Переміщення кар'єрних вантажів.

• Для транспортування порід розкриву і корисної копалини в кар'єр застосовують наступні транспортні засоби: автотранспорт; конвеєрний транспорт; залізничний транспорт.

• Вид застосовуваного транспорту залежить від довжини перевезень, продуктивності кар'єру, рельєфу поверхні і кліматичних умов.

Автомобільний транспорт застосовують на кар'єрах із продуктивністю до 20 млн. т/рік і відстанню перевезення до 4-5 км. Для перевезення вантажів використовують автосамоскиди КрАЗ, БелАЗ вантажопідйомністю до 180 т (рис. 13-13). Цьому транспорту властиві гнучкість, маневреність, здатність працювати в стиснутих умовах, переборювати з вантажем значні підйоми, забезпечувати високі експлуатаційні показники. Разом з тим він деякою мірою залежить від кліматичних умов і дорогий в експлуатації.

Конвеєрний транспорт – стрічковий дозволяє мати кут нахилу траншеї до 18°, при цьому забезпечується потоковість транспортування. Транспорт легко піддається автоматизованому керуванню. Разом з тим він пред'являє більш жорсткі вимоги до кусковатості матеріалу, що транспортується, має місце високий знос стрічки. Конвеєрний транспорт застосовують при транспортуванні м'яких сипучих порід.

Залізничний транспорт має основне значення на відкритих розробках. Він забезпечує високі техніко-економічні показники при великих вантажообігах і відстанях перевезення. Застосовують

при продуктивності кар'єру більш 25 млн. т/рік і довжинах перевезення більш 4-5 км. На робочих площадках уступів споруджують рейковий шлях із шириною колії 1520 мм, що у міру посування уступу переміщають на нове місце. Як локомотиви використовують тепловози і контактні електровози (рис. 13-14, а). Рухомий склад представлений вантажними вагонами – думпкарами (рис. 13-14, б), що розвантажуються шляхом перекидання кузова, «гондола» і «хопер», розвантаження шляхом відкривання днища вагона. Ємність вагонів від 60 до 180 т. На рис. 13-15 на загальному фоні кар'єру показане навантаження поїзда екскаватором. Залізничний транспорт – самий економічний вид транспорту.

• 

• Рис. ‑90 – а – контактний електровоз; б – думпкар ємністю 160 т

Відвалоутворення.

• Породи розкриву, одержувані при роботі кар'єру, розміщаються в спеціальних відвалах. Відвалом називається породний насип, що утвориться в результаті планомірного розміщення порожньої породи. А сукупність процесів по прийманню і розміщенню розкривних порід у відвали називають відвальними роботами. Розрізняють відвали внутрішні і зовнішні. Внутрішні відвали розташовуються у виробленому просторі даного кар'єру, зовнішні – за його межами.

• Внутрішні відвали можливі при розробці родовищ з кутами падіння пластів до 10-12°, що виймаються відразу на всю товщину. Для переміщення породи у внутрішні відвали застосовують могутні екскаватори з ємністю ковша 35 м³ і довжиною рукояті 65 м і більш (рис. 13-16, б), екскаватори і транспортновідвальні мости (рис. 13-16, а).

• Рис ‑91 – Безтранспортна система розробки з екскаватором АВГ-35/65

• Зовнішні відвали розташовуються на безвугільних площах поблизу кар'єрного поля. Порода в зовнішні відвали вивозиться залізничним чи автомобільним транспортом.

• Як внутрішні, так і зовнішні відвали в остаточному підсумку повинні приводитися в стан, що дозволяє використовувати їхню поверхню в народногосподарських цілях. Тому на відвалах працюють спеціальні машини – скрепери, бульдозери й ін., що дозволяють задати відвалу потрібний профіль. Надалі відвал підлягає рекультивації.

• Переваги і недоліки відкритого способу розробки.

• У колишньому Радянському Союзі відкритим способом добували близько 20 % вугілля, приблизно 50 % руд кольорових металів, більш 55 % залізної руди, 85 % неметалічних корисних копалин і 100 % будівельних матеріалів і флюсів. Приблизно таке ж співвідношення у видобутку корисних копалин відкритим способом і в Україні.

• Широкий розвиток відкритого способу розробки пояснюється перевагами його в порівнянні з підземним:

• більш безпечні і гігієнічні умови праці гірників;

• більш висока продуктивність праці – вона в три-шість разів вище, ніж підземних робітників;

• більш низька собівартість видобутку 1 т/м³ корисні копалини (у 2-4 рази);

• більш повний витяг корисної копалини;

• менші терміни будівництва кар'єрів у порівнянні з термінами будівництва шахт (у 2-3 рази).

• Відкритому способу розробки властивий і ряд недоліків:

• залежність робіт від кліматичних умов;

• обмеженість застосування по глибині розробки;

• з обороту виводяться великі земельні площі, відновити які в їхньому первісному вигляді не представляється можливим;

• ускладнення провітрювання глибоких кар'єрів.

• коефіцієнт розкриву - показник, що характеризує економічну ефективність, являє собою відношення обсягу порожньої породи розкриву, отриманої в кар'єрі, до обсягу корисної копалини, що добувається. k_в=Q_{п. п}/Q_{к. к} м³/т . чим менше величина цього коефіцієнта, тим економічніше робота кар'єру. При розробці горизонтальних покладів величина коефіцієнта розкриву згодом мало змінюється, а при розробці похилих чи крутих покладів вона постійно збільшується, отже, збільшується собівартість видобутку корисної копалини. Коефіцієнт розкриву досягає граничної величини, при якій витрати на видобуток корисної копалини відкритим способом стають рівними при видобутку корисної копалини в тих же умовах підземним способом, тобто настає момент часу, коли розробку родовища необхідно робити підземним способом.

• Питання для самоконтролю.

У чому принцип відкритого способу розробки?

Етапи відкритого способу розробки.

Розкриття кар'єрних полів.

Елементи уступу.

Підготовка тривких порід до виїмки.

Виїмка м'яких порід.

Транспортування кар'єрних вантажів.

Відвалоутворення і рекультивація.

Переваги і недоліки відкритого способу розробки.

• ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1. Килячков А.П., Брайцев А.В. Горное дело: Учеб. для техникумов. – М.: Недра, 1989. – 422 с.

2. Ковальчук Горное дело: Учеб. для техникумов. – М.: Недра, 1991. – 319 с.

3. Заплавский Г.А., Лесных В.А. Технология подготовительных и очистных работ: : Учеб. для техникумов. – М.: Недра, 1989. – 423 с.: ил.

4. Мельников Н.И. Проведение и крепление горнах выработок: Учеб. для техникумов. – 3-е изд., пере раб и доп. – М.: Недра, 1988. – 336 с.

5. Правила безпеки у вугільних шахтах, К.: 2010 – 384 с.

• Додаткова:

1. С.С. Борисов. Горное дело. М.: Недра, 1988. – 320с.

2. В.К. Шехурдин, В.И. Несмотряев, П.И. Федоренко. Горное дело. М.: Недра, 1987. – 440с.

3. Ю.Ф. Васючков. Горное дело. М.: Недра, 1987. – 440с.

4. Единые правила безопасности при взрывных работах. Киев «Норматив», 1992.