Основні вимоги щодо побудови статистичних графіків:

1. Перед наведенням графіка в тексті робиться посилання на нього, після чого безпосередньо наводиться він сам. Після визначення поля графіка розміщується його заголовок. Заголовок графіка починається зі слів «Рисунок», далі вказується номер рисунка без знака номера, далі ставиться тире і записується назва графіка. Заголовок центрується.

2. Нумерація графіків може проводитися в межах розділів і бути складною. Наприклад, Рисунок 1.1, тобто перший рисунок першого розділу тексту.

3. Графік займає весь простір від поля до поля (на ширину сторінки), з центруванням поля побудови графіка.

4. Назва розміщується внизу під графіком, по центру, відповідає на запитання: «Хто, що, де, коли?» й починається зі слів «Рисунок». Далі вказується номер, без знака номера, ставиться тире й пишеться сама назва.

5. Легенда приводиться в правому верхньому куті, якщо розміри графіка цього не дозволяють, то легенда приводиться внизу, після графіка, але перед назвою, з зазначенням усіх складових в рядок.

6. Обов’язкова наявність одиниць виміру всіх показників та підписи масштабних шкал.

7. При побудові графіків та діаграм не слід використовувати дві вісі з різних боків, якщо вони мають різні одиниці виміру або різну шкалу значень. Графіки обов’язково повинні мати вісі (Х та Y) зі шкалою значень на них, а також сітку значень, що чітко розмежовує поле графіка (діаграми).

8. Кругові діаграми доцільно подавати за умови, коли кількість сегментів діаграми не перевищує шести. У кругових діаграмах перший сегмент розміщується ліворуч від стрілок годинника, що показують 12 годин. Решта сегментів розташовується за годинниковою стрілкою. За порядком розташування сегментів у діаграмі подаються повідомлення у легенді діаграми.

Методичні вказівки до проведення зведення і групування статистичних даних

Важливим етапом статистичного дослідження є зведення і групування зібраних в результаті спостереження даних про явища і процеси.

Статистичне зведення являє собою систематизацію одиничних фактів, яка дозволяє вийти на узагальнюючі показники, що стосуються всієї досліджуваної сукупності та її окремих частин, а також здійснити аналіз та прогнозування досліджуваних явищ і процесів.

Просте зведення проводиться без попереднього розподілу одержаних відомостей на групи й передбачає визначення загального підсумку всіх одиниць сукупності або загального обсягу досліджуваного показника.

Групове зведення – це комплекс заходів із групування даних, розробки системи показників, підрахунку групових і загальних підсумків та викладу результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Зведення статистичних даних здійснюється у наступні етапи:

• визначення завдання статистичного зведення;

• вибір групувальної ознаки;

• визначення порядку формування груп і підгруп, визначення величини інтервалу;

• перевірка повноти і якості матеріалів спостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників для характеристики всієї сукупності та її окремих частин;

• розробка системи макетів статистичних таблиць для подання результатів зведення.

Статистика, спираючись на діалектичну єдність синтезу й аналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання, допускаючи певний ступінь абстракції, поділяє велику кількість одиниць досліджуваної сукупності на відмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, об’єднуючи їх у типові групи за певною істотною ознакою.

Методологічну основу групування можна сформулювати наступним чином: статистичне групування – це розподіл множини елементів статистичної сукупності на однорідні групи за істотними для них ознаками.

За характером вирішуваних завдань статистичні групування поділяють на типологічні, структурні та аналітичні.

