1. Вибір групувальної ознаки.

Ознаки, за якими здійснюється розподіл одиниць сукупності на групи, називаються групувальними ознаками або основою групування.

Керуючись теоретичними положеннями економічної науки та враховуючи завдання дослідження, для проведення групування необхідно з великої кількості ознак вибрати визначальні. До визначальних відносять ті ознаки, які найбільш повно й точно характеризують досліджуваний об’єкт, дозволяють виділити його типові риси та властивості. При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу.

За формою вираження групувальні ознаки поділяються на:

• атрибутивні;

• кількісні.

Атрибутивні ознаки характеризують властивість, якість явищ й не мають кількісного вираження, при цьому утворені ряди розподілу також називаються атрибутивними.

Кількісні ознаки можуть приймати різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності, при цьому утворений ряд розподілу буде варіаційним.

Залежно від характеру варіації кількісної ознаки останні поділяють на:

• дискретні  ‑ групувальна ознака є цілим числом;

• інтервальні ‑ групувальна ознака набуває будь-якого значення в межах інтервалу.

2. Визначення кількості груп.

Основним питанням проведення як простих, а тим більше комбінованих групувань, є питання визначення кількості груп.

При групуванні за атрибутивними ознаками число груп, на які ділять досліджувану сукупність, визначається кількістю різновидів цієї ознаки.

Окремим випадком атрибутивних групувань є альтернативне групування, коли є всього два варіанти атрибутивної ознаки, один з яких виключає інший. Наприклад, розподіл робітників які мають спеціальну освіту і які такої освіти не мають тощо. В такому випадку кількість груп дорівнює варіантам альтернативної ознаки й дорівнює 2.

При здійсненні групування за дискретною ознакою з невеликою кількістю значень число груп визначається кількістю значень групувальної ознаки.

При здійсненні групування за дискретною ознакою з великою кількістю значень або неперервною ознакою число груп визначається експертним шляхом (у тому числі й за формулою Стерджеса) і залежить від:

• завдань дослідження;

• виду групувальної ознаки;

• обсягу сукупності;

• варіації групувальної ознаки, що лежить в основі поділу досліджуваної сукупності.

Чим інтенсивніше змінюється ознака і чим більша сукупність одиниць, тим більше число груп потрібно утворювати. Однак, як загальний принцип розв’язання питання про необхідну кількість груп виступає вимога, щоб вона була оптимальною, й щоб до кожної групи потрапила достатньо велика кількість одиниць. Адже, при великій кількості груп відбудеться розпорошення одиниць досліджуваної сукупності, однорідні одиниці попадуть в різні групи, а при малій кількості груп до однієї і тієї ж групи попадуть одиниці різних типів.

Розмір інтервалу залежить від числа груп та варіації досліджуваної ознаки. Чим більшою буде варіація ознаки, тим більшим буде розмір інтервалу, а чим більше число груп, тим менший розмір інтервалу.

Число груп ряду розподілу залежить від обсягу сукупності й визначається за формулою американського вченого Стерджеса:

, (1.1)

де n ‑ кількість груп;

–кількість одиниць сукупності.

Формулу Стерджеса використовують для сукупностей із розподілом, наближеним до нормального (табл. 2.5)

Таблиця 2.5 – Кількість груп (n) за формулою Стерджеса

N	12-22	23-45	46-90	91-180	181-361	362-723	724-1447
n	5	6	7	8	9	10	11