, прийняття та реалізація рішень і нормативних актів управління; підтримка населенням держави функціонування політичних інститутів і владних структур, спрямування їх розвитку. Поділ політичних процесів: за природою (творчі, руйнівні, одномоментні), рівнем організації суспільства (глобальні, регіональні, місцеві), формами протікання (відкриті, виховні), динамікою проходження (бурхливі, спокійні, уповільнені), характером спрямування і середовища (прогресивні, регресивні, внутрішньополітичні, еволюційні, безпреривні). Необхідність розуміння особливостей політичних процесів для оволодіння політичною ситуацією, прогнозування наслідків того чи іншого політичного явища. Поступовість політичних процесів. Намагання прискорення політичних процесів.

2. Політична участь, як один із найважливіших елементів політичного процесу. Мета дій, що вживаються соціальною спільністю, окремими громадянами в ході політичної участі. Вплив громадян на державну політику, управління державними справами або на вибір політичних лідерів на будь-якому рівні політичної влади. Реалізація громадянина через участь у політиці, громадському житті і державному управлінні. Передумови участі громадян у політиці: інтерес до політики; обізнаність у політичних подіях і процесах. Підвищення суспільного статусу громадян завдяки участі у політиці. Урядовоцентричний і суспільно-цінносний підходи до визначення політичної участі громадян. Способи політичної участі громадян. Професіональна політична діяльність. Виборча діяльність. Участь у політичних кампаніях. Організаційна діяльність. Участь у місцевих справах. Контактування окремих громадян з урядовцями. Лобіювання. Насильницькі дії. Комунікативні види діяльності. Нетрадиційна політична участь. Різновиди політичної участі: автономна, мобілізована, «ангажована». Л. Мілбрат про ієрархію залучення громадян до політики. Виміри політичної участі громадян: тип впливу, потенційна результативність, конфліктність, рівень співпраці (кооперації) з іншими для виконання певної діяльності, ступень ініціативи. Соціальні функції політичної участі громадян. Міжнародно-правове визнання участі громадян у політичному житті своїх країн. Створення сприятливих умов для участі громадян у політиці.