Типологічні групування – це розподіл, за допомогою якого в досліджуваній сукупності виділяють її головні й найхарактерніші типи або групи, вивчають істотні відмінності між ними, а також спільні ознаки для всіх груп. Необхідність проведення типологічних групувань зумовлена перш за все потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та одержання на цій основі узагальнюючих статистичних показників. Приклад типологічного групування (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 ‑ Розподіл комерційних банків України за величиною відсоткової ставки у 2010 році

№ інтервалу	Групи банків за величиною відсоткової ставки,%	Кількість банків, од.	Відсоткова ставка, %	Сума виданих кредитів,млн. грн.
1	11,0-14,0	4	50,7	103,50
2	14,0-17,0	7	108,8	134,75
3	17,0-20,0	10	179,7	127,32
4	20,0-23,0	6	126,8	42,75
	23,0-26,0	3	73,6	6,75
Всього:		30	539,6	415,07

Структурні групування характеризують розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою, тобто дозволяють дослідити структуру сукупності й структурні зрушення за певний період часу. Вони використовуються для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностей розподілу одиниць сукупності за варіюючими значеннями досліджуваної ознаки, вивчення складу сукупності та структурних зрушень.

Структурні групування відрізняються від типологічних лише метою дослідження, за формою ж вони повністю збігаються. Приклад структурного групування (табл. 2.3).

Аналітичними в статистиці називаються групування, за допомогою яких виявляють та вивчають взаємозв’язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їх допомогою не можна пояснити причини виявлення закономірностей та їх зміну в часі й просторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, серед яких основним вважають метод аналітичних групувань.

Всі явища суспільного життя та їх ознаки пов’язані між собою й залежать одне від одного. Взаємопов’язані ознаки поділяються на факторні та результативні. Факторною називається ознака, під впливом якої змінюється залежна від неї інша ознака. Результативною називається ознака, яка змінюється під впливом факторної ознаки.

Таблиця 2.3 ‑ Розподіл комерційних банків України за величиною активів у 2010 році

№ інтер- валу	Групи банків за величиною відсоткової ставки,%	Кількість банків		Відсоткова ставка		Сума виданих кредитів,млн. грн.
		одиниць	у % до підсумку	%	у % до підсумку	млн. грн.	у % до підсумку
1	11,0-14,0	4	13,3	50,7	9,4	103,50	24,9
2	14,0-17,0	7	23,3	108,8	20,2	134,75	32,5
3	17,0-20,0	10	33,4	179,7	33,3	127,32	30,7
4	20,0-23,0	6	20,0	126,8	23,5	42,75	10,3
	23,0-26,0	3	10,0	73,6	13,6	6,75	1,6
Всього:		30	100,0	539,6	100,0	415,07	100,0

Приклад аналітичного групування (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 – Розподіл комерційних банків України за величиною активів у 2010 році

№ з/п	Групи банків за величиною відсоткової ставки,%	Кількість банків, од.	Відсоткова ставка, %		Сума виданих кредитів,млн. грн.
			разом	середня відсоткова ставка	разом	в середньому на один банк
1	11,0-14,0	4	50,7	12,7	103,50	25,9
2	14,0-17,0	7	108,8	155	134,75	19,3
3	17,0-20,0	10	179,7	18,0	127,32	12,7
4	20,0-23,0	6	126,8	21,1	42,75	7,1
5	23,0-26,0	3	73,6	24,5	6,75	2,3
Всього:		30	539,6	18,0	415,07	13,8

Результатом зведення матеріалів статистичного спостереження є ряд розподілу одиниць сукупності за певною ознакою.

Ряд розподілу – впорядкований поділ одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Ряд розподілу складається з двох елементів:

• варіанта () – значення групувальної ознаки;

• частота () – кількість повторювань групувальної ознаки в сукупності.

Ряд розподілу вважається вдалим, якщо:

• найменша частота має значення не менше 5 (за умови великого обсягу сукупності);

• не має нульових інтервалів;

• розподіл одиниць всередині кожної групи є однорідним.

Послідовність побудови ряду розподілу є наступною:

1. вибір групувальної ознаки;

2. визначення кількості груп;

3. оцінка варіації в сукупності та вибір інтервалів групування (рівних або нерівних);

4. визначення та представлення величини (ширини) інтервалу;

5. розмежування інтервалів;

6. підрахунок кількості одиниць сукупності (частот) у кожній групі;

7. розрахунок аналітичних величин ряду розподілу.