- •Лабораторна робота № 2
- •1. Методичні вказівки щодо побудови статистичних таблиць
- •2. Методичні вказівки до побудови статистичних графіків
- •Основні вимоги щодо побудови статистичних графіків:
- •Методичні вказівки до проведення зведення і групування статистичних даних
- •1. Вибір групувальної ознаки.
- •2. Визначення кількості груп.
- •3. Вибір інтервалів групування (рівних або нерівних).
- •4. Визначення та представлення величини (ширини) інтервалу.
- •5. Розмежування інтервалів.
- •6. Підрахунок кількості одиниць сукупності (частот) у кожній групі.
- •7. Розрахунок аналітичних величин ряду розподілу.
- •8. Графічне зображення рядів розподілу.
- •Завдання до виконання Лабораторної роботИ
- •Завдання 2.1
- •Завдання 2.2
- •Завдання 2.3
- •Завдання 2.4
- •Питання до захисту лабораторної роботи
2. Методичні вказівки до побудови статистичних графіків
Статистичний графік являє собою умовне зображення статистичної сукупності, що характеризується статистичними показниками або їх співвідношеннями, у вигляді геометричних образів або знаків.
Статистичний графік містить наступні елементи: графічний образ, поле графіка, просторові та масштабні орієнтири, експлікацію.
Графічний образ (основа графіка) ‑ це символічні знаки, тобто сукупність крапок, ліній, плоских та об’ємних геометричних фігур, за допомогою яких зображуються статистичні показники.
Поле графіка ‑ це частина площини, де розташовані графічні образи. Поле графіка має визначені розміри та пропорції, що залежать від його призначення. Відповідно до правила «золотого перетину» найкращою для сприйняття є діаграми прямокутної форми зі співвідношенням сторін 1:1,33 та 1:1,50.
Просторові орієнтири графіка задаються у вигляді системи координатних сіток. Система координат необхідна для розміщення геометричних знаків у полі графіка. Найбільш розповсюдженою є система прямокутних координат. У практиці графічного зображення застосовуються також полярні координати (кругова) ‑ для зображення циклічного руху в часі.
Масштабні орієнтири статистичного графіка визначаються масштабом та системою масштабних шкал. Масштаб статистичного графіка ‑ це міра перекладу числової величини в графічну. Масштабною шкалою називається лінія, окремі крапки якої можуть бути прочитані як визначені числа.
Експлікація графіка – це словесний опис його змісту. Вона містить у собі назву графіка, що у короткій формі передає його зміст; підпис уздовж масштабних шкал і пояснення до окремих частин графіка.
За формою графічного образу статистичні графіки бувають:
лінійні: статистичні криві;
площинні: стовпчикові, стрічкові, квадратні, кругові, секторні, фігурні, точкові, фонові;
об’ємні: поверхневі розподіли.
За способом побудови та завдань зображення розрізняють:
діаграми (порівняння, динаміки, структури, розподілу величин варіаційного ряду);
статистичні карти (картограми, картодіаграми)
Діаграми ‑ найбільш розповсюджений та особливий вид графіків зображень, в яких цифровим (кількісним) даним відповідають різні геометричні фігури та лінії.
Серед діаграм порівняння найбільше поширення одержали стовпчикові, у яких кожен стовпчик зображує величину окремого рівня досліджуваного явища. Для порівняння явищ крім стовпчикових діаграм слід використовувати стрічкові, направлені діаграми, діаграми з використанням правильних геометричних фігур (колові, квадратні).
Структурні діаграми зображують склад статистичних сукупностей як з допомогою абсолютних, так і відносних показників. У якості структурних діаграм використовуються стовпчикові, стрічкові (полосові) та секторні діаграми.
Діаграми динаміки зображують розвиток явища в часі. Крім стовпчикових та стрічкових діаграм у вигляді діаграм динаміки застосовуються лінійні та радіальні (замкнені та спіральні) діаграми.
Діаграми розподілу величин, представлених у вигляді варіаційного ряду включають в себе гістограму, полігон частот, кумуляту та огіву.