Розділ 6. Відповідальність та етика

Соціальна відповідальність – певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Також її визначають як готовність відгукнутися на потреби суспільства, жертвуючи при цьому короткостроковим прибутком. Соціальна відповідальність бізнесу належить до перспективних (що ґрунтуються на почутті обов'язку) видів відповідальності і ґрунтується на усвідомленні суб'єктом свого обов'язку перед суспільством, що виражається в усвідомленні його потреб як особисто цінних і пріоритетних над груповими чи особистими. Це системна, соціальна якість особистості, яка детермінує особливості її свідомості і діяльності.

В соціальній відповідальності слід враховувати наявність аргументів за і проти соціальної відповідальності (табл. 6.1).

Таблиця 6.1 – Аргументи на користь та проти соціальної відповідальності

Аргументи на користь соціальної відповідальності	Аргументи проти соціальної відповідальності
сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи; зміна потреб і очікувань широкої громадськості; залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв’язанні соціальних проблем; моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.	порушення принципу максимізації прибутку; додаткові витрати на соціальну відповідальність; недостатня звітність широкій громадськості; недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.

Причинами здійснення соціальної відповідальності у КП «Райкоопринкторг» є система цінностей вищого керівництва, сприятливі для організації довгострокові перспективи, наявність ресурсів для надання допомоги у вирішенні соціальних проблем, зростання вартості нематеріальних активів підприємства, моральне зобов’язання бути соціально-відповідальним.

Досліджуване підприємство також приймає участь у соціально-відповідальних діях перед суспільством, а саме: приймає участь у стратегічному розвитку регіону, надає робочі місця, дотримується прав людини. Менеджер у такому випадку не буде примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням.

Щодо соціальної відповідальності перед працівниками, то підприємство здійснює належний рівень оплати праці, надає належні умови праці, виплачуються премії, забезпечується стабільність персоналу.

Соціальна відповідальність є похідною цінностей, які випливають із етичних норм підприємців, менеджерів, працівників організації.

Так, вигодами, які отримує бізнес від виконання принципів соціальної відповідальності, є наступні:

• забезпечення суспільної репутації організації;

• зростання довіри населення до діяльності компанії, її товарів та послуг;

• підвищення професіоналізму та розвиток кадрового потенціалу на підприємстві, забезпечення лояльності персоналу;

• можливість формування безпечного середовища діяльності та розвитку компанії завдяки власній корпоративній політиці;

• відповідність нормам і стандартам світової економічної спільноти;

• можливість формування партнерських відносин із владними структурами, громадськістю та ЗМІ.

А переваги, які отримує суспільство від дотримання бізнесом принципів соціальної відповідальності є:

• можливість встановлення партнерських відносин між бізнесом, владою і громадськістю;

• можливість надання адресної екстреної допомоги громадянам, які її потребують;

• удосконалення та розвиток соціальної захищеності населення;

• можливість залучення інвестицій у певні суспільні сфери;

• можливість підтримки громадських ініціатив, інноваційних проектів, розвиток соціальної і творчої активності населення, збереження та використання “інтелектуального ресурсу” на потреби країни і регіону.

Етика – система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Етика бізнесу – ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.

Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:

• по відношенню до майна фірми;

• у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;

• при встановленні зовнішніх ділових зв’язків;

• при роботі з державними установами;

• у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;

• у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками фірми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами внутрішньо-фірмових правил та норм.

До основних принципів ділової етики можна віднести:

1. Комплексність уявлень про призначення діяльності підприємця.

2. Історичність. Етика розвивається впродовж часу і значною мірою визначає характер соціальної системи та дисбаланс, а також стиль ведення бізнесу.

3. Відсутність силового втручання. Неможливо нав`язати людині пакет ідеальних якостей та вимагати безпомилкових дій.

На деяких підприємствах використовується морально-етичний кодекс підприємця (це систематизований перелік норм, якими повинен керуватись кожний суб`єкт підприємницької діяльності у бізнесі). Але, на жаль, у КП «Райкоопринкторг» даний кодекс відсутній. Хоча, варто зазначити, що майже усі працівники відповідають етичним нормам. Етичні норми — система загальних цінностей і правил етики, дотримання яких організація вимагає від своїх працівників. Можна запропонувати запроваджувати та вдосконалювати уже присутні норми етики на підприємстві, а саме: норми привітання; норми звертання та представлення; норми організації ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування); норми ділової субординації; норми щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.

Хоч на підприємстві і присутні соціальна відповідальність та етичні норми, але все ж таки на ньому також виникають конфлікти. Конфлікт – це відкрите протистояння як наслідок взаємовиключних інтересів і позицій. Конфлікти виникають у процесі взаємодії, спілкування людей, оскільки інтереси, погляди є різні, і тому конфлікти існують стільки, скільки існує людство.

Для того, щоб не допустити виникнення конфлікту краще прояснити конфліктну ситуацію (якщо це можливо), адже вона виникає раніше.

Здебільшого конфлікти спричиняються:

• розходженням інтересів під час розподілу ресурсів;

• взаємозалежністю завдань;

• несхожістю цілей;

• протилежним розумінням конкретної ситуації;

• різним розумінням та сприйняттям цінностей;

• відмінностями у манері поведінки;

• неправдивою інформацією;

• незадовільними комунікаціями;

• відмінностями у життєвому досвіді;

• різкою зміною подій тощо.

Хоча конфлікт, сам по собі, є негативним явищем, але він також має й позитивні функції.

Таблиця 6.2 – Функції конфліктів

Позитивні функції конфліктів	Негативні функції конфліктів
конфлікт не дає системі відносин, що склалася, закостеніти, він штовхає її до змін і розвитку, відкриває шлях до інновацій, здатних удосконалити суспільні відносини;	погіршення мікроклімату в колективі, зниження продуктивності праці, відволікання частини людей для вирішення конфлікту (створення для них дискомфорту, витрати на невідпрацьовані за виробничим планом години);
відіграє інформаційно-пізнавальну роль, у процесі конфлікту учасники краще пізнають один одного;	неадекватне сприйняття та непорозуміння один з одним конфліктних сторін;
конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, групуванню однодумців;	послаблення співробітництва між конфліктними сторонами у процесі конфлікту й після нього;
конфлікт знижує "синдром покірності", стимулює активність людей;	конфронтаційні прояви в стосунках, які спрямовані більше на перемогу, ніж на розв'язання проблеми для обох сторін;
конфлікт стимулює розвиток особистості, виховує у людей почуття відповідальності, допомагає їм усвідомлювати свою значущість;	моральні та матеріальні витрати на вирішення конфлікту тощо.
розв'язання конфлікту знімає напруження;
конфлікт виконує також діагностичну функцію тощо.

Конфлікти на аналізованому підприємстві здебільшого виникають між робітниками організації з приводу правильного виконання робіт ,через особисті непорозуміння. Між управлінцями конфлікти виникають з приводу прийняття рішень, у процесі делегування повноважень, а також через певні непорозуміння.

Розглянемо класифікацію конфліктів за ознаками їх виникнення (табл. 6.3).

Таблиця 6.3 – Класифікація конфліктів

Ознака класифікації	Види конфліктів
1. Спосіб розв’язання:	- насильницькі; - ненасильницькі;
2. Сфера прояву:	- політичні; - соціальні; - економічні; - організаційні;
3.Спрямованість впливу:	- вертикальні; - горизонтальні;
4. Ступінь виразності:	- відкриті; - приховані;
5. Кількість учасників:	- внутріособистісні; - міжособистісні; - міжгрупові;
6. Потреби:	- когнітивні; - конфлікти інтересів.

У КП «Райкоопринкторг» використовують такі способи розв`язання кофліктів: уникнення – коли людина ігнорує конфліктну ситуацію, удає, що її не існує, не вживає ніяких заходів — така стратегія правомірна. Але буває й так, що невтручання може призвести до ескалації конфлікту, оскільки проблема не вирішується, а інтереси учасників конфлікту залишаються незадоволеними. Важливим способом є суперництво, що дає змогу домогтися необхідного результату, стимулює розвиток, сприяє прогресу. Сторона конфлікту, що застосовує стиль суперництва, покладається на силу для забезпечення своєї переваги, намагається нав'язати іншим свій варіант вирішення спірних питань. Також застосовують компроміс – пошуки балансу, взаємних поступок, угамування суперечностей і підкреслення спільності інтересів. Часто застосовують співробітництво. У процесі співробітництва суперечності відверто обговорюються, спільно з іншою стороною наполегливо шукаються шляхи та засоби погодження спірних питань.

Отже, дане підприємство приймає участь в соціально-відповідальних діях, застосовує етичні норми, але при цьому все рівно виникають конфлікти, в боротьбі з якими на підприємстві використовуються різні способи.